Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №646/12489/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 646/12489/24

провадження № 22-ц/818/1649/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Український науково-дослідний інститут природних газів про поновлення на роботі, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2025 року, постановлене суддею Литвиновим А.В.,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати наказ директора УкрНДІгаз АТ «Укргазвидобування» №468 від 09.10.2024 року про звільнення та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді інженеру сектору цифровізації геолого-геофізичної та промислової інформації відділу оптимізації дорозробки Шебелинського ГКР та родовищ з важковидобувними запасами вуглеводнів філії УкрНДІгаз з 09.10.2024 року.

Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, постановлене без повного з`ясування всіх обставин справи. Апелянт наголошує, що на згаданому відеозапису на аркуші паперу зображені букви та цифри, які не можна вважати паролем до комп`ютеру, тому що ними не можна скористатися не знаючи логіну облікового запису і застосунку до якого він відноситься. Саму зйомку він проводив в пустому офісі, ніякий робочий процес на ній не зафіксований, потрапляння на відео одного працівника не свідчить про намагання показати робочий процес. Крім того зйомка велась позаробочим часом. Наголошує, що комерційною таємницею є електронна пошта, логін та пароль.

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Укргазвидобування» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач довів, що звільнення позивача з посади було проведено без порушення законодавства про працю. Відтак, наказ директора УкрНДІгаз АТ «Укргазвидобування» № 468 від 08.10.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» суд вважає законним, та таким, що не підлягає скасуванню. Також в судовому засіданні не встановлено фактів навмисного створення керівництвом відповідача умов для звільнення ОСОБА_1 .

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу №180-к від 01.07.2021 року був прийнятий на роботу до УкрНДІгаз на посаду інженеру сектору цифровізації геолого-геофізичної та промислової інформації відділу оптимізації дорозробки Шебелинського ГКР та родовищ з важковидобувними запасами вуглеводнів філії УкрНДІгаз.

Відповідно до посадової інструкції інженера сектору цифровізації геолого-геофізичної та промислової інформації відділу оптимізації дорозробки Шебелинського ГКР та родовищ з важковидобувними запасами вуглеводнів з якою ОСОБА_1 ознайомлений 08.07.2021 р., до його обов`язків належить збереження комерційної таємниці інституту та АТ «Укргазвидобування» (п.2.13). Також п.4.5 Посадової інструкції передбачене, що він несе відповідальність за незбереження комерційних таємниць інституту і галузі.

01.07.2021 ОСОБА_1 підписане зобов`язання про нерозголошення інформації обмеженого доступу АТ «Укргазвидобування».

Пунктом 6.1 Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію АТ «Укргазвидобування», затвердженого рішенням правління АТ «Укргазвидобування» від 26.12.2018 №358 на працівників Товариства, зокрема, покладено обов`язок не поширювати публічно чи в будь-який інший спосіб та не передавати фізичним та юридичним особам відомості, які складають комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Товариства.

Відповідно до Переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю чи конфіденційну інформацію АТ «Укргазвидобування», затвердженого наказом АТ «Укргазвидобування» від 15.05.2024 № 384, інформація щодо облікових записів користувачів Товариства (паролі електронної пошти, логіни та паролі доступу до серверів та інших мережевих ресурсів Товариства) є комерційною таємницею.

Пунктом 3.2.6 Правил з управління доступом до інформаційних активів/систем АТ «Укргазвидобування», затверджених наказом АТ «Укргазвидобування» від 01.02.2024 № 93 (далі – Правила), передбачено, що для автентифікації користувача використовується секретна інформація автентифікації, що відома або наявна лише у користувача. Згідно з п. 3.2.9, 3.2.10 Правил секретна інформація автентифікації є конфіденційною інформацією та не може бути розголошена чи передана будь-якій іншій особі, а відповідальність за її безпечне зберігання покладається на користувача. До того ж, секретну інформацію автентифікації заборонено зберігати в паперовій чи електронній формах у загальнодоступних місцях. Аналогічна заборона міститься й у п. 3.14 Інструкції користування корпоративними персональними комп`ютерами в АТ «Укргазвидобування», затвердженій наказом АТ «Укргазвидобування» від 01.02.2024 № 93.

Згідно з пояснювальною запискою керівника групи цифровізації геолого-геофізичної та промислової інформації відділу авторського нагляду за розробкою родовищ ОСОБА_2 19 лютого 2024 року ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом АТ «Укргазвидобування» від 01.02.2024 № 93. А 12 вересня 2024 року департаментом безпеки, захисту та охорони, в ході моніторингу соціальної мережі «Instagram», було виявлено відеозапис робочого процесу в центрі 3D моделювання філії УкрНДІгаз, який був відзнятий та опублікований інженером відділу оптимізації дорозробки Шебелинського ГКР та родовищ з важковидобувними запасами вуглеводнів Дуканичем Д.В. (службова записка заступника Генерального директора з безпеки та мобілізаційної роботи АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_3 від 26.09.2024 №21.13/5079-С).

В судовому засіданні суду першої інстанції під час перегляду вказаного відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 здійснений відеоогляд офісного приміщення філії УкрНДІгаз, співробітників філії, які в той час перебували на робочому місці, а також аркушу паперу з дійсним паролем доступу до облікового запису працівника та інших внутрішніх ресурсів АТ «Укргазвидобування».

30 вересня 2024 року позивача в приміщенні філії УкрНДІгаз АТ «Укргазвидобування» за адресою: м. Харків Гімназійна набережна, 20, в кабінеті 312 в присутності працівників підприємства, було ознайомлено зі змістом службової записки заступника Генерального директора з безпеки та мобілізаційної роботи АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_3 від 26.09.2024 №21.13/5079-С, зазначені нормативні документи, які були ним порушені. А також було затребувано пояснення щодо його дій. ОСОБА_1 не визнав факти, викладені в службовій записці, вину в порушенні вищезазначених нормативних актів не визнав, письмові пояснення надавати відмовився.

З урахуванням зазначених обставин УкрНДІгаз звернулась з поданням до Первинної профспілкової організації УкрНДІгаз щодо погодження розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця згідно п. 14 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до протоколу №57 від 04 жовтня 2024 року Профспілковий комітет Первинної профспілкової організації Українського науково-дослідного інституту природних газів дав згоду на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця згідно п. 14 ст. 40 КЗпП України з працівником ОСОБА_1 , інженером сектору цифровізації геологогеофізичної та промислової інформації відділу оптимізації дорозробки Шебелинського ГКР та родовищ з важковидобувними запасами вуглеводнів філії УкрНДІгаз. Розгляд відбувався відповідно ст. 43 КЗпП України у присутності ОСОБА_1 .

Наказом № 468 від 08.10.2024 р. за грубе порушення п. 3.14 Інструкції користування корпоративними персональними комп`ютерами в АТ «Укргазвидобування», п.п. 3.2.6, 3.2.9, 3.2.10 Правил з управління доступом до інформаційних активів/систем АТ «Укргазвидобування», затверджених наказом АТ «Укргазвидобування» від 01.02.2024 № 93, п. 6.1 Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію АТ «Укргазвидобування», затвердженого рішенням правління АТ «Укргазвидобування» від 26.12.2018 № 358, п. 2.13, 4.5 посадової інструкції, відповідно до ст.ст. 147-149 КЗпП України, з урахуванням акту від 30.09.2024 про відмову від надання письмових пояснень та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника, ОСОБА_1 , інженера сектору цифровізації геолого-геофізичної та промислової інформації відділу оптимізації дорозробки Шебелинського ГКР та родовищ з важковидобувними запасами вуглеводнів філії УкрНДІгаз, звільнити з роботи 09 жовтня 2024 року згідно з п.14 ст.40 КЗпП України за невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу.

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Відповідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, вказаних у цій статті.

Пунктом 14 ст. 40 КЗпП України встановлено, що невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 142 КЗпП України складовою правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про зобов`язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Таким чином, стаття 147 КЗпП України встановлює лише види стягнень, які можуть бути застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни. Проте підстави для звільнення з ініціативи роботодавця вказані в ст.ст. 40, 41 даного Кодексу.

Отже, звільнення за порушення трудової дисципліни має здійснюватися на підставі відповідних пунктів статтей 40 та 41 КЗпП України.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Роботодавець має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов`язків, які обумовлені між ними, і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов`язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень встановлено статтею 149 КЗпП України, згідно з яким до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

В судовому засіданні суду першої інстанції було оглянуто відеозапис та встановлено, що ОСОБА_1 здійснений відеоогляд офісного приміщення філії УкрНДІгаз, співробітників філії, які в той час перебували на робочому місці, а також аркуш паперу з дійсним паролем доступу до облікового запису працівника та інших внутрішніх ресурсів АТ «Укргазвидобування».

Відповідно до посадової інструкції інженера сектору цифровізації геолого-геофізичної та промислової інформації відділу оптимізації дорозробки Шебелинського ГКР та родовищ з важковидобувними запасами вуглеводнів (далі – Посадова інструкція), з якою ОСОБА_1 ознайомлений 08.07.2021, до його обов`язків належить збереження комерційної таємниці інституту та АТ «Укргазвидобування» (п. 2.13).

Також, п. 4.5 Посадової інструкції передбачено, що він несе відповідальність за незбереження комерційних таємниць інституту і галузі.

Відповідно до Переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю чи конфіденційну інформацію АТ «Укргазвидобування», затвердженого наказом АТ «Укргазвидобування» від 15.05.2024 № 384, інформація щодо облікових записів користувачів Товариства (паролі електронної пошти, логіни та паролі доступу до серверів та інших мережевих ресурсів Товариства) є комерційною таємницею. Пунктом 3.2.6 Правил з управління доступом до інформаційних активів/систем АТ «Укргазвидобування», затверджених наказом АТ «Укргазвидобування» від 01.02.2024 № 93 (далі – Правила), передбачено, що для автентифікації користувача використовується секретна інформація автентифікації, що відома або наявна лише у користувача. Згідно з п. 3.2.9, 3.2.10 Правил секретна інформація автентифікації є конфіденційною інформацією та не може бути розголошена чи передана будь-якій іншій особі, а відповідальність за її безпечне зберігання покладається на користувача. До того ж, секретну інформацію автентифікації заборонено зберігати в паперовій чи електронній формах у загальнодоступних місцях. Аналогічна заборона міститься й у п. 3.14 Інструкції користування корпоративними персональними комп`ютерами в АТ «Укргазвидобування», затвердженій наказом АТ «Укргазвидобування» від 01.02.2024 № 93.

01.07.2021 року ОСОБА_1 особисто підписано зобов`язання про нерозголошення інформації обмеженого доступу АТ «Укргазвидобування».

Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги внутрішніх нормативних актів Товариства, а саме: - п. 3.14 Інструкції користування корпоративними персональними комп`ютерами в АТ «Укргазвидобування», введеної в дію наказом від 01.02.2024 № 93; - п.п. 3.2.6, 3.2.9 та 3.2.10 Правил з управління доступом до інформаційних активів/ систем АТ «Укргазвидобування», введених в дію наказом від 01.02.2024 № 93; - п. 6.1 «Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію АТ «Укргазвидобування», затвердженого рішенням правління від 26.12.2018 № 358; - вказівку від 03.05.2024 №3444 «Щодо посилення заходів безпеки на об`єктах АТ «Укргазвидобування».

Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача з підстав, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, проведено у відповідності з вимогами трудового законодавства.

Підстав для визнання наказу про звільнення позивача протиправним та поновлення на роботі не вбачається.

Згідно ч. 1, ч. 4 ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 року у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Доводи апеляційної скарги про те, що зйомка відбулась поза межами робочого часу та у кадр потрапив лише один співробітник не спростовує факту порушення внутрішніх наказів та висвітлення роботи підприємства.

Позивачем не наведено, а матеріали справи не містять доказів, що при звільненні ОСОБА_1 було порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, або відсутності підстав для його застосування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина