Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №750/700/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/700/26

Провадження № 2/750/1339/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в:

20 січня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Марченка Р.Г. звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 9102 грн. 01 коп., заборгованість із компенсації за невикористану відпустку у розмірі 53152 грн. 50 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України за період з 10.01.2026 по день ухвалення судового рішення, обчислений виходячи з середньоденного заробітку 1481 грн. 78 коп., помноженого на кількість робочих днів затримки, а також судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 квітня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 9102 грн. 01 коп. та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 53125 грн. 50 коп. закрито згідно заяви позивача про відмову від цих вимог у зв`язку з їх задоволенням відповідачем у добровільному порядку після пред`явлення позову до суду.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, представник надіслав заяву, в якій просив ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представники відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи по суті сповіщався завчасно та належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 18 січня 2021 року працювала у Дочірньому підприємстві ПрАТ «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» на посаді начальника відділу кадрів.

09 січня 2026 року ОСОБА_1 було звільнено за п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ № 2-к).

15 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до т.в.о. директора ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» з письмовою вимогою про проведення з нею повного остаточного розрахунку при звільненні (а.с. 15-16).

18 березня 2026 року відповідачем на рахунок позивача було перераховано заборгованість по заробітній платі у розмірі 9102 грн. 01 коп. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 53125 грн. 50 коп., що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк».

У зв`язку з виплатою боргу по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку представником позивача надіслано суду заяву про відмову від позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.04.2026 закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 9102 грн. 01 коп. та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 53125 грн. 50 коп.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною 1 статті 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (частина друга статті 117 КЗпП України).

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 січня 2026 року по 17 березня 2026 року включно складає 69643 грн. 66 коп. (47 робочих днів * середньоденну заробітну плату – 1481 грн. 78 коп.).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац 3 пункт 2).

У пункті 8 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» вказано, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно розрахунку представника позивача середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 1481 грн. 78 коп.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про розмір її середньоденного заробітку.

Оскільки позивач була звільнена з роботи 09 січня 2026 року, а тому з 10 січня 2026 року і до 18 березня 2026 року включно (день повного розрахунку з позивачем) минуло 47 робочих днів, у зв`язку з чим сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням середньоденного заробітку позивача - 1481 грн. 78 коп., складає 69643 грн. 66 коп.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 (провадження № 14-85цс25) зазначено:

«83. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-323цс19) розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).

84. Розвиваючи цю тезу, Велика Палата Верховного Суду провела аналогію між відшкодуванням за статтею 117 КЗпП України та такими цивільно-правовими інститутами, як збитки та неустойка. Суд зазначив, що дійсний розмір збитків працівника від затримки розрахунку довести складно або неможливо. Тому законодавець з метою захисту інтересів постраждалої сторони встановлює правила, що дозволяють стягнути компенсацію у заздалегідь визначеному розмірі (середній заробіток) у спрощеному порядку, без необхідності доведення працівником точного розміру його втрат (пункти 83, 84, 86 постанови).

85. Таке правове регулювання подібне до інституту неустойки (статті 549-552 ЦК України), яка також є способом забезпечення виконання зобов`язання та компенсації втрат кредитора без доведення їх розміру. Водночас аби неустойка не набула ознак каральної санкції, цивільне законодавство надає суду право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (частина третя статті 551 ЦК України). Це право суду є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (пункт 85 постанови).

86. Отже, ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципи права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

87. З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України».

88. При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньої практики Верховного Суду України (постанова від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16), яка пов`язувала можливість зменшення з формальними критеріями, такими як наявність спору чи часткове задоволення позову. Натомість Велика Палата сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

89. Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною».

Аналогічну позицію виклав ВС у свої постанові від 10.12.2025 у справі № 752/24412/23 (провадження № 61-740/СВ25.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи, що при звільненні позивачу не було виплачено 62254 грн. 51 коп. (9102 грн. 01 коп. + 53152 грн. 50 коп.), а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 69643 грн. 66 коп., період затримки є незначний, заборгованість по зарплаті відповідачем погашено добровільно у повному обсязі, суд приходить до висновку про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, а тому вважає за можливе зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, до 20000 грн.

Також, у зв`язку з наявністю підстав для часткового задоволення позову, позивачам мають бути відшкодовані понесені у справі судові витрати на правничу допомогу.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п. 3 частини другої ст. 141 ЦПК судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Марченко Р.Г. на підставі ордеру серії СВ № 1157270 від 12 січня 2026 року (а.с. 12).

Відповідно до акту № 02 прийому-передачі наданих послуг, вартість послуг виконаних Адвокатським бюро «Руслана Марченка» по підготовці позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості з становить 5000 грн. (а.с. 13).

Відповідно до платіжної інструкції від 19.01.2026 позивачем сплачено Адвокатському бюро «Руслана Марченка» 5000 грн. (а.с. 67)

Згідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 81, 83, 133, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» (місцезнаходження: вул. Шевченка, 15, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 01431535) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 січня 2026 року і до 17 березня 2026 року включно в сумі 20000 грн. (двадцять тисяч грн.), (з даної суми не відраховані податки і обов`язкові платежі).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» на користь ОСОБА_1 305 грн. 86 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 08.04.2026

Суддя