Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №577/804/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/804/26

Провадження № 3/577/300/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2026 р. м. Конотоп

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Буток Т.А. з участю захисника Юсан І.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Конотопського РВП ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,

за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Права у відповідності до ст. 268 КУпАП роз`яснені.

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 5825604 ОСОБА_1 04.02.2026 року о 09 год. 09 хв. в м. Конотоп Сумської області по вул. М.Амосова, 5, керував автомобілем «Dacia Sandero», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (млява мова, нестійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник Юсан І.О. в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає, оскільки 04.02.2026 року близько 08 год. 30 хв. він приїхав до Конотопської ЦРЛ для проходження ВЛК згідно направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 , припаркував автомобіль на стоянці по вул. М.Амосова, 5 та пішов до Конотопської ЦРЛ. По дорозі його зупинили працівники поліції, перевірили документи та почали складати протокол про адміністративне правопорушення за паркування автомобіля в забороненому місці. Після чого, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичній установі, на що він не погодився, оскільки йому було необхідно проходить ВЛК. При цьому, жодних ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 повідомлено не було, протокол про адміністративне правопорушення складався у його відсутність. Просить визнати ОСОБА_1 невинуватим та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України.

Суд, заслухавши пояснення захисника, дослідивши представлені докази, вважає, що провадження підлягає закриттю виходячи із наступного.

Так, у відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушенння є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпА, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 року № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Під всебічним, повним та об`єктивним з`ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.

Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП має бути достовірно встановлений факт керування особою транспортним засобом, та факт або стану алкогольного сп`яніння особи, або подальшої відмови її від проходження огляду на стан такого сп`яніння. За відсутності хоча б однієї з зазначених умов, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП не настає.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (п.10 Розділу ІІ Інструкції).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. п. 7, 8 Розділу ІІ Інструкції).

Аналогічні положення містяться і в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, відповідно до якого огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків; водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється уповноваженою особою для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я; у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я уповноважена особа в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. п. 3, 4, 6 Порядку).

В той же час, як зазначено у п.6 Розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Зазначене повністю кореспондується з положеннями п.1 Розділу ІІ зазначеної Інструкції, згідно з якими до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп`яніння у разі проведення огляду на стан сп`яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Процедура проведення огляду особи на визначення стану сп`яніння регулюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі по тексту - Інструкція № 1452/735).

Відповідно до ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з п.п.6-8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМ України №1103 від 17 грудня 2008 року, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Аналогічні положення містяться і в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Згідно з п.п.2-4 р.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 1, 3 Розділу II Інструкції № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п. 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

П. 5 Розділу II Інструкції № 1452/735 передбачено, що перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

При цьому, положення ст. 266 КУпАП, вказаного Порядку і Інструкції у їх системному тлумаченні свідчать про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння може бути складений поліцейським лише після документування належним чином відмови особи, що керує транспортним засобом від проведення огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Адже у разі такої відмови на місці вчинення правопорушення поліцейський зобов`язаний доставити порушника для проведення огляду до медичного закладу.

Також, згідно з п. 8 Розділу II Інструкції, огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі направлення, форма якого надана в Додатку 1 Інструкції.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовився від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку № 1103, пункт 6 розділу IX Інструкції з оформлення матеріалів № 1395).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Відповідно до положень ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп`яніння проведений із порушенням чинного порядку визнається недійсним.

Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.

У разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за ст. 130 КУпАП відсутні.

Порядок дій в таких ситуаціях врегульований розділом 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1108(зі змінами).

В силу положень п.4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться на місці зупинки транспортного засобу.

Водій, що відмовився від проведення такого огляду направляється поліцейським для проведення відповідного огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У відповідності до п.6 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року поліцейський видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп`яніння, визначених у п.3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці)). Форма такого направлення встановлена п.8 розділу 11 Інструкції наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Лише наявність вказаного направлення в матеріалах справи є відповідним доказом дотримання встановленої законом процедури огляду водія на стан сп`яніння.

За відсутності відповідного направлення, передбаченого ст. 266 КУпАП та п.8 розділу 11 Інструкції, вимога пройти огляд на стан сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я, не є законодавчо обґрунтованою, висунута не на підставах та з грубим порушення порядку процедури, встановленої чинним законодавством.

Отже, оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я є обов`язковим, оскільки огляд водія у закладі охорони здоров`я проводиться не поліцейськими, а лікарем, а тому водій не може відмовитись від огляду, який йому не запропонований у встановленому порядку. Якщо після оформлення направлення водій відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння водія і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку № 1108, пункт 6 розділу 9 Інструкції оформлення матеріалів № 1395).

