Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №594/1354/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/1354/25Головуючий у 1-й інстанції Чир П.В.

Провадження № 22-ц/817/420/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу № 594/1354/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дейнюк Марія Петрівна, на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року, ухваленого суддею Чиром П.В., повний текст якого складено 12 січня 2026 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2025 року ТзОВ "Кошельок" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2960118051-623901 від 22.02.2022 у розмірі 17025 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 22.02.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2960118051-623901 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Згідно умов договору відповідачу було надано кредит в розмірі 5000 гривень на початковий строк кредитування 17 днів, дисконтна відсоткова ставка становить 2,50 % на добу, базова процентна ставка становить 2,2 % на добу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надав ОСОБА_1 кредит відповідно до умов кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті як банківська картка, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 2960118051-623901 від 22.02.2022. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість в розмірі 17025 грн., яка складається з: 5000 грн - заборгованість за сумою кредиту; 12025 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 2960118051-623901 від 22.02.2022 року в сумі 7125 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Кошельок» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1013,77 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4185 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дейнюк М.П. просить скасувати рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що позивачем разом із позовною заявою було подано до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів у АТ «ТАСКОМБАНК», які складають банківську таємницю, а саме: письмового доказу у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмово доказу, який би підтверджував чи спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 або на ім`я іншої особи, із зазначенням ПІБ та РНОКПП такої особи; письмового доказу у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карки № НОМЕР_1 за період з 21.02.2022 по 23.02.2022.

Згідно з відповіді АТ «Таскомбанк» № 7724/47.7-БТ від 23.12.2025, наданої на запит суду, банківська картка № НОМЕР_1 є віртуальною платіжною картою, яка існує тільки в цифровому форматі, без фізичного носія та оформлена в АТ «Таскомбанк» на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та 22.02.2022 на вказану картку зараховано 5000 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що не укладав кредитного договору з позивачем та, відповідно, не отримував від позивача кредитних коштів та не користувався ними. Водночас, персональні дані відповідачі були використанні шахрайським чином з метою отримання кредитних коштів. Зважаючи, на те, що станом на сьогодні відповідачеві відомі дані особи, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), яка є власником банківської картки № НОМЕР_1 , відповідач має намір звернутися до правоохоронних органів найближчим часом із відповідною заявою стосовно незаконного використання його персональних даних.

Однією із вимог до позичальника є наявність у нього відкритого на власне ім`я карткового рахунку в українському банку. Позивач, як кредитодавець, зобов`язаний був встановити відповідність особи, яка звертається із заявкою на отримання кредитних коштів вимогам, які ставляться до позичальника, зокрема, й перевірити факт належності такій особи певного карткового рахунку, який зазначається у заявці на отримання кредитних коштів. Водночас, позивач, як кредитодавець, вправі відмовити у надані кредитних коштів, у разі якщо, заявник не відповідає вимогам до позичальника, тобто, зокрема, не має відкритого на своє ім`я карткового рахунку в українському банку та/або зазначив недостовірні дані у заявці на отримання коштів.

Водночас, кредитним договором не передбачено можливості укладання кредитного договору зі сторони позичальника від імені та/або в інтересах третьої особи та надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на картковий рахунок третьої особи, а не картковий рахунок, який відкритий саме на ім`я позичальника.

При цьому, як було зазначено, відповідач ніколи не укладав з позивачем кредитного договору, не отримував кредитні кошти та не користувався ними, тим більше не уповноважував інших осіб на вчинення таких дій, та не вчиняв зазначених дій в інтересах третіх осіб.

Відповідно, є необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо доведеності факту укладання між позивачем та відповідачем 22.02.2022 договору № 2960118051-623901 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. А також є необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо доведеності факту надання позивачем відповідачеві та користування відповідачем наданими кредитними коштами.

Представник ТзОВ "Кошельок" - Гурський Г.Ю. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дейнюк М.П., у якому зазначив, що як вбачається з візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_4 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариства (ТОВ «КОШЕЛЬОК») щодо укладення електронного Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ІТС) Товариства на сайті https://koshelok.ua/ (є у додатках до позову) 22.02.2022 року відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_4 , ідентифікувався в ІТС, зазначивши свої особисті дані: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, та зайшов в особистий кабінет, позивач перевірив статус клієнта, далі відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулося погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти Договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору; після цього відповідачу на номер телефону НОМЕР_4 було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в смс-повідомленні на зазначений номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор - 3168-, відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови.

Далі відповідач надіслав позивачу акцепт та підписав Договір одноразовим ідентифікатором -3168-. Після цього в особистому кабінеті відповідача відобразився підписаний Договір та додатки до нього, а також Правила для цілодобового онлайн- доступу.

Зазначена візуальна форма послідовності дій складена у відповідності до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію» та Повідомлення Нацкомфінпослуг від 13 лютого 2019 року про роз`яснення особливостей порядку укладення електронних договорів.

Правилами в процесі верифікації обов`язково проводиться перевірка наявності доступу клієнта до банківської карти, яку зазначив клієнт для отримання кредиту, шляхом блокування. А саме: кредитодавець здійснює блокування наперед невідомої клієнту довільної суми в розмірі від 1 копійки до 2 гривень на зазначеній клієнтом банківській картці, а клієнт має ввести цю суму заблокованих коштів на ІТС кредитодавця під час верифікації (п. 5.8 Правил). Саме таким же чином було підтверджено наявність доступу відповідача до вказаної ним банківської картки.

Отже, аналіз вищенаведених норм законодавства та обставин справи дозволяє дійти наступних висновків: ідентифікація відповідача на веб-сайті позивача здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти.

Тому вважають, що договір укладено сторонами в порядку, що відповідає Закону України "Про електронну комерцію". Договір є укладеним, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов правочину (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Договір є укладеним з моменту перерахування кредиту на картку, що зазначив відповідач (ч. 2 ст. 640, ч. 2 ст. 1046, ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Доказів протилежного відповідач не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Також відповідачем не надано суду доказів про те, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання Договору, у момент укладення Договору йому не належав та використовувався іншою особою, без його відома чи доручення, що договір укладено іншою особою за відсутністю його волевиявлення. Зокрема, відповідач не надав суду, наприклад, відеозапис входу з вищезазначеного номеру телефону до ІТС позивача, де було б чітко видно, що в цій ІТС або взагалі відсутні персональні дані відповідача, або відсутня інформація про діючий кредитний договір і наявна інформація про закриті кредити, якщо Клієнт отримував кредит в ІТС позивача не вперше (ІТС налаштована таким чином, що наступний кредит можливо оформити лише в разі сплати попереднього).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними, що також доводить чинність Договору.

Крім того, не спростовує факту укладення Договору при вищезазначених обставинах саме відповідачем й наявність відкритого кримінального провадження за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство), оскільки відкрите кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами відповідача не доводить того, що саме ця невстановлена особа/особи заволоділи персональними даними з метою укладення кредитного договору й уклали його від імені відповідача без його волі. Такий висновок викладено у постанові ВС України від 21.07.2024 р. у справі № 638/161/22.

Також у справі відсутні відомості про припинення дії Договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку. Таким чином, Договір на час вирішення спору є обов`язковим для сторін і правомірним в розумінні статті 204 ЦК України.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 22.02.2022 року між ТзОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 2960118051-623901 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до умов зазначеного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту становить 5000 грн (п. 1.1. договору); проценти за користування кредитом: 2125 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.4.2. договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.4.3 договору)

Згідно з п. 2.1 договору, кредит надається строком на 17 днів, далі - «лояльний період», початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. п. 3.6, 3.7, 3.8 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом, а саме зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше, ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Пунктом 9.1. передбачено, що договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов`язків за цим договором (п. 9.2. договору).

Згідно з п. 9.3 договору невід`ємною частиною та додатком цього договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Кошельок»». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариства, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця

За умовами п. 9.4 Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію».

Розділ «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» містить дані позичальника ОСОБА_1 із зазначення його персональних даних, номеру телефону та електронної пошти (а.с. 9-15).

Додатком № 1 до договору № 2960118051-623901 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 22.02.2022 року є графік розрахунків (а.с. 15 зворот).

Згідно з інформаційної довідки АТ "Таскомбанк" о 13 год 34 хв 22.02.2022 року, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам, Банком було здійснено переказ грошових коштів на рахунок одержувача № НОМЕР_1 (а.с. 21).

Відповідно до листа АТ "Таскомбанк" № 7724/47.7.-БТ від 23.12.2025 банківська картка № НОМЕР_1 є віртуальною платіжною карткою, яка існує тільки в цифровій формі, без фізичного носія та оформлена в АТ "Таскомбанк" на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (а.с. 65).

Згідно з випискою АТ «Таскомбанк» про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_2 22.02.2022 зафіксовано зарахування на картку 5000 грн (а.с. 66).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором № 2960118051-623901 від 22.02.2022 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, заборгованість за кредитом становить 17025 грн., яка складається із заборгованість за сумою кредиту - 5000 грн та заборгованість за відсотками за користування позикою - 12025 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний кредитний договір № 2960118051-623901 від 22.02.2022, внаслідок якого на рахунок зазначений відповідачем перераховано грошові кошти в сумі 5000 грн, що підтверджено письмовими доказами, тому існують правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками то, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, із огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині 1 статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Положення частини 1 статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України (в редакції на час укладення кредитного договору), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції на час укладення кредитного договору), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Звертаючись з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , позивач вказав, що 22.02.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 2960118051-623901 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

До позовної заяви позивачем долучено: копію договору № 2960118051-623901 від 22.02.2022 року з графіком детального розрахунку до договору № 2960118051-623901 від 22.02.2022 року, підписаних одноразовим ідентифікатором -3168-, де зазначено, що графік є додатком до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 2960118051-623901 від 22.02.2022, копію фото ОСОБА_1 з паспортом, в руках та візуальну форму послідовності дій клієнта, підтвердження АТ "ТАСКОМБАНК" про платіж від 22.02.2022 на картку НОМЕР_1 в розмірі 5000 грн (а.с.10-18, 21, 39, 40).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір № 2960118051-623901 від 22.02.2022 року є електронним документом і укладений за допомогою веб-сайту https://koshelok.ua/, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "Кошельок", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Пункт 1.2 кредитного договору № 2960118051-623901 від 22.02.2022 року передбачає, що укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого на абонентський номер мобільного телефону, який зазначив клієнт.

Також, пунктами 2.4, 2.5, 2.6 договору визначено, що кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані/вказані позичальником з метою отримання кредиту. Позичальник особисто несе персональну відповідальність за повноту, достовірність інформації, що міститься у реквізитах платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані/вказані позичальником з метою отримання кредиту.

Як вбачається з візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_4 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариства (ТОВ «КОШЕЛЬОК») щодо укладення електронного Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ІТС) Товариства на сайті https://koshelok.ua/ 22.02.2022 року відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_4 , ідентифікувався в ІТС, зазначивши свої особисті дані: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти та зайшов в особистий кабінет.

Факт належності відповідачу телефону за № НОМЕР_4 підтверджується відзивом на позовну заяву, де зазначений номер телефону співпадає (а.с.49).

Крім цього, позивач перевірив статус клієнта, а також наявність доступу клієнта до зазначеної ним банківської карти, шляхом блокування, а саме: кредитодавець здійснює блокування наперед невідомої клієнту довільної суми в розмірі від 1 копійки до 2 гривень на зазначеній клієнтом банківській картці, а клієнт має ввести цю суму заблокованих коштів на ІТС кредитодавця під час верифікації (п. 5.8 Правил). Саме таким же чином було підтверджено наявність доступу відповідача до вказаної ним банківської картки.

Отже, колегія суддів вважає, що ідентифікація відповідача на веб-сайті позивача здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти.

В подальшому відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулося погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти Договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору; після цього відповідачу на номер телефону НОМЕР_4 було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в смс-повідомленні на зазначений номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор - 3168-, відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови.

Далі відповідач надіслав позивачу акцепт та підписав Договір одноразовим ідентифікатором -3168-. Після цього в особистому кабінеті відповідача відобразився підписаний Договір та додатки до нього.

Таким чином, вказаними доказами доводиться, що відповідач здійснив дії, які чітко свідчить про його свідомий вибір та волевиявлення на укладання договору, оскільки без цих дій, саме з боку ОСОБА_1 , укладання договору було б неможливе, а саме без входу відповідача на веб-сайт позивача, без отримання ним SMS-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт до особистого кабінету, без отримання SMS повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, тобто без виконання відповідачем всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та ТОВ «КОШЕЛЬОК» не був би укладений, тобто сторони не досягли би згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані на банківську картку.

Разом з цим на спростування наданих позивачем доводів та доказів щодо укладення договору відповідач не надав жодних доказів. Так, ОСОБА_1 не пояснив суду, яким чином його персональні дані потрапили до ІТС позивача, якщо він не укладав договір. Також ним не наведені контраргументи щодо походження 5000 грн на рахунку, які надійшли саме в день укладення договору від ТОВ «Кошельок». В матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.

Тому не заслуговують на увагу посилання представника заявника на те, що ОСОБА_1 не укладав договору та не отримував кредиту, оскільки віртуальна платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку було перераховано кошти, не належить йому, а власником є ОСОБА_2 , яка йому незнайома.

Крім цього, як вище вказувалося, що пунктом 2.6 договору визначено, що позичальник особисто несе персональну відповідальність за повноту, достовірність інформації що міститься у реквізитах платіжної картки № НОМЕР_1 або іншого електронного платіжного засобу, реквізити якої надані/вказані позичальником з метою отримання кредиту (а.с. 11).

Згідно з відповіді АТ «Таскомбанк» № 7724/47.7-БТ від 23.12.2025, наданої на запит суду першої інстанції, банківська картка № НОМЕР_1 є віртуальною платіжною картою, яка існує тільки в цифровому форматі, без фізичного носія та оформлена в АТ «Таскомбанк» на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та 22.02.2022 на вказану картку зараховано 5000 грн.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 дійсно не є власником віртуальної платіжної картки № НОМЕР_1 , проте це не позбавляє його можливості зазначити у кредитному договорі картку третіх осіб, що діють в його інтересах.

Отже, аналіз зазначеного дає підстави дійти висновку, що саме по собі зарахування відповідної суми кредитних коштів на банківський рахунок іншої особи не свідчить про відсутність волі відповідача на укладення договору

Доводи в апеляційній скарзі про те, що відносно ОСОБА_1 були здійсненні шахрайські дії, в результаті яких, без його відома, були проведені операції по оформленню кредиту, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано належних доказів на підтвердження доведення шахрайських дій вчинених відносно нього.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи представника заявника адвоката Дейнюк М.П., що письмовий документ, а саме візуальну форму послідовності дій клієнта слід відхилити, оскільки вказаний доказ не був поданий у суд першої інстанції, з огляду на те, що даний документ був долучений позивачем до позовної заяви, що підтверджується матеріалами справи (а.с.39).

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині судового рішення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дейнюк Марія Петрівна, підлягає залишенню без задоволення, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року - без змін.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дейнюк Марія Петрівна, залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів