Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №545/1503/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1503/26

Провадження № 2-о/545/91/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді: Цибізової С.А.,

з участю секретаря: Делії Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19:30 год за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, заявник не може отримати свідоцтво про смерть матері.

Заявник у судовому засіданні, заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник заявника у судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи: Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Встановлено, що заявник є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.13).

Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 виданого Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області 14.08.2021 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 29.12.1999 (а.с.9-10).

Відповідно до довідки від 16.09.2022 №3250-5002138521/20394 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_3 (а.с.4).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до медичного свідоцтва про смерть серії 21 №214000192 від 23.03.2026 та свідоцтва про смерть від 25.03.2026 виданим так званим «Волновахським районним відділом запису актів цивільного стану Управління РАЦС Донецької Народної Республіки» ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 , що підтверджується (а.с.5,12).

На підтвердження факту смерті заявником надано до суду фотографії з місця поховання ОСОБА_2 23.04.1936 – 21.03.2026.

Будучи допитаним в судовому засіданні як свідок, ОСОБА_3 пояснив суду, що 28.02.2022 виїхав з м. Волоноваха до м. Бровари де наразі проживає, мати ОСОБА_2 не захотіла їхати та залишилась там. Спілкувався з матір`ю по телефону, а коли до неї приїжджали родичі, то – по відеозв`язку. Того дня, ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 15-45 год розмовляв з нею по телефону, а о 21-00 год зателефонувала двоюрідна сестра ОСОБА_4 та повідомила, що мати померла, внаслідок зупинки серця.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та території України від 28.02.2025 №376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 №380/73786, вся територія Волноваської міської територіальної громади з 10.03.2022 є тимчасово окупованою територією України.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: 1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; 2) встановлення у судовому порядку факту смерті; 3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Відповідно до п.п. 13, 18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № №5 від 31.03.1995 суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, зокрема, у рішеннях проти Турції ( «Cyprus v. Turkey» 10.05.2001), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia» 23.02.2016), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, спираючись на вказані рішення ЄСПЛ, та з урахуванням принципів висловлених у консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Про юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» суд приймає до уваги у сукупності з іншими доказами по справі, в якості доказу, як виняток, медичне свідоцтво про смерть серії 21 №214000192 від 23.03.2026, свідоцтво про смерть видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження та вважає у сукупності з іншими доказами підтвердженим факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.8 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з положеннями ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

У позасудовому порядку встановити факт смерті матері заявника не має можливості, проте встановлення даного факту має для заявника юридичне значення для отримання свідоцтва про смерть державного зразка.

Отже, суд приходить до висновку про встановлення факту смерті ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 265, 317 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України задовольнити повністю.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: АДРЕСА_1 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С. А. Цибізова