Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №337/3129/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/3129/25

Номер провадження 2/337/63/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Бредуна Д.С., при секретарі Кожевник С.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Середи Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків за невиконання побутового договору підряду, повернення безпідставно набутих грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить суд стягнути на свою користь:

– з ОСОБА_2 нанесені збитки у розмірі 27390,00 гривень та моральну шкоду у розмірі 21196,00 гривень;

– з ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 19960,00 гривень;

– з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 16 серпня 2024 року позивач уклав з відповідачем ОСОБА_2 усну угоду про побутовий підряд на ремонт автомобіля – належного позивачу «Mazda 6» д.н.з. « НОМЕР_1 ». До обсягу ремонту входило ремонт передньої та задньої підвіски, обробка передніх та задніх арок, чистка днища автомобіля. За домовленістю сторін, ОСОБА_1 оплатив ОСОБА_2 загальну суму 47350 гривень. Так 17 серпня 2024 року ОСОБА_1 пригнав автомобіль «Mazda 6» д.н.з. « НОМЕР_1 » на СТО ОСОБА_2 , де залишив разом із ключем. Позивач надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 24040 гривень готівкою. Далі на вимогу ОСОБА_2 , він перевів 15360 гривень на рахунок дружини відповідача – ОСОБА_4 . Пізніше, 25.11.2024 року, він так само перевів ще 4600 гривень. Таким чином, загалом переведено 19960 гривень. Крім того, позивач купив запчастини, для здійснення ремонту на суму 3350 гривень. Автомобіль знаходився на ремонті у ОСОБА_2 7 місяців – до кінця березня 2025 року, проте, не зважаючи на домовленість, транспортний засіб відремонтований не був. На вимогу позивача, ОСОБА_2 зібрав автомобіль до стану, який дозволяв транспортування, та позивач за допомогою евакуатора перевіз автомобіль до іншого місця ремонту. Тривалий час перебування автомобіля на ремонті і невиконання ОСОБА_2 умов побутового підряду, створило для позивача ряд незручностей і складнощів для пересування. ОСОБА_1 є військовим, і за роботою був змушений наймати інше авто, що з урахуванням невизначеного стану ремонту спричинило йому значні матеріальні страждання.

Ухвалою судді від 21 липня 2025 року, після усунення недоліків згідно ухвали суду від 01 липня 2025 року, у справі відкрите загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

25 серпня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Середа Д.М. подав заяву про виклик і допит в якості свідка ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року частково задоволено клопотання представника позивача, витребувано з АТ «Державний ощадний банк України» інформацію та завірені документи, а саме:

– кому (повні анкетні дані, місце реєстрації та проживання, ідентифікаційний код) належить банківська картка № НОМЕР_2 Ощадбанк;

– чи були перераховані на банківську картку № НОМЕР_2 грошові кошти за період 17 серпня 2024 року у сумі 15360 гривень та 25.11.2024 року у сумі 4600 гривень платником ОСОБА_1 ;

11 вересня 2025 року суду надано витребувані докази.

17 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, з виправленням описок первісного позову, але без зміни розміру позовних вимог, предмету або підстав позову.

Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача, витребувано з АТ «Державний ощадний банк України» інформацію та завірені документи, а саме:

– чи знімала грошові кошти з картки № НОМЕР_2 її власниця ОСОБА_4 у розмірі 15360 гривень, або чи перераховувала такі грошові кошти на картку ОСОБА_2 , за період з 17 серпня 2024 року по 25 серпня 2024 року?

– чи знімала грошові кошти з картки № НОМЕР_2 її власниця ОСОБА_4 у розмірі 4600 гривень, або чи перераховувала такі грошові кошти на картку ОСОБА_2 , за період з 25 листопада 2024 року по 30 листопада 2024 року?

01 грудня 2025 року суду надано витребувані докази.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , повідомлені про розгляд справи за місцем реєстрації, у визначений строк не надали суду відзив на позовну заяву, та в засідання не з`явились повторно, тому у відповідності до ст.ст. 279, 280, 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що в серпні 2024 рокі він віддав свій автомобіль на ремонт ОСОБА_2 на СТО по вул. Доблесна, 32а у м. Запоріжжя. Вони обговорювали і погоджували деталі ремонту. ОСОБА_2 порахував запчастини та вартість робіт, та ОСОБА_1 за його вимогою скинув перший внесок 15000 гривень на карту дружині ОСОБА_2 , а потім, ще 4700 гривень. Зробили таким чином, оскільки у ОСОБА_2 не було тоді картки. Вони хотіли закінчити ремонт такими обсягами, але ОСОБА_1 захотів зробити «по оригіналу» і також ще зробити ремонт передньої і задньої ходової, та ремонт днища і зварювальні роботи. ОСОБА_2 з урахуванням побажань перерахував обсяг робіт і запчастин, загальна вартість яких виросла до 44000 гривень. ОСОБА_1 машину відігнав, і ОСОБА_2 наче почав займатись ремонтом. Через місяць ОСОБА_1 приїхав і побачив, що автомобіль не ремонтується. ОСОБА_2 тоді розповідав, наче запчастини йдуть. ОСОБА_1 потім хотів забрати автомобіль, але той був в розібраному стані. В березні 2025 року, через сім місяців, ОСОБА_1 змусив ОСОБА_2 зібрати автомобіль, поставити на колеса, після чого відвіз машину на інше СТО, де й відремонтували. Сім місяців ОСОБА_1 їздив на таксі, і по службі, і вночі, та за це платив зайві кошти. Спричинену йому моральну оцінює в 21000 гривень. Гроші його ОСОБА_2 так і не повернув, хоча обіцяв через місяць, два. Місяць тому ОСОБА_2 змінив свої аккаунти, телефони. До цього вів переписки, і позивач записував на аудіо розмови з ним. Ще ОСОБА_1 взяв у ОСОБА_2 розписку, що той брав кошти на ремонт автомобіля.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Середа Д.М. наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що його колега ОСОБА_1 , попросив підвезти до СТО, оскільки той віддавав машину на ремонт. Адресу СТО він не пам`ятає. Коли приїхали, він зайшов з ОСОБА_1 на СТО, де свідок бачив, як позивач передав ключі і автомобіль (Mazda 6, д.н.з НОМЕР_3 ….). Ремонтник на ім`я ОСОБА_6 . Там попросили перевести гроші на карту. Скільки точно не знає, десь близько 15000 гривень. Потім він відвіз ОСОБА_1 додому. Це було 17.08.2024 року. Після цього ОСОБА_1 скаржився, що машина не робиться. Далі в березні 2025 року ОСОБА_1 попросив підвезти, щоб забрати автомобіль, який завантажили на евакуатор і відвезли на інше СТО. ОСОБА_1 скаржився йому, що передавав близько 40000 гривень «в руки», а машина не ремонтувалась. Також казав, що докупав окремо запчастині «по ходовій». Свідок впевнений, що сторони складали якийсь договір, але його не бачив. У ОСОБА_1 були незручності, оскільки авто тривалий час був у ремонті, і той наймав автомобіль, щоб пересуватись на службу.

Заслухавши пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. « НОМЕР_1 » (свідоцтво про реєстраціє транспортного засобу серії НОМЕР_4 ).

16 серпня 2024 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено усну угоду про побутовий підряд на ремонт автомобіля «Mazda 6» д.н.з. « НОМЕР_1 ».

Як вказує ОСОБА_1 , він передав ОСОБА_2 готівкові кошти за такою угодою в сумі 24040 гривень.

Також на виконання оплати послуг, 18 серпня 2024 року ОСОБА_1 перевів грошові кошти в сумі 15360 гривень на банківську картку № НОМЕР_2 , що емітована на ім`я ОСОБА_3 , а 26 листопада 2024 року, ще 4600 гривень.

18 листопада 2024 року ОСОБА_2 власноручно написав розписку, згідно якої він підтвердив отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 44000 гривень на придбання запчастин та авансу по роботі. Зобов`язується повернути грошові кошти або відремонтований автомобіль 23 листопада 2024 року.

Підтверджує укладення відповідної угоди і пояснення в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , наявну переписку у месенджерах та аудіозапис розмови між ОСОБА_1 , і як стверджує позивач, – з ОСОБА_2 .

30 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із письмовою претензією про повернення сплачених ним грошових коштів і зв`язку із невиконанням обов`язків по ремонту автомобіля «Mazda 6» д.н.з. « НОМЕР_1 ».

Як вбачається з видаткових накладних №100/1 від 29 березня 2025 року на суму 14683 гривень, №101/1 від 01 квітня 2025 року на суму 2300 гривень, №149/1 від 01 травня 2025 року на суму 180 гривень, №160 від 15 травня 2025 року на суму 11960 гривень, №171 від 31 травня 2025 року на суму 5080 гривень, рахунку на оплату №169 від 30 травня 2025 року в ФОП ОСОБА_7 на суму 5080 гривень, – ОСОБА_1 ще протягом трьох місяців, з кінця березня по кінець травня 2025 року проводив ремонт автомобіля «Mazda 6» д.н.з. « НОМЕР_1 » за іншою угодою про побутовий підряд.

