Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №369/23549/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/23549/25

Провадження № 2-о/369/270/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09.04.2026 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В., секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/23549/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дрогобицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту батьківства, -

встановив:

У грудні 2025 року заявник звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту батьківства.

Дана заява обґрунтована тим, що батьки заявника – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1996 р. по 28 жовтня 2025 р. проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_1 у місці Дрогобичі Львівської області у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син – ОСОБА_1 .

Одночасно з тим, з огляду на те, що шлюб не було зареєстровано, актовий запис №396 в Книзі реєстрації народжень про батька заявника було проведено за прізвищем його матері – ОСОБА_4 , ім`я та по-батькові дитини було обрано матір`ю – ОСОБА_5 .

Вказані факти відображено в свідоцтві про народження заявника серії НОМЕР_1 , дата видачі свідоцтва: 13.06.1997 р., відповідно до якого: ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько: ОСОБА_6 , національність: українець, громадянство: України; мати: ОСОБА_2 , національність: українка, громадянство: України.

Як випливає із аналізу доказів у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 так і не здійснили державну реєстрацію шлюбу, однак протягом 1996-2025 років проживали однією сім`єю як чоловік та жінка, вели спільний побут, разом виховували свого сина – ОСОБА_1 , спільно відпочивали.

Вказане підтверджується також Актом депутата Боярської міської ради VIII скликання Фастівського району Київської області від 04.11.2025 р. – ОСОБА_7 , фотоматеріалами, доданими заявником до заяви, а також показами свідків у справі – гр. України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Свідки у справі, зокрема, зазначають про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завжди проживали однією сім`єю, при цьому ОСОБА_3 визнавав ОСОБА_1 своїм рідним сином, про що неодноразово зазначав і свідкам, виховував його, піклувався про нього, організовував їх з сином спільний відпочинок (рибалка, відвідування стрілецького клубу, страусиної ферми тощо), дбав про його моральне та матеріальне благополуччя, завжди цікавився його успіхами у навчанні, турбувався про його здоров`я, ніколи не був байдужим до його виховання та розвитку.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер у віці 52 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 28.10.20205 р. Виконавчим комітетом Боярської міської ради Фастівського району Київської області (актовий запис про смерть №1813).

З огляду на те, що встановлення факту батьківства було потрібно заявнику для оформлення спадщини за померлим батьком, останній звернувся із відповідною заявою до суду.

Посилаючись на ст. ст. 128, 134, 135 СК України, Постанову Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанову Пленуму ВСУ № 3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, що затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. №52/2, ст.ст.76, 77, 315 ЦПК України, заявник просив суд:

1. Встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть: серія НОМЕР_2 , видане 28.10.2025, Виконавчим комітетом Боярської міської ради Фастівського району Київської області є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

2. З актового запису №369 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який складено 13.06.1997 року Відділом РАГСу Дрогобицького міськвиконкому у графі «відомості про батька» виключити відомості про « ОСОБА_6 ».

3. Внести зміни до актового запису №369 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який складено 13.06.1997 року Відділом РАГСу Дрогобицького міськвиконкому, а саме: у графі «відомості про батька» зазначити відомості « ОСОБА_3 , громадянин України».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.12.2025 року відкрито окреме провадження в даній цивільній справі.

Постановлено розглядати справу за участі заявника та заінтересованих осіб: ОСОБА_2 та Дрогобицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Судове засідання у справі призначено на 06.04.2025 р. о 10:45 год.

При цьому, від заявника та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник – адвокат Саліхов О.О. надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Аналогічна заява надійшла від Дрогобицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану, в якій останній не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30.09.2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Суд, врахувавши заяви учасників справи, дослідивши заяву ОСОБА_1 , ознайомившись із показами свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.07.2025 р. у справі № 201/1017/25, факт батьківства особи, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини, встановлюється в порядку окремого провадження виключно в разі смерті такої особи або визнання її померлою.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Україна, Львівська область, м. Дрогобич) помер.

Починаючи з 1996 року і до дати своєї смерті проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 .

Від даного шлюбу, державну реєстрацію якого не було здійснено, народився ОСОБА_1 , яки1 є сином померлого ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.3 ст.128, ч.1 ст.130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

В даній справі, як це було вказано вище, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України.

Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

ОСОБА_1 є повнолітнім, що підтверджується свідоцтвом про його народження, а отже мав право звертатися до суду із даною заявою.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України.

У п.9 вказаної Постанови зазначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів, що підтверджують це.

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини 2 ст. 128 СК України, можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує наступні висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Комплексний аналіз змісту статті 130 СК України свідчить, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері, а також смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення такої особи померлим, що, в свою чергу, узгоджується із правовими висновками, викладеними в Постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року в справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21), від 06 червня 2024 року в справі № 672/915/23 (провадження № 61-3583св24), від 09 квітня 2025 року в справі № 213/1448/24 (провадження № 61-12171св24), від 09 липня 2025 року в справі №201/1017/25 (провадження № 61-5429св25).

Що стосується доказів, то в Постанові від 21.06.2023 р. у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. and OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Таким чином, суд, оцінивши докази у справі, враховує їх при винесенні рішення як належні та допустимі, якими в цілому підтверджуються факти та обставини, викладені ОСОБА_1 в його заяві про встановлення батьківства.

Одночасно з тим, з приводу внесення змін до актового запису цивільного стану, про що просить заявник, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

З урахуванням наявності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства ОСОБА_3 , який помер, стосовно його сина – ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту батьківства підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130, 135 СК України, ст. ст. 3, 76, 258, 264-265, 273, 293-294, 315-316, 319, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дрогобицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту батьківства - задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Україна, Львівська область, м. Дрогобич), помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть: серія НОМЕР_2 , видане 28.10.2025 р., Виконавчим комітетом Боярської міської ради Фастівського району Київської області, який є батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП – НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Виключити у графі «відомості про батька» відомості « ОСОБА_6 » з актового запису №369 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який складено 13 червня 1997 р. Відділом РАГСу Дрогобицького міськвиконкому.

Внести зміни до актового запису №369 про народження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП – НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), який складено 13 червня 1997 року Відділом РАГСу Дрогобицького міськвиконкому, а саме: у графі «відомості про батька» зазначити відомості « ОСОБА_3 , громадянин України».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 09.04.2026 року.

Суддя А.В. Янченко