Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №703/6616/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/6616/25

2/703/198/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про продовження терміну для прийняття спадщини, -

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник – адвокат Ракоїд Л.В., через систему «Електронний суд» звернулися до суду з позовом до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, в якому просять визначити кожному з них додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сміла Черкаського району Черкаської області померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема земельну ділянку площею 2,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123789000:02:001:0732, що належала їй на праві власності згідно державного акту серія ЯЗ №046588 та земельну ділянку площею 2,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123789000:02:001:0730, що належала їй на праві власності згідно державного акту серія ЯБ №164379.

Представник позивачів вказує, що у вересні 2025 року позивачі випадково довідалися, що за життя - 05 січня 2023 року ОСОБА_3 склала заповіт посвідчений старостою Ташлицького старостинського округу Ротмістрівської сільської ради Чищ С.І., яким заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123789000:02:001:0732, що належала їй на праві власності згідно державного акту серія ЯЗ №046588 та ОСОБА_2 заповіла земельну ділянку площею 2,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123789000:02:001:0730, що належала їй на праві власності згідно державного акту серія ЯБ №164379.

Позивачі одразу звернулися до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтова О.С. з метою заведення спадкової справи та видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С. відмовлено у заведенні спадкової справи у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини. Додатково проінформовано, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Представник позивачів також зазначила, що спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ніхто не приймав. Відсутні будь-які зацікавлені особи в прийнятті спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Враховуючи викладені обставини та те, що строк для прийняття спадщини було пропущено позивачами з об`єктивних причин, просить суд визнати їх поважними та визначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 02 жовтня 2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву, позивачам – для надання відповіді на відзив.

Правом для надання відзиву відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року по справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, однак представник позивача, - адвокат Ракоїд Л.В., подала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала з підстав вказаних у позовній заяві та просила справу розглядати без участі позивачів та їх представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання представника відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За згодою представника позивачів, викладеною в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. У зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 червня 2023 року, виданим Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.16).

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається із заповіту від 05 січня 2023 року, посвідченого старостою Ташлицького старостинського округу Ротмістрівської сільської ради Чищ С.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: ОСОБА_1 , 2003 року народження, заповіла земельну ділянку площею 2,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123789000:02:001:0732, що належала їй на праві власності згідно державного акту серія ЯЗ №046588 та ОСОБА_2 , 2000 року народження, заповіла земельну ділянку площею 2,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123789000:02:001:0730, що належала їй на праві власності згідно державного акту серія ЯБ №164379 (а.с. 20).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як передбачено ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Таким чином, відповідно до положень, передбачених ст. 1235 ЦК України, позивачі є спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Як передбачено ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

З листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 1640/01-16 від 17 жовтня 2025 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 із заявами про прийняття/відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась. Вказане також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 82845272 від 10 жовтня 2025 року (а.с.37-38).

Окрім того, від завідувача Смілянської державної нотаріальної контори 20 листопада 2025 року за № 1862/01-16 на запит суду надійшла відповідь щодо наявності чинних заповітів ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83187250 вбачається, що заповідачем ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) складено заповіт, який посвідчено 05 січня 2023 року, місце посвідчення: Ротмістрівська сільська рада Черкаської області, номер в реєстрі нотаріальних дій: 7-1, номер в спадковому реєстрі: 70217527, стан заповіту: чинний (а.с. 55-56)

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Абзацом 4 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" встановлено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Встановлення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини здебільшого є оціночним, адже одні і ті самі причини, виходячи з обставин справи, можуть визнаватися як поважними, так і навпаки.

У постанові від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61- 753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Необхідність вчинення нотаріусом дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеними в постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі, як на підставу своїх порушених прав, зазначили, що строк для подання заяви про прийняття ним спадщини по заповіту після смерті ОСОБА_3 пропущений з поважної причини, так як вони не були обізнані про наявність заповіту, складеного на їх ім`я, а тому не звернулися до нотаріуса з відповідною заявою у встановлений законом строк.

Верховний Суд у своїх висновках неодноразово зазначав, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. Такі висновки викладені у постанові від 09 квітня 2020 року у справі № 648/703/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 190/106/18, від 10 червня 2020 року у справі № 640/13714/17, від 07 вересня 2020 року у справі № 389/3108/18 та інші.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24- 753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме необізнаність про існування заповіту, складеного на користь останнього, заслуговують на увагу та є поважними.

Таким чином, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Судом встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 сплинув 30 жовтня 2023 року, а про існування заповіту позивачі довідалися лише у вересні 2025 року.

Доводи позивачів про те, що про наявність заповіту їм відомо не було і про його існування стало відомо після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, суд вважає достовірними, оскільки підтверджені фактичними обставинами справи.

Встановлено, що нотаріусом не вчинено будь-яких дій щодо повідомлення спадкоємців ОСОБА_3 про існування заповіту, що позбавило позивачів можливості бути обізнаними про існування заповіту та відповідно можливості реалізувати своє право на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Встановивши, що позивачі не були обізнані про наявність заповіту, складеного на їх користь, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачами строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.04.22 р. у справі № 932/16345/19.

Крім того, у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Спадкове законодавство засновується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону, спадкоємці за законом спадкують тільки у випадках відсутності заповіту, визнання його недійсним, нерозподілення заповідачем усієї спадщини або неприйняття (відмови від прийняття) спадщини спадкоємцями, призначеними у заповіті (частина друга статті 1223 ЦК України).

Про свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі N 642/2539/18-ц, від 28 травня 2021 року у справі N 688/106/20, від 17.12.21 р. у справі № 315/368/19, від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19, від 15 квітня 2021 року в справі № 591/1271/18, від 26 липня 2021 року в справі 405/7058/19, від 21 жовтня 2021 року в справі 643/13260/19, від 08 червня 2023 року в справі № 585/2163/22 та від 14 червня 2023 року в справі № 292/564/22.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення позивачам додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 79-81, 83, 89, 263-265, 267, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про продовження терміну для прийняття спадщини – задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду або через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Ротмістрівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, юридична адреса: вул. Михайлівська, буд.18, с. Ротмистрівка, Черкаський район, Черкаська область, 20726, ЄДРПОУ 26359075.

Головуючий: В. В. Волосовський