Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №524/8542/20 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/8542/20

Провадження №2/524/2074/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 108980,40 грн, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11.05.2018 між ОСОБА_1 та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, його заборгованість за кредитом станом на 17.03.2020 становить 108980,40 грн.

У відповіді на відзив позивач вказав, що до позовної заяви були додані усі докази, що підтверджують факт укладення Договору про надання банківських послуг від 11.05.2018. Зазначив, що в позовній заяві надане посилання на офіційний інтернет ресурс АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», де у вільному доступу опубліковані Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank.

Звертав увагу на те, що у пункті 2, підписаної Відповідачем при відкритті банківського рахунку Анкети-заяви, споживач банківських послуг (Клієнт) погоджується, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови.

Вказав, що без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, подальше укладення електронного кредитного договору є неможливим.

Просив врахувати, що розрахунок заборгованості є належним доказом та відповідає деталізованій виписці про рух коштів по картковому рахунку.

Звертав увагу на те, що відповідач та його представник не надали суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу.

Вказав, що відповідно до виписки про рух коштів на рахунку кредитний ліміт складає 50000 грн, баланс складає - (мінус) 14 825.84 грн, тобто заборгованість складає 64 825.84 грн.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві представник відповідача вказав, що відповідач проти задоволення позову заперечує.

Вказав, що матеріали справи не містять доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту «картка Monobank», таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Тарифи за карткою «Monobank» розумів Відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.

Вважає, що розрахунок заборгованості, на який посилався Позивач у позові і посилається у Письмових поясненнях, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Просив врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

22 січня 2021 року судом постановлено ухвалу про забезпечення позову.

29 квітня 2021 року ухвалено заочне рішення.

08 січня 2026 року заочне рішення скасовано.

02березня 2026 року постановлено ухвалу про витребування доказів.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що 11.05.2018 ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Вказане підтверджується в тому числі оригіналом анкети-заяви, яка була досліджена судом.

На підставі вказаної заяви, відповідачу на платіжну картку встановлено кредитний ліміт зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 38,4 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 17.03.2020 заборгованість за кредитним договором від 11.05.2018 становить 108980,40 грн та складається: - загальний залишок за тілом кредиту – 59652,01 грн; - заборгованість за пенею та комісією – 49328,39 грн.

НОРМИ ПРАВА

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19)(на яку посилається представник відповідача) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що: «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

У постанові ВС від 18 травня 2022 року (справа №697/302/20) підтверджено, що саме наведений вище підхід до оцінки факта узгодження між сторонами істотних умов договору застосовується також і у межах правовідносин, що виникають у зв`язку із укладенням кредитного договору у системі Monobank, що запроваджена (практикується) АТ «Універсал Банк».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).»

В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до анкети-заяви від 11.05.2018 ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору.

Суд наголошує на тому, що підписана відповідачем Анкета-заява не містить погоджень строків здійснення періодичних платежів, розміру щомісячних платежів, розміру процентної ставки, а також тарифів банку щодо здійснення інших банківських операцій, в тому числі і щодо розміру штрафів і пені за прострочення виконання зобов`язання.

Суд погоджується із тим, що підписуючи анкету-заяву відповідач погодився із тим, що договір про надання банківських послуг буде складатись із анкети-заяви, тарифів, паспорту споживчого кредиту і умов та правил надання банківських послуг.

Разом із тим, суд відзначає, що вказане погодження не підтверджує, в розумінні ст. 81 ЦПК України, що долучені позивачем документи, а саме: витяг з умов та правил надання банківських послуг та додаток 8 до нього «Тарифи», містять умови з яким споживач був ознайомлений в момент укладення договору і з якими він погоджувався.

Суд відзначає, що долучений позивачем витяг з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб не містить підпису позичальника, ані фізичного, ані електронного.

З цих підстав, суд вважає, що позивачем не було доведено те, що долучений витяг з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб разом із тарифами є частиною кредитного договору, укладеного між ним та відповідачем.

Із наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що Банком були нараховані:

?7283,44 грн – відповідальність за порушення грошового зобов`язання;

?46138,39 грн – за прострочення по кредиту;

?26752,42 грн – відсотків за користування кредитом;

Суд вважає, що оскільки позивач не довів належними доказами факт погодження між сторонами розміру відсотків та порядку їх повернення, нарахування позивачем відсотків за користування кредитом є необґрунтованим.

З цих же підстав, суд вважає необґрунтованим нарахування відсотків за прострочення по кредиту і відсотків, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, оскільки в даній справі, на думку суду, строк повернення коштів настає з моменту пред`явлення вимоги з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували погодження сторонами договору умов щодо строків кредитування та порядку повернення коштів і розміру щомісячних платежів.

З метою встановлення дійсного розміру заборгованості судом було проведено власний розрахунок на підставі даних виписки по рахунку.

Так, з наданої позивачем виписки вбачається, що:

?Сума поповнення рахунку становить 65063,68 грн і складається з таких платежів:

o13.05.2018 – 113,68 грн;

o31.08.2018 – 2500 грн;

o02.10.2018 – 4000 грн;

o13.11.2018 – 3500 грн;

o11.12.2018 – 2500 грн;

o05.01.2019 – 2500 грн;

o09.02.2019 – 2450 грн;

o22.03.2021 – 50000 грн.

?Сума витрат становить 50023,58 грн і складається із таких платежів:

o03.07.2018 – 46263,38 грн;

o04.07.2018 – 3120 грн;

o08.07.2018 – 520 грн;

o10.07.2018 – 104,52 грн;

o27.07.2018 – 15,68 грн.

Відтак, із наведеного вбачається, що переплата становить 15040,10 грн.

Такий підхід до визначення заборгованості узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, в тому числі доказів, які б підтверджували наявність заборгованість у визначеному ним розмірі.

З цих підстав, суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору, суд покладає на позивача. В свою чергу, суд вважає за можливе стягнути із позивача на користь відповідача судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання заяви про перегляд заочного рішення в сумі 484,48 грн.

Керуючись ст. 526, 530, 610-612, 1054 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Понесені АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» судові витрати покласти на позивача.

Стягнути із АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, Україна, 04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 судові витрати в сумі 484,48 грн.

Вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 січня 2021 року по справі 524/8542/20 заходи забезпечення позову у виді заборони відчуження майна, власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 в межах ціни позову - 108980,40 грн скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