Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №570/1611/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1611/26

Номер провадження 2-о/570/117/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судового засідання Іллюк С.Р.,

представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Савурка О.В. в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції (м.Рівне) про застосування обмежувального примпису, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою прозастосування обмежувального припису щодо свого чоловіка ОСОБА_2 , у якій просить застосувати щодо кривдника, ОСОБА_2 , обмежувальний припис строком на шість місяців у вигляді:

- заборони перебування ОСОБА_2 у місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборони наближатися ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на відстань триста метрів, переслідувати її у будь-який спосіб, контактувати з нею через третіх осіб:

- заборони ОСОБА_2 спілкуватися із ОСОБА_1 у будь-який спосіб, в тому числі, по телефону в мережі фейсбук, мережі телеграм протягом дії обмежувального припису.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що 05 жовтня 2021 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб. Чоловік заявниці - ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство щодо неї, яке полягає в моральному приниженні її, фізичному насильстві щодо неї, свідками якого стають їхні діти, нецензурно облаює її, шарпає за одяг та погрожує їй фізичною розправою, навіть пише їй принизливі дописи у соціальних мережах та особисті повідомлення. Такі дії чоловіка стали нестерпними для заявниці, і вона не в силі терпіти насилля з боку чоловіка в подальшому, тому змушена звергатися до суду за захистом із заявою про видачу обмежувального припису.

Ухвалою суду від 03.04.2026 р. заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 06.04.2026 р. за клопотанням представника заявниці витребувано докази від ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області та РУП ГУНП в Рівненській області.

Представник заявниці – адвокат Савурко О.В. у судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив задоволити у повному обсязі. Пояснює, що після події 16.03.2026 р. ОСОБА_2 розірвано договір оренди квартири АДРЕСА_2 , і подружжя проживає окремо: заявниця ОСОБА_1 – за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; а ОСОБА_2 – за місцем своєї реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі.

Заявниця у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву від 06.04.2026 р., у якій просить розглядати справу за її відсутності; додатково також вказала, що заяву підтримує, просить задоволити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом опублікування оголошень про виклик у судове засідання на офіційному вебсайті судової влади України. Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 24 години до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Заінтересована особа ВП №1 Рівненського РУП (м.Рівне) ГУНП в Рівненській області належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви про застосування обмежувального припису, про що свідчить довідка про доставку електронного документу. Представник вказаної заінтересованої особи в судове засідання не з`явився.

Вислухавши представника заявниці, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.10.2021 року між заявницею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 05.10.2021 р. Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис про шлюб №1939 від 05.10.2021 р.

Відповідно до довідки Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 31.03.2026 р. вих.№366, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Також у вказаній довідці зазначено, що за цією ж адресою проживає без реєстрації ОСОБА_2 .

Відповідно до відповіді №2586198 від 09.04.2026 р. з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

На підтвердження факту вчинення щодо неї домашнього насильства заявницею надано лист Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від №55122-2026 від 31.03.2026 р., у якому вказується наступне.

11.02.2026 р. об 11:40 зі служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 11.02.2024 об 11:39 год. за адресою: АДРЕСА_5 , чоловік вчиняє щодо неї фізичне насильство в присутності малолітніх дітей. ШМД не потребує. За результатами виклику на місце події прибули працівники поліції. Після проведення форми оцінки ризиків щодо ОСОБА_2 було винесено ТЗП серії АА номер 129293, котрий передбачає заборону і будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою терміном на 10 діб. В заявниці було відібрано заяву для винесення термінового заборонного припису. На місці події було встановлено, що у вищевказаних громадян є діти, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте останні не були присутні під час конфлікту.

28.10.2024 р. о 09:16 год. зі служби «102» надійшло повідомлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 28.10.2024 о 09:16 год, за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік, військовослужбовець вчиняв домашнє насильство психологічного характеру. На місці події відсутній, заявниця має намір написати заяву. При спілкуванні із заявницею в телефонному режимі, остання повідомила, що наразі прямує в м. Рівне до відділення поліції для написання заяви особисто, чоловік пішов з будинку у невідомому напрямку. Вказане звернення розглянуто згідно із Законом України «Про звернення громадян».

16.03.2026 р. о 00:07 год. зі служби «102» надійшло повідомлення ОСОБА_1 , 1998 р.н., про те. що 16.03.2026 її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс тілесні ушкодження. Прибувши за вказаною адресою АДРЕСА_5 , було встановлено, що дана подія відбулася як домашнє насильство. ОСОБА_2 наніс тілесні ушкодження дружині ОСОБА_1 , а саме бив руками та ногами. Розбив скляну банку, кинувши її в ОСОБА_1 . Внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю заявниці. ОСОБА_1 стверджувала, що факти побиття відбуваються на постійній основі. Останню було доставлено до ЦМЛ для огляду у травматології. Оглянув лікар ОСОБА_5 та встановив діагноз: поверхнева травма інших частин голови, забій м`яких тканин голови, осаднення лівої кисті. Працівниками поліції було відібрано заяву за пояснення, форму оцінку ризиків. Скласти матеріали на місці події не стало можливим, оскільки ОСОБА_2 покинув місце події до приїзду працівників поліції.

