Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №449/154/26 — Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа №449/154/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 м. Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

судді: Гуняк О.Я.,

за участю:

секретаря судових засідань: Тивонюка С.Р.,

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 ,

захисника: Олексів В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни Львівської області адміністративні матеріали, які надійшли з Відділення поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області НП України про вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , 27.01.2026 року, близько 19 год. 15 хв. в с.Виписки, Львівського району, Львівської області, керував транспортним засобом марки «Рено», номерний знак « НОМЕР_1 », із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі відмовився. Водія відсторонено від керування транспортними засобами згідно ст266 КУпАП, чим порушив п.2.5. ПДР.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в ст.ст. 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

ОСОБА_1 , в судовому засіданні свою вину у вчиненні правопорушення заперечив. Пояснив, що його зупинили з приводу їзди на дальньому світлі і не пристебнутий ремінь безпеки. Зазначив, що щодо нього була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за непристебнутий ремінь безпеки, однак він її не оскаржував та оплатив штраф. Зазначив, що він відмовився від огляду і не поїхав на такий, оскільки йому не пояснили причин його зупинки.

Захисник ОСОБА_1 -Олексів В.В., просив справу №449/154/26 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення з підстав у поданому ним клопотанні. Клопотання мотивоване тим, що із рапорту поліцейського Богдана Іващенко вбачається, що під час його патрулювання із ОСОБА_2 , ними було виявлено автомобіль марки «Renault» реєстраційний номер « НОМЕР_2 » під керуванням громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 . Водія зупинено через порушення правил дорожнього руху, а саме керував транспортним засобом без ременя пасивної безпеки. В процесі спілкування із водієм у нього були виявлені ознаки алкогольного сп?яніння. Наголошує, що у рапорті не вказано якого числа і в який час був зупинений автомобіль марки «Renault» реєстраційний номер « НОМЕР_2 » під керуванням громадянина ОСОБА_1 . Не вказана ні посада, ні звання ОСОБА_3 . Стверджує, що із матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при русі через с. Виписки на патрульному автомобілі, виявили, що їм назустріч із увімкненим світлом фар рухається легковий автомобіль. Чи фари цього транспортного засобу працювали у режимі ближнього світла чи дальнього невідомо. Однак, у будь-якому випадку визначити його модель, марку, цифри та букви на номерному знаку, а тим більше особу водія та чи був він пристебнутий ременем безпеки і чи взагалі автомобіль таким конструктивно облаштований неможливо. Вважає, що дані рапорту про те, що ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 вирішили зупинити вищевказаний транспортний засіб, оскільки виявили, що водій керував ним без ременя пасивної безпеки є надуманими, необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що у рапорті зазначено, що водій керував транспортним засобом без ременя пасивної безпеки, із чого можна зробити висновок, що у самому автомобілі не було ременя безпеки. Вважає, що правила зобов?язують водія бути пристебнутим ременями безпеки, а не керувати без ременя безпеки, як це вказує працівник поліції. Звертає увагу, що в Акті огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів зазначено, що огляд проведений у зв?язку з виявленими ознаками алкогольного сп?яніння за допомогою алкотестера Drager, проте не вказано його модель, номер. Зауважує, що у графі «результати огляду на стан сп?яніння» зазначено «проба позитивна». Наголошує, що із матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці пригоди. Така ж інформація зафіксована і в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 N? 577011. Стверджує, що фіксуючи в Акті огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів факт встановлення стану алкогольного сп?яніння у ОСОБА_1 за допомогою алкотестера Drager, працівник поліції тим самим підтверджує, що ці дані не відповідають іншим об?єктивним даним, зокрема, матеріалам відеозапису, а також радикально суперечать протоколу про адміністративне правопорушення. Зауважує, що за таких грубих порушень Акт огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів є неналежним та недопустимим доказом. Звертає увагу, що у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції знову ж зазначено, що огляд проводився за допомогою алкотестера Drager. У графі «результати огляду на стан сп?яніння» зазначено «реакція позитивна». Стверджує, що зазначена інформація є невірною, такою, яка не відповідає об?єктивним фактичним даним. Зазначає, що за таких грубих порушень Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є неналежним та недопустимим доказом. Звертає увагу, що із матеріалів відеозапису вбачається, що працівники поліції, рухаючись на автомобілі у Львівської області Львівському районі через с. Виписки, виявили як у зустрічному їм напрямку із увімкненим світлом фар рухається легковий автомобіль. Чи фари цього транспортного засобу працювали у режимі ближнього світла чи дальнього визначити складно. Працівники поліції, роз?їхавшись із вказаним транспортним засобом, розвернулись і, наздогнавши, зупинили його. Підійшли до водійських дверей, провели якусь розмову. Після чого водій вийшов із салону автомобіля і дискусія між поліцейськими та ним ще деякий час продовжилась на вулиці. Наголошує, що із п?яти відео файлів отримати інформацію про суть розмови між працівниками поліції та водієм неможливо через відсутність озвучення, а без озвучення ці п?ять відео файлів не мають жодного доказового значення, тому є неналежними та недопустимими доказами. Стверджує, що шостий відео файл супроводжується звуком, з якої вбачається, що: спочатку причину зупинки працівники поліції водію на його вимогу не роз?яснюють. В подальшому роблять зауваження, що він не пристебнутий ременем безпеки, та вказують усно на те, що причиною зупинки став факт його руху із увімкненими фарами, котрі працювали в режимі дальнього світла. Водій їм зауважує, що через увімкнене світло фар керованого ним автомобіля вони ніяк не могли бачити того, що він не пристебнутий ременем безпеки. Водію працівники поліції не роз?яснюють його прав, передбачених статтею 268 КУпАП, в тому числі і права на правову допомогу захисника. Звертає увагу, що запис фрагментарний, не послідовний, у ньому не дотримано безперервності, як це вимагає Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Наголошує, що у відповідності до п. 19.1 ПДР України «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла». Вважає, що немає значення на якому (ближньому чи дальньому) світлі фар рухався б автомобіль, керований ОСОБА_1 , він правил безпеки дорожнього руху не порушував, оскільки немає прямої заборони рухатися на автомобілі тільки із увімкненим ближнім світлом фар. А чи був ОСОБА_1 пристебнутий ременем безпеки, чи ні, цього працівники поліції бачити не могли, а тому його зупинка була безпідставною, такою, яка суперечить вимогам статті 35 Закону України «Про національну поліцію». Звертає увагу, що складання в подальшому на водія ОСОБА_1 процесуальних документів є незаконним, всі складені на нього документи є неналежними та недопустимими доказами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухави пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно пунктів 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту.

Згідно з п. п. 6, 7 та 13 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі - Порядок № 1103), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вищевказаними приписами передбачена чітка процедура направлення водія на проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння: на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу або незгоди водія з його результатами, такий огляд, відповідно до приписів закону, проводиться в закладах охорони здоров`я. Іншого порядку не існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає в разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт відмови ОСОБА_1 , від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою встановлених законом спеціальних технічних засобів та в закладі охорони здоров`я підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписами.

Також, з відеозапису вбачається, що працівник поліції підійшов до автомобіля, а за кермом знаходився ОСОБА_1 ..

Більше того, слід зауважити, що в судовому засіданні ОСОБА_1 , підтвердив те, що він відмовився від огляду і не поїхав на такий, оскільки йому не пояснили причин його зупинки.

При цьому, мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до п.2.5 ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

До того ж, з вищевказаних відеозаписів не вбачається будь-яких дій працівників поліції щодо примушення ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки, працівниками поліції було роз`яснено процедуру проходження освідування та наслідки відмови від її проходження, з якою ОСОБА_1 не погодився.

При цьому, волевиявлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів захисника стосовно правомірності зупинки транспортного засобу, то суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч.1ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

До того ж, відеофіксація моменту зупинки при складанні протоколу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов`язковим доказом його вчинення, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності.

Так, п. 1 та п. 3 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року, передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Згідно ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливо лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

На думку суду, надані суду відеозаписи, на яких зафіксована розмова поліцейських з ОСОБА_1 , з`ясування обставин для складання протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські об`єктивно доводить факт вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В даному випадку відеозаписи є одним із доказів по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозаписи не викликають.

Порядок доступу до відеозаписів з нагрудних камер (відео- реєстраторів) та їх використання передбачено розділом 5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, в якому будь-яких застережень щодо надання до суду безперервного запису з моменту активації камери немає. Отже, наявні відеозаписи події є належним та допустимим доказом у справі.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Аналізуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення суд дійшов висновку, що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , не висловив будь-яких зауважень щодо його змісту.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою і жодних відомостей станом на день розгляду справи, про те, що дії посадової особи що його складала, ОСОБА_1 , оскаржувалися, в матеріалах справи відсутні. Тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, а також не звертався із позовом до суду в порядку КАСУ щодо дій працівників поліції.

Більше того, в судовому засіданні ОСОБА_1 , підтвердив те, що винесену щодо нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за не пристебнутий ремінь безпеки він не оскаржував та оплатив штраф.

На думку суду, дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам норми ч.1 ст. 130 КУпАП.

Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушували свої службові обов`язки та порушували положення Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 або Конституцію чи закони України, в суді не надано.

Вищезазначені обставини підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №577011 від 27.01.2026 р., Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписами на компакт диску, постановою про накладення адміністратвиного стягнення серії ЕНА №6575613 від 27.01.2026 р. та ін. матеріалами справи в їх сукупності.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №577011 від 27.01.2026 р., складений у відповідності до вимог чинного законодавства, а викладені у ньому обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, натомість пояснення ОСОБА_1 та його захисника, суд розцінює як позицію захисту з метою уникнення ним відповідальності.

Вказані зібрані по справі докази є належними та допустимими, є взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Сумніви у їх належності та достовірності у суду не виникає.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з огляду на наявність відео з місця події, яке дозволяє встановити дійсні обставини справи, а також належним чином оформлені матеріали про адміністративне правопорушення, не можуть слугувати підставою для закриття провадження у справі, а формальний підхід до розгляду цієї справи, на переконання суду, не відповідатиме завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначеного у статті 1 цього Кодексу.

Проаналізувавши вищевказані документи, відео, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.

ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм Закону.

Згідно з п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Як вбачається із санкції ч.1 ст.130 КУпАП (із змінами) у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на водія накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги ставлення правопорушника до скоєного, характер вчиненого правопорушення, яке свідчить про підвищену небезпеку подібних проступків та осіб, що їх вчиняють, ступінь вини, а тому до нього слід застосувати адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу і запобігання вчинення ним нових правопорушень.

Окрім цього, у відповідності до положень ст.40-1 КпАП України, слід також стягнути з правопорушника судовий збір.

Керуючись ст.ст. 23, 24, 33, 40-1, ч.1 ст. 130, 221, 283-285, 287, 289 КпАП України, -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 ( однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу – 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Реквізити для оплати штрафу:

-отримувач: ГУК у Львівській області; код отримувача: ЄДРПОУ – 38008294; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку: UA 268999980313040149000013001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Реквізити для оплати судового збору:

-отримувач: ГУК Львів/Перемишлянська ТГ/ 22030101; код отримувача: ЄДРПОУ – 38008294; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку ( IBAN) : UA 328999980313121206000013889; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Гуняк Олександра Ярославівна