Разом із тим матеріали справи про адміністративне правопорушення суперечать зазначеним вище нормам, зокрема, в судовому засіданні був досліджений оптичний диск з відеозаписом та встановлено, що жоден з файлів, які на ньому маються, не підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке йому інкримінується.

Зафіксовані на відеозаписах події не узгоджуються з обставинами, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так з відеозапису події з нагрудної боді камери поліцейського вбачається, що відеозапис починається з перевірки документів у іншого водія, ведеться розмова про те, чому ним не було отримано нове посвідчення, оскільки в базі зазначено, що посвідчення втрачено, потім працівникі поліції по базі даних перевідяють іншого водія. Потім працівник поліції перевіряє документи у ОСОБА_1 та повідомляє, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за зупинку в забороненому місці. ОСОБА_1 зазначає, що не згодний з постановою та буде оскаржувати і йде від працівників поліції. Вдогонку працівник поліції починає говорити, що у ОСОБА_1 вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння та запитує, чи поїде останній на огляд, після чого повідомляє, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та повідомляє про дату і час розгляду справи в суді. При цьому суд звертає увагу, що вся процедура триває лише 24 секунди.

Як вбачається з відеозапису поліцейський під час спілкування з ОСОБА_1 не назвав жодної ознаки алкогольного сп`яніння, як це передбачено Інструкцією, в тому числі і тих, які вказані у протоколі. Крім того, суд зауважує, що будь-якого візуального огляду на наявність ознак алкогольного сп`яніння поліцейським здійснено не було. З переглянутого відеозапису відсутня можливість беззаперечно стверджувати про те, що у водія наявні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Натомість вбачається, що поведінка водія ОСОБА_1 упродовж всього спілкування з поліцейськими є адекватною та відповідає обстановці, його висловлювання є зрозумілими та не викликають підозри. Тобто вказані у протоколі ознаки сп`яніння не підтверджуються долученими доказами.

З переглянутого відеозапису також вбачається, що поліцейський взагалі не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, не проінформував його про порядок застосування спеціального технічного засобу та не забезпечив можливість оглянути сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку такого газоаналізатора Драгер, з метою усунення сумнівів у достовірності можливих результатів за наслідком його застосування.

Суд також звертає увагу, що на відеозапису не зафіксовано відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, чи незгоди на проведення такого огляду на місці, як правової підстави для подальшого направлення такої особи до закладу охорони здоров`я. Крім того, направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 працівниками поліції також не виписувалося.

Системний аналіз приписів п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» щодо застосування працівниками поліції таких превентивних заходів, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026 дає підстави для висновку про визначення чіткого переліку пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.

Так, згідно вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, передбачено: а) необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції» (п. 1.3 Розділу І Інструкції); б) випадки застосування такого превентивного заходу: нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації (п. 3.3 Розділу III Інструкції).

При цьому зазначається, що «після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно» (п. 3.5 Розділу III Інструкції).

Якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

Тобто, з вище наведеного слідує, що відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.

У даному випадку, у матеріалах справи міститься DVD диск, на якому містяться відео файли, які перериваються і за якими неможливо відновити всі обставини події.

Таким чином, відеозапис, долучений поліцейським до матеріалів справи на DVD диску не може бути взятий до уваги як належний доказ. Відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведення поліцейськими вказаних дій та позбавляє можливості об`єктивно перевірити обставини пов`язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення. Таким чином, працівники поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, порушили вимоги ст. 266 КпАП України, Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026.

Із відеозапису, переглянутого в судовому засіданні, вбачається, що він не відображає безперервної фіксації, з якого неможливо встановити, всі обставини справи а отже відеозапис, який наданий як доказ, має ознаки переривання, а саме відсутня основна вимога до фіксування правопорушення - безперервність відео фіксації, що прямо заборонено Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка зареєстрована за № 28/32999 в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року.

Крім того, при дослідженні в судовому засіданні оптичного диска з відеозаписом встановлено, що жоден з файлів, які на ньому маються, не відображають процедури складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відібрання пояснень, оголошення протоколу та вручення копії протоколу.

За таких обставин, перевірені та досліджені у справі про адміністративне правопорушення докази, поза розумним сумнівом не доводять порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні.

Висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи необхідно тлумачити на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року).

Відповідно до ст. 247 ч. 1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, за умов невиконання працівниками поліції нормативних актів, що регулюють провадження у справах, щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності, враховуючи, що невиконання вказаних приписів тягне за собою недійсність проведених процесуальних дій і можливість необґрунтованого притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зважаючи на те, що його вина не випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, вважаю за необхідне провадження у справі закрити.

Керуючись ст. 247, 251, 252, 255, 266, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Т. А. Буток