Вирок від 09 квітня 2026 р. у справі №336/1882/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/1882/26

Пр. 1-кп/336/961/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082080001824 від 17.12.2025, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гасанівка Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, який отримав неповну середню освіту, не одруженого, до затримання офіційно не працевлаштований, малолітніх та інших осіб на утриманні не має, інвалідності не має, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса за фактичним місцем проживання (до затримання): АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2025 року, у денний час доби, точний час під час судового розгляду не встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, на ґрунті неприязних відносин та раптового виниклого конфлікту, маючи умисел на вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті, тримаючи в правій руці ніж, наніс потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , один удар в область черевної порожнини з лівого боку, внаслідок чого спричинив останній тілесне ушкодження у вигляді одиночного проникаючого сліпого колото-різаного поранення черевної стінки з локалізацією шкірної рани на передній поверхні черевної стінки зліва, у середній третині, по білягрудинній лінії з ушкодженням по ходу ранового каналу підшкірно-жирової клітковини, м?язів черевної стінки, пристінкової очеревини, великого сальнику, тонкого кишківника, брижі тонкого кишківника, черевного відділу аорти, що ускладнилось розвитком гострої крововтрати, від якого, згідно з даними висновку експерта N7167 від 18 грудня 2025 року, Державної спеціалізованої установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» МОЗ України, настала смерть потерпілої.

Обвинувачений ОСОБА_3 , допитаний під час судового розгляду, показав суду, що в повному обсязі визнає свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Дату, час, місце події, спосіб вчинення злочину визнає, що підтвердив під час допиту.

Так, обвинувачений пояснив, що дійсно на час вчинення злочину фактично мешкав у квартирі АДРЕСА_3 . Ця квартира належить матері його знайомого – дядька ОСОБА_7 , який є похресником батька ОСОБА_3 . Крім того, разом з ними мешкала ОСОБА_8 приблизно протягом 1,5 місяці.

Подія відбулась 17.12.2025, в денний час доби за місцем проживання обвинуваченого та вказаних вище осіб – дядька ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_9 . Самовидців злочину не було. Обвинувачений перебував у стані алкогольного сп?яніння, починаючи з 16.12.2025 вживав із потерпілою спиртні напої за гроші, виручені від продажу вторинної сировини – металу, в день події вжив приблизно 3 чарки самогонки.

Обвинувачений зауважив, що не був в агресивному стані, але був роздратований діями потерпілої. Так, перебуваючи на кухні, у вказаний час він наніс один удар потерпілій, відмахнувшись, наскільки дозволяло вільне місце у приміщенні. Безпосередньо перед ударом потерпіла знаходилась позаду нього, нецензурно висловлювалась в його бік, в цей же час ОСОБА_3 , тримаючи ніж у лівій руці, нарізав салат. Роздратувавшись, він припинив нарізати салат, після чого розвернувся обличчям до потерпілої, та, взявши ніж правою рукою, наніс один удар ОСОБА_6 в область лівої частини живота (черевної порожнини).

Обвинувачений під час допиту визнав, що саме внаслідок нанесеного ним удару за допомогою ножа в область черевної порожнини потерпілої настала смерть ОСОБА_6 . Також він показав, що потерпіла після удару не кричала, але нецензурно висловлювалась, почала спиратись на сервант, який розташований в цьому ж приміщенні, після чого одразу заснула на підлозі. Обвинувачений, враховуючи її стан сп?яніння, вважав, що вона дійсно заснула, позаяк раніше така її поведінка вже мала місце. Він також пішов відпочивати, спав приблизно одну годину. При цьому, на запитання обвинувачений пояснив, що багато крові у потерпілої після удару він не бачив, позаяк на ній було декілька шарів одягу, адже вона збиралась йти у напрямку вул. Військбуд (військового містечка) у власних справах. Зазвичай вона там вживала спиртні напої. ОСОБА_3 також наголосив, що в стані сп?яніння ОСОБА_6 часто поводила себе агресивно, нецензурно висловлювалась, провокувала ОСОБА_3 . Така поведінка мала місце й безпосередньо перед нанесенням удару. Відповідно, в якості мотиву вчиненого обвинувачений повідомив про конфлікт із ОСОБА_6 , наголосивши на тому, що ОСОБА_6 провокувала його та чіплялась до дрібниць, що в незначному ступені, як він пам?ятає, вивело його зі стану рівноваги. Після того, як прокинувся, ОСОБА_3 підійшов до потерпілої, зрозумів, що вона не ворушиться, намагався підняти її, але під курткою побачив кров, та, не виявивши ознак її життя, попрямував до сусідки щоб вона викликала поліцію. Також обвинувачений сказав, що накрив потерпілу курткою, після чого попрямував до магазину за цигарками і, повернувшись, побачив працівників поліції на місці події, які почали проведення слідчих дій.

Ніж, яким заподіяно смерть потерпілій, відповідно до свідчень обвинуваченого, є ножем старого зразка, мав коричневе руків?я, його було вилучено співробітниками поліції. Саме цей ніж оглянуто в судовому засіданні, що обвинувачений підтвердив на запитання прокурора. Після нанесення удару, як пояснив обвинувачений на запитання суду, він поклав ніж, який не мив після нанесення удару, за відсутності слідів на ньому, зокрема, крові, - у банку, в якій зберігались виделки та інші ножі, що були в користуванні мешканців квартири. Зазвичай їх заточував дядько ОСОБА_10 . Банка, в яку він поклав ніж, була без води.

Також ОСОБА_3 надав пояснення, відповідно до яких, дійсно, слідчий експеримент, протокол якого досліджено судом, відображає його дії в день вбивства потерпілої. Під час цієї слідчої дії він показав, в який спосіб вчинив злочин, зокрема, яким чином наніс удар, при цьому, зауважень до слідчого експерименту обвинувачений не висловив.

ОСОБА_3 щодо скоєного злочину шкодує, критично ставиться до скоєного, зазначив, що кожного дня думає про те, що відбулось і жалкує. Відносно долі речових доказів обвинувачений не висловився.

На виконання ч.4 ст.315 КПК України судом під час підготовчого судового засідання роз`яснено обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, враховуючи санкцію ч.1 ст.115 КК України. Обвинувачений не скористався своїм правом на розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, про що подав відповідну заяву.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд під час розгляду провадження всебічно сприяв змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, захищати законні інтереси, передбачені КПК України, відповідно, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду речі, документи, інші докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права.

Розгляд провадження здійснювався із застосуванням норми ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження. Так, судом не досліджувався весь наявний обсяг доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, що їх позиція є добровільною та істинною, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений, якому роз`яснено зміст наведеної вище норми, подав до суду відповідну письмову заяву про її застосування 11.03.2026.

Судом визначено порядок дослідження доказів у даному провадження з урахуванням позиції обвинуваченого з приводу беззаперечного визнання винуватості у вчиненні злочину. Так, відповідно до встановленого порядку судового розгляду кримінального провадження, судом досліджено визначений обсяг доказів, а саме, надані стороною обвинувачення письмові докази, матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, оглянуто речовий доказ (знаряддя злочину), крім того, здійснено допит обвинуваченого.

Суд зауважує, що після оголошення короткого викладу обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні за участю захисника повідомив суду, що висунуте обвинувачення йому зрозуміле, вину він визнає в повному обсязі та буде давати показання щодо пред`явленого обвинувачення, будучи обізнаним щодо свого права відмовитися від надання свідчень проти себе та членів своєї сім`ї.

Відповідно до статті 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями статті 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та статті 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Наведені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України.

Так, статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статті 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави – захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я. В цьому контексті право на життя вважається порушеним у разі позбавлення життя.

Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.

Згідно із ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості закріплено приписами ч.2 ст.2 КК України, а також відображено у кримінальному процесуальному законі ( ст.7, ч.1 ст.17 КПК України). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Так, будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме ? винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно з приписами статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – із точки зору їх достатності та взаємозв`язку. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За змістом ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями 22, 26 КПК України закріплено засади змагальності сторін і диспозитивності. За змістом вказаних засад сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. При цьому суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Так, під час розгляду кримінального провадження встановлено, що на підставі заяви власниці ОСОБА_11 від 17.12.2025, що не заперечується стороною захисту, проведено огляд місця події 17.12.2025, - квартири АДРЕСА_3 , що підтверджено вказаною заявою та протоколом огляду з тотожною датою, складеним старшим слідчим СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 , зокрема, в присутності понятих. Під час огляду місця події на підлозі кімнати №2 виявлено труп ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який лежить на спині. Обличчя трупу повернуто ліворуч, верхні кінцівки рівні вздовж тулуба, права нижня кінцівка зігнута в колінному суглобі, повернута праворуч, ліва – рівна. На трупі одягнуті куртка коричневого кольору, на передній поверхні зліва просякнута бурою рідиною, є дефект тканини овальної форми; куртка з капюшоном чорного кольору, кофта коричневого кольору, на передній поверхні якої зліва також наявний тотожний дефект тканини; футболка червоного кольору з бурою рідиною у нижній частині, а саме на передньому лівому боці, а також з дефектом тканини лінійної форми; брюки чорного кольору, труси; дві пари шкарпеток. Вказані речі вилучено під час слідчої дії. Також виявлено дві каблучки з металу на пальцях трупу (лівій руці). Трупне заклякання слабо виражене (17-43 год.). На передній поверхні живота трупу зліва маються вертикальна рана овальної форми з рівними краями, розмірами 2,5*1 см, з якої видно сальник. Інших тілесних ушкоджень не виявлено. Із поверхні рук трупу здійснено змиви та вилучено мікрочастини. Крім того, у приміщенні вказаної кімнати виявлено та вилучено предмети, схожі на ножі, у кількості 10 одиниць, зокрема, предмет №4, загальною довжиною 29 см, на вид саморобного виготовлення, з дерев`яною рукояттю коричневого кольору, з лезом з металу темного кольору, довжиною 15,5 см, що має вигин всередину леза 3,17 см, серединою 1 см; 4 чашки, 4 предмети, схожі на ножиці. Вікна квартири зачинені, слідів відчинення не виявлено. Зауваження до протокола відсутні. Згідно з постановою старшого слідчого СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 вказані речі та предмети визнано речовими доказами у даному провадженні.

Встановлюючи обставини та причини смерті ОСОБА_6 , яка стала жертвою злочину, суд враховує дані судово-медичної експертизи трупу потерпілої. Так, згідно з висновома експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР №7167 від 18.12.2025, довжина тіла потерпілої 158 см. Причиною смерті ОСОБА_6 стало одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення передньої черевної стінки з локалізацією шкірної рани на передній поверхні черевної стінки зліва, у середній третині, по білягрудинній лінії з ушкодженням по ходу ранового каналу підшкірно-жирової клітковини, м?язів черевної стінки, пристінкової очеревини, великого сальнику, тонкого кишківника, брижі тонкого кишківника, черевного відділу аорти, що ускладнилось розвитком гострої крововтрати. З часу настання смерті до моменту відібрання склистого тіла ока (о 17:55 17.12.2025) трупа ОСОБА_6 , минуло близько 8,5+3 години.

Під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 виявлено одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення передньої черевної стінки з локалізацією шкірної рани на передній поверхні черевної стінки зліва, у середній третині, по білягрудинній лінії з ушкодженням по ходу ранового каналу підшкірно-жирової клітковини, м?язів черевної стінки, пристінкової очеревини, великого сальнику, тонкого кишківника, брижі тонкого кишківника, черевного відділу аорти; садна та синці обличчя, крововиливи в м?яких тканинах голови; садна та синці верхніх і нижніх кінцівок; синці на передній поверхні черевної стінки. Виявлені синці утворилися від локальної дії тупих твердих предметів, задовго (у проміжок не менше 1-2 діб та 4-6 діб) до настання смерті. Синець на передній поверхні черевної стінки у середній третині утворився від локальної дії тупого твердого предмета, судячи з його морфологічних особливостей, утворився незадовго до настання смерті. У живих осіб ушкодження (синці) мають ознаки легких тілесних ушкоджень; в прямому причинному зв?язку з настанням смерті не перебувають. Характер травмуючих предметів не відобразився на ушкоджених ділянках тіла, однак не виключається можливість утворення виявлених тілесних ушкоджень при ударах руками, ногами або іншими предметами.

Поранення передньої черевної стінки у трупа ОСОБА_6 є колото-різаним, про що свідчать морфологічні характеристики ушкодження - краї рани рівні, не осаднені; верхній кінець рани наближений до гострокутного, нижній до «П»-подібного; стінки рани прямі, представлені набряклими просякнутими темно-червоною кров?ю підшкірно-жировою клітковиною; глибина рани переважає над її довжиною. Згідно з результатами судово-криміналістичного дослідження рана на передній поверхні черевної стінки утворилася від дії плаского односторонньо гострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо. Найбільша ширина частини клинка, що занурилася, становила не менше 17,5 мм.

Одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення передньої черевної стінки, як таке, що ускладнилось небезпечним для життя станом - гострою крововтратою, згідно з результатів судово-гістологічного дослідження (крововиливи без ознак клітинної реакції), утворилось прижиттєво, в проміжок часу від однієї до декількох десятків хвилин, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, та перебуває в прямому причинному зв?язку з настанням смерті.

Крім того, експерт виснував, що від шкірної рани на передній поверхні черевної стінки зліва, у середній третині, по білягрудинній лінії, продовжується прямолінійний рановий канал з ушкодженими за його ходом підшкірно-жирової клітковини, м?язів черевної стінки, пристінкової очеревини, великого сальнику, тонкого кишківника, брижі тонкого кишківника, черевного відділу аорти, рановий канал закінчується сліпо в черевній порожнині. Рановий канал направлений спереду-назад, знизу-вгору, дещо зправа-наліво, довжиною близько 12-13 см (з урахуванням можливості м?яких тканин та внутрішніх органів змішуватися). По краях та на стінках рани забарвлення, характерного для сполук заліза, не виявлено. Ушкоджена ділянка тіла доступна для нанесення ушкоджень власною рукою. Поняття «боротьба» та «самозахист» не є медичними, а тому виходять за межі компетенції судово-медичного експерта. Виявлені при дослідженні одягу пошкодження, відповідають ушкодженню, виявленому при зовнішньому дослідженні трупа ОСОБА_6 . Взаємне розташування постраждалого та особи, що нападала, могло бути різним та змінюватись, з дотриманням умови, що ушкоджена ділянка тіла доступна для нанесення ушкодження. Можливість здійснення активних, цілеспрямованих дій після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , не виключається в строк від спричинення тілесного ушкодження до настання смерті, по мірі наростання крововтрати, впродовж якого вона могла здійснювати активні, цілеспрямовані дії, самостійно пересуватися, кричати, звати на допомогу. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 будь-яких посмертних ушкоджень не виявлено. Стан одягу та шкірного покриву трупа не несуть інформації про перебування її у середовищі, відмінному від того, в якому її було знайдено та про переміщення трупу до початку огляду місця події. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 також виявлені: церебральний атеросклероз, ознаки енцефалопатії; гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця; жирова дистрофія печінки; хронічний гепатит; хронічний ілеїт. При судово-токсикологічному дослідженні крові та частин внутрішніх органів (шлунка та тонкого кишківника, печінки з жовчним міхуром, нирки) трупа ОСОБА_6 не виявлено речовин, що можуть свідчити про стан сп?яніння або вживання лікарських препаратів.

Разом з цим, як вказано у дослідницькій частині висновка, а саме за даними журналу виїзду чергових судово-медичних експертів, потерпіла зловживала алкоголем.

За даними протокола огляду трупа від 18.12.2025, складеного старшим слідчим СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 , за участю експерта, у приміщенні ДСУ «Запорізьке ОБ СМЕ» слідчим здійснено огляд трупа ОСОБА_6 . Одяг, який одягнутий на трупі, а також виявлені ушкодження відповідають даним протокола огляду місця події від 17.12.2025 та судово-медичного експертного дослідження, вказаного вище. Зокрема, на передній поверхні черевної стінки у середній третині зліва виявлено невизначеної форми багряно-фіолетового відтінку синець з нечіткими межами розмірами 4,5*3 см, в центральній частині якого виявлено майже вертикально веретеноподібної форми рану, краї якої рівні, не осаднені, верхній кінець наближений до гострокутного, нижній до прямокутного П-подібного, стінки рани прямі, представлені набряклими просякнутими кров?ю підшкірно жировою клітковиною. З просвіту рани виступає брижа кишківника. Рана проникає в черевну порожнину, з просвіту рани виділяється рідка кров. Одяг потерпілої, а саме светер та куртка коричневого кольору зі слідами РБК, футболка червоного кольору зі слідами РБК, труси різнокольорові, куртка чорного кольору зі слідами РБК, 2 пари шкарпеток чорного кольору, штани чорного кольору зі слідами РБК, визнані речовими доказами згідно з постановою слідчого ОСОБА_12 від 18.12.2025, скеровані на експертне дослідження, після чого передані на зберігання до камери схову відповідного відділу поліції.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - ОСОБА_3 , складеного старшим слідчим СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 , за участі затриманої особи, захисника, двох понятих, затриманий одягнутий у куртку синього кольору, кофту зеленого кольору, светр сірого кольору, джинси темно-синього кольору, зсередини капюшон білого кольору (видно з додатку – фотознімку), черевики чорного кольору. Зазначені речі вилучені під час затримання, крім того, в ході затримання вилучено: змиви з кистей долоней обох рук ОСОБА_3 . Зауваження та доповнення відсутні. Вилучені речі та предмети згідно з постановою старшого слідчого СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 визнано речовими доказами. Дані речі стали предметом експертного дослідження.

Так, за даними висновка експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР №4196 від 21.01.2026, проведено судово-медичну експертизу одягу ОСОБА_3 , згідно з яким в слідах на одязі: кофті, джинсових штанах, куртці, светрі, черевиках (обох), встановлена наявність крові людини, зокрема, на кофті, джинсових штанах, лівому черевику - з домішкою слини, походження яких не виключається від трупа ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (за наявності тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею).

Разом з цим, за даними висновка експерта №2384п ДСУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» МОЗ України від 18.12.2025, синець в області правого стегна у ОСОБА_3 утворився в межах 1-2 діб на момент огляду, не менш ніж від одного травматичного впливу тупого предмета, кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Інших видимих зовнішніх тілесних ушкоджень не виявлено. Таким чином походження крові на одязі ОСОБА_3 не підтверджується за відсутності у нього ушкоджень із кровотечею.

Стосовно знаряддя злочину, суд зауважує, що за даними висновку експерта за результатами проведення судової трасологічної експертизи (висновок СЕ-19/108-25/28653-Д від 31.12.2025) Запорізького НДЕКЦ МВС України, на експертизу надано десять ножів, вилучених 17.12.2025 під час огляду місця події, на яких слідів папілярних узорів не виявлено.

Дані ножі стали також предметом дослідження й під час проведення судово-медичної експертизи (висновок ДСУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» МОЗ України №117 від 19.01.2026). Зокрема, об?єктом №6 є ніж кухонний, що складається з руків?я та клинка. Руків?я у вигляді двох накладок, виготовлених з деревини світло-коричневого кольору, що прикріплені до хвостовика клинка за допомогою двох металевих заклепок. Руків?я фігурне, довжиною 13,2 см, ширина 2,7 см, товщина – до 2,2 см. Клинок виготовлений із металу сірого кольору, розмірами 17,0 см (довжина), 4,2 см. (ширина), обушок 0,2 см, П-подібний. Лезо з двосторонньою заточкою. Обушок та лезо рівномірно скошені до вістря. Так, експерт виснував, що при дослідженні даного ножа встановлено наявність крові людини, що не виключає її походження від трупу ОСОБА_6 наявність слини не встановлена, походження домішки крові від ОСОБА_3 не виключається. На інших об?єктах наявності крові та слини не встановлено. З урахуванням відсутності у ОСОБА_3 , як вказано вище, тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею, суд не знаходить підтвердженим факт походження крові на ножі від обвинуваченого.

Вказаний ніж був оглянутий судом та учасниками провадження як речовий доказ в судовому засіданні відповідно до встановленого порядку розгляду кримінального провадження, під час демонстрації йому ножа, - обвинувачений підтвердив, що саме цей ніж є знаряддям злочину.

Крім того, суд враховує, що за даними висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи клаптя шкіри та ножа (доставленого після проведення експертизи №117 від 19.01.2026) (висновок ДСУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» МОЗ України № 132 від 06.02.2026), на клапті шкіри з передньої черевної стінки від трупа ОСОБА_6 , виявлена рана, що утворилась від дії плаского односторонньогострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо. Найбільша ширина частини клинка, що занурилась, становила не менше 17,5 мм. Експерт виснував, що ушкодження на дослідженому клапті шкіри могло утворитись внаслідок дії клинка ножа, наданого на експертизу (тобто, дослідженого судом як речового доказу).

Крім того, слід зауважити, що:

- за даними висновку експерта за результатами проведення судової трасологічної експертизи (висновок СЕ-19/108-25/28652-Д від 31.12.2025) Запорізького НДЕКЦ МВС України, для дослідження надано чотири предмети, схожі на ножиці, вилучені 17.12.2025 під час огляду місця події, на яких папілярні узори не виявлені.

- за даними висновку експерта за результатами проведення судової дактилоскопічної експертизи (висновок СЕ-19/108-26/5-Д від 05.01.2026) Запорізького НДЕКЦ МВС України, на експертизу надані 4 чашки, вилучені під час огляду місця події 17.12.2025. Експерт виснував, що на даних чашках сліди папілярних узорів не виявлені.

Суд враховує, що згідно з даними протокола огляду, складеного слідчим СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_13 від 18.12.2025, оглянуто відеозаписи від 17.12.2025 з камери відеоспостереження, наданий на запит слідчого ОСОБА_14 . Дана камера встановлена за адресою: АДРЕСА_4 , що розташований поряд з домоволодінням АДРЕСА_5 . За даними відеозапису встановлено, що о 13-07 годині з головного входу будинку АДРЕСА_5 виходить особа чоловічої статі, одягнена у чорну шапку або капюшон, темно-синю куртку з капюшоном (зсередини білого кольору), темні штани, чорне закрите взуття. При ходьбі він хитається у різні сторони, спирається правою рукою на стіну. Після виходу з будинку чоловік повертається праворуч відносно себе, йде по доріжці у ліву сторону відносно даного будинку. Потім чоловік з?являється на записі о 13-11 годині з лівого боку від вищевказаного домоволодіння АДРЕСА_5 , проходить повз головного входу, йде в сторону прибудови, що розташована поряд (праворуч). О 13-12 годині чоловік виходить з прибудови, повертає праворуч відносно себе, йде повз будинку, дивиться в сторону входу до будинку, проходить далі. За даними протокола також вказано, що з 13-07 до 13-14 години до будинку ніхто не заходив.

Даний компакт-диск визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого ОСОБА_12 від 18.12.2025. З урахуванням часу настання смерті потерпілої, орієнтовно встановленого експертом, часу виявлення трупу (за даними журналу чергових судових експертів, що відображено у висновку КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР №7167 від 18.12.2025): 14-00-14-13 години, за відсутності інших достовірних даних, суд дійшов висновку про те, що смерть ОСОБА_6 настала в денний час доби, але точний час конкретизований бути не може. Разом з цим, досліджений вище протокол є додатковим свідченням перебування ОСОБА_3 за місцем події, враховуючи специфіку одягу, а саме темно-синю куртку з капюшоном (зсередини білого кольору), відображену на відеозаписі, що під час затримання вилучена у підозрюваного, а також загальні зовнішні ознаки.

Судом досліджено протокол проведення слідчого експерименту, складений т.в.о. заступника начальника СВ ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 , із стенограмою, відповідно до якого слідча дія проведена з 13-17 години по 13-40 годину. Під час слідчої дії брали участь підозрюваний ОСОБА_3 , його захисник адвокат ОСОБА_16 , яким роз`яснено їх процесуальні права та обов`язки. Слідчий експеримент проведено за місцем події з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин події. Також під час слідчої дії брали участь, зокрема, прокурорка ОСОБА_4 , поняті.

Учасникам слідчої дії заздалегідь повідомлено про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання, як видно з протокола. В ході слідчого експерименту підозрюваний зазначив, що слідчий експеримент проходить за місцем його проживання. В будинку також мешкала потерпіла ОСОБА_9 , повних анкетних даних якої він не знає, віком більше 60 років. Подія відбулась 17.12.2025, після вживання спиртних напоїв. Підозрюваний вказав місце, де готував салат. Акіма перебувала позаду ОСОБА_3 , що також відтворено під час слідчої дії. Із потерпілою в той час, як підозрюваний нарізав салат, виник конфлікт з приводу грошей, вона позаду нього «буксовала», штовхала в спину, почала кидатись. ОСОБА_3 наголошував на агресивній поведінці потерпілої в стані сп?яніння та після цього, а також зауважив на вживанні ними спиртних напоїв в період з 16 грудня по 17 грудня, вранці 17-го грудня. Так, розвернувшись, ОСОБА_3 завдав удар потерпілій, позаяк в руці тримав ніж, думав, що подряпав лише. Підозрюваний візуально відтворив довжину ножа, зокрема, леза, яким завдав удару, з дерев?яною коричневою рукояттю, старого зразка зі сталі, загальною довжиною приблизно 30 см. Крім того, підозрюваний зазначив, що потерпіла після удару, який нанесений тичково в ліву нижню частину тулуба, нецензурно висловлювалась та впала, вказавши місце її розташування на підлозі. Підозрюваний думав, що вона спить, накрив її курткою щоб не змерзла. Після цього він звернув увагу на тому, що потерпіла не видає звуків, підняв куртку та побачив кров, показав локалізацію рідини, а саме область з нижньої лівої частини тулуба до верхньої частини лівої ноги, зрозумів, що потерпіла мертва. Під час експерименту ОСОБА_3 також підтвердив, що ніж, яким наносив удар, він залишив у банці, де завжди знаходились столові прибори, вказавши на місце розташування поряд з іншими побутовими речами. Зауважив, що ніж був сухий, він його не мив та не витирав. Після цього підозрюваний зазначив, що попрохав сусідку викликати швидку допомогу та поліцію, попрямував у військове містечко за цигарками, а, повернувшись, побачив, що прибули криміналісти.

