Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №451/359/26 — Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/359/26

Провадження № 2/451/303/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

(повний текст)

06 квітня 2026 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді - Патинок О.П.

секретар судового засідання – Ференс І.І.

Справа №451/359/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

з участю представника позивача – ОСОБА_1 – ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

Описова частина рішення: 02.03.2026 до Радехівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 вищезазначену справу передано до розгляду судді Патинок О.П.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 19 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, що зареєстрований виконавчим комітетом Бишівської сільської ради Радехівського району Львівської області та, який рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 23.11.2023 року розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зареєстрована і проживає по АДРЕСА_1 разом із своєю дитиною ОСОБА_5 , про що містяться відомості у Витягах з реєстру територіальної громади №2026/001929070 від 06.02.2026 та № 2026/002267458 від 12.02.2026, копії яких додаються. Орієнтовно з 2023 року відповідач залишив сім`ю та перестав підтримувати із дружиною та донькою стосунки, від так весь тягар утримання дитини ліг на позивачку. Позивач неодноразово зверталася до відповідача із проханням надати посильну допомогу на утримання Каміли, проте останній мало того, що ігнорував її вимогу щодо сплати аліментів, так ще й і перестав контактувати із нею. Оскільки безпосереднього контакту із ОСОБА_2 у позивача не було, його місце знаходження і місце праці не було відоме, вона мала можливість здійснення переписки (спілкування) з останнім виключно через соціальні меседжі. Зрозуміло, що на утримання доньки ОСОБА_5 необхідні значні кошти, відповідач же ігнорує сплату аліментів та не бажає здійснювати такі в добровільному порядку, а ні минулому, а ні в даний час. Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідач на даний час не бере жодної участі у вихованні та утриманні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Як уже зазначалося вище, позивач із-за відсутності ОСОБА_2 у місці реєстрації та можливості здійснювати контакт у інший спосіб, здійснювала з ним переписки у соціальних мережах, де просила здійснювати сплату аліментів на утримання Каміли, оскільки їй самій не посильно важко забезпечувати потреби доньки. Однак, відповідач також у соціальних мережах, подаючи свою позицію через номер телефону НОМЕР_1 , відписував ОСОБА_1 , що не бажає сплачувати кошти і участі в утриманні дитини брати наміру не має. Просить суд стягувати з ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: с. Бишів Шептицького району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/3 від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення позивача до суду. Стягнути з ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: с. Бишів Шептицького району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 3000 гривень на місяць, за період з 01 березня 2024 року по день звернення позивача до суду. Здійснити розподіл судових витрат та стягнути із ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: с. Бишів Шептицького району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати, понесені на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав

Позиція учасників провадження в судовому засіданні

Представник позивача – ОСОБА_1 – ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Просить про стягнення аліментів за попередній період саме з 01 березня 2024 року, оскільки з цього часу позивач просила про надання фінансової допомоги на утримання їх спільної дочки, проте відповідач в грубій формі відмовив в наданні такої.

Процесуальні дії у справі

02.03.2026 до Радехівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 вищезазначену справу передано до розгляду судді Патинок О.П.

03.03.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь №2409948 від 03.03.2026 щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Суддя своєю ухвалою від 03.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судом здійснено виклик відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Судове засідання 23.03.2026 ухвалою суду відкладено на 06.04.2026.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку, у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву не подавав.

06.04.2026 постановлено ухвалу суду про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Мотивувальна частина рішення: Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд установив, що заочним рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 23.11.2023 позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований Виконавчим комітетом Бишівської сільської ради Радехівського району Львівської області, про що зроблено відповідний актовий запис №5 та видано Свідоцтво про шлюб (повторно), серії НОМЕР_4 від 8 вересня 2023 року (а.с.12-14).

Згідно копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_5 від 21 лютого 2012 року за час перебування у шлюбі у подружжя є одна неповнолітня дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 (а.с.9).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади від 12.02.2026, копії картки платників податків - ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_6 (а.с.10).

Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 (а.с.5-6).

Згідно копії паспорта серії НОМЕР_8 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 (а.с.8).

Як видно із скріншотів переписок із соціальної мережі позивач просить про допомогу у фінансовому забезпеченні спільної доньки із відповідачем за НОМЕР_1 , проте він в грубій формі відмовляє у надані такої. (а.с.15-20).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки за результатами розгляду справи

Вивчивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить переконання про розгляд справи за наявними доказами та про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивач як на підставу своїх позовних вимог вказує на невиконання відповідачем його обов`язку як батька утримувати дочки, що передбачено ст. 180 СК України.

Із наведеного видно, що між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем його обов`язку як батька утримувати дитину у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, за умови, що він може надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини.

На підставі ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Приписами ст. 182 Сімейного кодексу України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує матеріальний та сімейний стан позивача, перебування на її самостійному утриманні дитини, законодавче встановлення розміру аліментів на одну дитину, обов`язок обох батьків утримувати дітей, тому з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь позивача на утримання дочки у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину, який є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та буде відповідати вимогам закону та принципам справедливості, не порушить інтересів відповідача, позивача по справі.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Тлумачення ч. 2 ст. 191 СК України, свідчить про те, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів за минулий час позивач має довести наступні обставини: - вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача протягом періоду, за який позивач просить стягнути аліменти; - неможливість одержання аліментів у зв`язку з ухиленням відповідача у цей період від їх сплати.

Ухилення від сплати аліментів - це винна протиправна поведінка, тобто свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.

Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

На що неодноразово звертав увагу й Верховий Суд, зокрема в постановах від 19.12.2019 у справі №635/6268/18; від 27.01.2020 у справі №672/198/19; від 29.01.2020 у справі №756/14483/18.

Постановою Верховного Суду від 18.05.2020 року (справа №215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Аналогічні висновки містяться у поставі Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) виснувала висновок, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час підтверджені долученими скріншотами переписок з соціальних мереж, водночас від відповідача не надійшло жодних заперечень на вказані обставини, отже позивачем підтверджено факт, що вона вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Розподіл судових витрат між сторонами

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.02.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Мулявка О.В. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №12ц-26 (а.с.21-26).

На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Мулявка О.В., окрім договору №12ц-26 від 25.02.2026, додано додаток №1 до договору №12ц-26 від 25.02.2026 (а.с.26), акт передачі-приймання виконаних робіт від 27.02.2026, що становить додаток №2 до договору №12ц-26 від 25.02.2026 (а.с.27), копію ордеру про надання правничої допомоги, серії ВС №1428071 від 26.02.2026 (а.с.28), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000767 від 30.10.2017 (а.с.29), квитанцію про оплату Садовською Н.І. 6000 грн, згідно Договору №12ц-26 від 25.02.2026 (а.с.30).

При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує зміст позовної заяви, складність справи, фактично витрачений представником позивача час на виконання ним відповідних робіт з урахуванням наявності сформованої правової позиції у даній категорії справ, що не потребувало додаткового вивчення адвокатом матеріалів справи чи аналізу судової практики. При цьому, суд вважав, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, а справедливим та розумним буде стягнення з відповідача в користь позивача 4 000 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивач при подачі позову про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Резолютивна частина рішення:

На підставі ст. 104, 105, 110, 112, 114, 115, 180, 182, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 268, 280-286, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/3 від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 березня 2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 аліменти у розмірі по 3000 гривень на місяць, за період з 01 березня 2024 року по 01 березня 2026.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 витрати, понесені на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 10.04.2026.

Головуючий суддяО. Патинок