Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №372/915/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/915/26

Провадження 2-1264/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Проць Т.В.

за участю секретаря Лимаренко О.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування заявлених вимог вказала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 27.04.2007 року, який було розірвано рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04.06.2025 року. За час перебування у шлюбі сторони придбали двохкімнатну квартиру загальною площею 66,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Домовленості про поділ вказаної квартири в позасудовому порядку між сторонами не досягнуто, тому позивач змушена звернутися до суду.

Ухвалою судді Обухівського районного суду від 09 березня 2026 року прийнято позовну заяву до провадження та призначено підготовче судове засідання.

24 березня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 , в якому останній вказав, що визнає позов, однак заперечує щодо стягнення судового збору в повному обсязі.

Позивач в підготовчому судовому засіданні, вимоги заявлені в позовній заяві підтримала, щодо вирішення спору в межах підготовчого судового засідання не заперечувала.

Відповідач визнав позовні вимоги, погодився, що квартира є спільною сумісною власністю, їх з позивачем як подружжя і підлягає поділу між ними в рівних частинах.

Оскільки, відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі, тому суд ухвалює рішення у підготовчому засіданні, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.04.2007 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04.06.2025 року по справі № 372/2327/25, шлюб між сторонами розірвано.

За час перебування у шлюбі, 04.08.2015 року подружжям було набуте майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, просить у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за кожним з подружжя право власності по 1/2 частини вказаної квартири.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому ч.1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у постанові від 21 грудня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК.

Згідно ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній власності, вважається, що частка співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Чинним законодавством встановлена презумпція рівності часток подружжя, підстави для відступу від якої потребують доведення.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що між сторонами укладався шлюбний договір, наявність домовленості між сторонами щодо збільшення або зменшення часток майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, укладення між сторонами договору про поділ спільного майна.

За таких обставин, оскільки вищевказана квартира була набута у власність відповідачем під час перебування в шлюбі з позивачем, то дане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач під час розгляду справи не спростував презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, не надав суду доказів того, що спірна квартира є його особистою приватною власністю. Натомість відповідач подав заяву про визнання позову.

Відтак, двохкімнатна квартира загальною площею 66,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, підлягає поділу між колишнім подружжям у рівних частках.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому приймається судом.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд, керуючись ч. 2 ст. 141 ЦПК України та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, покладає на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, та у зв`язку з визнанням позову до початку розгляду справи по суті вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4,10,12,13,19,76,78,81,95, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 206, 263, 265,268,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,1 кв.м.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,1 кв.м.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% сплаченого судового збору в сумі 6 494 грн. 00 коп., відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки 1 від 19.02.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору в сумі 6 494 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня вручення копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 09 квітня 2026 року.

Суддя Т.В. Проць