Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №297/908/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/908/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді МИХАЙЛИШИН В. М. за участю секретаря Балега Ю.О., позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Мензак Ю.Ю., представника відповідача за довіреністю Ланін А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мензак Юлія Юлійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання недійсною, скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мензак Ю.Ю. звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із адміністративною позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання недійсною, скасування постанови № R429541 від 17.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17000,00 гривень та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Позовна заява мотивована тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 №R429541 від 17.03.2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 3 ст.210-1 КУпАП за те, що нібито не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК. Разом з цим, сторона позивача вважає вказану постанову незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав. 06 лютого 2026 року позивач в застосунку Резерв+ виготовив електронне направлення на проходження ВЛК, датою початку ВЛК було зазначено 07.02.2026 року. Так, 09 лютого 2026 року почав проходити різні медичні процедури. Позивач ОСОБА_1 пройшов усі необхідні процедури. Однак, після неодноразових візитів до ВЛК з питанням щодо отримання висновку, позивача відправляли до ІНФОРМАЦІЯ_2 , і в кінцевому рахунку 17 березня 2026 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 йому повідомили про те, що він «прострочив» строк проходження ВЛК.

Крім цього, позивачем менш ніж за рік до дати винесення оскаржуваної постанови було пройдено ВЛК. При цьому, позивач має відстрочку від проходження військової служби, і за таких обставин проходження ним ВЛК має формальний характер, адже не несе практичного значення. Позивач добровільно, без явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , сформував електронне направлення на ВЛК. Однак, не пройшов його у коротші строки з об`єктивних, незалежних від нього причин.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду. Роз`яснено відповідачу по справі про його право у трьохденний строк з дня одержання копії ухвали та копій документів подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам – копію відзиву та доданих до нього документів.

06 квітня 2026 року Берегівським районним судом Закарпатської області через систему «Електронний суд» отримано відзив відповідача, в якому останній просить поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно довідки про доставку електронного документу встановлено, що ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.03.2026 року та прикріплені до неї файли доставлено відповідачу до електронного кабінету 31 березня 2026 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, враховуючи, що відзив на позовну заяву подано з порушенням строку на його подання, суд вирішив провести розгляд справи за наявними матеріалами.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. При цьому, пояснив, що 02 лютого 2026 року з відділу кадрів його місця роботи йому повідомили про необхідність проходження ВЛК. При цьому, зазначив, що він звільнений з військової служби 06 серпня 2025 року як багатодітний батько.

Представник позивача адвокат Мензак Ю.Ю. в судовому засіданні підтримав позовну заяву в повному обсязі та просив її задовольнити з підстав зазначених у ній.

Представник відповідача Ланін А.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки створивши електронне направлення на проходження ВЛК позивач зобов`язаний був його пройти у визначені законом строки.

Заслухавши пояснення учасників справи, пояснення та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №R429541 від 17.03.2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП, встановлює склад правопорушення, зокрема порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Норма ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Формулювання суті правопорушення повинно містити відомості про вчинене правопорушення згідно з диспозицією статті з конкретизацією суті порушення відповідно до конкретної норми відповідного нормативного акту, який регулює правила військового обліку.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Склад адміністративного правопорушення – це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що визначають діяння (дію чи бездіяльність) як адміністративне правопорушення (проступок). Елементами складу адміністративного правопорушення є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона, суб`єкт.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Так, судом встановлено, що 09 лютого 2026 року позивачем ОСОБА_1 було створено електронні направлення на проходження медичного огляду (а.с. 14-18).

Крім цього, 16 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 створено направлення позивачу ОСОБА_1 про направлення для стаціонарного обстеження, за результатами якого 25 лютого 2026 року створено Акт дослідження здоров`я (а.с. 19).

Відповідно до п. 74.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, у разі коли військовозобов`язані та резервісти самостійно виявили бажання пройти медичний огляд, вони мають право подати відповідний запит засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість добровільного ініціювання проходження військово-лікарської комісії. Скориставшись таким правом та самостійно сформувавши направлення, позивач ОСОБА_1 фактично розпочав відповідну адміністративну процедуру.

Відповідно до вимог п. 2.8.6 Наказу Міністерства оборони України №402, строки проведення медичного огляду, а також лабораторних та інструментальних досліджень не повинні перевищувати 6 днів, а у разі необхідності додаткових досліджень — не більше 14 днів.

Разом з цим, ні позивачем, ані його представником не подано до суду належних та допустимих доказів щодо звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 про неможливість своєчасного проходження ВЛК.

Враховуючи наведене вище, зокрема те, що позивач ОСОБА_1 у встановлені строки військово-лікарську комісію не пройшов, що є порушенням встановленого порядку ведення військового обліку та проходження медичного огляду, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду відображеній в постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19, визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд, ухвалюючи рішення, враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами доводи в заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а позовна заява є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 9, ч. 2 ст. 77, ст.ст. 241, 242, 246, 286 КАС України, ст.ст. 287, 288, 289 КУпАП, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в особі представника адвоката Мензак Юлія Юлійовича (с. Квасово, вул. Головна, буд. 43, Берегівського району, Закарпатської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання недійсною, скасування постанови № R429541 від 17.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17000,00 гривень та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН