Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №740/4209/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4209/25

Провадження № 2/740/118/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Гагаріної Т.О.,

при секретарі Мартиненко Ю.А.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Вертелецької Л.А.,

представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Парубець М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

встановив:

25.07.2025 позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частки заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позову посилається на наступні обставини.

10.09.2015 між ним та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Позивач є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх дітей. Діти перебувають на його утриманні та вихованні. Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 10.10.2023 шлюб розірвано. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну, у березні 2022 року, відповідач разом з дітьми та його матір`ю виїхала за кордон до Нідерландів. Спочатку вони проживали всі разом, а з часом відповідач стала проживати окремо з іншим чоловіком. Діти проживали з його матір`ю – бабусею ОСОБА_7 . Соціальні служби в Нідерландах намагалися вплинути на відношення відповідача до виконання батьківських обов`язків, але це не принесло позитивних змін. Влітку 2023 року відповідач приїхала разом з дітьми в Україну і вони розірвали шлюб, після чого залишила дітей з ним та виїхала до Нідерландів. З літа 2023 року діти проживають з ним, знаходяться на його вихованні та повному матеріальному забезпеченні. Відповідач фактично усунулася від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у їх вихованні та розвитку, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, коштів на утримання не надає.

У судовому засіданні позивач, як свідок, суду повідомив, що з початку повномасштабного вторгнення рф, у березні 2022 року відповідач разом з дітьми та його матір`ю виїхала за кордон до Нідерландів. Спочатку у них все було добре, а потім дізнався від матері, що дружина не займається дітьми. Через деякий час відповідач приїхала в Україну з дітьми, вони розлучилися. Вона залишила йому дітей та поїхала назад до Нідерландів. Він намагався з нею домовитися, пропонував залишитися проживати в Україні, щоб вона з дітьми проживала у його будинку, але вона не захотіла. Сказала, що ніколи не хотіла дітей, без вагань залишила їх, повідомивши, що в Україні їй робити нічого, тому він зробив висновок, що вона не повернеться в Україну. Діти спілкуються з мамою дуже рідко, вони їй телефонують, але вона не завжди їм відповідає. В основному до мами телефонує ОСОБА_6 . Востаннє говорили місяців два тому, ОСОБА_6 зателефонувала матері, а остання сказала, що зайнята і перетелефонує, але так і не подзвонила. Коштів на утримання дітей відповідач не надає. Діти знаходяться на його повному матеріальному утриманні. Востаннє мати вітала дітей у 2023 році листівкою у месенджері. Матір відвовідача та її сестра спілкуються з дітьми дарують їм подарунки нібито від матері. Діти поступово відвикають від неї. На його думку вони готові, що їхню матір позбавлять батьківських прав відносно них. У телефонній розмові він повідомив відповідача про цей позов на що вона відповіла, що це його проблеми і він має сам розбиратися в усьому. Позбавлення батьківських прав необхідне йому для того, щоб забезпечити їх законні права та інтереси, щоб у разі коли відповідач вирішить повернутися, то не змогла б маніпулювати цим питанням.

Представник позивача адвокат Вертелецька Л.А. зазначила, що відповідач станом здоров`я дітей, їх фізичним, моральним та духовним розвитком не цікавиться, фактично усунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. Також наголосила, що однією з підстав звернення до суду з вимогою про позбавлення батьківських прав є необхідність отримання згоди іншого з батьків на вчинення певних юридично значимих дій щодо дітей, тоді як перебування відповідача за кордоном суттєво ускладнює забезпечення реалізації прав та законних інтересів дітей у відповідних установах та організаціях. Позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання не з’явилася, про місце, день та час слухання справи була повідомлена шляхом направлення рекомендованого повідомлення на адресу останнього відомого місця проживання. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавала, відзиву, заперечень проти позову або заяви про розгляд справи без її участі не надала.

Відповідно до оголошення про розгляд справи, розміщеного на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідача повідомлено про розгляд даної справи у суді.

Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради, Парубець М.О. позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_7 показала, що вона є матір`ю позивача. Повідомила, що у 2022 році виїхала до Нідерландів разом з відповідачем та дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Там вони проживали спочатку в одній кімнаті, а потім на прохання відповідача вони стали проживати у різних кімнатах. Відповідач змінилася, почала пити, курити, зустрічалася з молодим чоловіком з яким проживали окремо у кімнаті, а діти стали проживати з нею. Діти почали віддалятися від матері і вона попросила, щоб діти переїхали жити до матері. Вони стали проживати з нею, але вона ними не займалася, вживала спиртне, сварилася з молодим чоловіком, і діти приходили до неї. Працівники служби, які займалася біженцями, намагалися спілкуватися з відповідачем, щоб вона змінила свою думку та ставлення до дітей, але це не дало позитивних результатів. Служба пропонувала, щоб вона, як бабуся, оформила опіку над дітьми, але вона відмовилася. Одного дня відповідач не повідомивши, забрала дітей та поїхала в Україну. Далі, повернулася до ОСОБА_8 одна, без дітей, повідомила, що діти їй не потрібні, їх хотів чоловік, тому нехай займається їх вихованням. Син сам займається вихованням, доглядом та утриманням дітей, вона інколи допомагає йому.

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що є сусідкою позивача, вони живуть поряд тому вона бачить як він водить їх до школи, займається їх вихованням. Відповідача не бачила близько 3-х років.

Заслухавши пояснення учасників судового процессу, свідків, дослідивши усі докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.07.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.16).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.07.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.17).

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 10.10.2023 шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розірвано (а.с.19).

Згідно витягу з реєстру Ніжинської територіальної громади № 2023/007222698 від 09.09.2023 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

З довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20.06.2025 вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.20).

Згідно довідки та характеристики Ніжинської гімназії №10 вбачається, що у вихованні учениці 3-В (4-В) класу ОСОБА_3 , мати дівчинки не приймає, гімназію не відвідує, з класним керівником не спілкується, успіхами дитини не цікавиться, участь у батьківських зборах не приймає. Батько ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, допомагає в організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини (а.с.26-29).

З довідки Ніжинського будинку дітей та юнацтва №20 від 26.06.2024 вбчається, що ОСОБА_11 у 2023-2024 навчальному році була вихованкою школи раннього розвитку дитячої обдарованості «Паростки». Організацією навчально-виховного процесу займався батько ОСОБА_1 . За цей час мати заклад не відвідувала, навчанням дочки не цікавилася (а.с.30).

З акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , від 27.06.2024, згідно якого житлове приміщення чисте та охайне, кімнати умебльовані, у приміщенні прибрано, наявна побутова техніка, достатня кількість продуктів харчування. Для виховання та розвитку дітей наявні окремі індивідуальні місця для відпочинку та навчання. Діти мають одяг, взуття відповідно до віку та сезону (а.с.36).

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ вбачається, що ОСОБА_12 востаннє перетнула державний кордон України 25.10.2024 у пункті пропуску Краківець – виїзд (а.с.56).

Стороною позивача надано експертний висновок психолога за результатами комплексного обстеження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо оцінки психоемоційного стану, за результатами якого рекомендовано не викликати у якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до суду, за для збереження їх ментального здоров`я. Суду пропонується прийняти як доказ результати даних проективних методик, які об`єктивно відображають страждання дітей без необхідності їх травматизації живим спілкуванням у залі засідань. Батькові рекомендується забезпечити дітям стабільну терапевтичну підтримку (індивідуальну психотерапію).

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 342 від 18.07.2024 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.71-73).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини (ст.166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 645/1592/24.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1,6 та ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, суд зазначає, що зазначений висновок має рекомендаційний характер та не є обов’язковим для суду (ч.5, 6 ст.19 СК України). Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (див. постанову Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 685/511/19).

Так, наданий до суду висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення матері батьківських прав. Висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

У висновку не надано оцінку тій обставині, що відповідач проживає за межами України, не вказано на підставі яких об`єктивних даних встановлено, що ОСОБА_2 не допомагає дітям матеріально. Крім того, з висновку не вбачається, що ОСОБА_2 викликалася на засідання комісії, що позбавило права надати пояснення з приводу позбавлення батьківських прав. Також у висновку не мотивовано у чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері батьківських прав.

З огляду на викладене суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо її дітей, оскільки у ньому не наведено об`єктивних даних про свідоме ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків, а також що таке рішення найкраще відповідає інтересам дітей.

Та обставина, що відповідач не відвідує освітні та позашкільні заклади, де навчаються діти не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків, крім того як зазначив позивач відповідач проживає за межами України.

Судом враховані і інші обставини, що мають істотне значення, зокрема факт зареєстрованого місця проживання відповідача у м.Корюківка Чернігівської області. Також, суд враховує, що після початку повномасштабного російського вторгнення на територію України, відповідач ОСОБА_2 разом з дітьми виїхала за кордон, зі слів позивача має статус біженки та після розірвання шлюбу проживає на території Нідерландів. На думку суду перебування відповідача за кордоном, допускає можливість того, що остання обмежена у повноцінному спілкуванні з дітьми та виконанні батьківських обов`язків.

Крім того, не може залишатися поза увагою суду те, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які за віком можуть висловити в суді свою позицію щодо позбавлення матері батьківських прав, оскільки позиція дитини, її ставлення до кожного з батьків і усвідомлене бачення власних інтересів є важливою при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, у судове засідання не з`явилися. Стороною позивача в судовому засіданні надано рекомендації практичного психолога та повідомлено про небажання дітей обговорювати тему позбавлення матері батьківських прав. Отже суд був фактично позбавлений можливості встановити думку дітей, а також з`ясувати дійсні обставини спілкування останніх із матір`ю.

Також, у справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, також у справі відсутні докази, що діти насправді усвідомлюють наслідки позбавлення батьківських прав їх матері.

Позивач не надав суду беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження винної поведінки відповідача, її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно дітей, що могли б бути підставою для позбавлення її батьківських прав.

Переконливих доказів, які б свідчили про те, що подальша наявність у відповідача батьківських прав може негативно вплинути на права та інтереси дітей відповідача, матеріали справи не містять. Сам по собі встановлений судом факт, що мати бере участь у вихованні дітей не у достатній мірі, не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав.

Право матері на спілкування з дітьми є її незаперечним правом, а спілкування дітей з матір`ю відповідає їх інтересам.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважує на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та може застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не отримує від відповідача грошової або іншої матеріальної допомоги, діти перебувають на його утриманні.

Позбавлення батьківських прав відповідача, відповідно до ч.2 ст.166 СК України не звільняє від обов`язку утримувати своїх дітей, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні вимог позивача про стягнення аліментів на утримання дітей.

За правилами ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи вимоги ст.ст. 166, 180, 184 СК України майновий стан відповідача, яка є особою працездатного віку, відсутність даних про наявність інших утриманців, стан здоров`я дітей та їх вік, а також вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч.2 ст.182 СК України, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки усіх її доходів щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів (ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»).

Виходячи з наведеного, враховуючи, що позов задоволено частково, при цьому на момент звернення до суду з позовом позивач була звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, то з відповідача підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у сумі 1 073 грн 60 коп. Позивач просив стягнути судовий збір з відповідача.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково: у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав - відмовлено, то суд покладає судові витрати - сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн, на позивача.

При цьому на момент звернення до суду з позовом позивач був звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, то з відповідача підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 141, 247, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з ycix видiв заробiтку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви – 25.07.2025 до повноліття дітей.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Судовий збір, сплачений позивачем ОСОБА_1 у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп., покласти на останнього.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрована: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.О. Гагаріна