Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №481/1914/25 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1914/25

Провадж.№ 2/481/162/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.04.2026 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

представника позивача Німченко А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Новий Буг цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

В С Т А Н О В И В:

31.12.2025 р. представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» директор Сердійчук Я. звернулась до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованості за договорами у розмірі 21170,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати, а саме на сплату судового збору у розмірі 2422,40 гривень та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 11.08.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №2768786. Позивач наголошує, що згідно Договору, основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. На умовах, встановлених договором, кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредитним договором встановлена сума кредиту (загальний розмір) 4000,00 гривень, тип кредиту – кредит, строк кредиту – 30 днів, який може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 Договору. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,90 % в день від суми кредиту. Сторони також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. 26.03.2021 було укладено договір № 26032021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2768786. 23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2768786. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2768786. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2768786 від 11.08.2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 13120.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9120.00 грн.

Крім того, 16.08.2020 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 10002231259. Кредитний договір укладений між Кредитодавцем та позичальником підписано електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача. Відповідно до умов Кредитного договору, кредитні кошти надаються Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем Первісному кредитору з метою отримання кредиту. Також, Кредитним договором передбачено, що кредит вважається наданим в день перерахування Кредитодавцем суми кредиту. Підписавши Кредитнний договір, Відповідач підтвердив, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч. 1, 2) ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті Товариства; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС», що розміщені на Веб-сайті Товариства https://cashberry.com.ua/, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. 11.05.2021 було укладено договір № 11052021 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ФІНАНС" відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 10002231259. 23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 10002231259. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 10002231259. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №10002231259 від 16.08.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 8050.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 2000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6050.00 грн.

Оскільки відповідач не погашає заборгованість, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту порушених прав, а саме повернення кредитних коштів.

В силу вимог ст.14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду 31.12.2025 року визначено головуючу по цій справі суддю Вжещ С.І.

З метою визначення підсудності суддею Вжещ С.І. 05.01.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» було зроблено запит про місце реєстрації ОСОБА_1 .

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2205186 від 05.01.2026 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 06.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до розгляду на 22.01.2026 року 11:30 годину.

Ухвалою суду від 22.01.2026 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України відкладено судовий розгляд по справі на 17.02.2026 о 10:30 годині.

09.02.2026 року на електронну адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» у повному обсязі; у разі, якщо суд дійде висновку про наявність заборгованості, обмежити стягнення виключно сумою основного боргу, без штрафних санкцій, пені, процентів та витрат на правову допомогу (13000 грн), посилаючись на те, що спірні кредитні зобов`язання виникли у 2020 році, при цьому жодних платежів ним здійснено не було. Позов подано значно пізніше спливу трирічного строку. Крім того, перебіг строку позовної давності на період з 12.03.2020 по 31.05.2021 (карантин COVID-19) та на період дії воєнного стану на території України (з 24.02.2022) був припинений відповідно до законодавства, що підтверджує недопустимість стягнення заявленої заборгованості в повному обсязі. Також слід врахувати, що перебіг строку позовної давності ускладнювався його тяжким матеріальним становищем, сімейними обставинами, наслідками пандемії COVID-19 та дією воєнного стану, що підтверджує відсутність умислу щодо несплати заборгованості. Позивач у своїй позовній заяві не довів належними та допустимими доказами, з якої саме дати слід обчислювати перебіг позовної давності, а також не надав доказів її переривання чи зупинення відповідно до вимог ст.ст. 261–264 ЦК України. Позивачем надано суду копії договору факторингу, акту приймання-передачі права вимоги та додаткові матеріали. Разом з тим, надані документи не дають можливості однозначно встановити, що саме у заявленому позивачем обсязі до нього перейшло право вимоги за спірними кредитними зобов`язаннями. Відповідно до ст.ст. 512–516 ЦК України, новий кредитор набуває лише тих прав, які існували у первісного кредитора на момент відступлення права вимоги, та в тому обсязі, який належним чином підтверджений. Надані позивачем документи не містять детального та зрозумілого розрахунку заборгованості, а також не підтверджують правомірність нарахування штрафних санкцій та процентів у заявленому розмірі після переходу права вимоги. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обсяг заявленої до стягнення заборгованості, що відповідно до ст. 81 ЦПК України покладає негативні наслідки недоведеності саме на позивача. Заявлений до стягнення розмір заборгованості, штрафних санкцій, процентів та правової допомоги у сумі 13000 грн є необґрунтованим та явно завищеним. Відповідно до ст. 551 ЦК України, розмір неустойки та інших додаткових витрат може бути зменшений судом, якщо він є надмірним та не відповідає наслідкам порушення зобов`язання. Позивач не надав детального розрахунку: суми основного боргу; процентів; штрафних санкцій; витрат на правову допомогу, а також не обґрунтував період їх нарахування.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України відкладено судовий розгляд по справі на 02.03.2026 о 11:00 годині.

05.03.2026 від представника позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Ушакової М.І. на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. 11.08.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2768786. Продовження строку кредитування та автопролонгація договору передбачені пунктами 4.3.1, 4.3.2 Договору. З розрахунку заборгованості вбачається, що строк кредитування було продовжено за ініціативою відповідача, а пізніше - автоматично у зв`язку із наявною заборгованістю. 16.08.2020 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 10002231259. Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Кредитний договір є дійсним як вцілому, так і в частині автоматичної пролонгації договору, не оскаржується в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, відповідає вільному волевиявленню сторін та чинному законодавству.

Щодо позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг таких строків було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому – воєнного стану. Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на досвід адвоката та обсяг складеного документу, оскільки сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями. Договірні відносини між позивачем та адвокатом за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав відповідача є необґрунтованими. Розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування судом умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов`язань за цим договором, може бути розцінене як не притримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України. На противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують зазначені останнім обставини, відповідачем не було долучено жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

05.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому останній зазначив, що станом на момент розгляду справи позивачем не надано належних технічних доказів, які б підтверджували: факт відправлення одноразового ідентифікатора (SMS-коду) саме на номер телефону відповідача; технічні журнали (логи) інформаційної системи щодо створення та підтвердження електронного договору; IP-адресу пристрою, з якого було здійснено підтвердження договору; технічний запис про введення одноразового ідентифікатора; належну ідентифікацію особи відповідача в інформаційній системі кредитодавця. Копія електронного документа без технічних журналів системи не може вважатися належним доказом укладення електронного договору. Крім того, електронний файл договору, наданий позивачем, не містить жодних технічних метаданих, електронного підпису або інших цифрових атрибутів, що унеможливлює перевірку його походження та цілісності. З огляду на викладене, вважає, що позивач не довів належним чином факт укладення кредитного договору саме з ним.

06.03.2026 року від відповідача ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшло клопотання, в якому останній просив витребувати у позивача або у первісного кредитора технічні докази укладення електронного кредитного договору, а саме: серверні журнали (logs), що підтверджують факт авторизації відповідача в системі; IP-адресу пристрою, з якого було здійснено підтвердження договору; журнал відправлення та доставки SMS-повідомлення з одноразовим кодом; технічний журнал введення одноразового коду; технічний протокол формування та підписання електронного договору; документи, що підтверджують передачу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Факторинг Партнерс», а саме: договір факторингу; акт приймання-передачі права вимоги; реєстр боржників.

08.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що позивач повинен довести належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору саме з ним, як відповідачем, зокрема надати підтвердження ідентифікації особи, використання одноразового ідентифікатора (SMS-коду), логів авторизації в інформаційній системі та інших технічних доказів, що підтверджують акцепт умов договору. Також позивач повинен надати належні докази переходу права вимоги до ТОВ «Факторинг Партнерс», зокрема договір факторингу, акт приймання-передачі та реєстр боржників із зазначенням саме його кредитного договору. Вважає, що за відсутності належних доказів укладення договору та переходу права вимоги позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Ухвалою суду від 13.03.2026 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення.

Представник позивача Німченко А.Р. під час розгляду спави позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві та запереченнях на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу слухати без його участі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Судом у справі встановлено, що 11.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (споживач) укладено договір №2768786 про надання фінансового кредиту, договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором M747856, 11.08.2020 15:29:09.

Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2. договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 4000 грн. Тип кредиту - кредит (п. 1.3. Договору).

Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 1.5. договору тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: Знижена процентна ставка 0,01 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України.

Мета отримання кредиту: задоволення особистих потреб (п. 1.6. Договору).

Відповідно до п. п. 2.1 Договорукошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку Споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку реквізити якої надані Споживачем в Особистому кабінеті.

Згідно п.2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), заначений в п.1.4 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті.

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) на користь Споживача (п.2.4 Договору).

Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пп.1.5.2. Договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про встановлення різних процентних ставок за цим Договором застосовуються автоматично за домовленістю Сторін, та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Договору (п. 3.3. Договору).

Згідно із пунктом 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктом 4.2.-4.5 договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пункту 4.3. договору.

За пунктом 4.3. договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі (пункт 4.4. Договору).

Згідно із пунктом 4.5. Договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пункті 4.3 цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті.

Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача (п.п. 3 п. 5.1. Договору).

Відповідно до пункту 6.1. Договору Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.6.1.1 Договору. Якщо відбулося продовження строку користування кредитом повернення кредиту та сплата процентів, що нараховуються в період пролонгації, здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається Споживачу в Особистому кабінеті, крім випадку визначеного в пп.6.1.1 Договору. Для цілей цього Договору, проценти, що нараховуються в період прострочення вважаються простроченими, та підлягають сплаті відповідно до черговості передбаченої пунктом 6.3. Договору.

Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору (п. 9.6 Договору).

Також матеріали справи містять графік платежів до договору про надання фінансового кредиту № 2768786 від 11.08.2020 (Додаток №1 до даного договору), який підписаний 11.08.2020 відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором M747856, 15:29:09.

Відповідно до довідки ТОВ ФК «Вей фор пей» № 6154-ВП від 07.11.2025 ТОВ ФК «Вер фор пей» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Між ним та ТОВ «Авентус Україна» укладено угоду на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.2017, відповідно до якої було здійснено успішний переказ 11.08.2020 на суму 4000 грн, маска картки НОМЕР_2 , код авторизації 439564, номер транзакції в системі WayForPay – creditplus-9813717 .

Згідно Картки обліку Договору №2768786 від 11-08-2020 (розрахунок заборгованості) загальна заборгованість становить 13120.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9120.00 грн.

26.03.2021 було укладено договір № 26032021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2768786.

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2768786.

Крім того, 16.08.2020 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» (товариство) та ОСОБА_1 (споживач) укладено договір №10002231259 про надання споживчого кредиту, договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 52545.

Відповідно до п. 1.1 Договору за цим Договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього Договору та виконати інші обов`язки, передбачені цим Договором.

Сума кредиту складає 2000 грн. Тип кредиту - кредит (п. 1.2. Договору).

Строк надання кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у Графіку платежів/розрахунків, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених цим Договором (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом за процентною ставкою. Зазначена процентна ставка нараховується: в межах строку кредиту, передбаченого п.1.3 цього Договору; в межах строку, на який було продовжено строк кредиту за домовленістю сторін, якщо інший розмір процентної ставки не передбачено відповідною додатковою угодою до цього договору із урахуванням Програми лояльності. Якщо за ініціативою позичальника у межах строку, визначеного в п.1.3 Договору, або протягом трьох робочих днів, що слідують за датою закінчення такого строку, відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, то позичальник, як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на процентну ставку на новий строк кредиту. При цьому позичальник розуміє та надає згоду Товариству, що застосування іншої процентної ставки залежить від того чи отримає позичальник індивідуальну знижку від Товариства на процентну ставку, та у випадку такого отримання позичальник погоджується, що застосування іншої процентної ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов цього Договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим Договором чітко визначені домовленістю Сторін.

Мета отримання кредиту: споживчі цілі (п. 1.5. Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає за ставкою 547,5%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Договору складає за ставкою 2900 грн. (п.1.6, п.1.7 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договорукошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізитти якої надані позичальником Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно п.2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), заначений в п.1.3 цього Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті.

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (п.2.4 Договору).

Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.4 цього Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії цього Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку.

Згідно із пунктом 4.1. Договору строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою позичальника на кількість днів, зазначену в пункті 1.3. цього Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктом 4.2. (пп.4.2.1-4.2.3) цього Договору.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Договору пропозиція (оферта) позичальника щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій позичальником.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Договору товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) позичальника про продовження строку користування кредитом шляхом направлення позичальнику текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені позичальником товариству в особистому кабінеті/зазначені в цьому договорі.

Згідно із підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 Договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) позичальника про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення позичальником дій, зазначених в підпунктів 4.2.1 цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті.

Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди позичальника відповідно до цивільного законодавства України (п.п.4 п. 5.1. Договору).

Відповідно до пункту 6.1. Договору Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка розрахунків, крім випадку визначеного в пп.6.1.1 цього Договору. Якщо відбулося продовження строку користування кредитом за ініціативою позичальника повернення кредиту та сплата процентів, що нараховуються в період пролонгації, здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається позичальнику в Особистому кабінеті, крім випадку визначеного в пп.6.1.1 цього Договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Також матеріали справи містять графік платежів/розрахунків до договору про надання споживчого кредиту № 10002231259 від 16.08.2020 (Додаток №1 до даного договору), який підписаний 16.08.2020 відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 52545.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Фінансова Компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з яким укладено кредитний договір №10002231259 від 16.08.2020 року, ідентифікований ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС»16.08.2020, одноразовий ідентифікатор – 52545, номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор +380733299604.

Відповідно до інформації ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС»через платіжну систему «Platon» здійснено успішний переказ 16.08.2020 на суму 2000 грн, на картку НОМЕР_1 , номер транзакції: 29756 20638 35448.

Згідно Виписки за кредитним договором №10002231259 загальна заборгованість становить 8050.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 6050.00 грн.

11.05.2021 було укладено договір № 11052021 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ФІНАНС" відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 10002231259.

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 10002231259.

В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Приписами ч. 2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Установлено, що договір №2768786 про надання фінансового кредиту від 11.08.2020 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

У нижньому рядку договору №2768786 від 11.08.2020 зазначено, що його підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором M747856, 11.08.2020 15:29:09 / ОСОБА_1 /.

Також, договір №10002231259 про надання споживчого кредиту від 16.08.2020 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

У нижньому рядку договору №10002231259 від 16.08.2020 зазначено, що його підписано електронним підписом 52545 / ОСОБА_1 /.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що належними та допустимими доказами у справі підтверджено укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» договору №2768786 про надання фінансового кредиту від 11.08.2020 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» договору №10002231259 про надання фінансового кредиту від 16.08.2020 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У кредитному договорі № 2768786 сторони обумовили, що розмір процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою становить 0,95% в день, за стандартною процентною ставкою 1,90%; строк кредиту становить 30 календарних днів.

У кредитному договорі № 10002231259 сторони обумовили, що розмір процентів за користування кредитом за орієнтовною реальною річною ставкою складає 547,5%, згідно графіку розрахунків проценти за користування кредитом складають 45% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 900 гривень (у грошовому виразі); строк кредиту становить 30 календарних днів.

Матеріали справи не містять належних доказів, що строк користування відповідачем кредитом, за зазначеними вище договорами, продовжувався.

Також, матеріали справи не містять доказів, що до вказаних договорів укладалися додаткові угоди, згідно з якими б продовжувався строк користування відповідачем кредитом.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2768786 від 11.08.2020, наданого ТОВ «Авентус Україна», слідує, що проценти за користування кредитом у сумі 9120 грн нараховані відповідачу ТОВ «Авентус Україна» за період із 07.09.2020 до 04.01.2021, тобто поза межами строку кредитування, визначеного вказаним договором.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 10002231259 від 16.08.2020, наданого ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», слідує, що проценти за користування кредитом у сумі 4400 грн нараховані відповідачу ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» за період із 19.09.2020 до 15.12.2020, тобто поза межами строку кредитування, визначеного вказаним договором.

У постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила власний висновок, зроблений у постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів таким:

- у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання ( стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному Законом або договором.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту/позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі №912/1120/16 (пункт 6.19).

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.

Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Ураховуючи вищевикладене помилковим є нарахування процентів поза межами строку кредитування.

Отже, у зв`язку з тим, що належних доказів про продовження кредитного договору матеріали справи не містять, а тому нарахування процентів після спливу цих строків є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.

Щодо переходу прав вимог до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за Кредитним договором №2768786 від 11.08.2020, та кредитним договором № №10002231259 від 16.08.2020, а саме:

- договір факторингу № 26032021 від 26.03.2021, укладений ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» з первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»;

- Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 26032021 від 26.03.2021;

- витяг із реєстру боржників, який є Додатком №1 до договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021;

- договір факторингу № 11052021 від 11.05.2021, укладений ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» з первісним кредитором ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС»;

- Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 11052021 від 11.05.2021;

- Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді за договором факторингу № 11052021 від 11.05.2021;

- витяг із реєстру боржників, який є Додатком №1 до договору факторингу № 11052021 від 11.05.2021;

- договір факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024, укладений ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» з ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»;

- додаткову угоду №1 до договору факторингу № 23/05/24 від 20.12.2024;

- Акт прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024;

- реєстр заборгованостей № 1, №2 від 23.05.2024;

- витяг з реєстру заборгованостей №1 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024;

- витяг з реєстру заборгованостей №2 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024;

- платіжну інструкцію № 422780413 від 24.05.2024, за якою ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплатив ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 2944375,35 грн за придбання (відступлення) прав вимоги згідно договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024.

Таким чином, позивач надав суду докази переходу права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором №2768786 від 11.08.2020 та від «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором №10002231259 від 16.08.2020.

ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору не виконав своїх зобов`язань, не погасив наявну заборгованість ні попередньому кредитору, ні новому, а тому вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».

Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку.

Зі змісту заяви відповідача про застосування вимог про строк позовної давності вбачається, що ОСОБА_1 не оспорює укладення ним кредитних договорів, просить застосувати строк позовної давності.

Разом з тим, заява про застосування строку позовної давності є безпідставною з огляду на наступне.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 9.2 Договору № 2768786 про надання фінансового кредиту, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем, та п. 9.4 Договору № 10002231259 про надання споживчого кредиту, укладеного між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС», договір є укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Верховний Суд України в постанові від 06 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13) сформував правову позицію, згідно з якою перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається, стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики разом з нарахованими процентами, що підлягає сплаті.

У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання 1 неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних: гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України: метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом у межах продовженого Законом строку позовної давності.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат, то суд приходить до наступного висновку.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн.

На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено наступні докази: копію договору про надання правової допомоги №02-09/2024-5 від 02.09.2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ; тарифи на послуги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ; заявку на надання юридичної допомоги № 10 від 03.11.2025 на загальну суму 13000,00 гривень; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 0589390005 від 15.12.2025; витяг з акту №15 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 140/5295/21.

Крім цього, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №127/9918/14-ц).

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи, її складністю та важливістю для сторін, обсягом виконаної адвокатом роботи, наявність сталої судової практики в даній категорії справ, суд дійшов висновку, що реальний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 5000 гривень і стягненню з відповідача ці витрати підлягають пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2168 грн. (13000 грн. х 43,36%).

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 гривні, позов задоволено на 43,36%, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1050,35 гривень судового збору (2422,40 грн х 43,36%).

Керуючись ст. 12, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 2768786 від 11.08.2020 у загальному розмірі 6280 (шість тисяч двісті вісімдесят) гривень, яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень; заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 2280 (дві тисячі двісті вісімдесят) гривень; заборгованість за кредитним договором № 10002231259 від 16.08.2020 у загальному розмірі 2900 (дві тисячі дев`ятсот) гривень, яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень; заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 900 (дев`ятсот) гривень, а всього – 9180 (дев`ять тисяч сто вісімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в розмірі 1050 (одна тисяча п`ятдесят) гривень 35 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 10.04.2026 року.

Суддя С.І. Вжещ