Проаналізувавши досліджені докази суд дійшов висновку, що між сторонами, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір побутового підряду, тобто спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» та Параграфом 2 «Побутовий підряд» глави 61 розділу III ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України договір є правочином.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом частина четверта статті 203 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (пункт 3 частини першої статті 208 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина друга статті 631 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої, третьої статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 866 ЦК України встановлено, що договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Положеннями частини 2 статті 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, договір підряду (побутового підряду) є складним зобов`язанням, оскільки включає як права, так і обов`язки кожної із його сторін (обов`язок підрядника виконати певну роботу і право вимагати її оплати, обов`язок замовника оплатити виконану роботу і право вимагати виконання обов`язку підрядником).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно з п.7 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір – це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця (ч.2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

З огляду на викладене, відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини другої статті 849 ЦК України вказаної статті є підставою для задоволення вимоги про повернення авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

До моменту розгляду судом справи та ухвалення рішення, роботи за договором про ремонт автомобіля так і не виконані, відповідач ОСОБА_2 не довів, що приступив до їх виконання, та виконав узгоджений сторонами обсяг робіт до 23 листопада 2024 року, тим самим допустив істотне порушення умов договору, позивач не бажає продовжувати договірні відносини з ним та наполягає на поверненні коштів, тому суд приходить до висновку про доведеність порушення прав позивача як споживача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 збитків – попередньої оплати у розмірі 44000 гривень (24040 гривень переданих готівкою + переведені на картку 15360 гривень і 4600 гривень).

Вказані грошові кошти підлягають в повному обсязі стягненню саме з відповідача ОСОБА_2 , а не з номінального отримувача їх частини (19960 гривень) ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 у своїй розписці від 18 листопада 2024 року власноручно підтвердив характер таких коштів, як внесення оплати за угодою про побутовий підряд на ремонт автомобіля (придбання запчастин та авансу по роботі), та свій обов`язок по строку проведення робіт.

Відповідно до п.п.12, 15 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, істотний недолік – недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором 15) недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 872 ЦК України, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків. У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або відшкодування його витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати.

Згідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.ч.3-4, 9 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків. Зазначені вимоги можуть бути пред`явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та умовами договору, а в разі відсутності таких строків – протягом десяти років. Виконавець зобов`язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв`язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога щодо відшкодування завданих збитків в сумі 44000 гривень підлягає задоволенню шляхом їх стягнення з відповідача ОСОБА_2 , а у стягненні з ОСОБА_3 19960 гривень необхідно відмовити.

Однак, не підлягає задоволенню вимога про стягнення з ОСОБА_2 3350 гривень (які ОСОБА_1 згідно видаткової накладної №282/11 від 08 листопада 2024 року витратив на придбання запчастин – втулки стабілізатора переднього внутрішнього лів./прав. для Mazda 6, тяги стабілізатора переднього ліва Mazda 6, важелів підвіски передній верхній правий і лівий), оскільки в ході розгляду справи не було доведено, що вказана покупка здійснена в межах узгодженого сторонами обсягу робіт за угодою про побутовий підряд на ремонт автомобіля, а також, що такі запчастини були передані ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , однак не були встановлені на автомобіль «Mazda 6» д.н.з. « НОМЕР_1 ».

Питання про стягнення грошових коштів як наслідок прострочення зобов`язання, у справі не порушено.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов такого.

Статтею 2 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Частиною 2 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01,§ 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Враховуючи, що відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов`язань за договором побутового підряду, чим позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у відносно тривалих душевних переживаннях, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 4000 гривень в якості компенсації моральної шкоди, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та не призведе до безпідставного збагачення.

При цьому суд враховує час прострочення виконання ОСОБА_2 робіт за угодою про побутовий підряд на чотири місця – з 24 листопада 2024 року по кінець березня 2025 року, і стягує по 1000 гривень за кожний місяць прострочення. Розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди у 21196,00 гривень стороною відповідача доведено не було, в тому числі, оскільки не було підтверджено несення ОСОБА_2 додаткових витрат на пересування, відсутність в його родині інших транспортних засобів, службового автомобіля, службову необхідність використовувати власний транспорт в нічний час доби (комендантську годину), та для перевезення службового обладнання, тощо.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, – на суму 848,15 гривень. Розмір понесених витрат на правничу допомогу сторона позивача не підтвердила.

Керуючись ст. ст. 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 430 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) – 48848,15 гривень (сорок вісім тисяч вісімсот сорок вісім гривень 15 коп.), з яких: 44000 гривень – відшкодування збитків за невиконання обов`язків по угоді про побутовий підряд на ремонт автомобіля; 4000 гривень – моральна шкода, 848,15 гривень – судовий збір.

В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Бредун