Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №750/14601/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/14601/25

Провадження № 2/750/494/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді секретар за участю Супруна О.П., Юрченко А.А., позивача, представника третьої особи – Мхцієва В.Ч.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 , Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,

у с т а н о в и в :

23.10.2025 позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить:

- позбавити її батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що стягуються на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.03.2024 по справі №750/3126/24;

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір.

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Супрун О.П. від 27.10.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, яку призначив до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 02.12.2025.

02.12.2025 підготовче засідання відкладене на 12.12.2025, у зв`язку з не повідомленням відповідача.

12.12.2025 підготовче засідання відкладене на 25.12.2025, у зв`язку з неявкою сторін.

25.12.2025 підготовче засідання відкладене на 16.01.2026, у зв`язку з неявкою сторін.

Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалою від 16.01.2026, унесеною до протоколу судового засідання, залучив до участі у справі в якості третьої особи Військову частину НОМЕР_1 , закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13.02.2026.

Суд ухвалою від 13.02.2026, унесеною до протоколу судового засідання, залучив до участі у справі в якості третьої особи ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а судове засідання відклав на 27.02.2026.

27.02.2026 розгляд справи відкладений до 27.03.2026, у зв`язку з неявкою сторін.

27.03.2026 у судовому засіданні оголошена перерва до 01.04.2026, у зв`язку з викликом свідків.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити, дав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач до суду не з`явилася, про час і місце розгляду справи оповіщалася в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомила.

Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради у судовому засіданні вважав позов таким, що належить задовольнити, пояснивши, що відповідач залишила дітей напризволяще, виїхала з України та не повернулася по теперішній час.

Військова частина НОМЕР_1 у письмовій заяві просила справу розглядати без участі її представника.

Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у письмовій заяві зазначило, що рішення в даній справі не вплине його на права, інтереси та обов`язки.

За згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України).

Заслухавши пояснення позивача, думку представника Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.12.2012, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.09.2017 було розірвано (а.с. 17-18).

Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 12, 14).

Відповідно до копій витягів із реєстру територіальної громади №2023/002749141 від 04.04.2023 та з реєстру територіальної громади №2023/002748927 від 04.04.2023 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

За вказаною вище адресою також зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією довідки №104505 від 12.10.2023, виданої Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради (а.с. 16).

Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 20.06.2023 у справі №750/4412/23 стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.03.2023 та до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 19-20).

Головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ющенко Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2023, ВП № 7214526 (а.с. 21-22).

Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 28.03.2024 у справі №750/3126/24 припинив із 24.02.2024 стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Києва, на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.06.2023 у цивільній справі № 750/4412/23, та стягнув із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.03.2024 і до повноліття дітей (а.с. 23-25).

Листом відділу поліції № 1 Бучанського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області від 10.10.2025 № 230249-2025 повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що 25.09.2025 до відділу поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло звернення від ОСОБА_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , про те, що колишня дружина, ОСОБА_2 , її брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишила погостювати двох своїх малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відмовляється їх забирати, сама поїхала за кордон. За словами заявниці, мати дітей виїхала за кордон, спочатку пообіцяла повернутись та забрати дітей, але наразі відмовляється це робити. Мати та батько дітей не позбавлені батьківських прав. ОСОБА_5 не є законним представником малолітніх дітей. Також стало відомо, що батько дітей наразі перебуває на службі в Збройних Силах України, ВЧ № НОМЕР_2 , окремий кулеметний батальйон № НОМЕР_3 (а.с. 26).

Аналогічного змісту направлений лист до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 27).

Позивач 17.10.2025 подав заяву начальнику Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, у якій просив повідомити місцезнаходження дітей (а.с. 28), та отримав відповідь про те, що малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштовані до центру соціально-психологічної реабілітації дітей (с. Хмільниця) служби у справах дітей Чернігівської обласної державної адміністрації. Малолітні діти можуть перебувати в центрі не більше 9 місяців, до 13.07.2026 (а.с. 29).