Протокол прочитаний учасниками слідчої дії, зокрема, понятими, підписаний учасниками слідчої дії та особою, що складала вказаний протокол. Заяви, зауваження, доповнення не надходили.

Суд враховує висновки, здійснені Верховним Судом у постанові від 14.06.2023 у справі №573/1510/18, провадження №51-390 км 23, відповідно до яких нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до положень ст. 240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Отримання від підозрюваного відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії – слідчого експерименту, фіксуються у процесуальному документі - протоколі цієї слідчої дії та в подальшому досліджуються та оцінюються судом.

Згідно п.3 ч.2 ст.99 КПК України протоколи слідчих експериментів належать до документів та в розумінні ст.84 цього Кодексу є самостійним джерелом доказів, під час якого слідчий, прокурор не допитує особу, а лише перевіряє або уточнює певні відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. В свою чергу показання особи є також самостійним джерелом доказів, порядок отримання яких встановлено ч.1 ст.95 КПК України. Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК України, як виснував Верховний Суд у даній постанові, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України. Така позиція Суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.09.2020 у справі 740/3597/17, провадження № 51-6070 кмо19.

Крім того, суд зауважує, що за кримінальним процесуальним законом процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на учасника кримінального провадження, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення відеозапису слідчої (розшукової) дії, як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Так, обвинувачений підтвердив, що під час даного експерименту самостійно відтворював обставини події щодо вчиненого злочину, хронологію подій, місце зберігання ножа, а також спосіб нанесення удару. Дані слідчого експеримента, як видно з протокола, в повній мірі підтверджують фактичні обставини справи.

Під час судового розгляду судом також досліджено висновок комісійної судово-медичної експертизи №226/к від 12.02.2026 за матеріалами кримінального провадження, за даними якого одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення передньої черевної стінки з локалізацією шкірної рани на передній поверхні черевної стінки зліва, у середній третині, по білягрудинній лінії з ушкодженням по ходу ранового каналу підшкірно-жирової клітковини, м?язів черевної стінки, пристінкової очеревини, великого сальнику, тонкого кишківника, брижі тонкого кишківника, черевного відділу аорти з рановим каналом, довжиною 12-13 см, виникло внаслідок занурення в тіло потерпілої плаского односторонньо-гострого колюче-ріжучого знаряддя типу клинка ножа в напрямку спереду-назад, зліва-направо і знизу – догори; садна та синці на обличчі, верхніх та нижніх кінцівках виникли від дії тупих предметів за декілька діб до смерті потерпілої. За даними допиту та слідчого експерименту за участі ОСОБА_3 встановлено, що він, тримаючи ніж у правій руці нижнім хватом, спричинив один прямий удар ним у передню поверхню живота ліворуч. Напрямок занурення клинка ножа був спереду-назад і дещо знизу-доверху. Порівнянням механізму виникнення колото-різаного поранення у потерпілої за судово-медичними даними з механізмом нанесення його за даними допиту і слідчого експерименту за участі підозрюваного встановлено співпадіння за знаряддям травми, кількістю травматичних впливів, травмованою ділянкою і, частково, за напрямком занурення клинка. За відсутності суттєвих розбіжностей наведене може вказувати на можливість спричинення колото-різаного поранення передньої черевної стінки і органів черевної порожнини за механізмом, на який вказує ОСОБА_3 .

Відомості цього висновку таким чином узгоджуються з показами обвинуваченого, а також із даними протокола слідчого експерименту. При цьому, зовнішній вигляд тілесного ушкодження, що дозволяє визначити напрямок занурення ножа за даними висновка судово-медичної експертизи трупа, безпосередньо візуально відображено на фотододатку до даного висновку, а також до протокола огляду місця події від 17.12.2025, відповідно, наведена вище розбіжність не змінює висновків суду ані щодо причетності обвинуваченого до злочину, ані щодо способу нанесення удару, при цьому, розбіжностей щодо напрямку нанесення удару спереду-назад і дещо знизу-доверху у матеріалах провадження не міститься.

Суд також встановив, що 16.02.2026 під час досудового розслідування проведено судово-психіатричну первинну амбулаторну комісійну експертизу ОСОБА_3 (висновок ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» №52).

З висновку видно, що частота та тривалість вживання ОСОБА_3 спиртних напоїв призвели до формування стійкої психічної та фізичної залежності, у стані сп?яніння загострюються риси характеру, стає дратівливим, запальним, конфліктним. Під наглядом лікаря-нарколога та психіатра не перебуває. ОСОБА_3 у період інкримінованого йому правопорушення виявляв та виявляє у теперішній час ознаки психічного розладу у вигляді психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, на теперішній час утримання в умовах, що виключають вживання. У період інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасово хворобливого стану психічної діяльності не виявляв, знаходився у стані гострої алкогольної інтоксикації. Отже, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, потребує лікування залежності від алкоголю.

Щодо стану сп`яніння ОСОБА_3 на час події стороною обвинувачення надано висновок КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР на підставі даних акта медичного огляду особи №9089 від 17.12.2025 (огляд проведений о 15-55 годині), за даними якого ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп?яніння.

Враховуючи наведене, за результатами дослідження доказів, як кожного окремо, так і у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність вчинення ОСОБА_3 умисного вбивства потерпілої ОСОБА_6 .

З показів обвинуваченого, слідчого експерименту судом встановлено послідовність його дій у вказаний день. Завдання потерпілій ОСОБА_3 удару (один травматичний вплив) ножем, який він тримав у правій руці, перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням смерті потерпілої, а саме від тілесного ушкодження у вигляді одиночного проникаючого сліпого колото-різаного поранення черевної стінки з локалізацією шкірної рани на передній поверхні черевної стінки зліва, у середній третині, по білягрудинній лінії з ушкодженням по ходу ранового каналу підшкірно-жирової клітковини, м?язів черевної стінки, пристінкової очеревини, великого сальнику, тонкого кишківника, брижі тонкого кишківника, черевного відділу аорти, що ускладнилось розвитком гострої крововтрати. Дане ушкодження нанесено в життєво важливу ділянку тіла ОСОБА_6 , за допомогою ножа, що разом із характеристиками ранового каналу (довжиною близько 12-13 см), свідчить про спрямованість умислу обвинуваченого саме на вчинення умисного вбивства, як і та обставина, що перед поворотом обвинуваченого обличчям до потерпілої та нанесенням удару, готуючи їжу, він тримав ніж у лівій руці, тобто, для нанесення удару взяв його іншою рукою, що ОСОБА_3 підтвердив під час розгляду справи на запитання суду. При цьому, враховуючи наведене, завдаючи удар, обвинувачений усвідомлював настання суспільно небезпечних наслідків діяння у виді смерті потерпілої. Завдане потерпілій ушкодження виникло від дії плаского односторонньо гострого колючо-ріжучого предмету, яким є ніж, при цьому, знаряддя злочину є підтвердженим, враховуючи сукупність досліджених судом доказів, викладених вище. Щодо механізму та способу завдання удару, виявлене на трупі потерпілої ушкодження, дозволяє суду дійти висновку про відповідність показів ОСОБА_3 із даними експертних висновків за результатами експертиз. Суд окремо наголошує, що під час проведення судово-медичної експертизи встановлено, що наведене вище ушкодження утворилось незадовго до настання смерті потерпілої. Мотив вчиненого злочину, встановлений судом, підтверджується показами обвинуваченого, який зазначав, що дійсно мав у день події конфлікт із потерпілою, яка своєю поведінкою викликала його роздратованість.

Здійснюючи кваліфікацію умисних дій ОСОБА_3 , суд враховує, що відповідно до п.22 Постанови Пленуму ВСУ від 07.02.2003 №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК України) суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Таким чином, дослідивши визначений обсяг доказів, надавши їм належну оцінку, суд дійшов висновку про доведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), за встановлених фактичних обставин, відповідно, кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Відповідно до ч.1 ст.84, ч.1 ст.86 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є, зокрема, показання, документи та висновки експертів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні: джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання (постанова Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №293/1947/20, провадження № 51-2110км23).

Так, вина обвинуваченого у скоєнні злочину підтверджується як його показаннями, отриманими з безпосереднього допиту під час судового розгляду провадження, так і наявними у матеріалах справи письмовими доказами, речовим доказом, дослідженим судом. Дані у вказаних джерелах доказів, на переконання суду, безумовно свідчать про винуватість обвинуваченого, не викликають розумних сумнівів з приводу достовірності обставин, які визнаються судом доведеними.

Висновки досліджених в судовому засіданні експертиз, компетентність експертів, порядок проведення процесуальних дій та зміст досліджених протоколів слідчих дій стороною захисту не спростовувались. Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Отже, аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням наведені докази, з урахуванням їх допустимості, належності, достатності, об`єктивності та достовірності, враховуючи встановлення всіх необхідних фактичних обставин вчиненого злочину, суд дійшов висновку про доведеність вищевикладеного судом обвинувачення у повному обсязі.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує такі обставини.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

За змістом ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66-67 КК України), визначенні «інші обставини справи» або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №373/870/22,пр. 51-4235 км 22).

Суд враховує, що кримінально каране діяння, передбачене ч.1 ст.115 КК України згідно зі ст.12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Так, сприяння досудовому розслідуванню не заперечується з боку сторони обвинувачення, об`єктивно підтверджено матеріалами справи. Крім того, ОСОБА_3 під час судового розгляду зазначив, що шкодує про скоєне, критично ставиться до вчиненого.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп?яніння.

Також суд враховує вік й відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, сталих соціальних зв`язків не має, до затримання офіційно не працевлаштований. Крім того, ОСОБА_3 інвалідності не має, під наглядом у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Суд під час призначення покарання враховує й ставлення обвинуваченого до скоєного, особливо тяжкі наслідки злочину, а саме настання смерті потерпілої.

Відповідно до ст.51, ч.1 ст.63 КК України до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом може бути застосовано, зокрема, позбавлення волі на певний строк. Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Згідно з приписами ч.1 ст.68 КК України при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями ст.65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

Санкцією ч.1 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

У рішенні ЄСПЛ у справі «Scoppola v. Italy (№2) (Заява №10249/03)» від 17.09.2009, констатовано, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Так, враховуючи встановлені судом фактичні обставини та особливу тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, зневажливе ставлення ОСОБА_3 до людського життя і загальноприйнятих норм моралі, що свідчить про виключну небезпеку для суспільства та неможливість виправлення без ізоляції від суспільства, а також беручи до уваги спосіб вчинення злочину, характер, локалізацію нанесеного удару, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, визначені судом, дані, що характеризують обвинуваченого, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_3 покарання за вчинений злочин у виді позбавлення волі на строк 8 (восьми) років, що відповідає санкції частини статті.

Визначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто, відповідає меті, передбаченій ст.50 КК України, із дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Суд враховує, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення матеріальної та моральної шкоди не завдано, цивільний позов не подавався. Так, стороною обвинувачення подано докази на користь того, що потерпіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була внесена до бази безхатьків, за № досьє 596, родинні зв?язки відсутні, місце фактичного проживання: теплотраси м.Запоріжжя, або пункти незламності, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Крім того, Запорізька міська рада та районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району заяв про визнання потерпілим не подавали (відповіді на запити від 17.02.2026 та 18.02.2026).

Редакція ч.5 ст.72 КК України, актуальна на час вчинення злочинів та постановлення вироку суду, передбачає, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч.1 цієї статті. Тому період попереднього ув`язнення обвинуваченого по дату ухвалення вироку суду включно необхідно зарахувати обвинуваченому у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Так, відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/12181/25, пр.1-кп/336/939/2025 від 20.12.2025, яка набрала законної сили 26.12.2025, до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 17.12.2025.

Оскільки в матеріалах кримінального провадження не міститься даних, які б свідчили про відсутність або зміну ризиків, що виправдовують обрання відносно обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу, на думку суду, такий запобіжний захід до набрання вироком законної сили є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а строк відбування покарання необхідно рахувати із дня фактичного затримання ОСОБА_3 , тобто, з 17.12.2025, що підтверджений протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

За приписами ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Так, арешт, накладений на майно відповідно до ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справах №336/12181/25, пр.1-кс/336/938/2025 від 19.12.2025, №336/12181/25, пр.1-кс/336/946/2025 від 24.12.2025, підлягає скасуванню, оскільки вжитий як захід забезпечення кримінального провадження та в подальшому його збереження не є необхідним.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду справи не застосовувались.

Відповідно до ст.118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов`язані із залученням експертів. За змістом ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на надані стороною обвинувачення докази, - витрати на проведення судово-трасологічних експертиз (висновок СЕ-19/108-25/28652-Д від 31.12.2025, висновок СЕ-19/108-25/28653-Д від 31.12.2025, висновок СЕ-19/108-26/5-Д від 05.01.2026) у сумі - по 1 782,80 гривень за кожну експертизу, тобто, у загальній сумі 5 348,40 гривень, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Суд також вважає за необхідне розглянути питання щодо речових доказів у даному провадженні з урахуванням положень ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, враховуючи умови дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за доцільне обмежитися проголошенням його резолютивної частини у судовому засіданні у режимі відеоконференції (з урахуванням неможливості доставки обвинуваченого в день проголошення судового рішення) з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 22, 26, 84-86, 89, 91-95, 98-102, 104-105, 118, 124, 131, 174, 223, 233, 238, 240, 242, 349, 367-371, 373-374, 376, 377, 392, 394, 395, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

До набрання даним вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

Початок строку відбування ОСОБА_3 призначеного покарання обчислювати від дня його фактичного затримання – з 17.12.2025, зарахувавши період його попереднього ув`язнення з 17.12.2025 по дату ухвалення вироку суду включно (10.04.2026) у строк призначеного судом покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути зі ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у сумі 5 348,40 гривень (п?ять тисяч триста сорок вісім гривень 40 копійок).

Скасувати арешт, накладений на майно відповідно до ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справах №336/12181/25, пр.1-кс/336/938/2025 від 19.12.2025, №336/12181/25, пр.1-кс/336/946/2025 від 24.12.2025.

Речові докази – змив з долоней рук трупу, мікрочастки з долоней рук трупу, 9 предметів, схожі на ножі, 4 чашки, 4 предмети, схожі на ножиці, куртку синього кольору, кофту зеленого кольору, светр сірого кольору, джинси темно-синього кольору, черевики чорного кольору, змив з кістей долоней обох рук, светр коричневого кольору зі слідами РБК, куртку коричневого кольору зі слідами РБК, футболку червоного кольору зі слідами РБК, труси різнокольорові, куртку чорного кольору зі слідами РБК, шкарпетки чорного кольору (2 пари), штани чорного кольору зі слідами РБК, та ніж, запакований до полімерного пакету, які перебувають у камері схову речових доказів ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, - знищити.

Речові докази – диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом з камери відеоспостереження по вул. Незалежності в м. Запоріжжі, долучений до матеріалів кримінального провадження, – залишити в справі.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку негайно після його проголошення.

Обвинуваченому роз`яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Роз`яснити, що обвинувачений, захисник мають право подати клопотання про помилування, ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку після проголошення негайно вручити прокурору та іншим учасникам справи, які присутні в судовому засіданні, та негайно після проголошення за допомогою засобів електронного листування, засобів поштового зв`язку надіслати для вручення обвинуваченому за місцем тримання під вартою. Не пізніше наступного дня після ухвалення копію вироку надіслати іншим учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку проголосити його резолютивну частину з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1