Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №299/4955/22 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/4955/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 квітня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 серпня 2025 року у складі судді Надопта А.А., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приват Банк», у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 04.06.2013 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.

При укладенні договору сторони керувались положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та на його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, розмір якого у подальшому збільшився до 50 000,00 грн.

Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 11.07.2022 року у нього виникла заборгованість 60463,89 грн., яка складається з: 47782,79 заборгованість за тілом кредиту та 12681,10 грн. за простроченими відсотками.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 серпня 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд зробив суперечливий помилковий висновок про недоведення банком позовних вимог та на обґрунтування такого висновку не спростував надані банком докази. Вказує, що виписка по карті, як доказ, котрий було надано до суду першої інстанції разом із позовною заявою, підтверджує, що відповідач тривалий час активно користувався кредитною карткою, здійснював покупки, розрахунки, погашав заборгованість та повторно використовував кредитні кошти, що підтверджує його обізнаність та згоду з умовами кредитування. Разом з тим, що стосується здійснення банківських операцій 10.08.2021 року на суму 21 845,50 грн. та 29 529,50 грн., які на думку відповідача списані із його рахунку внаслідок шахрайських дій, апелянт зазначає, що встановленні судом обставини підтверджують той факт, що користувач сам своїми діями сприяв незаконному використанню іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зауважує, що платежі здійснено з типового пристрою, без зміни паролю та логіну входу в акаунт “Приват24” клієнта, з підтвердженням одноразових паролів, які були надіслані відповідачу та введені ним для здійснення транзакції, а тому є всі підстави вважати, що такі банківські операції здійснені за відома ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням, а АТ КБ «Приват Банк» не надав беззаперечних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за вказаними картковими рахунками. Заборгованість, визначена банком в розмірі 60463,89 грн., розрахована з урахуванням сум, якими шахрайським шляхом заволоділа невстановлена досудовим розслідуванням особа, а банком не надано доказів, на підтвердження існування іншої заборгованості за власними зобов`язаннями відповідача, що не пов`язані з оспорюваною сумою.

Однак з висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04.06.2013 року ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приват Банк», де підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою передбачено основні умови кредитування, а саме розмір кредитного ліміту за картою «Універсальна», згідно довідки про отримання картки, така неодноразово перевипускалася (а.с.26). У цей же день, ОСОБА_1 ознайомлився з паспортом споживчого кредиту (а.с. 28-32).

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50000.00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с.25).

За розрахунком банку станом на 11.07.2022 року виникла заборгованість за кредитним договором б/н від 04.06.2013 року у розмірі 60463 грн. 89 коп., яка складається з: 47782,79 заборгованість за тілом кредиту та 12681,10 грн. за простроченими відсотками.

Відповідачем заперечується виникнення заборгованості у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань за кредитним договором, в обґрунтування зазначає, що на використовування його рахунка невідомими особами і 10.08.2021р. було скоєно злочин за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 190 КК України.

З виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а 10.08.2021 року мало місце списання з рахунку у сумі 21 845,50 грн. та 29 529,50 грн., які на думку відповідача списані із його рахунку в наслідок шахрайських дій (а.с. 17).

Згідно витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №120210780800003115 19.10.2021 року до чергової частини відділення поліції №1 (м. Виноградів) надійшли матеріали по заяві від ОСОБА_2 який повідомив, що невідома особа шляхом зловживання довірою виманила в останнього рахунки банківських карток та нанесла йому матеріальних збитків на суму 126400 грн. (а.с.98).

Також, 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звертався із заявою до начальника відділення № 27 АТ КБ «Приват Банк», у які просив надати результати розслідування по шахрайським діям відносно його кредитної карти № НОМЕР_1 (а.с.101).

АТ КБ «Приват Банк» 19.11.2021 розглянуто звернення ОСОБА_2 за фактом шахрайських дій по відношенню клієнта ОСОБА_1 , за результатами розгляду якого встановлено, що 10.08.2025 року за рахунком ОСОБА_1 був здійснений переказ коштів. Транзакція була підтверджена 3Dsecure, який надсилався на фінансовий телефон клієнта НОМЕР_2 . У даному висновку, банк повідомив ОСОБА_1 про неможливість повернення переказаних коштів.

Також, позивачем було надано суду першої інстанції інформацію, щодо банківського розслідування по факту несанкційного списання коштів із Картки ОСОБА_1 у якій зазначено наступне: банківські операції щодо переказу коштів у сумі 21 845,50 грн. та 29 529,50 грн. здійснювалось через акаунт додатку “Приват24” з типового, тобто звичного для клієнта пристрою: MOZILLA/5.0; транзакція була підтверджена 3Dsecure, який надсилався на фінансовий телефон клієнта НОМЕР_2 ; вхід в акаунт “Приват24” здійснювався без зміни паролю; підтвердження платежів за допомогою технології 3D Secure здійснювалось шляхом надіслання ОСОБА_1 одноразових паролів: СМС на номер НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 був допитаний правоохоронними органами у якості потерпілої особи у кримінальному провадженні (а.с.102-103), де зазначив, що 06.08.2021 року на веб-сайті АТ КБ «Приват Банку» він побачив оголошення про інвестиційні проекти і вирішив залишити свою заявку. Тоді через деякий час йому зателефонувала особа, яка представилася представником банку, який розповів йому про інвестиційні проекти і що для цього треба зробити. Тоді він на власному комп`ютері створив програму «Ani desk», щоб працівник банку міг йому легше пояснити. 10.08.2021 року знову зателефонував представник банку, на комп`ютері показав презентації по інвестиціях, на що ОСОБА_1 сказав, що не зацікавився у проекті і завершив розмову, але через 20 хвилин із додатку «Приват24» почали приходити повідомлення про списання коштів.