Листом від 02.12.2025 № 108480-2025 Чернігівське районне управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області повідомило начальнику Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради про те, що в ході перевірки відвідана адреса місця проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), двері ніхто не відчинив. Зі слів сусідів вона приїхала із закордону 18.09.2025, після чого 21.09.2025 знову виїхала з країни (а.с. 52).

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листом від 23.01.2026 № 19.5.2//5058-26-Вих повідомив суд про те, що 17.09.2025 ОСОБА_2 в`їхала до України, 21.09.2025 виїхала та не поверталася (а.с. 83).

10.01.2022 Деснянський районний суд м. Чернігова притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП за ухилення від виконання обов`язків, покладених на неї законодавством, по вихованню дітей (справа №750/13170/21).

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради як орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від № 678 від 18.12.2025 на а.с. 59-61).

За змістом цього висновку, до Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради 30.09.2025 надійшло повідомлення від Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про те, що до служби звернулася громадянка ОСОБА_5 , яка повідомила, що в неї перебували двоє малолітніх дітей (племінників): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишилися без батьківського піклування. Указані обставини виникли через те, що мати дітей, громадянка ОСОБА_2 , 18.09.2025 зателефонувала до громадянки ОСОБА_5 та попросила, щоб діти погостювали в неї до 21.09.2025, адже матері необхідно оформити певні документи. ОСОБА_2 21.09.2025 не з`явилася за дітьми, її телефон не відповідав. Пізніше мати зателефонувала ОСОБА_5 та повідомила, що дітей забирати не збирається, вони їй не потрібні, вона вже виїхала за межі України і прямує до Королівства Іспанія і повертатися в Україну не збирається. ОСОБА_2 разом з малолітніми синами зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Діти навчалися в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області. Батько, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав за адресою: АДРЕСА_3 . На даний перебуває у лавах Збройних Сил України, службу проходить поза межами міста Чернігова. Спеціалістами Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради 06.10.2025 була проведена телефонна розмова з ОСОБА_2 , яка повідомила, що не має наміру повертатися з-за кордону та повертати своїх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тому що вона боїться їх, а також повідомила, що її ледве не депортували з Королівства Іспанії через поведінку дітей. Відповідно до актів органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, малолітніх ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 05.10.2025 доставлено до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 13.10.2025 улаштовані до центру соціально-психологічної реабілітації дітей' (село Хмільниця) служби у справах дітей Чернігівської обласної державної адміністрації. Відповідно до інформації центру соціально-психологічної реабілітації дітей (село Хмільниця) служби у справах дітей Чернігівської обласної державної адміністрації, за час перебування синів у центрі мати, ОСОБА_2 , жодного разу не відвідувала дітей, не цікавилася їхнім життям та здоров`ям, успіхами у вихованні та навчанні, жодних посилок та подарунків на адресу закладу не надсилала. На контакт з адміністрацією закладу не виходила. Згідно з інформацією Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, співробітниками поліції була відвідана громадянка ОСОБА_2 за адресою проживання: АДРЕСА_1 , двері квартири ніхто не відчинив. Її сусіди повідомили, що ОСОБА_2 приїхала з-за кордону 18.09.2025, після чого 21.09.2025 поїхала за кордон у зворотному напрямку. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_1 повідомив, що мати покинула дітей та виїхала за кордон, де створила нову родину. У телефонній розмові вона повідомила батьку, що він може робити з дітьми, що хоче, адже їй на них байдуже. Батько просив підтримати його позов, тому що він має бажання займатися вихованням дітей і що діти слухаються тільки його.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 показали, що ОСОБА_2 постійно зловживала алкогольними напоями, спілкувалась із ними нецензурною лайкою, кидалась на них із ножом. У вересні 2025 року матір відвезла їх до тітки ОСОБА_8 та покинула. Тітка згодом відвезла їх у Чернігів до батька, проте оскільки його не було вдома, вона викликала поліцію та віддала нас. Матір після того, як їх покинула, припинила матеріальне забезпечення. Більшу частину життя їхнім вихованням та матеріальним забезпеченням займався батько, вони хочуть проживати саме з ним. Уважають доцільним позбавлення матері батьківських прав.

