Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №379/2354/25 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/2354/25

Провадження № 2/379/228/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

08 квітня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі

головуючого судді - Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бакал О, В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,

У С Т А Н О В И В :

23.12.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Таращанського районного суду Київської області з указаним позовом, мотивуючи тим, що 20.01.1994 він уклав шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований Виконавчим комітетом Корналовицької сільської ради Самбірського району Львівської області, актовий запис №2. Свої вимоги обґрунтував тим, що їхнє з відповідачкою сімейне життя не склалося через розходження поглядів на сімейне життя, їх шлюб існує лише формально. На теперішній час кожен живе своїм життям і не намагається перейматися проблемами один одного. Подружніх відносин не підтримують, не проживають однією сім`єю. Вважає недоцільним зберігати родину, яка фактично розпалась. На підставі цього просить суд розірвати зареєстрований шлюб з відповідачкою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 головуючим суддею в указаній судовій справі визначено суддю Невгада О.В.

12.01.2026 ухвалою Таращанського районного суду Київської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали Таращанського районного суду Київської області від 12.01.2026 позивач ОСОБА_1 надіслав до суду позовну заяву в новій редакції від 13.02.2026 з обґрунтуванням підсудності справи Таращанському районному суду Київської області.

18.02.2026 ухвалою Таращанського районного суду Київської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В судове засідання 16.03.2026 та 08.04.2026 учасники не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно і завчасно згідно з вимогами чинного законодавства.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за йог відсутності, позовні вимоги підтримуєв повному обсязі, на примирення не погоджується.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належно згідно з вимогами чинного законодавства. Рекомендоване поштове відправлення суду з ухвалою про відкриття провадження у справі, копією позову та додатків і судовою повісткою про виклик відповідача в судове засідання на 16.03.2026 згідно з відміткою АТ «УКРПОШТИ» вручено члену сім`ї (матері) (а.с. 45). Рекомендоване поштове відправлення з судовою повісткою про виклик відповідача в судове засідання на 08.04.2026 повернулося до суду з відміткою АТ «УКРПОШТИ» адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 51), що згідно з положенням п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК є днем вручення судової повістки. Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (позиція Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17). Крім того, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідачка повідомлялася про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (на сайті Таращанського районного суду Київської області) (а.с.43, 49).

Жодних заяв чи клопотань від відповідачки на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 не подала.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у строк, встановлений судом, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, будучи належно повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, причини своєї неявки в судове засідання суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала - є всі передбачені законом підстави для проведення заочного розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.04.2026, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Зі змісту положень статті 281 ЦПК України вбачається, що заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши позовну заяву, перевіривши викладені у ній обставини, дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що 20.01.1994 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , зареєстрований Виконавчим комітетом Корналовицької сільської ради Самбірського району Львівської області, актовий запис №2, що вбачається з наявної у матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00046180594 (а.с.4)

Спору стосовно поділу спільного майна подружжя з матеріалів справи не вбачається. Позивач на розірванні шлюбу наполягає, зазначає що у них з відповідачкою відсутні спільні інтереси, різні погляди на життя, різне відношення до сім`ї та подружніх обов`язків. Фактично сім`я вже розпалася, а шлюб існує формально. Примирення між позивачем та відповідачкою є неможливим, збереження шлюбу і подальше спільне проживання суперечить його інтересам.

Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

За змістом положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частиною 3 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Відповідачка не подала своїх заперечень щодо цих вимог.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачкою, про що чітко вказав у своєму позові.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Сторони не виявили бажання примиритись, відповідних заяв суду не подавали.

Згідно з положеннями частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З матеріалів справи та позицій сторін суд установив, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що спільне життя сторін не склалось та припинене. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе.

Суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами слід припинити шляхом його розірвання.

Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

За ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, при задоволенні позову з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 211,20 гривень, сплата якого документально підтверджена (а.с.1)

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 133, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20.01.1994 Виконавчим комітетом Корналовицької сільської ради Самбірського району Львівської області, актовий запис №2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана ним протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 08 квітня 2026 року.

Суддя О. В. Невгад