Станом на 25.03.2026 ОСОБА_2 на профілактичному обліку в Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області за категорією обліку «Кривдник», за вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 не перебуває.

Окрім того, заявницею ОСОБА_1 надано суду скриншоти листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та публічних коментарів ОСОБА_2 під дописами у соціальних мережах ОСОБА_1 . Із вказаних доказів вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово використовував ненормативну лексику та погрози фізичного насилля стосовно заявниці як в особистому листуванні із нею, так і в публічних коментарях під її дописами у соціальних мережах.

До суду 09.04.2026 р. від ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшла відповідь вх. ЕП-2224 «Про надання інформації» на виконання ухвали суду від 06.04.2026 р., з якої убачається про неодноразові звернення ОСОБА_1 до поліції щодо вчинення відносно неї насильства ОСОБА_2 , останнє зокрема 16.03.2026 р., яке зареєстроване в Рівненському РУП ЄО №10807 і дана подія зареєстрована в ЄРДР Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ЄРДР від 16.03.2026 р.

Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України визначено, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України з заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства.

Згідно із ст. і 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана, зокрема особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

За положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Як визначено п. 3, 6, 7, 8 та 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства, - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на подружжя.

Положеннями частин 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №756/3859/19 (провадження №61-11564св19) зроблено висновок, що, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАПта КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 зазначено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника (п. 2 ч. 1ст. 24Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"). Враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Тобто, оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі №159/4550/19 та від 17 лютого 2021 року у справі №753/19409/19).

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши докази в їхній сукупності, суд вважає за доцільне наголосити на наступному.

Як вказується у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі № 159/4550/19 (провадження № 61-884св20): "Також суд апеляційної інстанції зазначив, що додані до апеляційної скарги скриншоти телефонних повідомлень не можуть бути згідно з главою 5 «Докази та доказування» ЦПК України належним підтвердженням здійснення ОСОБА_2 психологічного або фізичного насильства...

Згідно з пунктом 14 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

У частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Апеляційний суд, пославшись на те, що судом не встановлено, що заінтересована особа як кривдник систематично вчиняє домашнє насильство стосовно заявниці як своєї колишньої співмешканки та постраждалої, не врахував, що: домашнє насильство може проявлятися, у тому числі, й у формі психологічного насильства, не надав будь-якої оцінки ризикам відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; не надав оцінки наявним у матеріалах справи смс-повідомленням, які надходили на телефон ОСОБА_1; не врахував, що електронні докази є одним із доказів згідно з главою 5 «Докази та доказування» ЦПК України. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому справа підлягала передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції."

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 зазначено, що тимчасове обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані з протиправною поведінкою такої особи.

У постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 154/1692/19 зазначено, що тимчасові обмеження прав особи, що здійснює домашнє насильство, мають бути пропорційними меті застосування щодо неї обмежувального припису.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст. 26 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Таким чином, наданими заявницею письмовими та електронними доказами в їхній сукупності підтверджується, що ОСОБА_2 вчиняє щодо заявниці насильство психологічного характеру, що полягає, зокрема, у висловленні погроз вчинення фізичного насильства. Дослідженими судом доказами підтверджується і те, що існує високий рівень вірогідності продовження та повторного вчинення і фізичного насильства щодо заявниці, а також настання тяжких наслідків, і такі ризики є реальними, а тому наявні підстави для застосування заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 на максимальний строк.

Керуючись ст.ст. 259, 294, 350-1 - 350-6, 350- 8, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції (м.Рівне) про застосування обмежувального примпису - задоволити повністю.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- заборонити перебувати ОСОБА_2 у місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити наближатися ОСОБА_2 на відстань триста метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 та заборонити переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку, в тому числі, по телефону, в мережі фейсбук, мережі телеграм, особисто і через третіх осіб, протягом дії обмежувального припису.

Встановити строк дії обмежувального припису - 6 (шість) місяців, який рахувати з дня ухвалення рішення суду.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Повідомити про встановлення обмежувального припису уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявниці для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну державну адміністрацію та виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у містах ради за місцем проживання (перебування) заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції (м.Рівне), місце знаходження, вул. П. Могили, буд.41, м.Рівне, код ЄДРПОУ 40108761.

Суддя: Гнатущенко Ю.В.