Відповідно до частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частин 1-3 статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом, або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.

Відповідно до пунктів 2-5 частини 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг.

Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

Відповідно до п. 14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Згідно із п. 14.16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Згідно з вимогами пп.143-144, 148 розділу 7 Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління Нацбанку України № 164 від 29.07.2022, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), включаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.

Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.

Емітент зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту або неналежної платіжної операції, ініційованої з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законодавством України для розгляду звернень (скарг) громадян.

Строки, протягом яких емітент установлює ініціатора та правомірність платіжної операції, та строки повернення на рахунок користувача суми попередньо списаної неналежної платіжної операції визначені статтею 89 Закону України "Про платіжні послуги".

Відповідно ж до п.172 розділу 10 вказаного Порядку емітент/еквайр зобов`язаний здійснювати моніторинг платіжних операцій, здійснених із використанням платіжних інструментів, відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації помилкових та неналежних платіжних операцій, суб`єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21) зазначено: «емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 235/2054/21 (провадження № 61 1725св22) зазначив, що суд розглядаючи спір по суті повинен перевірити, чи власна бездіяльність позивача щодо необхідності збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів; здійснити аналіз доводів позивач про те, що вона не втрачала банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків із алгоритмом реєстрації у системі «Приват24», що потребує обов`язкового введення ПІН-коду банківської картки клієнта з урахуванням її номера; дати належну правову оцінку всім доказам наявним у справі, а саме: доказам, які містять інформацію про дату, час та спосіб авторизації у системі «Приват24» та введенні особою, яка здійснила авторизацію, даних; проаналізувати всі доводи, запереченням сторін

У даному випадку мають місце саме дії відповідача, які сприяли незаконному використанню інформації, які дали змогу ініціювати платіжні операції, оскільки з пояснень самого відповідача правоохоронним органам, останній побачивши оголошення про інвестиційні проекти залишив свою заявку, під час телефонної розмови з невстановленими особами самостійно на власному комп`ютері установив програму «Ani desk», не переконавшись у тому чи безпечною є така програма та не встановивши її функції. Таким чином, відповідач своїми діями, встановивши програму «Ani desk» надав іншій посторонній особі віддалений доступ до власного комп`ютера (типовий пристрій, на якому використовується акаунт “Приват24”).

Підтвердження платежів за допомогою технології 3D Secure здійснювалось шляхом надіслання ОСОБА_1 одноразових паролів: СМС на номер НОМЕР_2 : 10.08.2021 о 11:01:03 год на суму 28505.00 грн., 10.08.2021 о 11: 02:15 год на суму 28505.00 грн., 10.08.2021 о 11:07:20 год. на суму 21005,00 грн., з типового пристрою, без зміни паролю та логіну входу в акаунт “Приват24” відповідача.

З врахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що дії невстановлених сторонніх осіб по відношенню до клієнта банку ОСОБА_1 , в результаті яких з його картки не санкціоновано списано грошові кошти, сталися як наслідок дій клієнта, а тому вина банку у цьому випадку відсутня.

У свою чергу, відповідач своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.

Суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини справи, помилково дійшов висновків про те, що списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції та безпідставно відмовив у задоволенні заявленого позову.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Встановлено, що дійсно між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н від 04.06.2013 року, шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Свої зобов`язання за Договором АТ КБ «Приватбанк» виконав в повному обсязі, однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 11.07.2022 року ОСОБА_1 заборгував АТ КБ «Приватбанк» 60463 грн. 89 коп., яка складається з наступного:

- 47782 грн.79 коп. заборгованість за тілом кредиту, в тому числі:

- 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту;

- 00 грн. 00 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками;

- 12681 грн. 10 коп. заборгованість за простроченими відсотками;

- 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст..625:

- 0,00 грн. нарахованої пені;

- 0,00 грн. нарахованої комісії (а. с.6-16).

Виписка по карті, як доказ, котрий було надано до суду першої інстанції разом із позовною заявою, підтверджує, що відповідач тривалий час активно користувався кредитною карткою, здійснював покупки, розрахунки, погашав заборгованість та повторно використовував кредитні кошти, що підтверджує його обізнаність та згоду з умовами кредитування.

Матеріалами справи підтверджується, що позичальник ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно останнім не сплачено.

Таким чином, заявлений позов є доведеним та обґрунтованим.

З врахуванням вищенаведеного апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у загальному розмірі 5458,20 грн., з яких за подання позовної заяви в розмірі 2481,00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2977,20 грн.

Керуючись ст.ст.141, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок НОМЕР_4 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 04.06.2013 року у розмірі 60463 грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_3 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок НОМЕР_4 , МФО 305299) сплачений судовий збір у загальному розмірі 5458,20 грн., з яких за подання позовної заяви в розмірі 2481,00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2977,20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: