Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №357/16992/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 06 квітня 2026 р.

Справа: №357/16992/25

Суддя: Орєхов О. І.

Справа № 357/16992/25

Провадження № 2/357/2349/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Кича М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

11.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір № 575642.

Укладення кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС.

На умовах, встановлених кредитним договором, Первісний кредитор надає Позичальнику кредит, що складє 36 875 грн, тип кредиту - кредит, строк кредитування - 365 днів, з кінцевим терміном повернення 11.04.2022.

Нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного цим договором, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів.

Підписанням договору кредиту відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з усіма його умовами.

04.06.2021 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладений Договір № 555149078630.

Згідно умов Договору позики, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошогві кошти на суму у загальному розмірі 2000 гривень.

Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Позичальником умов договору та становить: знижена процентна ставка, фіксована 400.00% річних від суми Позики у межах строку наданя Позики; стандартна процентна ставка, фіксована 950.0% річних від суми Позики.

28.08.2025 було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого, ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором № 575642.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 575642.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 555149078630.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 575642 від 11.04.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 53 464,54 грн, з яких: 32 634,55 грн - заборгованість за основним зобов`язанням ( за тілом кредиту ); 20 829,99 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Загальнийрозмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 555149078630 від 04.06.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 5 123 грн, з яких: 2 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням ( за тілом кредиту ); 3 123 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

За ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставівідповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А тому, попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку із пред`явленням даного позову та розгляду справи складає 2 422,40 грн судового збору та 13 000 грн витрат на правничу допомогу.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за вищевказаними договорами в загальному розімрі 58 587,54 грн, витрати понесені на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн та 13 000 грн понесені витрати на правову допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 головуючим суддею визначено Рижко Г.О. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддею Рижко Г.О. здійснено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ( відповідача ).

Згідно отриманої відповіді № 1920297 від 22.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21.09.1990 зареєстрований за адрсеою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Рожко Г.О. від 24.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадженя у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 25.11.2025.

Відповідно до розпорядженням № 155 від 24.11.2025 здійснено повторний автоматизованій розподіл справи на підставі наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.11.2025 № 115/в/г, яким судді Рижко Г.О. надана відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

Ухвалою судді від 02 грудня 2025 року прийнято вищезазначену позовну заяву до свого провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено в судове засідання у справі на 20 січня 2026 року.

Відповідно до вказаної ухвали, вирішено розгляд ( формування та зберігання ) судової справи в змішаній ( паперовій та електронній ) формі.

20 січня 2026 року розгляд справи було відкладено до 26 лютого 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача та відсутністю його належного сповіщення, повернувся конверт без вручення, причина повернення вказана працівниками пошти не зазначена.

26 лютого 2026 року розгляд справи було відкладено на 07.04.2026 у зв`язку з клопотанням представника відповідача ОСОБА_2.

07.04.2026 судом отримано від представника відповідача пояснення, зареєстровані за вх. № 22250.

07.04.2026 сторони по справі в судове засідання не з`явились.

Позивач в судове засідання 07.04.2026 свого представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявна Довідка про доставку електронного документу у вигляді «Довідка про відкладення с-з» від 26.02.2026, яка доставлена 27.02.2026.

Відповідач та його представник, також не з`явилися в судове засідання 07.04.2026, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать наявні Довідки про доставку електронного документу у вигляді «Довідка про відкладення с-з» від 26.02.2026, які доставлені 27.02.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Водночас, 06.04.2026 судом отримано від представника позивача клопотання, яке зареєстровано за вх. № 21683, в якому просили суд розгляд позовної заяви проводити без участі представника ТОВ «Факторинг Партнерс» в усіх судових засіданнях.

Крім того, 07.04.2026 судом отримано клопотання від представника відповідача ОСОБА_2., зареєстровано за вх. № 22254, в якому просила розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

В свою чергу, сторони по справі скористувались вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 11.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір № 575642 про надання споживчого кредиту.

Укладення кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС.

Згідно умов договору, сума кредиту складає 36 875 грн, тип кредиту - кредит, строк кредиту 365 днів, з кінцевим терміном повернення 11.04.2022. Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком № 1с до цього Договору ( п.п. 1.3, 1.4. п. 1 Договору ).

Відповідно до п.п. 1.5, 1.5.1., 1.5.2. п. 1 Договору, тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом ( включно ) - 25% в день ( 9125% річних ); за всі наступні дні користуввання кредитом, починаючи з другого дня ( включно ) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.

Мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби ( п.п. 1.6. п. 1 Договору ).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 127,32% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 56 027,57 грн ( п.п. 1.7., 1.8. п. 1 Договору ).

На підставі погоджених умов, викладених в п.п. 2.1. п. 2 Договору, ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, укладаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України та цим Договором ( п.п. 6.1. п. 6 цього Договору ).

У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф, який не може перевищувати 50% суми, суми одержаної Споживачем за цим договором, і становить 18 437,50 грн ( п.п. 6.4. п. 6 Договору ).

Згідно з умовами Договору, Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені та інші платежі передбачені Договором.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Вказаний кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором К182.

Додано Графік платежів, що є Додатком № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 575642 від 11.04.2021, який також підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора К182 та Довіду про ідентифікацію відповідача.

Крім того, додано Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А139 ( а. с. 64-65 ).

Окрім цього, долучено до справи Правила надання коштів або банківських металів у кредит ТОВ «Слон Кредит» та Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Слон Кредит».

Так, ТОВ «Слон Кредит» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 29 500 грн, шляхом зарахування 11.04.2021 на платіжну картку НОМЕР_2 , що підтверджується листом iPay.ua сервіс онлайн платжежів від 16.01.2024.

Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами Договору.

04.06.2021 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладений Договір позики № 555149078630.

Згідно умов Договору позики, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 2000 гривень ( п.п. 1.1.п. 1 Договору ).

Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Позичальником умов договору та становить: знижена процентна ставка, фіксована 400.00% річних від суми Позики у межах строку наданя Позики; стандартна процентна ставка, фіксована 950.0% річних від суми Позики застосовується: у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та - у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України ( п.п. 1.1.1., 1.1.1.1., 1.1.1.2. п. 1 Договору ).

Вказаний кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 6131.

Договором позики передбачено, що позика надається позичальником шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у раестраційної анкеті клієнта - позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua. ( п.п. 2.1. п. 2 Договору ).

Додано Додаток № 2 до Договору позики № 555149078630 від 04.06.2021 - Розрахунок вартості кредиту.

Надано Інформацію, яка надається позичальнику до укладання договору позики - Паспорт позики від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія».

Додано Довідку про ідентифікацію по Договору № 555149078630 від 04.06.2021. якою первісний кредитор підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , 14.07.1990 року напродженя, РНОКПП: НОМЕР_3 , з яким укладено договір № 555149078630 від 04.06.2021 ідентифікований ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія». Акцепт договору позичальником ( підписання одноразовим ідентифікатором ): одноразовий ідентифікатор - 6131; час відправки ідентифікатора позичальнику - 04.06.2021; номер телефону - НОМЕР_4 .

Додано Загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ «Київська торгово-інвестіційна компанія».

Так, ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 2 000 грн, шляхом зарахування 04.06.2021 на платіжну картку НОМЕР_5 , що підтверджується квитанцією «LIQPAY».

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові № 61-20799св19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає: «Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа....»

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кошти, строки та умови користування ними, у Договорі передбачено умови та строки нарахування відсотків, що свідчить про ознайомлення позичальника зі всіма істотними умовами Договору та про наявність волі відповідача для укладення Договору про надання фінансових послуг в електронній формі, на погоджених умовах, шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу Договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і Пароля особистого кабінету Кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Отже, судом встановлено факт укладання відповідачем вищевказаних Договорів з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.

Як вбачається з матеріалів справ, первісні Кредитодавці виконали взяті на себе зобов`язання, відповідач в свою чергу, не виконує зобов`язання за вищевказаними Договорами, у зв`язку з чим має заборгованість.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, підписанням Договору № 575642 та Договору № 555149078630 свідчить про те, що відповідачу всі умови даних договорів цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Вказані договори був прочитані та підписані сторонами.

Оскільки відповідач підтвердив свою згоду та погодився з усіма умовами вищевказаних Договорів, підписавши їх, а тому зазначені умови були прочитані, з якими погодилися сторони.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні Договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17 січня 2022 року в справі № 234/7723/20, провадження № 61-6379св21.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звертаючись до суду з даним позовом зазначало про те, що наділено правом вимоги до відповідача за договором № 575642 та за договором № 555149078630 на підставі укладених договорів відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

В зазначеній постанові ВС зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається ОСОБА_3, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Таким чином, за Договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц (провадження № 61-153св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Так, в підтверджнння цьому останім надано наступні документи.

26.11.2021 було укладено договір № 26-11/2021 відповідно до якого, ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором № 575642, відповідач ОСОБА_1 , про що свідчить доданий Реєстр боржників до Договору Факторингу № 26-11/2021 від 26.11.2021.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором № 575642, відповідач ОСОБА_1 , про що свідчить доданий Реєстр боржників до Договору № 10-01/2023відступлення права вимоги від 10.01.2023.

28.08.2025 було укладено договір № 28-08/25про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого, ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором № 575642, про що свідчить Реєстр Боржників до Договору № 28-08/25 про відступленя ( купівлю-продаж ) прав вимоги від 28.08.2025, де зазначено номер договору, суму боргу та ім`я ОСОБА_1 .

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого, ТОВ Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором № 555149078630, де позичальником є ОСОБА_1 , про що свідчить Реєстр Боржників до Договору фактриингу № 18/12-2023 від 18.12.2023, що є Витягом з додатку № 3 до Договору факторингу, складений 22.12.2023.

Додано розрахунки загального розміру заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 575642 від 11.04.2021, що підлягає стягненню з позичальника, що становить 53 464,54 грн, з яких: 32 634,55 грн - заборгованість за основним зобов`язанням ( за тілом кредиту ); 20 829,99 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, а також за Договором № 555149078630 від 04.06.2021,по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом що підлягає стягненню з позичальника 5 123 грн, з яких: 2 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням ( за тілом кредиту ); 3 123 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Відповідно, вказані суми просив стягнути позивач з відповідача за невиконання взятих на себе зобов`язань, оскільки вважає, що наділений таким правом на підставі укладених договорів відступлення права вимоги.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Що стосується питання укладення та виконання сторонами по справі своїх зобов`язань за вищевказаними Договорами факторингу та відповідно переходу права вимоги до позивача, слід зазначити наступне.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехідправа. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

При цьому договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються (п. 49 Постанови ВП ВС від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18), а правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається, виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору (п. 9.5 Постанови ВП ВС від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. Суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України); фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року по справі № 906/1174/18 навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року по справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Право вимоги за договором факторингу не переходить автоматично лише через підписання договору; необхідним є факт оплати (фінансування) від нового кредитора (фактора) до первісного. Без доказів оплати договір вважається неукладеним або право вимоги непереданим, що підтверджується позицією Верховного Суду.

Факторинг - це відплатна передача права вимоги. Якщо новий кредитор не сплатив за договором, право вимоги не переходить.

У суді новий кредитор зобов`язаний надати платіжне доручення, яке підтверджує перерахування коштів за відступлені права.

Якщо доказів оплати (сплати) немає, договір факторингу не тягне за собою переходу права вимоги.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

В свою чергу, умовами Договору № 28-08/25 про відступлення ( купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» передбачено, що сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Договорами позики ( Кредитними договорами), відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 236 153,20 гривень.

Окрім цього, не містять матеріали справи і доказів дійсності вчинення договору факторингу між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ « Коллект Центр» від 10.01.2023 № 10-01/2023, а саме, доказів на підтвердження оплати за цим договором, що є необхідною умовою доведеності факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора. Акти зарахування зустрічних однорідних вимог не можуть вважатися доказами оплати ціни продажу за договорами факторингу.

У постанові від 18.10.2023 по справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанова Верховного Суду 27.09.2021 по справі № 5026/886/2012 тощо).

Також, у відповідності до Договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023, укладеного між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс», в п. 2.1. за цим Договором Клієнт - Первісний Кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги в сумі 113 637 981,90 грн, а Фактор зобов`язується, здійснивши Фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових полуг, укладеними між Клієнтом і Боржником.

Отже, позивачем не надано доказів дійсності вчинення договорів факторингу, а саме, доказів на підтвердження оплати за цими договорами ( договорами факторингу ), що є необхідною умовою доведеності факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до нового кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та відповідно останній отримав право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.».

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами факту сплати позивачем визначеним Договором факторингу № 28-08/25 та № 18/12-2023плати за перехід права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами і, як наслідок, слід констатувати про відсутність у позивача права вимоги до відповідача та права на звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки не підлягають задоволенню вимоги позивача, не підлягають відшкодуванню на користь останнього і понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Оскільки позовні вимоги позивачане підлягають задоволенню, в силу ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Окрім того, в силу Закону, відповідач звільнений від сплати судового збору, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_6 , видане 14.04.2023 на ім`я ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 512, 514, 516, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1077, 1079 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 187, 211,247, 263-265, 273, 274, 353-355ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженоювідповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ: 42640371);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повний текст судового рішення 07 квітня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua