Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №314/2549/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/2549/25

Провадження № 2/314/152/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Швець О.В.

секретар судового засідання РумянцеваА.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/2549/25 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» в особі Запорізького РУ Приватбанку про зняття арешту з майна,

без участі сторін та їх представників,

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_2 , через свого представника 06.06.2025 звернувся до суду із позовною заявою, про зняття арешту з майна та визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_1 , який на момент смерті був власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка розташована на території Косівської сільради Котовського району Одеської області.

Після відкриття спадкової справи № 60701069 у нотаріуса Тиханської Світлани Ярославівни, як спадкоємець першої черги за законом, позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини. Йому стало відомо, що на вказане майно було накладено арешт у межах виконавчого провадження № 52461559 відкрите 04.19.2016 щодо заборгованості померлого перед АТ Комерційний банк "ПриватБанк"в особі Запорізького РУ Приватбанку. Зазначений борг було повністю погашено, проте арешт з майна не знятий, оскільки батько позивача помер та справу закрито, що унеможливлює завершення оформлення спадщини та реєстрацію права власності на вказане майно.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач просить зняти арешт з майна, яке належало ОСОБА_1 , а саме: будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки (пая), яка розташована на території Косівської сільради Котовського району Одеської області, серія ОД 0204072, у межах виконавчого провадження № 52461559. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на зазначене майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Швець О.В.

Ухвалою суду від 16.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Управління Мінюст (м. Одеса) про зняття арешту з майна та визнання права власності в порядку спадкування - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали.

На адресу суду 22.07.2025 (вх № 1222725-Вх) від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить зняти арешт, накладений у межах виконавчого провадження № 52461559, з майна, яке належало померлому ОСОБА_1 (дата смерті — ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки (пай), розташованої на території Косівської сільської ради Котовського (зараз Подільського) району Одеської області, серія ОД 0204072.

Ухвалою суду від 06.08.2025 постановлено прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Управління Мінюст (м. Одеса) про зняття арешту з майна до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

На адресу суду 31.10.2025 (вх №18490/25-Вх) від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, де останній просив замінити неналежного відповідача та витребувати спадкову справу, заведену після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 10.11.2025 замінено первісного відповідача Вільнянський відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Управління Мінюст (м.Одеса) на належного відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в особі Запорізького РУ Приватбанку.

Ухвалою суду від 16.12.2025 постановлено витребувати із Запорізького обласного державного нотаріального архіву належним чином завірену копію спадкової справи №15/2017, заведену після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду від 16.12.2025 на адресу суду 26.01.2026 (вх №1571/26-Вх) від Запорізького державного нотаріального архіву надійшла інформаційна довідка зі спадкового реєстру № 83858164 від 14.01.2026, щодо заведеної спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та копія спадкової справи №15/2017, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , заведена 25.05.2017 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Тиханською Світланою Ярославівною.

Ухвалою суду від 27.01.2026 закрито підготовче провадження у цивільній справі № 314/2549/25 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» в особі Запорізького РУ Приватбанку про зняття арешту з майна, та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

На адресу суду 30.03.2026 (вх №5696//26-Вх) від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк», адвоката Мельникової Я.В. надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» відсутня, про що не заперечує сторона відповідача.

Позиція сторін по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 30.03.2026 надав суду заяву в якій просить проводити розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить суд ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк», адвокат Мельникова Я.В. 30.03.2026 надала письмові пояснення, у яких просила розглядати справу за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк» за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25.03.2025 постановою про арешт майна боржника №52461559 від 31.10.2016, виданою Вільнянським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Під час вчинення нотаріальних дій було виявлено, що позивач не може оформити спадщину після смерті батька, оскільки встановлено наявність обтяження (арешту нерухомого майна) на все нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач в інший спосіб, крім зняття арешту із спадкового майна в судовому порядку захистити своє порушене право не може.

Так, за змістом ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012 року, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Враховуючи, що приватним нотаріусом зупинено видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивач набув право звернення до суду з позовом, як спадкоємця померлого власника арештованого майна.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Вказане положення покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1,ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На даний час суду не надано доказів щодо існування підстав для подальшого арешту нерухомого майна.

Крім того, представником відповідача надані письмові пояснення, відповідно до яких заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» відсутня.

На теперішній час наявність обтяження (арешту) нерухомого майна перешкоджає позивачу в оформленні спадщини.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту їх права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» в особі Запорізького РУ Приватбанку про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт, накладений у межах виконавчого провадження № 52461559, з майна, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, розташованої на території Косівської сільської ради Котовського (на теперішній час Подільського) району Одеської області, серія ОД 0204072.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ольга Валеріївна Швець

31.03.2026