Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №367/5895/24 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 367/5895/24

Провадження № 2/935/52/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Щербаченко І.В., за участі секретаря судового засідання Сьомак Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коростишів Житомирської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

установив:

Процесуальні дії по справі.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грн 114 850,00 грн заборгованість за договором позики; 13 122,31 грн інфляційні ; 5 791,74 грн - три відсотки річних та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору позики, оформленого розпискою від 08.11.2021.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21.10.2024 матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики направлено за підсудністю до Коростишівського районного суду Житомирської області.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 02.12.2024 відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження.

02 травня 2025 року на підставі розпорядження керівника апарату Коростишівського районного суду Житомирської області № 367/5895/24-152 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2025 року на розгляд судді Щербаченко І.В. надійшла вищевказана цивільна справа.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 08.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд призначив проголошення рішення о 10-30 год. 08.04.2026.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору позики від 08.11.2021.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 08.11.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, що підтверджується власноручною розпискою останньої.

За умовами договору позики ОСОБА_2 отримала у борг гроші від ОСОБА_1 в сумі 114850,00 грн. Позика є безвідсотковою, зі строком повернення до 08.10.2022

Однак ОСОБА_2 порушила прийняті на себе зобов`язання згідно договору з повернення коштів у встановлений договором строк.

Вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення позики у відповідача утворилась заборгованість за договором позики в загальному розмірі 114 850,00 грн.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу на прострочену суму заборгованості за період з 09.10.2022 по 13.06.2024 інфляційні, які склали 13 122,31 грн за 3% річних, які склали 5 791,74 грн.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Виклик відповідача до суду здійснювався судом шляхом направлення судової повістки за її зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 та за адресою яка зазначена в позовній заяві позивачем, а саме: АДРЕСА_2 .

Однак, на адресу суду повертались судові повістки про виклик відповідача до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, оскільки довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та, зокрема, свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18; та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08.10.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір позики, шляхом підписання розписки.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 (позивач) передав, а ОСОБА_2 (відповідач) отримала 08.11.2021 в позику грошові кошти в сумі 114 850,00 гривень.

За умовами договору відповідач зобов`язалась повернути суму позики до 08.10.2022.

Проте, відповідач у порушення умов договору у визначений договором строк суму позики не повернув.

Оскільки відповідач допустила порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором позики, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду та просить стягнути заборгованість за договором позики в загальному розмірі 133 764,05 грн, з яких: 114 850,00 грн заборгованість за договором позики; 13 122,00 грн інфляційні ; 5 791,74 грн - три відсотки річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами склалися у зв`язку з підписанням відповідачем договору позики у виді наданої останнім розписки.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за цим договором.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Про вказане неодноразово резюмує і Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, у постанові від 08 квітня 2021року у справі №500/1755/17, від 06.07.2022 у справі № 537/1118/20 та від 10.08.2022 у справі № 504/369/18.

Відповідно до статті 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно із ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом встановлено, що розписка написано власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом.

Сторони дотримались письмової форми договору.

Таким чином, позивач довів факт укладення договору, тобто виконання ним умов договору.

Наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця) згідно зі статтею 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано. Зворотного відповідачем не доведено.

Факт отримання коштів у позику відповідачем у заявленому до стягнення розмірі також не спростовано.

На час розгляду справи судом, відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив та відповідних доказів до суду не подав.

В ході вирішення спору відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні та подачу відзиву не скористався, фактичних обставин справи не оспорив.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в позику.

Враховуючи вище викладені обставини, суд уважає, що вимога позивача в частині стягнення суми боргу у розмірі 114 850,00 грн. є обґрунтованою, ґрунтується на умовах договору та чинного законодавства, а відтак підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% відсотків річних, то суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення договору позики між сторонами, тобто станом на 19.11.2024, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що між сторонами укладений договір позики, на який поширюються умови п. 18 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного Кодексу України.

Як вбачається із розрахунку індексу інфляції та 3% річних такі нараховані на підставі ст. 625 ЦПК України за період з 09.10.2022 по 31.12.2023, тобто нараховані після 24.02.2022, а тому відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільняється від такої відповідальності.

Відтак, суд враховуючи положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного Кодексу України, дійшов висновку про відмову у задоволені позову в частині стягнення 13 122,31 грн. інфляційних та 5 791,74 грн. - три відсотки річних.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша – третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.258,259,263-265,268,272,273 ,354,355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , заборгованість за договором позики в сумі 114 850, 00 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот пятдесят) 'гривень та судовий збір в сумі 1 148, 50 гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення суду складено 08.04.2026.

Суддя І.В. Щербаченко