Як убачається зі змісту довідки №5070 від 15.10.2025, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 із 08.11.2024 по теперішній час перебуває на військовій службі у цій військовій частині (а.с.8).

ОСОБА_1 стверджує, що відповідач вихованням та матеріальним утриманням дітей не займається, не цікавиться станом їхнього здоров`я, фізичним, моральним та духовним розвитком, фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. У вересні 2025 року відповідач залишила дітей напризволяще та виїхала з країни. Він має бажання і можливість займатися вихованням та матеріальним утриманням дітей та вважає, що ОСОБА_2 заслуговує на позбавлення її батьківських прав по відношенню до дітей.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» установлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 7 Сімейного кодексу України (далі за текстом – СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК (2947-14). Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Hunt.v. Ukraine» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Матеріалами справи та показаннями допитаних у судовому засіданні в якості свідків малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується, що ОСОБА_2 свідомо покинула дітей у вересні 2025 року та виїхала за межі України, не піклується про їхній фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дітьми, не надає їм доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти, тобто повністю самоусунулася від цих сімейних обов`язків та проявила незаінтересованість у долі власних дітей.

Суд ураховує ту обставину, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації, та робить висновок, що метою заявленого позову є не створення штучних умов для звільнення позивача від виконання військового обов`язку, а дотримання прав та інтересів малолітніх дітей, вихованням та піклуванням про яких матір свідомо тривалий час не займається, наслідком чого стало поміщення їх до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей (село Хмільниця) служби у справах дітей Чернігівської обласної державної адміністрації.

Передбачений Конституцією України обов`язок громадян із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України не може бути єдиною підставою для відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав у даній справі, оскільки це безумовно суперечитиме якнайкращому забезпеченню інтересів малолітніх дітей сторін та призведе до позбавлення їх піклування батька, який проходить військову службу, та залишення їх у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

Також суд ураховує і відсутність заперечень щодо позову зі сторони військової частини, у якій проходить військову службу ОСОБА_1 .

Із огляду на встановлені обставини в справі, вимоги закону, свідоме ухилення відповідача від виконання обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.

Судом установлено, що позивач продовжує сплачувати аліменти на утримання дітей на користь відповідача згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.03.2024.

За приписами частини четвертої статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до положень СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їхнього одержувача.

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №596/826/21-ц (провадження №61-3738св22).

Верховний Суд у постановах від 28.06.2023 у справі № 186/126/21 та від 30.08.2023 у справі № 495/5950/21 зазначав, що позовні вимоги про припинення стягнення аліментів підлягають задоволенню з часу звернення позивача до суду, оскільки на цей час дитина проживала з ним та він ніс витрати на її утримання.

Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є достатньою підставою для припинення стягнення аліментів із ОСОБА_1 на їхнє утримання на користь матері, починаючи з 21.09.2025 (час залишення дітей відповідачем та виїзду за межі України).

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписами частин першої та другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Із огляду на вимоги закону, обов`язок відповідача утримувати неповнолітніх дітей, суд уважає необхідним та достатнім стягнення з матері на користь позивача аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (частина перша статті 191 СК України).

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений останнім судовий збір у сумі 2 422,40 грн, а на користь держави – судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів у сумі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Припинити з 21.09.2025 стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.03.2024 і до повноліття дітей, що стягуються на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.03.2024 у справі №750/3126/24.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.10.2025 і до повноліття дітей.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави

1 211 грн 20 коп. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.

Заочне рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 43649710.

Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_6 .

Третя особа: ОК «Північ», місцезнаходження: м. Чернігів.

Суддя