Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №309/2577/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/2577/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Кожух О.А., Мацунича М.В.,

з участю секретаря судового засідання: Ормош О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукачко Іван Йосипович, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року у складі судді Сідей Я.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишківської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Вишківської селищної ради про визнання права власності у порядку спадкування на житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач та її мати ОСОБА_2 проживали в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки ОСОБА_2 померла. Позивач є єдиним спадкоємцем на спадщину, однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів приватний нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишківської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукачко Іван Йосипович просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не надано належної оцінки поданим позивачем доказам, які підтверджують спільне проживання позивача з матір`ю – ОСОБА_2 та доказам належності житлового будинку ОСОБА_2 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З копій документів, які додано представником позивача до позовної заяви, вбачається, що згідно рішення №4 зборів уповноважених колгоспу «Прикордонник» селища Вишково Хустського району Закарпатської області від 29 грудня 1988 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку 0,07га по АДРЕСА_2 .

Дане рішення погоджене рішенням №8 виконкому Вишківської селищної ради від 28 лютого 1989 року.

Актом про відведення земельної ділянки від 25 квітня 1989 року ОСОБА_2 відведена в натурі вказана земельна ділянка.

Рішенням №90 виконкому Хустської районної ради від 12 квітня 1989 року ОСОБА_2 дозволено будівництво житлового будинку в АДРЕСА_2 .

05 вересня 1989 року ОСОБА_3 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2006 року, виданого виконавчим комітетом Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області.

Згідно довідки директора Хустського ДПТІ Потьомкіна О.В. № 309 від 10.04.2025 р. станом на 31.12.2012 р. за адресою АДРЕСА_1 майно, як житловий будинок, не зареєстроване.

На житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 27 червня 2025 року виготовлено технічний паспорт, згідно з яким загальна площа будинку становить 25,3 кв.м., рік побудови будинку 1990.

Повідомленням приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Лабанц О.Ю. від 06.06.2025 р. на усне звернення ОСОБА_1 про надання консультації щодо порядку оформлення спадкових справ роз`яснено, що у відсутності приналежності житлового будинку спадкодавцю нотаріус винесене постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно із ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половини частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. (ч.1ст. 1270 ЦК України).

Згідно із ч.3,ч.5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на те, що вона є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 з якою вона разом проживала та прийняла за нею спадщину.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 п.8 ст. 175ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно із ч.1- 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Представником позивача до позовної заяви додано копії вищевказаних письмових доказів, які не засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, та не зазначено у позовній заяві про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу, а тому вони не є належними доказами, якими можуть підтверджуватися факти, які входять в предмет доказування у даній справі.

Представником позивача також не подано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 і між ними наявний родинний зв`язок, з яким пов`язано право на спадкування.

Представником позивача не подано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували постійне проживання позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Також у заявленому позову не значено і не подано відповідних доказів про наявність чи відсутність інших спадкоємців за померлою ОСОБА_2 .

Долучене представником позивача до позовної заяви повідомлення приватного нотаріуса про надання консультації на усне звернення ОСОБА_1 щодо порядку оформлення спадкових справ, за своєю формою та змістом не є відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії позивачу ОСОБА_1 .

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у заявленому позові.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукачко Іван Йосипович, залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: