Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №190/1012/23 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Дата: 30 березня 2026 р.

Справа: №190/1012/23

Суддя: Макаров М. О.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2424/26 Справа № 190/1012/23 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — Ліненко Олександра Анатолійовича на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки та скасування запису про інше речове право, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та скасування запису про інше речове право.

Позов мотивовано тим, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власником земельної ділянки загальною площею 9,2700 га, що розташована на території Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224580500:01:001:0093, що залишилась після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя 15.03.2013 року між матір`ю та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 11.10.2023 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.10.2013 року, номер іншого речового права 3061417.

У зв`язку з тим, що він не мав наміру продовжувати дію договору оренди, з питанням повернення земельної ділянки звернувся до ФОП ОСОБА_3 , від якого дізнався, що належна йому земельна ділянка не перебуває в його користуванні, а передана на підставі договору оренди від 07.12.2017 року в користування ФОП ОСОБА_1 терміном на 10 років. Йому відомо, що його матір за життя не підписувала угоду про дострокове припинення договору оренди з ФОП ОСОБА_3 та договір оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_1 .

У зв`язку з вищевикладеним, просив суд зобов`язати ФОП ОСОБА_1 повернути йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224580500:01:001:0093, площею 9,270 га, що розташована на території Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області; скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224580500:01:001:0093 проведеної 07.12.2017 року державним реєстратором Дніпропетровського обласного комунального підприємства «П`ятихатське бюро технічної інвентаризації», номер запису про інше речове право 23861120.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено та ухвалено зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарствого виробництва, кадастровий номер 1224580500:01:001:0093 площею 9,270 га, що розташована на території Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області; Скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224580500:01:001:0093, проведеної 07 грудня 2017 року державним реєстратором Дніпропетровського обласного комунального підприємства «П`ятихатське бюро технічної інвентаризації», номер запису про інше речове право 23861120.

Рішення суду мотивовано тим, що не підписання ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки від 07 грудня 2017 року, відсутність достовірних доказів щодо отримання позивачем орендної плати на підставі цього договору, його права підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом повернення йому спірної земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача без відповідної правової підстави та скасування державної реєстрації права оренди цієї земельної ділянки.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 — ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 15 березня 2013 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_4 передала ФОП ОСОБА_3 в строкове платне користування належну їй земельну ділянку загальною площею 9,2700 га строком на 10 років./а.с. 10-11/.

Відповідно до Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, договір оренди від 15.03.2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 припинено на підставі угоди про припинення від 07.12.2017 року/а.с.14/.

07 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_4 передала ФОП ОСОБА_1 в строкове платне користування належну їй земельну ділянку загальною площею 9,2700 га строком на 10 років, кадастровий номер 1224580500:01:001:0093, що підтверджується копією договору оренди 07 грудня 2017 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №332648379 від 17.05.2023 року/а.с.12-13, 15-16/.

Відповідно до п. 8 Договору орендна плата виплачується Орендарем у грошовій формі у розмірі 3% розміру від вартості земельної ділянки, що становить 9045,48 грн.

Згідно п. 10 Договору орендна плата сплачується один раз на рік до 30 грудня поточного року. У разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення /а.с. 12-13/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, спадщину після смерті ОСОБА_4 у вигляді земельної ділянки загальною площею 9,2700 га, що розташована на території Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224580500:01:001:0093 прийняв позивач ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №332648379 від 17.05.2023 року/а.с.15-16/.

Згідно копій видаткових касових ордерів – 16 грудня 2018 року ОСОБА_4 отримала орендну плат у розмірі 12 000 грн./а.с.60/, 25 листопада 2019 року – ОСОБА_4 отримала орендну плату у розмірі 15000 грн./а.с.61/, 11 грудня 2020 року – ОСОБА_6 отримав орендну плату у розмірі 50000 грн./а.с.62/, 24 листопада 2021 року ОСОБА_6 отримав орендну плату у розмірі 70000 грн./а.с.63/, 30 листопада 2022 року ОСОБА_6 отримав орендну плату у розмірі 70000 грн./64/, 03 грудня 2023 року ОСОБА_6 отримав орендну плату у розмірі 30000 грн./а.с.196/

Відповідно до фіскального чеку від 18.12.2024 року ОСОБА_2 від ФОП ОСОБА_1 отримав орендну плату в розмірі 70000 грн./а.с.203/.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №9248/24-32 від 12.06.2025 року підпис від імені ОСОБА_4 у договорі оренди земельної ділянки від 12.12.2017 року, укладеному між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою/а.с. 170-174/.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять, а відповідач в порядку статті 81 ЦПК України не надав належних, допустимих та достовірних доказів отримання позивачем орендної плати за землю протягом усього періоду існування спірних правовідносин та досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договорів, передбачених Законом України «Про оренду землі», а тому суд дійшов до висновку про відсутність між сторонами правовідносин за договором оренди земельної ділянки від 07 грудня 2017 року.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У частині першій статті 4, частині першій статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) виснувала про те, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18)).

Зазначені правові висновки також узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 27 листопада 2024 року у справі №733/533/22, провадження №61-7476св24; від 27 листопада 2024 року у справі №567/1040/22, провадження №61-935св24.

Відповідно до копій видаткових касових ордерів, які наявні в матеріалах справи, відповідач сплачував на користь ореднодавця ОСОБА_4 орендну плату за оренду земельних паїв у 2018 та 2019 роках (а.с.61-62), що в свою чергу доводить, що орендар в особі ОСОБА_1 користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець в особі ОСОБА_4 приймав платежі, тому згідно усталеної практики Верховного Суду, договір не можна вважати неукладеним після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в період с 2018 по 2019 роки ОСОБА_4 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла. У зв`язку із цим відсутні підстави для кваліфікації договору оренди землі як неукладеного.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17, провадження №61-22315сво18).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про витребування земельної ділянки та скасування запису про інше речове право, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості, та дійшов помилкового висновку задоволення позовних вимог.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки скасування запису про інше речове право.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_5 — задовольнити.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки та скасування запису про інше речове право — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1610,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича

Оригінал: reyestr.court.gov.ua