Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №303/7891/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7891/25

2/303/2998/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Гутій О.В.

за участю секретаря судового засідання Зарева А.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права на частку в спільному майні та визнання права власності на цю частку,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить суд припинити право ОСОБА_4 на 1/3 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 , виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості його 1/3 частки у майні, а саме в будинку АДРЕСА_1 у розмірі 587 001,00 гривні та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 , вирішити питання про судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що власниками будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (2/3 частки) та ОСОБА_4 ( 1/3 частки).

Зазначає, що відповідно до договору купівлі продажу 2/3 часток у домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 він став власником 2/3 часток вказаного домоволодіння.

Співвласником, власником 1/3 частки в будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . В даному будинку ніхто не проживав, не доглядав за ним, будинок не отоплювався, всі комунікації до будинку відключені. Відповідно, для укладення відповідних договорів позивач звернувся до установ, однак останніми було відмовлено, оскільки потрібна згода іншого співвласника.

Проте домовитися з відповідачем не вдалося, пропозицію про купівлю його частки у праві власності на вказане домоволодіння відповідач залишив без реагування.

Зважаючи на те, що відповідач не бажає домовлятись в позасудовому порядку, позивач змушений вирішувати даний спір в судовому порядку з метою припинення права відповідача на частку у праві власності на будинок.

Таким чином, оскільки сторони є співвласниками будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 (2/3 частки) та ОСОБА_4 ( 1/3 частки), без згоди відповідача позивач не в змозі вчиняти які-небудь дії відносно даного нерухомого майна, це створює позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні належною йому частиною будинку. Водночас частка, яка належить відповідачу є такою, що не може бути виділена в окремий об`єкт нерухомості.

Отже, зважаючи на те, що частка відповідача не може бути виділена в натурі, частина домоволодіння є неподільною, спільне користування нею неможливе, тому припинення права відповідача на 1/3 частки у домоволодінні, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням відповідної грошової компенсації на користь відповідача не завдасть істотної шкоди відповідачу.

Позивач та його представник в судовому позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, про що подав письмову заяву, однак заперечив щодо стягнення з відповідача судових витрат.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, приходить наступного висновку.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу положень ст.ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Як передбачено ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Таким чином, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2013 року № 6-37 цс 13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для усіх судів України. При цьому висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном.

Втручання у право власності може бути виправданим згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і буде відповідати усталеній прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

В судовому засіданні встановлено, що співвласниками будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (2/3 частки) на підставі договору купівлі продажу 2/3 часток домоволодіння від 03.09.2021 року, зареєстрованого в реєстрі № 1098 та ОСОБА_4 (1/3 частки) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.12.2014 року (а.с. 15-18, 26).

Зазначене також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 434706208 від 09.07.2025 року (а.с.20-22).

Відповідно до листа, адресованого ОСОБА_4 , останнього повідомлено про намір ОСОБА_1 викупити його частку будинку (а.с.29-31).

Відповідно до висновку судового експерта судової оціночно-будівельної експертизи № Д-36/2025 від 24.09.2025 року дійсна вартість будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи становить 1 761 003,30 гривень. Враховуючи планування будинку, його характеристики, технічний стан, здійснити поділ будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток кожного співвласника (Подгорський - 2/3, Огар 1/3) є неможливий, оскільки це призведе до порушення вимог ДБН В.2.2.-15-2019 «Житлові будинки» в частині планування приміщень, їх мінімально допустимих площ та висот. Розмір грошової компенсації на 1/3 частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 становить 587001,00 гривень (а.с 45-69).

Таким чином, судом встановлено, що будинок не може бути виділений в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, припинення права власності відповідача на його частку не завдасть істотної шкоди її інтересам, більше того відповідач визнав позовні вимоги щодо припинення частки у праві власності на будинок та відповідно виплату йому компенсації, а отже є всі необхідні законні підстави для припинення права відповідача на частку у спільному майні.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права на частку в спільному майні та визнання права власності на цю частку у майні та визнання права власності слід задовольнити та припинити право право ОСОБА_4 на 1/3 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 , виплативши ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості його 1/3 частки у майні, а саме в будинку АДРЕСА_1 у розмірі 587 001,00 гривень та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 .

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Частиною 6 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 35 Постанови, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК (ст. 141 ЦПК України в чинній редакції) та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як встановлено з матеріалів справи за заявою ОСОБА_5 експертом надано висновок судової оціночно-будівельної експертизи № Д-36/2025 від 24.09.2025 року, оплату за який було здійснено позивачем, що підтверджується квитанцією (а.с. 70).

Також позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 7081,20 гривен. (а.с. 12, 81).

Наведені докази свідчать про те, що вказані витрати понесені саме ОСОБА_1 , позовні вимоги задоволено, тому у відповідності до положень ст. ст. 133,141 ЦПК України, - судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відтак підстав для відмови в задоволення заяви в частині вирішення питання про судові витрати або зменшення таких в суду відсутні.

Враховуючи вищенаведене з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у сумі 42 081,20 гривень судових витрат, що складається з наступного: 35000,00 гривень – витрати за проведення експертизи, 7081,20 гривень – судовий збір.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК, ст.ст. 356, 361, 365 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права на частку в спільному майні та визнання права власності на цю частку - задовольнити.

Припинити право ОСОБА_4 на 1/3 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_4 грошову компенсації вартості його 1/3 частки у майні, а саме в будинку АДРЕСА_1 у розмірі 587 001,00 ( п`ятсот вісімдесят сім тисяч одну) гривню.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 – 42 081,20 гривень (сорок дві тисячі вісімдесят одну гривню двадцять копійок ) судових витрат, що складається з наступного: 35 000,00 гривень – витрати за проведення експертизи, 7081,20 гривень – судовий збір.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення виготовлено 09 квітня 2026 року.

Головуюча О.В.Гутій