Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №462/9745/24 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9745/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

02 квітня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Боровкова Д.О.

при секретарі Свищо В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові заяву адвоката Шкарупської-Баранової Наталії Богданівни про ухвалення додаткового рішення,

встановив:

У провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебувала цивільні справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державний реєстратор прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрак Євген Миколайович) про визнання незаконними дій державного реєстратора, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, відновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

09 лютого 2026 року рішенням Залізничного районного суду м. Львова позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державний реєстратор прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрак Євген Миколайович) про визнання незаконними дій державного реєстратора, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, відновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно задоволено частково; визнано незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Євгена Миколайовича № 60229125 від 08 вересня 2021 про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень на нерухоме майно, а саме: лазню-пральню площею 543,7 кв.м., котельню площею 134,3 кв.м., розташовані на за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 328806146101) за ОСОБА_6 ; відновлено державну реєстрації права власності на лазню-пральню площею 543,7 кв.м., котельню площею 134,3 кв.м., розташовані на за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 328806146101) за ОСОБА_2 ; у решті вимог позову відмовлено.

17 лютого 2026 року представник позивача звернулася до суду зі заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення на користь позивача з відповідачів витрати, пов`язані з правничою допомогою під час розгляду справи у розмірі 50000 гривень.

Адвокат Шкарупська-Баранова Н.Б. у судове засідання не з`явилася, однак 01 квітня 2026 року подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Заяву підтримує, просить суд її задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, в судове засідання не з`явились, що, відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державний реєстратор прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрак Євген Миколайович) про визнання незаконними дій державного реєстратора, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, відновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно задоволено частково; визнано незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Євгена Миколайовича № 60229125 від 08 вересня 2021 про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень на нерухоме майно, а саме: лазню-пральню площею 543,7 кв.м., котельню площею 134,3 кв.м., розташовані на за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 328806146101) за ОСОБА_6 ; відновлено державну реєстрації права власності на лазню-пральню площею 543,7 кв.м., котельню площею 134,3 кв.м., розташовані на за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 328806146101) за ОСОБА_2 ; у решті вимог позову відмовлено.

За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві представник позивача просила суд стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати та зобов`язалася надати суду відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що виконано 17 лютого 20226 року шляхом подання відповідної заяви.

Таким чином, представником позивачем виконано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи убачається, що 17 липня 2024 року між адвокатом Шкарупською-Барановою Н.Б. та замовником ОСОБА_1 , укладений Договір про надання правничої допомоги №20/24, за умовами якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати представництво та захист інтересів клієнта у судах, а також інших державних органах /Т-2 а.с.215-219/.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) за Договором про надання правової допомоги від 17 липня 2024 року, адвокат Шкарупська-Баранова Н.Б. надала ОСОБА_1 наступні послуги по наданні правничої допомоги, а саме: консультація, підготовка та написання позовної заяви, представництво інтересів замовника у суді, підготовка відповіді на відзив, підготовка процесуальних документів на загальну суму 60000 грн. /Т-2 а.с.214/.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши матеріали справи, а також додані до справи договір про надання правової допомоги, акти прийняття-передачі наданих послуг з описом наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для справи, враховуючи короткотривалість судових засідань, суд дійшов висновку, що 8000 грн. є співмірними із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст. 141, 270, 353 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника позивача Шкарупської-Баранової Наталії Богданівни про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8000 гривень витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката Шкарупської-Баранової Наталії Богданівни під час розгляду справи № 462/9745/24 в рівних частках, тобто, по 4000 (чотири тисячі) гривень з кожного.

В іншій частині заяви - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКП: НОМЕР_1 ).

Відповідачі: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКП: НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКП: НОМЕР_3 ).

Суддя:

Оригінал рішення.