Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №713/396/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року

м. Чернівці

справа № 713/396/25

провадження № 22-ц/822/512/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинак О. О.

суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І.,

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.

заявник ОСОБА_1

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Вижницької міської ради як орган опіки і піклування, Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2025 року

головуюча в суді першої інстанції суддя Кириляк А. Ю.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна.

Заява обґрунтована тим, що з липня 2014 року заявник та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, за час перебування у якому у них народилося дві дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час дружина страждає психічним захворюванням та їй встановлено діагноз – важкий депресивний розлад з соматичними симптомами, панічними атаками, суїцидальними думками (код F32.2 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКХ-10)), соціальною дезорієнтацією, знаходиться під наглядом у лікаря психіатра та потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_2 внаслідок наявного у неї психічного захворювання не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не може самостійно себе обслуговувати, а тому потребує постійного догляду. У зв`язку з наведеним виникли підстави для визнання її недієздатною та встановлення опіки.

Акцентував увагу на тому, що інших осіб крім нього, які б могли здійснювати належний догляд та бути призначеними опікунами ОСОБА_2 , немає.

З урахуванням викладеного просив суд:

– визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною;

– встановити над ОСОБА_2 опіку та призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , – недієздатною.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Тимчасово, до встановлення опіки і призначення опікуна, покладено обов`язок щодо опіки над недієздатною ОСОБА_2 на орган опіки та піклування Вижницької міської ради.

Встановлено строк дії рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною – два роки з дня набрання ним законної сили.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Виходячи зі змісту вказаної статті, обов`язковими умовами для визнання фізичної особи недієздатною, крім наявності в неї хронічного, стійкого психічного розладу, є нездатність такої особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Недієздатність це втрата здатності здійснювати особою цивільні права та обов`язки внаслідок тяжкого порушення психічного стану. Критерії недієздатності психічно хворих визначені в ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Оскільки за висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання такої особи недієздатною.

В свою чергу, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки над недієздатною ОСОБА_2 та призначення її опікуном заявника, суд першої інстанції керувався тим, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України.

При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 04 липня 2024 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, однак в подальшому звільнений з військової служби. Разом з цим, факт звільнення з військової служби заявника не впливає на його статус як військовозобов`язаного.

З вищевикладених підстав, судом надано критичну оцінку поданню органу опіки та піклування від 08 квітня 2025 року про доцільність призначення опікуном недієздатної ОСОБА_2 її чоловіка ОСОБА_1 .

Зокрема на момент затвердження подання заявник проходив військову службу, що безумовно ставить під сумнів можливість об`єктивної оцінки призначення його опікуном. Крім того органом опіки та піклування не встановлено, чи є інші родичі першого ступеня споріднення, які б могли бути призначеними опікунами недієздатної ОСОБА_2 .

Наведе свідчить про формальний підхід органу опіки та піклування до формування й належного обґрунтування подання, як то вимагає чинне законодавство, що є необхідним суду для вирішення питання з приводу беззаперечного призначення відповідної особи опікуном над недієздатною особою.

Зважаючи на висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки на недієздатною ОСОБА_2 та призначення заявника її опікуном, суд відповідно до вимог закону тимчасово, до встановлення опіки і призначення опікуна, вважав за необхідне покласти обов`язок щодо опіки над недієздатною ОСОБА_2 на орган опіки та піклування ради Вижницької міської ради.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про встановлення опіки над недієздатною ОСОБА_2 та призначення її опікуном заявника скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення в частині, що оскаржується, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги докази, які підтверджують можливість заявника здійснювати повноваження опікуна відносно його недієздатної дружини, а також відсутності інших близьких родичів, які б могли здійснювати опіку.

При цьому суд не врахував інтересів самої ОСОБА_2 , яким відповідає призначення її опікуном заявника, з яким вона перебуває у шлюбі та має двох малолітніх дітей.

Не врахував у цьому випадку суд і те, що сам факт наявності у ОСОБА_1 статусу військовозобов`язаного не може слугувати підставою для відмови у призначенні його опікуном над недієздатною дружиною.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 18 липня 2014 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції.

За період перебування у шлюбі у них народилися двоє дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

Відповідно до акту від 04 лютого 2025 року №13-15/22, складеного виконавчим комітетом Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 та двома малолітніми дітьми проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку судово-психіатричного експертизи від 25 березня 2025 року № 424, проведеної експертом Чернівецької філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України», ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на даний час страждає психічним захворюванням у формі важкого депресивного розладу з соматичними симптомами панічними атаками та суїцидальними думками. За своїм психічним станом, в силу наявного у неї психічного захворювання. ОСОБА_2 , не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно з поданням органу опіки та піклування Вижницької міської ради від 07 травня 2025 року визнано за доцільним призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над хворою дружиною ОСОБА_2 у разі визнання її недієздатною.

Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 за № 6/2277 від 08 травня 2025 року ОСОБА_1 призваний на військову службу 04 липня 2024 року.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Виженською сільською радою народних депутатів Вижницького району Чернівецької області 06 жовтня 1984 року, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до довідки КНП «Вижницька міська лікарня» Вижницької міської ради № 31 ОСОБА_7 (мати ОСОБА_2 ) знаходилася на стаціонарному лікуванні у вищевказаному медичному закладі з діагнозом: виражена лікворно-венозна дисциркуляція.

ОСОБА_6 (батько ОСОБА_2 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим виконавчим комітетом Виженської сільської ради Вижницького району Чернівецької області 08 липня 2008 року.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України та був звільнений у запас у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 16 листопада 2025 року № 148.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження.

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина третя статті 296 ЦПК України).

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій–п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі – Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Системно проаналізувавши зміст зазначених вище норм права, можливо дійти висновку, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (див. постанову Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок про те, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24) вказав, на те, що можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).

У цій справі із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна звернувся її чоловік ОСОБА_1 .

Згідно з наявним в матеріалах справи поданням органу опіки та піклування від 07 травня 2025 року визнано доцільним призначити ОСОБА_1 опікуном над його недієздатною дружиною ОСОБА_2 .

Вказане подання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 виявив бажання бути опікуном хворої дружини ОСОБА_2 . Інших родичів, які б виявили бажання бути опікуном немає.

Також органом опіки та піклування при затвердженні подання враховано позитивну характеристику ОСОБА_1 , його стан здоров`я, факт перебування у шлюбі із ОСОБА_2 , з якою у них народилося двоє дітей.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною дружиною ОСОБА_2 , суд першої інстанції, зазначив, що всупереч вимогам ЦПК України не підтверджено належними та допустимими доказами неможливість її матері ОСОБА_7 виконувати опікунські обов`язки стосовно її дочки, тому призначення опікуном ОСОБА_1 є недоцільним і з боку останнього є способом ухилення від мобілізації під час дії в державі воєнного стану.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим. Зокрема суд першої інстанції не звернув уваги на те, що питання про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна належать до компетенції суду.

У свою чергу, як зазначалося вище, рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом при вирішенні по суті питання про призначення позивача опікуном/співопікуном.

Зазначаючи підставою для відмови у задоволенні вимог заявника відсутність у поданні органу опіки та піклування інформації про доцільність призначення опікуном недієздатної ОСОБА_2 її матері ОСОБА_7 та не врахування чи може вона здійснювати таку опіку, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що остання не виявила бажання бути опікуном недієздатної дочки. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Посилаючись на можливість матері виконувати обов`язки опікуна своєї дочки суд першої інстанції не зазначив, якими доказами це підтверджується, в зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною дружиною саме з цієї підстави.

Близькі за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2025 року у справі № 590/1440/23 (провадження № 61-15512св24).

Крім того, частинами першою, другою статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2025 року у справі № 462/6374/23 (провадження № 61-2582св25).

Також суд першої інстанції як на підставу для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 вказав на те, що призначення заявника як військовозобов`язаного опікуном недієздатної дружини є зловживання правом та спрямоване на уникнення від мобілізації.

Однак як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України та був звільнений у запас у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 16 листопада 2025 року № 148.

Тобто, саме наявність у ОСОБА_2 захворювання та необхідність здійснення за нею постійного догляду слугувала підставою для звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

У цій частині, суд не врахував, що висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а законність звільнення заявника із військової служби не є предметом судового розгляду.

Не звернув увагу суд і на те, що звернення особи чоловічої статті мобілізаційного віку із заявою про призначення опікуном над недієздатним близьким родичем не є безумовною підставою для відмови у задоволенні такої заяви (див. постанову Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 127/10853/24 (провадження № 61-4534св25).

За конкретних обставин цієї справи, а саме: встановлення того, що ОСОБА_2 внаслідок наявного у неї психічного захворювання не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; звернення із заявою про встановлення над недієздатною дружиною опіки та призначення опікуном її чоловіка ОСОБА_1 , які перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають двох малолітніх дітей; затвердження органом опіки та піклування подання про доцільність призначення опікуном саме цієї особи та відсутності інших осіб (близьких родичів), які виявили бажання бути опікунами; звільнення заявника на час розгляду справи із військової служби у порядку встановленому законом; колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення опіки над його недієздатною дружиною ОСОБА_2 та призначення заявника її опікуном.

Ухвалюючи рішення у цій справі суд першої інстанції, у зв`язку з відмовою у задоволенні вимог про встановлення опіки над недієздатною ОСОБА_2 та призначення заявника опікуном, керуючись вимогами статті 65 ЦК України, згідно з якими до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування, поклав обов`язки щодо опіки над недієздатною ОСОБА_2 на відповідний орган опіки та піклування.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить вимог щодо скасування рішення суду першої інстанції у цій частині.

Разом з цим, відповідно до положень частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови апеляційним судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, які визначають вимоги до особи, яка може бути призначена опікуном та критеріїв, що підлягають врахуванню судом при вирішенні питання про призначення особи опікуном або ж про відмову у цьому (наявність родинних відносин, особистих стосунків, можливості виконувати опікунські обов`язки, забезпечення якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка тощо), а саме положень частин другої–п`ятої статті 63, частини першої статті 67 ЦК України, Правил опіки та піклування, що призвело до неправильного вирішення справи та помилкової відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення над ОСОБА_2 опіки та призначення її опікуном заявника та ухвалення у цій частині нового рішення про задоволення заяви, також підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції про тимчасове покладення обов`язку щодо опіки над недієздатною ОСОБА_2 на орган опіки та піклування.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення над ОСОБА_2 опіки та призначення її опікуном ОСОБА_1 , тимчасового покладення обов`язку щодо опіки над недієздатною ОСОБА_2 на орган опіки та піклування Вижницької міської ради, ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про встановлення над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опіки та призначення її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення над ОСОБА_2 опіки та призначення її опікуном ОСОБА_1 , тимчасового покладення обов`язку щодо опіки над недієздатною ОСОБА_2 на орган опіки та піклування Вижницької міської ради, скасувати та ухвалити нове рішення.

Встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опіку та призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 09 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді : Наталія Височанська

Мирослава КУЛЯНДА