Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №643/1480/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/1480/26

Провадження № 2/643/3689/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання – Вишнякової Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №162792 від 23.11.2020 в розмірі 5220 грн. 00 коп. та судові витрати (Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.01.2026).

Свої вимоги мотивує тим, що 23.11.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 162792 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 1 000 грн на строк 30 днів із відсотковою ставкою 2% на добу та зобов`язався повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов`язання за вказаним вище договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника. 28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», було укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021, згідно з яким ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «ЗАЙМЕР» , у тому числі до ОСОБА_1 за договором № 162792 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.11.2020. Станом на 24.11.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 5220,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 4220,00 грн.

05.02.2026 через електронний кабінет в системі «Електронний суд» представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 10 500 грн.

09.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні вимог ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 500, 0 грн відмовити у зв`язку з їх очевидною неспівмірністю. Застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові повністю. Зазначає, що нарахування відсотків у розмірі 422% від суми тіла кредиту суперечить принципам справедливості та добросовісності, встановленим ст.3 та ст.509 ЦК України. Також, позивачем пропущено строк позовної давності передбачений ст. 257 ЦК України, оскільки договір укладено 23.11.2020 зі строком повернення 30 днів (тобто до 23.12.2020), а позов подано лише 28.01.2026.

09.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 0, 00 грн. або символічно мінімальної суми, яка відповідатиме критеріям реальності та співмірності.

Ухвалою суду від 02.02.2026 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 18.02.2026, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача Ворони П.Вю про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.11.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 162792, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 1 000 грн строком на 30 днів - до 22.12.2020, шляхом перерахування на рахунок його платіжної картки № НОМЕР_1 , зазначеної у п. 7 договору.

Відповідно до п. 1.3 за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту з розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 2.3 договору визначено, що, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що він підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6.8 Договору його підписанням клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства.

Договір про надання фінансового кредиту та графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, що є додатком № 1 до Договору, підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL8701.

З довідки про ідентифікацію ТОВ «ЗАЙМЕР» убачається, що 23.11.2020 ОСОБА_1 підписав договір про надання фінансового кредиту № 162792 від 23.11.2020 аналогом електронно-цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора KL8701, який був йому відправлений на номер телефону.

За даними інформаційної довідки ТОВ "Платежі Онлайн", яке є технологічним оператором платіжних послуг, 23.11.2020 на сайті торговця через платіжний сервіс "Platon" була проведена успішна транзакція на суму 1 000 грн на платіжну картку PRIVAT BANK № НОМЕР_1 , опис транзакції: видача кредиту #162792.

28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГО», було укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021, згідно з яким ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГО» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «ЗАЙМЕР», у тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 162792 від 23.11.2020 у загальному розмірі 5 220 грн, з яких 1 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 220 грн - заборгованість за відсотками.

ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГО» 25.11.2025 надіслало відповідачу вимогу про виконання зобов`язання за кредитним договором, у якій зокрема зазначено про відступлення ТОВ «ЗАЙМЕР» прав вимоги новому кредитору та повідомлено ОСОБА_1 реквізити для погашення заборгованості у сумі 5 220 грн.

За даними виписки з особового рахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 162792 за період 23.11.2020-24.11.2025 становить 5 220 грн, з яких 1 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 220 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 1000, 00 грн.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України про електронну комерцію.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11ЗУ про електронну комерцію).

Згідно із ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України про електронну комерцію вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 514 ЦК України, передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст.610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позикодавець ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Як встановлено судом, між сторонами по справі укладено договір про надання фінансового кредиту №162792 від 23.11.2020, згідно з яким сума кредиту становить 1000 грн.

Також згідно з п.1.2, п.1.3 зазначеного Договору, строк кредиту становить 30 днів, процентна ставка становить 2,0 % на добу.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, окрім ст.1048 ЦК України, і самим Договором.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача відсотки, які були нараховані поза межами погодженого сторонами Договору позики строку кредитування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню 1000.00 грн сума позики, та 600.00 грн нараховані відсотки за 30 днів - період кредитування, що разом становить 1 600 грн.

Щодо твердження відповідача щодо обмеження суми платежів для мікрокредитів відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування», то суд зазначає наступне.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Разом з тим, кредит отримано відповідачем 23.11.2020, тобто до набрання законної сили 24.12.2023 цього Закону, а тому підстави для зменшення відсоткової ставки відсутні.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Договір між сторонами укладено 23.11.2020 року, зі строком дії до 22.12.2020. До суду із позовом ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулось 28.01.2026.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказаний пункт Прикінцевих та перехідних положень ЦК України діяв до 04.09.2025 та був виключений на підставі ЗУ № 4434-IX від 14.05.2025.

З урахуванням вищезазначеного позивач звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності, підстав для її застосування суд не вбачає.

Шо стосується судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» пропорційно до задоволених вимог у розмірі 825,34грн.

Що стосується стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, до інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Також, із положень ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України, слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 10500,00 грн. суду надано копії: копію договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року; копію додаткової угоди №2 від 29.12.2025 до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, копію акту про отримання правової допомоги від 26 січня 2026 року; копію платіжної інструкції №3 10704 від 26 січня 2026 року на суму 10 500 гривень.

При цьому, надані представником позивача Договір та платіжна інструкція не містять посилань, що послуги були надані адвокатом клієнту саме в межах представництва інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за договором № 162792 від 23.11.2020.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень позивачем вищевказані докази, зокрема Договір та платіжна інструкція №10704 від 26 січня 2026 року на підтвердження витрат на правничу допомогу надавались до інших справ, зокрема у справах № 186/2753/25, №385/122/26.

Таким чином, розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в рамках цивільної справи № 643/1480/26, суд вважає не доведеним, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором № 162792 від 23.11.2020 у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 1000,00 грн. та заборгованості за відсотками – 600,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 825,34грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10.04.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 7.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.М.Довготько