Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №208/15358/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1946/26 Справа № 208/15358/24 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А. С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2025 року позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

Позов мотивовано тим, що протягом тривалого часу позивач працював на підприємствах вугільної промисловості, його загальний стаж складає 18 років 02 місяці та 02 дні. З відповідачем він перебував у трудових відносинах у період часу з 18 жовтня 2017 року по 24 січня 2023 року, працював на посаді гірника очисного забою з повним робочим днем під землею та був звільнений 24 січня 2023 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю робітника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

Позивач вказує на те, що робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров`я, оскільки це постійна важка праця з нахилами корпусу та контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров`ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. За тривалий час роботи у шкідливих підземних умовах праці на підприємствах вугільної промисловості, у тому числі на підприємстві відповідача – ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», у позивача виникли та розвинулися професійні захворювання, які спричинені умовами в яких він працював, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 04 серпня 2023 року.

За результатами медичного освідування 20 березня 2024 року в міжрайонній медико-соціальній експертній комісії позивачу встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням, первинно за сукупністю профзахворювань визначено 60 % втрати працездатності з 19 березня 2024 року до 01 квітня 2026 року. Саме у зв`язку із встановленням відсоткового ступеню втрати професійної працездатності позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, в сумі 240 000,00 грн, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким обумовлено втрату професійної працездатності.

Позивач зазначив, що внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, тривалим процесом лікування та систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на його душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес та депресію. На переконання позивача, завдана йому моральна шкода полягає саме у наявності в нього серйозних порушень здоров`я зі стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, що призвело до порушення звичного способу життя позивача та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також полягає у неможливості продовження активного особистого життя, порушенні нормальних життєвих зв`язків та у відчутті незручності через свою неповноцінність, пов`язаному з постійним хвилюванням та емоційною напругою, що, у свою чергу, призводить до погіршення стосунків в родині та з оточенням.

Рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму 90 000 грн з утриманням обов`язкових платежів згідно з вимогами законодавства, в іншій частині позовних вимогах — відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити рішення суду, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди до заявленої у позовній заяві суми 240 000,00 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував в повній мірі характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, а визначений судом розмір моральної шкоди вважає заниженим та таким, що не відповідає глибині моральних страждань, принципу розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих взаєминах, наслідків, що наступили, вважає, що сума у 240 000,00 грн буде справедливою компенсацією спричиненої йому моральної шкоди.

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про отримання документів в Електронному суді.

Позивач - апелянт у справі у судове засідання не з`явився, був належним чином завчасно повідомлений про дату, час та місце слухання даної справи апеляційним судом.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості:

- у період з 27 вересня 2004 року по 01 квітня 2007 року – гірничим робочим 3 розряду з повним робочим днем в шахті «Шахти «Трудівська» відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Трудівське» Державного підприємства «Донецьквугілля»;

- у період з 21 травня 2007 року по 14 червня 2010 року – гірничим робочим 5 розряду з повним робочим днем під землею відокремленого підрозділу «Шахта «Росія» Державного підприємства «Селідіввугілля»;

- у період з 21 червня 2010 року по 12 жовтня 2017 року - гірничоробочим підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новоградівська» Державного підприємства «Селідіввугілля»;

- у період з 18 жовтня 2017 року по 24 січня 2023 року – гірником очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленням невідповідності займаній праці внаслідок стану здоров`я.

Відповідно до записів у трудовій книжці та даних акта за формою П-4 позивач ОСОБА_1 має загальний трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів 18 років 02 місяці 02 дні.

24 січня 2023 року був звільнений з ПрАт «Шахтоуправління «Покровське» через невідповідність займаній посаді за станом здоров`я.

Як вбачається з акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) від 04 серпня 2023 року, затвердженого 07 серпня 2023 року начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Король В., комісією проведено розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановлено основний діагноз і супутні діагнози, які визначено у повідомленні про хронічне професійне захворювання: 1) хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічним, м`язово-тонічним та больовим синдромами. (М 54.1); хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) – за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Н 90.3); хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого – другого ст.) (J41.0); 2) гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 2 СН І ст., ризик 2; хронічний гастродуоденіт; складний астигматизм лівого ока; ангіопатія сітківки обох очей.

Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: недосконалість технологічного процесу (через виділення значних концентрацій пилу, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатня забезпеченість засобами індивідуального захисту від пилу та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконання не в повному обсязі протипилових заходів (гідропилопридушення застосовувалось не на усіх ланках технологічного процесу), недосконалість технологічного процесу (зокрема через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливість механізації та автоматизації певних видів робіт, що б унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю). Так, ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК та виробничого шуму, еквівалентний півень якого перевищував гранично допустимий, вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

Причини виникнення професійного захворювання: хімічні фактори (запиленість повітря робочої зони), фізичні фактори (перевищення рівня шуму), важкість праці, перевищення рівня фізичного навантаження.

Встановлені особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: ОСОБА_4 — начальник дільниці з видобутку вугілля № 3 ПрАТ «Покровське», порушив п. 1.12, п. 1.8, п. 3.8, п. 5.3.2, п. 8.1, п. 8.2, п. 8.3, п. 8.4 Державних санітарних правил та норм «Підприємства вугільної промисловості» ДСП 3.3.1.095-2002.

Як зазначено у виписці з амбулаторної карти, починаючи з 2022 року, ОСОБА_1 перебував періодично на амбулаторному та стаціонарному лікуванні:

- КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» в період з 03 жовтня 2022 року по 12 жовтня 2022 року з діагнозом: загострення хронічної вертеброгенної (остеохондроз хребта, кили диску L4-L5, L5-S1 з компресією дурального мішку) п/кр радикулопатії з вираженим больовим, м`язово-тонічним, вираженим правобічним корінцевим синдромами, вираженими порушеннями статико-динамічної функції хребта (виписка з медичної карти №3662-438).

- КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» у період з 21 грудня 2022 року по 02 січня 2023 року з діагнозом: загострення хронічної вертеброгенної (остеохондроз хребта, кили диску L4-L5, L5-S1 з компресією дурального мішку) п/кр радикулопатії з вираженим больовим, м`язово-тонічним, вираженим правобічним корінцевим синдромами, вираженими порушеннями статико-динамічної функції хребта (протокол ЛКК № 7 від 10 січня 2023 року, протокол ЛКК № 13 від 18 січня 2023 року, лікарняний № 796655).

Також ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико статико – динамічними порушеннями, м`язево – тонічним та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) - за класифікацією Остапкович В. Є. та Пономарьової Н. І. Хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 216848 від 19 січня 2023 року Міжрайонної МСЕК м. Слов`янська ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням. Висновок про умови та характер праці: може працювати на поверхні землі без важкої фізичної праці.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 863394 від 20 березня 2024 року Міжрайонної МСЕК м. Слов`янська ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням. Протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 150025 від 20 березня 2024 року ОСОБА_1 первинно з 19 березня 2024 року по 01 квітня 2026 року встановлено третю групу інвалідності, а також 60 % втрати професійної працездатності первинно за сукупністю професійних захворювань з датою переогляду 20 березня 2026 року. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання від 14 червня 2023 року № 23/492 ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва НАМН України» встановлено професійний характер захворювання, а підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань стали: дані клініко – функціонального обстеження; динаміка захворювань; їх розвиток в період роботи, інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 . Від 19 травня 2023 року, згідно з якою хворий підлягав дії фізичного навантаження, робочої пози, параметри яких перевищували допустимі величини; підлягав дії шуму, рівень якого перевищував ГДР; підлягав дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК, профмаршрут.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків – стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 60 %. Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров`я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди в сумі 90 000,00 грн.

Проте колегія суддів не може погодитися з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Таким чином, факт встановлення стійкої втрати працездатності висновком МСЕК вже є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц вказав, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Беручи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи та надані цьому докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду та він має право на її відшкодування.

Колегія суддів також враховує, що факт спричинення моральної шкоди доведено. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідними медичними документами.

Висновком МСЕК позивачу встановлено ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків та ступінь втрати професійної працездатності, у зв`язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому суд першої інстанції не врахував вищезазначені істотні обставини під час визначення розміру моральної шкоди, внаслідок чого ухвалив рішення без повного та всебічного дослідження фактичних даних справи.

Враховуючи доводи позовної заяви, тяжкість наслідків, які настали у здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, встановлення третьої групи інвалідності, відсутності покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який відчуває постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, колегія суддів вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 120 000,00 грн буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, колегія суддів враховує ступінь втрати працездатності позивача внаслідок отримання професійних захворювань, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров`я у майбутньому, а також вимушені негативні зміни у його житті, які порушили його психологічний стан та нормальні життєві зв`язки, що призвело до фізичних та душевних страждань. Водночас враховується обсяг цих фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих взаєминах та наслідків, що наступили.

Відсутність прямого причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо оподаткування суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, завданої позивачу внаслідок ушкодження здоров`я колегія суддів зауважує зазначає наступне.

У постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначно, що суди стягнули з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача суму моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я, вказали в резолютивній частині рішення про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів», та одним з ключових питань в касаційній скарзі є питання щодо об`єкта та порядку оподаткування, наявності (відсутності) у сторін цивільного спору податкового обов`язку у зв`язку зі стягненням судовим рішенням грошових коштів на користь позивача.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).

Касаційний суд вже вказував, що для цивільних відносин властиві такі критерії, завдяки яким відносини є цивільними: юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова самостійність їх учасників. Натомість публічні відносини мають інші, повністю протилежні характеристики. Законодавець не передбачив у статті 1 ЦК України можливості застосування до регулювання цивільних відносин норм публічних законів (постанова Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2025 року у справі № 638/7132/15-ц (провадження № 61-18013свп23)).

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) при зміні судових рішень в частині стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я Великою Палатою Верховного Суду не вказано в резолютивній частині про необхідність утримання (неутримання) з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 вказано, що доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 759/212/20.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, що тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22)).

Верховний Суд зауважує, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.

При цьому касаційний суд враховує, що механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду – над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду – над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20).

Отже, касаційний суд підкреслює, що проявом розумності є те, що у Цивільному кодексі України, як у основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Тому для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди; цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів; можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України; правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до ст. 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З огляду на викладене необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що деталізація в рішенні суду у даній справі питання, пов`язаного з оподаткуванням суми матеріальної компенсації моральної шкоди та моральних страждань позивача є недоречною та помилковою.

На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 120 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. У задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Щодо судових витрат.

Відповідно до вимог п.п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на визначення судом першої інстанції розміру судового збору за подання позовної заяви в сумі 968,96 грн, беручи до уваги висновок апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави підлягають стягненню судові витрати, що складаються з судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 484,48 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року — скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 120000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 484,48 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 31 березня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

О.В. Свистунова