Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №572/7003/25 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

____________________________________________________________________

Справа № 572/7003/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Слободянюка Б. К.

секретаря судових засідань – Кардаш К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Сарненської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову вказує, що вона перебувала з відповідачем з 16.09.2012 року в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 29.04.2024 року, під час перебування в якому народилися дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти проживають з матір`ю. Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не приймає участі у вихованні дітей, після розірвання шлюбу бачився з дітьми лиш двічі.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився його представник ОСОБА_7 подала відзив на позов в якому просила в задоволенні позову відмовити. Зазначила, що відповідач надає матеріальну допомогу дітям та спілкується з ними, крім сплати аліментів дарує їм коштовні подарунки, крім того зазначила, що відповідач не може бачитись з дітьми через військовий стан так як перебуває на даний час за кордоном.

Позивачка подала відповідь на в якому просить не примати до уваги відзив відповідача та задовольнити позов, оскільки батько не підтримує спілкування з дітьми на належному рівні.

Представник третьої особи просила проводити розгляд справи без її участі, зазначила, що наданий висновок підтримують.

Дослідивши надані докази, дійшов наступного висновку.

З 16.09.2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 29.04.2024 року рішенням Сарненського районного суду Рівненської області.

Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із судовим наказом, який видано Сарненським районним судом Рівненської області 29.07.2024 року у справі № 572/1951/24, з ОСОБА_8 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх доходів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03.05.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Діти проживають з матір`ю що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади в АДРЕСА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості виданого Сарненським відділом ДВС у Сарненському районі 15.12.2025 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_8 зі сплати аліментів станом на 30.11.2025 року становить 14724 грн.

Згідно з довідкою виданою Стрільським ліцеєм Сарненської міської рада від 09.12.2025 року щодо участі батьків ОСОБА_3 у шкільному житті дитини встановлено, що шкільним життям дитини цікавиться лиш мати, батько контакту зі школою не підтримує.

Згідно з актом №33 обстеження матеріально-побутових умов проживання від 11.12.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з дня народження дітей по даний час в належних матеріально - побутових умовах, є необхідні умови для проживання та перебування дітей.

Відповідно до розрахунку заборгованості виданого Сарненським відділом ДВС у Сарненському районі 02.02.2026 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_8 зі сплати аліментів станом на 30.011.2025 року становить 14724 грн.

Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , встановлено, що ОСОБА_2 участі у вихованні дітей не приймає.

Згідно з розрахунком заборгованості виданого Сарненським відділом ДВС у Сарненському районі 02.02.2026 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_8 зі сплати аліментів станом на 01.02.2026 року відсутня.

Згідно з листування у вайбері встановлено, що відповідач підтримує спілкування з дочкою та передає дітям подарунки.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування затвердженого рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради 25.03.2026 року №160 про розв`язання спору між батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що при розгляді питання було заслухано сторін. Згідно наданої сторонами інформації батько дітей не в повній мірі, однак, бере участь у вихованні та утриманні, з огляду на що дійшли висновку, що на даний час не достатньо підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зав`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас із матеріалів справи встановлено, що поведінка відповідача свідчить про його бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки. Заборгованість зі сплати аліментів, відсутня.

У відзиві на позовну заяву відповідач наполягає на бажанні підтримувати зв`язок із дітьми та брати участь у їхньому житті.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні виключні обставини, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, ст. ст. 164,181 СК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Сарненської міської ради про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони: Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: