Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №285/7047/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/7047/25

провадження у справі № 2/0285/73/26

01 квітня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Васильчук Л. Й.,

за участі секретаря Ковальчук М. В.,

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника позивача Бабійчук О. С. (в режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження

за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник позивача - адвокат Бабійчук Олександра Сергіївна до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Української міської ради Обухівського району про визнання факту перебування дитини на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати факт перебування неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_1 та встановити, що ОСОБА_1 проживає з неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з 03 січня 2020 року та здійснює його матеріальне забезпечення та виховання.

В обґрунтування позову зазначила, що починаючи з 2020 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_4 постійно проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1 , у квартирі, яка належить позивачу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась спільна дитина — ОСОБА_5 . ОСОБА_3 не працює та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Позивач є єдиним членом своєї сім`ї, який отримує постійний дохід, він є фізичною особою-підприємцем, а тому ОСОБА_3 та двоє дітей перебувають на повному утриманні позивача. Також, від першого шлюбу позивач має неповнолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходиться на його утриманні та яка проживає окремо від позивача зі своєю матір`ю. Натомість батько неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_2 протягом тривалого часу повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні сина та не здійснює жодної участі у його матеріальному забезпеченні. Заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання сина становить 116083,62 грн. Враховуючи викладене, у вітчима виникає беззаперечне право у вихованні ОСОБА_4 , обов`язок спільно з цивільною дружиною дбати про матеріальне забезпечення сім`ї, а в силу усунення біологічним батьком забезпечення ОСОБА_4 - утримувати його. Зазначає, що встановлення судом факту перебування дитини на утриманні позивача відповідає найкращим інтересам дитини. Крім того, встановлення даного факту позивачу необхідне для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану, відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", згідно якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні не заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, надіслала заяву про розгляд справи без її участі. Також надіслала письмові пояснення в яких повідомляє, що вона з ОСОБА_1 проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу та з ними проживають двоє неповнолітніх дітей. За час спільного проживання з позивачем між ними склалися сталі сімейні відносини, їх спільне проживання має постійний характер, що підтверджується веденням спільного господарства та спільного сімейного бюджету. ОСОБА_1 разом із нею бере участь у щоденному житті та вихованні її сина від першого шлюбу — ОСОБА_4 . Їх виховання дитини здійснюється спільно на засадах взаємної поваги, узгодження рішень та з урахуванням потреб і найкращих інтересів дитини. Зазначає, що вона не має постійного доходу, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а тому основне матеріальне забезпечення сім`ї та дітей фактично здійснюється ОСОБА_1 . Фактична участь батька дитини — ОСОБА_2 у щоденному вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не здійснюється. Вважає, що встановлення судом факту перебування ОСОБА_4 на утриманні, вихованні та спільному проживанні з ОСОБА_1 відповідає обставинам життя дитини, не порушує прав батька дитини, має юридичне значення для належної реалізації прав та законних інтересів сім`ї.

Представник служби у справах дітей в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки не повідомила.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи і надані докази, суд приходить наступного висновку.

У ст.51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У ст.141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою ст.157 цього Кодексу.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Відповідно до ст.15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164,180 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Так само як визначена частиною першою ст.15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання дитини.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), від 18 жовтня 2024 року у справі № 613/1674/23 (провадження № 61-5903св24), від 06 листопада 2024 року в справі № 468/1025/23 (провадження № 61-14070св23).

У даній справі позивач просить встановити факт перебування на його утриманні ОСОБА_4 .

Однак, з урахуванням проаналізованих вище норм матеріального права, за відсутності відповідних юридичних фактів (зокрема: смерті батька дитини, позбавлення його батьківських прав, визнання недієздатним, оголошення померлим чи безвісно відсутнім) суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 , як біологічний батько, не втратив своєї батьківської правосуб`єктності.

Його права та обов`язки щодо виховання та утримання дитини не припинилися, незалежно від поданої ним заяви про не утримання дитини, а також незалежно від того, що у вихованні та матеріальному забезпеченні ОСОБА_4 бере участь позивач ОСОБА_1 .

Крім того, слід зазначити про те, що факт надання матеріальної допомоги неповнолітньому ОСОБА_4 не свідчить про виникнення у позивача, який є співмешканцем матері неповнолітнього, юридичного обов`язку щодо утримання неповнолітнього ОСОБА_4 та не може бути підставою для встановлення даного факту у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог позивача, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник позивача - адвокат Бабійчук Олександра Сергіївна до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Української міської ради Обухівського району про визнання факту перебування дитини на утриманні — відмовити.

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду.

Дата виготовлення повного тексту судового рішення – 09.04.2026.

Головуюча суддя Л. Й. Васильчук