Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №722/228/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/228/26

Номер провадження 2/722/430/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Припхан І.І.,

з участю секретаря Козак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Новий колектор» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 01.10.2020- 010000992 від 01.10.2020 року у розмірі 11050,00 грн., а також судові витрати пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «Споживчий Центр», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 01.10.2020 року укладено Кредитний договір № 01.10.2020- 010000992.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 6500 грн. Строк користування Кредитом за умовою «Короткий кредит»: 14 календарних днів з дати отримання; Строк користування Кредитом за умовою «Довгий кредит»: 28 календарних днів з дати отримання; Проценти за умовою «Короткий кредит»: 1 820 грн. 00 коп, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); Проценти за умовою «Довгий кредит»: 4 550 грн. 00 коп, що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); Графік платежів за умовою «Короткий кредит»: сума Кредиту 6 500 грн. 00 коп. та Проценти 1 820 грн. 00 коп. сплачуються до 15.10.2020 включно; Графік платежів за умовою «Довгий кредит»: сума Кредиту 6 500 грн. 00 коп. та Проценти 4 550 грн. 00 коп. сплачуються до 29.10.2020 включно.

Відповідно до кредитного договору № 01.10.2020-010000992 від 01.10.2020 року Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 6500 грн., що належним чином підтверджується карткою Субконто боржника (виписка) по Кредитному договору. Отже, Кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі.

В свою чергу Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується карткою Субконто боржника (виписка) по Кредитному договору № 01.10.2020-010000992 від 01.10.2020р., у зв`язку з чим станом на 17.12.2025 утворилась заборгованість у розмірі 11050.00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6500.00 грн. та за відсотками – 4550.00 грн., чим порушуються права та інтереси Позивача.

30.11.2021 між ТОВ ««Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № 301121-1, на виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 01.10.2020-010000992 від 01.10.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

На підставі викладеного просив стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 11050,00 грн., а також судові витрати.

18.03.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що на підтвердження обставини укладення зазначеного Кредитного договору представником позивача подана до суду разом з позовною заявою копія Заявки від 01.10.2020 року, в якій зазначений позичальник: « ОСОБА_1 » (у змісті відсутнє зазначення числа, місяця та дати народження, РНОКПП та електронної адреси позичальника). Однак, його прізвище « ОСОБА_2 » та ним особисто не підписувалася дана Заявка. Також, представником позивача не доведено у відповідності до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України обставини, на які вона посилається як на підставу заявлених позовних вимог про стягнення з нього заборгованості по кредитному договору, у т.ч. не доведено обставину його укладення та отримання ним грошових коштів у кредит.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак скористався правом на подання відзиву, а також подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав з підстав заявлених у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

01.10.2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 01.10.2020- 010000992 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною Договору. ОСОБА_1 01.10.2020 о 17:01:56 год. за допомогою одноразового ідентифікатора W3659 підписав заявку до кредитного № 01.10.2020- 010000992.

Відповідно до заявки до кредитного договору та підтвердження укладення цього договору сторони домовилися про надання позивачем відповідачу кредиту у розмірі 6500,00 грн. Строк користування Кредитом за умовою "Короткий кредит": 14 календарних днів з дати отримання; Строк користування Кредитом за умовою "Довгий кредит": 28 календарних днів з дати отримання; Проценти за умовою "Короткий кредит": 1 820 грн. 00 коп, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); Проценти за умовою "Довгий кредит": 4 550 грн. 00 коп, що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); Графік платежів за умовою "Короткий кредит": сума Кредиту 6 500 грн. 00 коп. та Проценти 1 820 грн. 00 коп. сплачуються до 15.10.2020 включно; Графік платежів за умовою "Довгий кредит": сума Кредиту 6 500 грн. 00 коп. та Проценти 4 550 грн. 00 коп. сплачуються до 29.10.2020 включно.

Суд звертає увагу, що заявка позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) була підписана позичальником двома способами, не тільки одноразовим ідентифікатором, а також за допомогою власноручного його підпису.

Згідно з п. 1.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта)за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається для використання Позичальником на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника. Сторони погодились, що Кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.3. пропозиції протягом трьох робочих днів з дати прийняття пропозиції Позичальником Кредитодавець надає Позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; Вид кредиту - фінансовий кредит; термін повернення кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; строк користування Кредитом: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування Кредитом (Проценти): встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.3. пропозиції надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до п.п. «а», «б» п. 4.1. пропозиції Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця.

30.11.2021 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу № 301121-1.

Відповідно до п. 2.3 зазначеного Договору Клієнт відступає Право вимоги до Боржника за Кредитним договором Факторові, внаслідок чого Клієнт передає, а Фактор одержує право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.4 зазначеного Договору факторингу, Сторони домовилися, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами Реєстру прав вимог та скріплення його печатками Сторін.

ТОВ «Споживчий Центр» передало ТОВ «Новий Колектор» право вимоги, зокрема, за Кредитним договором № 01.10.2020- 010000992 від 01.10.2020 року. На підтвердження чого, позивач надав копії Реєстр прав вимог № 1 до Договору факторингу № 301121-1 від 30.11.2021 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що відповідач отримав кредитні кошти, однак не виконує зобов`язань щодо їх повернення, а відтак порушене право підлягає захисту в судовому порядку.

Отож, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання водному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Так, як вбачається із наданих до позовної заяви доказів кредитний договір укладено позичальником « ОСОБА_1 », при цьому у матеріалах справи міститься копія паспорту та ідентифікаційного коду на ім`я ОСОБА_1 .

У заявці на отримання кредиту, пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та підтвердженні укладення кредитного договору, жодних даних як дата народження, ідентифікаційний код, які б достеменно підтверджували особу позичальника, не міститься.

У заявці на отримання кредиту зазначено, що вони підписані позичальником 01.10.2020 року з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) W3659.

Разом із тим, доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету ТОВ «Споживчий центр» суду не надало. Зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 з помилкою у прізвищі не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі.

Без доказів на підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу на мобільний номер телефону, який він вказав під час заповнення заявки, використання даного ідентифікатора та надсилання позивачем примірнику кредитного договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною договору, проведення ідентифікації відповідача та доказів здійснення ним дій, спрямованих на укладення договору в електронній формі, одноразовий ідентифікатор, зазначений в кредитному договорі та супутніх документах, є лише абстрактною літеро-числовою комбінацією.

Такими належними та допустимими доказами міг бути моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, яким зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.

Разом з тим такі докази відсутні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами договору відповідач мав би отримувати кошти шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника. Проте, в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_1 видані чи перераховані кошти. Матеріали позову не містять доказів на підтвердження того, що відповідач отримував кредитні кошти у визначених договорами порядку та розмірах, як і інформації про суми їх повернення, для того, щоб суд мав можливість дійти до переконання про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Заява позичальника про перекредитування/зарахування від 01.10.2020 року, яка підписана одноразовим ідентифікатором W3659 містить прохання позичальника зарахувати його вимогу про видачу суми кредиту у розмірі 6500,00 грн за кредитним договором за кредитним договором 01.10.2020-010000992 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 6 500 грн. за кредитним договором 18.09.2020-010001734 від 18.09.2020. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 01.10.2020-010000992 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 18.09.2020-010001734 від 18.09.2020 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору 01.10.2020-010000992.

Отож, суду мали б бути також надані і докази того, що відбулося перекредитування за кредитним договором 18.09.2020-010001734 від 18.09.2020 року і зобов`язання за цим правочином вважаються виконаними та відсутні в обліку первісного кредитора.

Довідка про розмір простроченої заборгованості та карта субконто, на які посилається представник позивача, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення угод на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, та не містить підтвердження того, що пере кредитування відбулося.

Ця довідка з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ній, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вона була складена, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

У позові зазначено, що сумарний розмір заборгованості за наданим договором складає 11050 грн і вказана сума заявлена позивачем до стягнення. Проте, як суд уже звертав увагу, будь яких доказів укладення договору саме з ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 , та видачі кредитних коштів ОСОБА_1 позивачем надано не було, як і доказів того, що перекредитування відбулося і зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором 18.09.2020-010001734 від 18.09.2020 року відсутні перед первісним кредитором ТОВ «Споживчий центр».

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 240/4894/23 указано, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що представником позивача не доведено належними та допустимими доказами факту укладення з ОСОБА_1 кредитного договору та факту перерахування кредитних коштів за вищезазначеним кредитним договором.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 16, 526-530,549, 610-612, 625, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 137,141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.І. Припхан