Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №357/18365/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18365/25

Провадження № 2/357/563/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

за участю:

представник відповідача-2 – адвокат Олійник О.О.;

представник відповідача-3 – адвокат Коломієць Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до: 1) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»; 2) Приватного підприємства «Транспортне агентство «Ікарус»; 3) ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Лабика Р.Р., звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та відмови від їх частини, просила стягнути солідарно з ПП «Транспортне агентство «Ікарус» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 287 238,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.08.2024 близько 13:00 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , що належить ПП «Транспортне агентство «Ікарус», застосував екстрене гальмування, у зв`язку з чим пасажирка ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, що віднесені до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. За наслідками події до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості № 12025111310001699. Провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Разом з тим, під час досудового розслідування досліджено та встановлено порушення, які перебували в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter» була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта». На відновлення здоров`я позивач витратила 255 222,51 грн, які просила стягнути зі страховика. В подальшому між позивачем та відповідачем-1 укладено угоду, згідно з якою страховик виплатив ОСОБА_1 190 002,75 грн. Крім того, в результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, позивачці завдано моральної шкоди, яку вона просить стягнути солідарно на її користь.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

17.11.2025 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, витребувано: 1) від Приватного підприємства «Транспортне агенство «Ікарус»: наказ про прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_2 ; письмові відомості про те, чи перебував водій ОСОБА_2 у трудових чи цивільно-правових відносинах з ПП «Транспортне агенство «Ікарус» (код ЄДРПОУ: 25303032); письмові відомості про те, на якій підставі було передано в користування водію ОСОБА_2 транспортний засіб «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП (21.08.2024); письмові відомості про те, які обов`язки виконував водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП (21.08.2024); 2) від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) - ОСОБА_2 ; 3) від Головного управління ДПС у Київській області відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік щодо ОСОБА_2 .

08.12.2025 на адресу суду надійшли витребувані докази від Головного управління ДПС у Київській області.

12.12.2025 представник позивача - адвокат Лабик Р.Р., подав до суду заяву про відмову від позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта» у зв`язку з добровільною виплатою ОСОБА_1 страхового відшкодування.

17.12.2025 представник відповідача-3 – адвокат Коломієць Т.О., подала до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено про необґрунтованість вимог позивача до ОСОБА_2 з огляду на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача-3 та наслідками, що настали. Так, ОСОБА_2 21.08.2024 застосував екстрене гальмування з метою попередження ДТП, внаслідок обставин, які не залежали від його волі, бажання чи професійної непридатності. Відтак, його вина у заподіянні шкоди позивачу відсутня. У його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, відсутня подія дорожньо-транспортної пригоди 21.08.2024, з огляду на що оцінити отримані тілесні ушкодження позивачем саме внаслідок порушення відповідачем-3 Правил дорожнього руху, як такі, що виникли внаслідок неправомірних дій відповідача неможливо. У позивача відсутній статус пасажира, який би підтверджував наявність права на страхове відшкодування внаслідок події на транспорті або відшкодування моральної шкоди від відповідача-3. Позивач не надала суду належним чином засвідчену копію квитка на право проїзду в якості пасажира, а тому не довела своє право на страхове відшкодування, як застрахованої особи. Подія, що відбулася з позивачем є страховим випадком, єдиним боржником у даних правовідносинах є відповідач-1. Відповідач-3 не перебував у трудових відносинах з власником джерела підвищеної небезпеки, не перебував у статусі підприємця, є батьком-одинаком на утриманні якого перебуває дитина з інвалідністю, а також зі сторони відповідача-3 було вжито усіх заходів для надання першої медичної допомоги позивачу. Заявлена сума моральної шкоди є абсолютно неспівмірною з фінансовою спроможністю відповідача-3 та його і без того сумлінного ставлення до нещасного випадку, який трапився з позивачем. Вказано, що наявність самої моральної шкоди (душевних страждань) не знаходить свого підтвердження. Відповідач-3 не згоден з висновком експерта № 024 від 14.03.2025. Вважає, що витрати на медичну допомогу є завищеними. Просить позов в частині вимог до ОСОБА_2 залишити без задоволення.

18.12.2025 представник позивача - ОСОБА_3 , подав до суду відповідь на відзив відповідача-3 з додатковими обґрунтуваннями правовідносин та заяву про уточнення позовних вимог, в яких підтвердив, що 02.12.2025 між позивачем та відповідачем-1 укладено угоду, згідно з якою страховик виплатив 190 002,75 грн. Повторно до попереднього просить задовольнити позов та стягнути солідарно з ПП «Транспортне агенство «Ікарус» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 287 238,87 грн та судові витрати.

18.12.2025 в судовому засіданні суд на місці ухвалив прийняти відмову позивача від позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта», прийняв до розгляду заяви по суті справи та приєднав їх до матеріалів справи, ухвалив повторно надіслати ухвалу про витребування доказів до ПП «Транспортне агентство «Ікарус» та оголосив перерву в судовому засіданні. Представник позивача клопотання про витребування доказів від ПФУ не підтримав.

28.01.2026 на адресу суду від представника відповідача-3 – адвоката Коломієць Т.О. надійшли додаткові пояснення.

28.01.2026 в судовому засіданні суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

23.03.2026 представник відповідача-2 - адвокат Олійник О.О., подав до суду письмові пояснення по справі, в обґрунтування яких вказано, що між ПП «Транспортне Агентство «Ікарус» та ОСОБА_2 відсутні будь-які трудові правовідносини, як станом на момент події, так і на теперішній час. Так само відсутні правовідносини, пов`язані з наданням послуг згідно з цивільно-правовими договорами. Враховуючи відсутність будь-яких правовідносин між відповідачем-2 та -3, а також те, що відповідач-2 не надавав будь-яких робочих вказівок та завдань ОСОБА_2 на перевезення пасажирів, а також те, що ОСОБА_2 не отримував транспортний засіб для виконання трудових функцій, вимоги ОСОБА_1 до ПП «Транспортне Агентство «Ікарус» про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Вказано також, що розмір заявленої моральної шкоди є надмірним та не обґрунтованим жодними доказами. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Транспортне Агентство «Ікарус».

25.03.2026 представник позивача - адвокат Лабик Р.Р., подав до суду письмові судові дебати та клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує.

В судовому засіданні 31.03.2026 суд на місці ухвалив прийняти до розгляду письмові пояснення та письмові судові дебати позивача.

Представник відповідача-2 – адвокат Олійник О.О., в судовому засіданні позов не визнав, заперечив щодо його задоволення повністю. З посиланням на письмові пояснення вказав про відсутність трудових відносин між ОСОБА_2 та ПП «Транспортне Агентство «Ікарус», відсутність доказів моральної шкоди, наявність закритого кримінального провадження та здійснення відповідачем-1 страхового відшкодування в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача-3 – адвокат Коломієць Т.О., позов не визнала, заперечила проти його задоволення з посиланням на раніше подані заяви. Вказала про відсутність умислу ОСОБА_2 щодо завдання шкоди позивачці, відсутність юридичного зв`язку між відповідачами-2, -3 та квитка на перевезення. Враховуючи відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди страховою компанією в повному обсязі, вважає, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди ще й з її клієнта. Не розуміє також чому страхова компанія виплатила кошти позивачці, адже зіткнення між автомобілями не було. ОСОБА_2 припускає, що позивач могла вдаритись, але він цього не бачив. Ймовірно у неї були негаразди з ротовою порожниною раніше, тому і такі наслідки. Звертає увагу, що лікування тривало 10 днів, тобто ушкодження не є середньої тяжкості. При цьому, позивач лікувалася у лікаря ОСОБА_4 , а не в іншому закладі, фактично лікувала хронічні захворювання, а надані квитанції не відповідають рахунку цього лікаря. Вважає, що витрати на правничу допомогу не підтверджені.

Вислухавши позицію представників відповідачів-2, -3 та дослідивши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення, повідомивши дату його оголошення 09.04.2026.

Судом встановлено наступне.

21.08.2024 близько 13:00 год. водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , рухався по автомобільній дорозі Київ-Одеса у Фастівському районі Київської області, де застосував екстрене гальмування, у зв`язку з чим пасажир даного автомобіля ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді вивихів та переломів зубів.

За фактом вказаної події Головним управлінням Національної поліції у Київській області зареєстровані матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111310001699, копії якого досліджено судом в межах даної справи.

Так, з пояснень ОСОБА_2 , наданих слідчому 21.03.2025 в межах вказаного кримінального провадження вбачається, що 21.08.2024 близько 12:55 год. він був водієм маршрутного таксі «Київ-Біла Церква», на автомобілі марки «Мерседес Спрінтер» р.н. НОМЕР_2 , в салоні якого було близько 10 пасажирів. Вони рухались біля смт. Глеваха Фастівського району Київської області в середній смузі для руху в напрямку м. Одеса. Швидкість руху автомобіля була близько 50-70 км/год. В сусідніх смугах руху в попутному напрямку їхали легкові автомобілі, водій одного з яких, що рухався в правій смузі руху різко, без увімкнення лівого покажчика повороту, виїхав на смугу руху автомобіля ОСОБА_2 відразу перед його автомобілем. Щоб уникнути зіткнення між автомобілями, оскільки між ними була мінімальна відстань, ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування. Зіткнення між автомобілями не відбулося. Одна з пасажирів не трималася і вдарилася об частини салону. ОСОБА_2 відразу зупинився і почав надавати першу медичну допомогу. Від виклику швидкої допомоги потерпіла відмовилась і сказала, щоб не викликати працівників поліції.

Із пояснень свідка події - ОСОБА_5 , наданих слідчому 14.12.2024, вбачається, що свідок перебувала пасажиром маршрутки «Київ-Біла Церква» та сиділа в салоні автобуса на другому сидінні з лівої сторони. Автобусом «Мерседес Спрінтер» р.н. НОМЕР_2 керував ОСОБА_2 і вони рухались по автодорозі М-05 «Київ-Одеса». Біля повороту на с. Іванковичі, водій даного транспортного засобу різко загальмував та в результаті чого свідок вперлася в сидіння попереду і не травмувалася, а пасажир ОСОБА_1 , яка сиділа на першому сидінні з правої сторони, вдарилась об металевий каркас, який був розташований біля передніх пасажирських сидінь, в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження у вигляді вибитих зубів та порвані губи. Поліції та швидкої медичної допомоги на місці події не було, але після того як вони приїхали до м. Біла Церква, водій повіз їх до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1», де потерпілій надали допомогу.

З 21.08.2024 по 30.08.2024 ОСОБА_1 госпіталізована до відділення КНП БМР «Білоцерківської міська лікарня № 1» з діагнозом: «Забійна рвана рана верхньої губи ліворуч. Забійні рани нижньої губи ліворуч та праворуч. Травматичний не повний вивих зубів 11, 21, 22, 32, 31, 41, 42, 43, 44», що вбачається із запису № 118959821/1.

21.08.2024 ОСОБА_1 проведено первинну хірургічну обробку (ПХО) верхньої та нижньої губ, а також видалено зуби 11, 21, 22, 32, 31, 41, 43, 44 під місцевим знеболенням.

30.08.2024 ОСОБА_1 виписано в задовільному стані з уточненим діагнозом: 1) основний - «Забійна рана нижньої губи ліворуч і праворуч. Забійна рана верхньої губи ліворуч. Травматичний неповний вивих зубів 11, 21, 22, 32, 31, 41, 43, 44»; 2) супутній - «ЗЧМТ, забій м`яких тканин голови, цефалгічний синдром, вестибулярна дисфункція», що вбачається з медичної карти стаціонарного хворого № 8091.

Матеріали справи також містять фотографії травм потерпілої.

Згідно з консультативним висновком спеціаліста від 16.09.2024, ОСОБА_1 16.09.2024 звернулась до невролога ТОВ «БЦ Клінік» та їй встановлено діагноз: «Наслідки перенесеної 21.08.2024 року Черепно-мозкової травми внаслідок ДТП: Струс головного мозку; забійна рана нижньої губи ліворуч і праворуч; забійна рана верхньої губи ліворуч; травматичний неповний вивих зубів 11, 21, 22, 32, 31, 41, 42, 43, 44 - стійкі виражені цефалії, вестибуло-координаторні порушення; посттравматична нейропатія ІІІ гілки правого трійчастого нерву. Післятравматичний церебрастенічний синдром», призначено медикаментозне лікування.

З 27.08.2024 по 10.01.2025 ОСОБА_1 проведено стоматологічне лікування у Стоматологічній клініці «PerioDen», зокрема здійснено: імплантування зубів 15, 11, 22, 36, 32, 43, 46; лікування зубів 12, 35, 16, 24, 25, 27; препарування зубів 12, 24, 25, 27, 35. 10.01.2025 завершено курс стоматологічного лікування пошкоджених зубів, що підтверджується остаточним планом лікування та зведеним актом виконаних робіт від 10.01.2025 на суму 247 949 грн та чеками про часткову сплату коштів.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження № 12024111310001699, у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження, спричинені від дії тупих твердих предметів, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові, тобто в умовах ДТП. Тілесні ушкодження у ОСОБА_1 за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, оскільки викликали розлад здоров`я, пов`язаний зі стійкою втратою загальної працездатності менш ніж на одну третину.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/111-25/19612-ІТ від 30.06.2025, в заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху, питання технічної можливості уникнення спричинення потерпілій ОСОБА_1 тілесних ушкоджень внаслідок дій водія ОСОБА_2 виходять за межі компетенції експерта.

29.08.2025 старшим слідчим слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції Харченком Ігорем Борисовичем винесено постанову, якою кримінальне провадження № 12025111310001699 закрито в зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вказаною постановою слідчого встановлено факт того, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 21.08.2024 близько 13:00 год. по автомобільній дорозі М-05 «Київ-Одеса», Фастівського р-ну Київської області, під час якої водій автомобіля марки «Мерседес Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 застосував екстрене гальмуванням, внаслідок чого пасажир ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. При цьому відповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам Правил дорожнього руху України під час досудового розслідування досліджено та встановлено, порушення які б перебували в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не виявлено.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter» р.н. НОМЕР_1 станом на 21.08.2024 була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу № АТ004745431, ліміт за шкоду життю та здоров`ю - 320 000 грн, ліміт за шкоду майну - 160 000 грн.

За заявою ОСОБА_1 від 03.09.2024 ПАТ «НАСК «Оранта» виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 190 002,75 грн, в тому числі: 180 955 грн - матеріальна шкода; 9 047,75 грн - моральної шкоди, що вбачається з угоди про припинення зобов`язання передання відступного, укладеної між ОСОБА_1 та ПАТ «НАСК «Оранта» 02.12.2025 та платіжної інструкції № 76116 від 10.12.2025.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12.07.2014 відповідач-3 здійснив реєстрацію припинення підприємницької діяльності, номер запису 23530100003014869.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_4 від 22.09.1995, ОСОБА_2 працював водієм в ПП «Транспортне Агентство «Ікарус» в період з 01.04.2014 по 01.11.2020.

Відповідно до листа ГУ ДПС України у Київській області № 23300/5/10-36-12-03 від 27.11.2025 відсутні відомості про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_2 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024.

В матеріалах справи також містяться надані відповідачем-3: свідоцтво про народження ОСОБА_6 , медичний висновок № 14 від 14.01.2025, повідомленням про надання державної допомоги, довідку про отримання допомоги № 336 від 29.01.2025, лист № 742 від 23.01.2025, посвідчення дитини з інвалідністю, які підтверджують наявність у ОСОБА_2 діагнозу: «Ішемічна хвороба серця. Стабільна стенокардія напруги 2 ст, 2 ФК. Гіпертонічна хвороба 2 ступеню, 2 стадії. Серцева недостатність IIA зі збереженням ФК» та здійснення ним догляду за дитиною з інвалідністю.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

При вирішенні даної справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанові від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що 21.08.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував відповідач-2 ОСОБА_2 , який застосував екстрене гальмуванням, внаслідок чого пасажир ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Тобто шкоду потерпілій було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки та є прямим причинним наслідком дорожньо-транспортної пригоди, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілої.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завданої здоров`ю особи.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у своїх численних постановах, зокрема постановах: від 26.04.2022 у справі № 184/1461/20-ц (провадження №61- 14226св21); від 21.07.2022 у справі № 752/13375/19 (провадження №61- 3047св21); від 06.07.2022 у справі № 442/3107/21 (провадження №61-20886 св 21).

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтвердили трудову діяльність відповідача-3 у відповідача-2.

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.12.2025 у справі № 335/5060/24 (провадження № 51-2839км25) вказано, що якщо ДТП відбулася не під час виконання працівником своїх трудових обов`язків, а під час використання ним службового автомобіля в особистих цілях, положення статей 1172 та 1187 ЦК є незастосовними. У такому випадку моральна шкода стягується безпосередньо з винної особи, а не з роботодавця.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача або незалучення належного є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене та оскільки між ПП «Транспортне Агентство «Ікарус» та ОСОБА_2 відсутні трудові правовідносини на момент події та відсутні правовідносини, пов`язані з наданням послуг згідно з цивільно-правовими договорами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Приватного підприємства «Транспортне Агентство «Ікарус» є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи позиції представників відповідачі-2,-3, а також наявні у справі докази у їх сукупності, судом не встановлено наявність прихованих трудових відносити між цими особами.

Згідно із пунктом 2.2 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

За обставин даної справи транспортний засіб перебував у володінні відповідача-3.

Таким чином, за заподіяну шкоду в даному випадку відповідальність несе саме ОСОБА_2 .

Слід зазначити, що відповідно до пп. в) п. 2.3. ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Доводи сторони відповідача-3 про відсутність події ДТП спростовуються матеріалами кримінального провадження, тому суд їх відхиляє.

Щодо незгоди ОСОБА_2 з висновком експерта № 024 від 14.03.2025, то вказаний висновок є дійсним, ніким не оспореним, будь-які клопотання щодо проведення додаткових чи повторних експертиз сторонами не заявлялись, тому підстав для його відхилення судом не встановлено.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.

Відповідно до статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За правилом п. 23.1. ст. 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із лікуванням потерпілого.

Відповідно до ст. 24.1. Закону № 1961-IV, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно зі ст. 26-1 Закону України №:1961-IV, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter» АІ9684PA на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», тому за наслідками звернення потерпілої, страхова компанія відшкодувала ОСОБА_1 матеріальну й моральну шкоду в загальному розмірі 190 002,75 грн.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що з вини (неумисної) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 безсумнівно заподіяна моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, пережитих нею внаслідок вивиху та перелому зубів, десять днів стаціонарного лікування та відповідний час на відновлення, перенесені болісні процедури, шок від ДТП, стрес від лікування, страх за майбутнє, відчуття небезпеки для життя. У позивача змінився звичний ритм життя.

Суд відхиляє доводи відповідачів-2, -3 в частині того, що у ОСОБА_7 на момент події були проблеми зі здоров`ям ротової порожнини з огляду на недоведеність та фактично припущення, оскільки в матеріалах справи відсутні експертні висновки з цього приводу, а всі документи пов`язані з лікуванням датовані після події 21.08.2024.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у їх життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Окремо суд акцентує увагу на тому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц.

Враховуючи наявні у справі докази, що пов`язані зі стражданнями позивача, тривалий період відновлення її здоров`я, часткове відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди страховою компанією, а також відомості про особу ОСОБА_2 , керуючись принципом розумності та справедливості, суд вважає належним розмір моральної шкоди в сумі 25 000 грн.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач-1 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», адреса: вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ: 00034186.

Відповідач-2 Приватне підприємство «Транспортне агентство «Ікарус», адреса: вул. Молодіжна, буд. 22-А, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 25303032.

Відповідач-3 ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов