Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №357/16765/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16765/25

Провадження № 2/357/2465/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря – Кича М. В.

представника позивача – Онищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2025 року позивач Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якій просили суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання її неповнолітнього сипа ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття та прийняти рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкритий у відділенні банку України, та зобов`язати законного представника дитини відкрити у відділенні банку України її особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Позов обґрунтований тим, що у ході розгляду справи встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 фактично залишився без батьківського піклування у зв`язку з тим, що мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

На підставі наказу служби у справах дітей Білоцерківської міської ради від 25 серпня 2025 року № 157 «Про взяття неповнолітнього ОСОБА_1 на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах» неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був взятий на відповідний облік служби у справах дітей Білоцерківської міської ради.

Неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2023 року, справа № 357/3115/23 був усиновлений відповідачкою ОСОБА_2 . Відомості про батька дитини записані згідно з частішою 1 статті 135 Сімейного кодексу У країни.

25 серпня 2025 року неповнолітній ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Білоцерківської міської ради із заявою про те, що він просить влаштувати його до сім`ї патронатного вихователя, у зв`язку з тим, що він з 16 серпня 2025 року не проживає в сім`ї ОСОБА_2 тому, що в родині по відношенню до нього вчиняється психологічне насильство з боку вітчима ОСОБА_3 та його батьків, а мати не звертає па це увагу та не цікавиться його життям і здоров`ям.

Враховуючи це звернення неповнолітнього та діючи відповідно до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 585 (зі змінами), суб`єктами соціальної роботи було здійснено виїзд до сім`ї ОСОБА_4 та проведено оцінку рівня безпеки неповнолітнього ОСОБА_1 (акт проведення оцінки рівня безпеки дитини від 26 серпня 2025 року).

ОСОБА_2 подала до служби у справах дітей Білоцерківської міської ради заяву в якій повідомила, що вона відмовляється від усиновленої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з конфліктними ситуаціями в родині (заява від 25 серпня 2025 року).

На підставі наказу служби у справах дітей Білоцерківської міської ради від 25 серпня 2025 року № 156 «Про передачу неповнолітнього ОСОБА_1 до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_5 » та рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради віл 09 вересня 2025 року № 694 «Про влаштування неповнолітнього ОСОБА_1 до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_5 » дитина була влаштована до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_5 .

Згідно з інформацією Білоцерківського міського центру соціальних служб була проведена оцінка потреб сім`ї за результатами якої встановлено, що сім`я перебуває у складних життєвих обставинах через ухилення матері ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків із виховання дитини ОСОБА_1 . Сім`ї рекомендовано соціальну послугу - соціальний супровід сімей/осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Згідно з характеристикою Білоцерківської гімназії слов`янських мов-початкової школи № 1 Білоцерківської міської ради Київської області ОСОБА_6 навчається в гімназії з 7 класу. За час навчання зарекомендував себе старанним, сумлінним, дисциплінованим, працелюбним й уважним учнем. Мати, ОСОБА_2 , брала активну участь у навчанні та вихованні сина до 29 травня 2025 року. У 2025 - 2026 навчальному році ОСОБА_7 жодного разу не поцікавилася навчанням сина, не забезпечила одягом та шкільним приладдям.

27 серпня 2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради слухалося питання щодо соціально-правового захисту неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На засіданні комісії була присутня відповідачка ОСОБА_2 та повідомила, що через усиновленого сина ОСОБА_8 в сім`ї напружені стосунки з батьками чоловіка. Визнала, що цей конфлікт залагодити не можливо, тому вважає краще, щоб її позбавили батьківських прав щодо сина ОСОБА_8 ( а. с. 1-4 ).

Протоколом автоматизованого розподілу між суддями від 15.10.2025, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 38-39 ) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

17 жовтня 2025 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 43 ).

26 листопада 2025 року судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідач, зареєстровано за вх. № 68691.

З вказаної відповіді вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 07.09.2023 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 1 статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача ( ч. 1 ст. 28 ЦПК України ).

Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів.

Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

У роз`ясненнях, що містяться в узагальненні Верховного Суду України «Практика розгляду судами справ, пов`язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року ( які є чинними) зазначено, що справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності - відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України (що узгоджується із ст. 27 чинного ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (ч. 1 ст. 113 ЦПК) (що узгоджується із ч. 15 ст. 28 чинного ЦПК України). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК (що узгоджується із ч.1 ст. 28 чинного ЦПК України).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 200/11563/18.

А відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Така вимога і міститься у частині 4 статті 263 ЦПК України, де зазначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Справи про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів розглядаються за місцем проживання відповідача (того з батьків, кого хочуть позбавити прав). Однак, якщо позивач об`єднує ці вимоги в одному позові, він має право подати його за власним вибором — за місцем проживання відповідача або за місцем проживання позивача.

Приймаючи до уваги, що позивачем заявлені дві вимоги, як про позбавлення батьківських прав, так і про стягнення аліментів, а також те, що відповідач зареєстрована в м. Біла Церква, дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи – відповідача.

Ухвалою судді від 04.12.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено в підготовче судове засідання у справі на 12 годину 00 хвилин 14.01.2026 ( а. с. 45-46 ).

Ухвалою суду від 14.01.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 годину 30 хвилин 18.02.2026 ( а. с. 60-61 ).

17.02.2026 від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову, зареєстрована за вх.№ 10289, в якій вважає, що вимоги Служби у справах дітей такими, що відповідають найкращим інтересам дитини ( а. с. 70-71 ).

18.02.2026 розгляд справи було знято зі складу у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному ( а. с. 73 ).

Справу було призначено на 31.03.2026.

В судовому засіданні представник Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Онищенко Н.В., яка діє на підставі довіреності від 12.01.2026 № 01-17/82, позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, звертаючись з заявою про визнання позову, просила слухання по справі № 357/16765/25 провести без її участі. Інших заяв чи клопотань не має. Складу суду довіряє, відводів не має ( а. с. 70 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В свою чергу, відповідач скористувалась вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд ( ч. 4 ст. 206 ЦПК України ).

При цьому суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року в справі №572/2515/15-ц.

Визнання відповідачем вимог про позбавлення батьківських прав не є автоматичною підставою для задоволення позову. Суд обов`язково перевіряє, чи не порушує це інтереси дитини, та враховує висновок органу опіки та піклування. Справа розглядається в судовому порядку, а позбавлення є крайнім заходом.

Судом вирішено встановити та перевірити чи не порушує визнання позову з боку відповідача інтереси дитини.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_5 , яка є патронатним вихователем, в її сім`ї наразі перебуває неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка пояснила, що з часу перебування в неї дитини, відповідач ОСОБА_2 жодного разу не з`явилась, не провідала дитину, не надала будь-якої допомоги, не цікавилася ним. Лише одного разу, скористувавшись послугами таксі, передала наявні в неї речи дитини.

До того ж, в судовому засіданні заслухана думка дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в присутності представника служби у справах дітей ОСОБА_9 .

Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в судовому засіданні пояснив, що після того, як відповідач мама ОСОБА_10 усиновила його та ОСОБА_11 , все було добре, але в подальшому після того, як вона народила дитину, в родині по відношенню до нього вчиняється психологічне насильство з боку вітчима ОСОБА_3 та його батьків, а мати не звертає на це увагу та не цікавиться його життям і здоров`ям, самоусунулася від його виховання у зв`язку з чим він вимушений був 16 серпня 2025 року піти з сім`ї. З цього часу, мати ОСОБА_10 він не бачив.

На питання суду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 наголошував, що не хоче повертатися до ОСОБА_10 та просив позбавити її батьківських прав відносно нього.

Судом було вислухано пояснення представника позивача по справі, думку дитини, допитано свідка, досліджено матеріали справи та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 244 ЦПК України, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 09 квітня 2026 року о 17 год. 00 хв. ).

Так, з урахуванням наданих пояснень, після дослідження матеріалів справи, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2023 року, оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усинвлювачем та записано матір`ю дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де внесено зміни до актового запису № 1429 про народження дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного 25.08.2009 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, а саме: змінено прізвище дитини з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_4 »; по-батькові з « ОСОБА_15 » на « ОСОБА_16 », вказано матір`ю дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України ( а. с. 17 ).

Вказане судове рішення набрало законної сили 05.06.2023.

Відповідно до повторного свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками зазначені ОСОБА_17 та ОСОБА_2 ( а. с. 5 ).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, дата формування 07.09.2023, відомості про батька записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України ( а. с. 9 ).

Встановлено, що 25 серпня 2025 року неповнолітній ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Білоцерківської міської ради із заявою про те, що він просить влаштувати його до сім`ї патронатного вихователя, у зв`язку з тим, що він з 16 серпня 2025 року не проживає в сім`ї ОСОБА_2 тому, що в родині по відношенню до нього вчиняється психологічне насильство з боку вітчима ОСОБА_3 та його батьків, а мати не звертає на це увагу та з 16 серпня йому мама жодного разу не зателефонувала і не поцікавилася його місцем знаходженням та станом здоров`я ( а. с. 14 ).

Враховуючи це звернення суб`єктами соціальної роботи було здійснено виїзд до сім`ї ОСОБА_4 та проведено оцінку рівня безпеки неповнолітнього ОСОБА_1 (акт проведення оцінки рівня безпеки дитини від 26 серпня 2025 року) ( а. с. 27-35 ).

ОСОБА_2 подала до служби у справах дітей Білоцерківської міської ради заяву в якій повідомила, що вона відмовляється від усиновленої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з конфліктними ситуаціями в родині, заява від 25 серпня 2025 року ( а. с. 13 ).

На підставі наказу служби у справах дітей Білоцерківської міської ради від 25 серпня 2025 року № 156 «Про передачу неповнолітнього ОСОБА_1 до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_5 » ( а. с. 10 ) та рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 09 вересня 2025 року № 694 «Про влаштування неповнолітнього ОСОБА_1 до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_5 » ( а. с. 11 ), дитина влаштована до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_5 , про що свідчить Акт про факт передачі дитини від 25.08.2025 ( а. с. 12 ).

Згідно з інформацією Білоцерківського міського центру соціальних служб була проведена оцінка потреб сім`ї за результатами якої встановлено, що сім`я перебуває у складних життєвих обставинах через ухилення матері, ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків із виховання дитини ОСОБА_1 . Сім`ї рекомендовано соціальну послугу - соціальний супровід сімей/осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах ( а. с. 18 ).

Додано Акт оцінки потреб сім`ї/особи та Висновок оцінки потреб сім`ї ( а. с. 19-24, 25-26 ).

Згідно з характеристикою Білоцерківської гімназії слов`янських мов-початкової школи № 1 Білоцерківської міської ради Київської області ОСОБА_6 навчається в гімназії з 7 класу. За час навчання зарекомендував себе старанним, сумлінним, дисциплінованим, працелюбним й уважним учнем. Мати, ОСОБА_2 , брала активну участь у навчанні та вихованні сина до 29 травня 2025 року. У 2025 - 2026 навчальному році ОСОБА_7 жодного разу не поцікавилася навчанням сина, не забезпечила одягом та шкільним приладдям ( а. с. 36 ).

Позивачем зазначено, що 27 серпня 2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради слухалося питання щодо соціально-правового захисту неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була присутня відповідачка ОСОБА_2 та повідомила, що через усиновленого сина ОСОБА_8 в сім`ї напружені стосунки з батьками чоловіка, визнала, що цей конфлікт залагодити не можливо, тому вважає краще, щоб її позбавили батьківських прав щодо сина ОСОБА_8 .

Згідно рішення виконавчого комітету БМР Київської області від 10.02.2026 за № 88, орган опіки та піклування – виконавчий комітет міської ради вирішив, що ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є правовою підставою для позбавлення її батьківських прав. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини ( а. с. 65-66 ).

Враховуючи зазначене, позивач служба у справах дітей БМР звернулась до суду з даним позовом.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років ( ч. 1 ст. 165 СК України ).

Згідно з пунктом 7 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 585 (зі змінами), координацію діяльності щодо виявлення та захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також безпосереднє ведення їх справ здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Статтею 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» визначено, що одними із основних завдань служби у справах дітей є проведення роботи з соціально-правового захисту дітей, запобігання їх бездоглядності, вжиття заходів для соціального захисту дітей.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по виханню дитини.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена його батьківського піклування.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

В контексті положень про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 204/586/20 (провадження № 61-8871св21).

Відповідно до ч. 1 ст. 242 СК України якщо усиновлювач був записаний матір`ю, батьком усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений батьківських прав за наявності підстав, встановлених у статті 164 цього Кодексу.

У разі позбавлення усиновлювача батьківських прав настають наслідки, встановлені статтею 166 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 242 СК України ).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 СК України батьківські права усиновлювача можуть бути поновлені відповідно до положень статті 169 цього Кодексу.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Водночас, відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, будучи повідомленою та обізнаною про наявність на розгляді в суді даної цивільної справи щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому, надала заяву про визнання позову, в якій вважає, що вимоги служби у справах дітей такими, що відповідають найкращим інтересам дитини, а тому просила їх задовольнити ( а. с. 70-71 ).

Окрім цього як зазначено вище, остання подала до служби у справах дітей Білоцерківської міської ради заяву в якій повідомила, що вона відмовляється від усиновленої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з конфліктними ситуаціями в родині, заява від 25 серпня 2025 року ( а. с. 13 ).

Ухилення усиновлювача від виконання обов`язків щодо виховання дитини, відмова від неї і бажання скасувати усиновлення є підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 (провадження № 61-189св22).

Щодо позбавлення усиновлювачів батьківських прав Верховний Суд зауважив, що ухиляння батьків від виконання своїх обов`язків відповідно до статті 164 СК України має місце не тільки, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, а й коли батьки, надаючи дитині житло та необхідне харчування, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини.

Таким чином, Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено позивачам у скасуванні усиновлення, натомість їх позбавлено батьківських прав та стягнуто з подружжя аліменти на користь особи (установи), яка виконуватиме обов`язки законного представника (усиновлювача) дитини.

СК України (ст. 171), Закон України «Про охорону дитинства (ст. 9), Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року та інші нормативно-правові акти гарантують дитині право бути вислуханою під час судових чи адміністративних розглядів з питань, що стосуються її особисто у разі, коли вона досягла такого рівня розвитку, що дозволяє їй сформулювати власні погляди та висловити їх (в кожній справі суддя приймає рішення щодо цього питання враховуючи індивідуальні об`єктивні та суб`єктивні фактори).

З`ясування думки дитини у цивільному процесі можна визначити як загальний процес (сукупність дій суду), що спрямовані на реалізацію гарантованого законом права дитини бути вислуханою під час судових чи адміністративних розглядів з питань, що стосуються її особисто у разі, коли вона досягла такого рівня розвитку, що дозволяє їй сформулювати власні погляди та висловити їх. Відсутня чітка регламентація процедури здійснення з`ясування думки дитини судом, у зв`язку з чим, залежно від обставин конкретної справи таке з`ясування може здійснюватись за допомогою різних методів (наприклад, думка дитини може відображатись у письмових доказах (висновках психологічних досліджень, висновках органів опіки та піклування, письмових зверненнях дитини до суду, тощо); електронних доказах (відео, аудіо зверненнях до суду, повідомленнях у соціальних мережах, тощо); висновках психологічної експертизи, психологічного обстеження; показаннях дитини (особисто в залі судового засідання, за допомогою відео конференції)).

Національне законодавство також відображає принцип пріоритетності прав та інтересів дитини, зокрема, статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

При цьому Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Згідно із статтею 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року, (далі - Європейська конвенція) дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами, використання яких вона може вимагати: a) отримувати всю відповідну інформацію; b) отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; c) бути поінформованою про можливі наслідки реалізації цих думок та про можливі наслідки будь-якого рішення.

У статті 6 «Порядок прийняття рішення» Європейської конвенції визначено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, і приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 640/15771/19.

У контексті віку дитини при її опитуванні ВС у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Аналогічної позиції притримується і судова практика. Зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №357/17852/15-ц визначено, що: «Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Згідно з вимогами статті 171 Сімейного кодексу України - дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Так, в судовому засіданні в присутності представника служби у справах дітей, що відповідає вимогам ст. 232 ЦПК України було заслухано думку дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де останній наголошував на тому, що не хоче повертатися до мами ОСОБА_10 та просив позбавити її батьківських прав відносно нього, оскільки в родині по відношенню до нього вчиняється психологічне насильство з боку вітчима ОСОБА_3 та його батьків, а мати не звертає на це увагу та не цікавиться його життям і здоров`ям, самоусунулася від його виховання у зв`язку з чим він вимушений був 16 серпня 2025 року піти з сім`ї і з цього часу, мати ОСОБА_10 він не бачив.

Отже, метою вказаного позову Органу опіки та піклування є захист якнайкращих інтересів дитини у ситуації, яка склалась у цій справі між дитиною та усиновлювачем та її родиною.

Суд при вирішенні даної справи, виходить в першу чергу із якнайкращих інтересів саме дитини, оскільки досягнення взаємного контакту між відповідачем та дитиною, що є найважливішою складовою поняття «сімейне життя», не відбулося.

Враховуючи обставини зазначеної справи та наведені вище принципи, які є складовими верховенства права, з урахуванням поведінки з боку відповідача та думки дитини, суд дійшов висновку, що права неповнолітнього мають бути захищені судом з дотриманням балансу інтересів сторін.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає необхідним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи інтереси дитини та відповідно погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Отже, за таких обставин справи судом не порушено справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею.

Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Так, частиною четвертою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до вимог частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку ( доходу ) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

На підставі ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов`язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного.

Отже, нормами чинного законодавства визначено, що відсутність доходів не знімає з боржника обов`язки по сплаті аліментів.

До того ж, факт відсутності можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє від обов`язку по утриманню дитини.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

В свою чергу, судом не встановлено відсутність підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати сина.

Враховуючі матеріальне становище дитини, матеріальне становище відповідачів, суд вважає необхідним стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання її неповнолітнього сина ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, аліменти слід перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, зобов`язавши законного представника дитини відкрити особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати – це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, що беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи і рішенням, а у випадках звільнення від сплати цих людей - це витрати держави, яку воно несе у зв`язку з рішенням конкретної справи.

Відповідно до пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору, розмір яких, з урахуванням прожиткового мінімуму, з 01.01.2024 становить: позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 1 211,20 гривень; позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою – підприємцем (ФОП) – 1% ціни позову, але не менше 1 211,20 гривень (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та не більше 15140 гривень (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Якщо в позові об`єднано дві і більше вимоги, судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо.

Постанова Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23).

Як вбачається з позовних вимог позивача, позовні вимоги останнього складаються з двох вимог, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд врахує, що за подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про судовий збір", що складає 1 211,20 гривень та оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат щодо вимоги про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів з відповідачів стягуються судові витрати у розмірі судового збору визначено державою для розгляду справ даної категорії – 1 211,20 гривень ( за кожну вимогу ), а всього по 2 422,40 гривень з кожного з відповідачів.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 165, 166, 180-183, 191, 207, 242, 282 СК України, ст. ст. 2, 5, 12, 19, 27, 28, 76, 77, 81, 82, 89, 128, 131, 141, 187, 206, 211, 244, 263-265, 273, 353-355, 430 ЦПК України, ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України "Про судовий збір", суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання її неповнолітнього сипа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зобов`язати законного представника дитини відкрити у відділенні банку України її особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень ( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок ).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області ( адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. П. Скоропадського, б. 8, ЄДРПОУ: 35615529 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Білоцерківським МВМ № 2 ГУ МВС України в Київській області 27 квітня 2004 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов