Вирок від 08 квітня 2026 р. у справі №690/829/25 — Багачевський міський суд Черкаської області

Справа № 690/829/25

Провадження № 1-кп/690/70/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Багачеве

Багачевський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Багачевського міського суду Черкаської області кримінальне провадження № 12025250360001433 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гончариха Звенигородського району Черкаської області, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, неодружений, не працевлаштований, військовозобов`язаний, раніше не судимий, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , учасник бойових дій, запобіжний захід не обирався, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи обізнаним з тим, що постановою Багачевського міського суду Черкаської області від 22.07.2025 року в справі № 690/249/25, яка 04.08.2025 року набрала законної сили, його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 2 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та позбавлення права керувати транспортними засобами на 6 років, діючи умисно, з метою її невиконання в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи можливість утриматися від керування транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись особистими мотивами, 19.11.2025 року близько 14 год. 01 хв., підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до змісту яких судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання фізичними особами на всій території України, керував автомобілем Daewoo Lanos, н.з. НОМЕР_2 , по вул. Коцюбинського в м. Багачеве Звенигородського району Черкаської області.

Таким чином, ОСОБА_3 19.11.2025 року умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченому ОСОБА_3 зрозуміла суть обвинувачення, він визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро розкаюється у вчиненому, бажає давати показання.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.03.2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, – дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

З огляду на вказане, враховуючи те, що обвинуваченим ОСОБА_3 визнано свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі, він погоджується з кваліфікацією вчиненого нею діяння, учасники судового провадження, які з`явились у судове засідання, не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження всіх доказів щодо обставин справи, що підтверджують вину обвинуваченої і ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідженням відповідних письмових доказів, які підтверджують: обставини щодо події кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення; місцезнаходження речових доказів, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого з метою з`ясування наявності обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом`якшують його покарання.

Також суд роз`яснив учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити обставини, які не досліджувались судом у судовому засіданні, в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 надав суду показання за змістом яких 19.11.2025 року він на автомобілі Daewoo Lanos, н.з. НОМЕР_2 , завіз своїх матір та сестру з місця їх спільного проживання в с. Розсохуватка Звенигородського району на залізничний вокзал у м. Багачеве, а коли повертався додому, то був зупинений працівниками поліції. Також вказав, що посвідчення водія він ніколи не отримував, а також знав про позбавлення його права керувати транспортними засобами на підставі постанови Багачевського міського суду Черкаської області від 22.07.2025 року, однак був вимушений допомогти матері та сестрі встигнути на потяг. Додатково просив врахувати, що його рідний старший брат 11.08.2024 року загинув під час виконання бойового завдання у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Винуватість ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, крім його визнавальних показань, також підтверджується іншими доказами, які судом визнані належними та допустимими, та безпосередньо досліджені в судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження:

-протоколом огляду місця події від 19.11.2025 року та фото таблицею до нього відповідно до змісту яких зафіксовано факт перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 15 год. 20 хв. до 15 год. 40 хв. 19.11.2025 року поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , поруч з належним йому автомобілем Daewoo Lanos, н.з. НОМЕР_2 ;

-постановою Багачевського міського суду Черкаської області від 22.07.2025 року в справі № 690/249/25, яка 04.08.2025 року набрала законної сили, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні 22.04.2025 року та 18.06.2025 року адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, та у вчиненні 18.06.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

-протоколом огляду предмету від 24.11.2025 року відповідно до якого на двох дисках з відеозаписами, зафіксовано факт спілкування 19.11.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з працівниками поліції в зв`язку з керуванням ним транспортним засобом без посвідчення водія, та обізнаності ОСОБА_3 із забороною керувати транспортним засобом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що в ході судового розгляду кримінального провадження винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, та сумніви в суду щодо вказаного, як і підстави для визнання досліджених доказів недопустимими, відсутні.

Діяння обвинуваченого ОСОБА_3 , вчинене ним 19.11.2025 року, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, яка набрала законної сили.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає його щире каяття, оцінюючи вказане не лише з огляду на визнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення під тиском беззаперечних доказів, зібраних під час досудового розслідування, а й з урахуванням усвідомлення ним протиправності вчиненого діяння.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

За змістом характеристики старости Розсохуватського старостинського округу ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до змісту досудової доповіді ОСОБА_3 має середні рівні ризику небезпеки для суспільства та вчинення повторного кримінального правопорушення, а його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, крім обставини, що пом`якшує його покарання, також враховує: суспільну небезпеку, характер, обставини та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке класифікується як нетяжкий злочин; висновки досудової доповіді; особу винного, який є учасником бойових дій; позиції прокурора про призначення покарання у виді штрафу мінімального розміру, обвинуваченого, який просив призначити покарання мінімальне покарання, та захисника, який підтримав позицію підзахисного.

З урахуванням вказаного та принципу індивідуалізації покарання, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі наближеному до мінімального, вважаючи, що подальше його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, можливе без ізоляції від суспільства, а також, що саме така міра покарання з урахуванням обставин даної справи буде достатньою та справедливою для нього.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, процесуальні витрати в справі відсутні.

Питання щодо речових доказів, відомості про наявність яких надано суду, вирішується відповідно до п. 7) ч. 9 ст. 100 КПК України.

При цьому, автомобіль Daewoo Lanos, н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 02.10.2025 року ТСЦ № 7143, належить обвинуваченому ОСОБА_3 , у ході досудового розслідування в даному кримінальному провадженні не визнавався речовим доказом.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, підстави для їх застосування до набрання даним вироком законної сили відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 51, 53, 65-67, 382 КК України, ст.ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні 19.11.2025 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 550 (п`ятсот п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на даний час становить 9 350 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят) грн.

Речові докази, а саме: 2 (два) DVD-R диск з відеозаписами залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати в справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, підстави для їх застосування до набрання даним вироком законної сили відсутні.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Багачевський міський суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.

Суддя ОСОБА_1