Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №619/7138/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/7138/25

провадження № 2/619/240/26

Рішення

Іменем України

10 квітня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 619/7138/25,

імена (найменування) учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення способу участі у вихованні дітей,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області,

представниця позивачки: Бережнова Ю.Є.

представниця відповідача: Алдохіна Л.М.

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 , у інтересах якої діє представниця – адвокат Бережнова Ю.Є., 25.11.2025 звернулася до суду з позовом, у якому просить усунути перешкоди у спілкуванні з дітьми, визначити спосіб участі у вихованні та спілкуванні з ними у такий спосіб: щороку ІНФОРМАЦІЯ_1 (день народження ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (день народження ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (день народження ОСОБА_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_4 (день народження ОСОБА_5 ) з 16-00 до 19-00 години; щосереди з 16-00 до 19-00 год та кожну другу та четверту неділю місяця з 10-00 до 19-00 год з правом забирати дітей з навчальних закладів та по місцю проживання, без обмеження адреси прогулянок, з відвідуванням дитячих закладів та місць дозвілля і проведення відпочинку; кожну першу та третю суботу місяця - з 18-00 години до 18-00 годин наступної неділі з ночівлею за місцем проживання матері; щороку побачення у святкові дні (Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, День захисту дітей, День праці, День пам`яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939- 1945 років, Трійця, День Конституції України, День незалежності України, День захисників і захисниць України та інші свята) у період часу з 16-00 до 19-00 години; половину (в рівній кількості днів для кожного з батьків) осінніх, зимових, весняних та літніх канікул, з можливістю поїхати із дітьми на відпочинок на морські курорти, санаторії, туристичні бази в межах України та за її межами; на час несення служби ОСОБА_1 зобов`язати ОСОБА_2 організувати спілкування синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з ОСОБА_1 в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку кожного дня з 19-00 год до 20-00 год необмежене спілкування з дітьми особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу інтернет за допомогою (Viber, WhatsAPP, Telegram чи інших застосунків), без обмеження в часі з урахуванням режиму дня дітей, у тому числі з дотриманням вимог навчального процесу. у періоди хвороби обох дітей безперешкодне відвідування їх матір`ю за місцем їх фактичного знаходження. У обґрунтування позову зазначено, що позивачка та відповідач перебували у шлюбі з 02.04.2016, який розірвано на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 23.08.2024 у справі №643/7327/24, після чого позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Від шлюбу сторони мають двох малолітніх синів, які після розірвання шлюбу проживали з матір`ю. У липні 2025 року позивачка вступила на військову службу, у зв`язку з чим діти тимчасово переїхали до батька. Спочатку між матір`ю та дітьми підтримувався регулярний зв`язок, однак з вересня 2025 року відповідач безпідставно припинив будь-яке їх спілкування, змінив місце проживання, навчання дітей та сімейного лікаря без відома матері, а також не повідомляє про їх фактичне місце перебування. Позивачка не має можливості спілкуватися з дітьми чи бачитися з ними, звернення до правоохоронних органів та служби у справах дітей результатів не дали. На її переконання, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, що негативно впливає на їхній емоційний стан та розвиток, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду. Разом з тим, позивачка має належні житлові умови, постійне місце проживання, проходить військову службу, має дохід, не притягувалась до кримінальної відповідальності та не перебуває на обліку у лікарів нарколога чи психіатра. Незважаючи на вжиті нею заходи для мирного врегулювання спору, відповідач продовжує перешкоджати її спілкуванню з дітьми, у зв`язку з чим її права як матері є порушеними.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 26.02.2026 судом сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 2051634 щодо місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 27.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.12.2025, яке було відкладено на 27.01.2026 за клопотанням представниці відповідача, на 26.02.2026 у зв`язку з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до ухвали суду від 26.02.2026 відзив представниці відповідача залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку, підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті на 01.04.2026, у якому оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого відбудеться 10.04.2026.

Представниця позивачки у судове засідання не з`явилася, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Відповідач та представниця у судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Так, відповідач повідомлявся зі місцем реєстрації та місцем фактичного проживання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Представниця відповідача отримала судову повістку у системі «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

Представник Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

Представник Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області у судове засідання не з`явився, направивши до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи повідомлені належним чином про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Їх батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , яка відповідно до свідоцтва про зміну імені змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с. 11-13).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.08.2024 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 14-15).

За взаємною згодою сторін, діти залишилися проживати з батьком.

Як убачається зі свідоцтва про право власності, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Діти позивачки – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстровані разом з матір`ю у зазначеній вище квартирі, про що свідчить довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с. 20).

Позивачка перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Оперативно-тактичного з`єднання – 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_8 » з 18 липня 2025 року, що підтверджено довідкою (а.с. 22).

13 жовтня 2025 року позивачка зверталася з заявою до Служби у справах дітей по Шевченківському району з заявою про те, що відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні і вихованні її синів. Вона готова надавати матеріальну допомогу на утримання синів, але ОСОБА_11 не надає їй реквізити для перерахування коштів ( а.с. 24).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Як передбачено статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Ухвалюючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, інтереси кожного з батьків, а також інтереси суспільства, враховуючи, зокрема, те, що відбудова та розвиток держави значною мірою залежать від тих громадян, хто у майбутньому відіграватиме провідну роль у суспільних процесах.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Порядок спілкування батька з дитиною, а також його характер та обсяг обумовлюються обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 зазначено:

«міжнародними та національними нормами законодавства України закріплено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Також передбачено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок - не чинити цьому перешкоди. У справах, що виникають зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Верховний Суд вкотре наголошує, що при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків. Судам необхідно враховувати загальну пропорційність будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, надавати ретельну оцінку низці факторів, які залежно від обставин відповідної справи можуть відрізнятися.

При вирішенні питання щодо участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні та спілкуванні з дитиною необхідно пам`ятати, що у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22, зроблений висновок про те, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 569/14585/21 вказано: «Встановлюючи порядок побачень батька з дітьми, врахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дочкою та сином, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дітей, відсутність підтверджених належними та достатніми доказами обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, суди дійшли правильного висновку про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень ОСОБА_1 з дітьми, оскільки право батька на спілкування з дітьми є його незаперечним правом, а спілкування малолітніх дітей з батьком відповідає їхнім інтересам. Суди правильно врахували те, що діти наразі перебувають за кордоном, відстрочивши порядок виконання визначеного судом способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей на час воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном, натомість зобов`язавши відповідачку на цей період організувати спілкування дітей із батьком у режимі відеозв`язку через мобільні телефони, що буде сприяти підтриманню зв`язку дітей із батьком до того часу, як вони повернуться до України».

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Частиною 5 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Представник Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради надала письмові пояснення, з яких убачається, що оскільки ОСОБА_2 зареєстрований на території Солоницівської селищної громади, але фактично, діти ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не зареєстровані на території громади, освіту в КЗ «Подвірський ліцей» не здобувають, з жодним лікарем КНП Солоницівської селищної ради «Здоров`я +» декларація не укладалася, поспілкуватися з ОСОБА_12 та дітьми не вдалося, у зв`язку з чим надати письмовий висновок щодо розв`язання спору не є можливим.

Відповідно до ухвали суду від 27.01.2026, враховуючи фактичне місце проживання відповідача та дітей за адресою: АДРЕСА_2 , було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, який було зобов`язано надати висновок щодо розв`язання спору між сторонами.

Ухвала суду була отримана Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради 28.01.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с. 70), однак, висновок до суду не надано, причини неможливості надання такого висновку суду не повідомлено.

Крім того, Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради отримано судову повістку і на 01.04.2026, про що, також, свідчить довідка про доставку електронного документа, однак, представник не з`явився, причину неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань суду не подавав, висновок до суду, станом на час розгляду справи по суті, не надійшов.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2023 по справі №523/19706/19 вказала, що: «передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо».

Враховуючи, що ухвалення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку, адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, водночас, не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку, не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

На підставі наданих доказів встановлено, що батьки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у добровільному порядку не можуть досягти згоди щодо способу участі матері, яка проживає окремо від дітей, у вихованні і спілкуванні із ними.

Суд, урахувавши принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, дійшов висновку, що дії відповідача не повинні використовуватися як спосіб обмеження прав матері на спілкування з дітьми, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних зв`язків та емоційного контакту неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з матір`ю.

Судом не встановлено негативної поведінки позивачки, яка могла б зашкодити дітям, таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і відбувається саме в їх інтересах, право матері на спілкування з дітьми є її незаперечним правом, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні. Встановлення стосунків та емоційного контакту неповнолітніх дітей з батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дітей від зустрічей із батьком.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дітьми – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Зобов`язати ОСОБА_2 , у разі настання певних змін, зокрема, щодо зміни місця проживання, навчання, перебування дітей, погіршення стану здоров`я тощо - за два дні до зустрічі з матір`ю ОСОБА_1 надавати ОСОБА_1 точну інформацію шляхом надсилання текстового повідомлення.

Визначити ОСОБА_1 порядок зустрічей із дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у такий спосіб:

- щороку ІНФОРМАЦІЯ_1 (день народження ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (день народження ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (день народження ОСОБА_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_4 (день народження ОСОБА_5 ) з 16-00 до 19-00 години;

- щосереди з 16-00 до 19-00 год та кожну другу та четверту неділю місяця з 10-00 до 19-00 год з правом забирати дітей з навчальних закладів та по місцю проживання, без обмеження адреси прогулянок, з відвідуванням дитячих закладів та місць дозвілля і проведення відпочинку;

- кожну першу та третю суботу місяця - з 18-00 години до 18-00 годин наступної неділі з ночівлею за місцем проживання матері;

- щороку побачення у святкові дні (Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, День захисту дітей, День праці, День пам`яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939- 1945 років, Трійця, День Конституції України, День незалежності України, День захисників і захисниць України та інші свята) у період часу з 16-00 до 19-00 години; половину (в рівній кількості днів для кожного з батьків) осінніх, зимових, весняних та літніх канікул, з можливістю поїхати із дітьми на відпочинок на морські курорти, санаторії, туристичні бази в межах України та за її межами;

- на час несення служби ОСОБА_1 зобов`язати ОСОБА_2 організувати спілкування синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з ОСОБА_1 в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку кожного дня з 19-00 год до 20-00 год необмежене спілкування з дітьми особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу інтернет за допомогою (Viber, WhatsAPP, Telegram чи інших застосунків), без обмеження в часі з урахуванням режиму дня дітей, у тому числі з дотриманням вимог навчального процесу. у періоди хвороби обох дітей безперешкодне відвідування їх матір`ю за місцем їх фактичного знаходження.

Надіслати сторонам копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачці надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради, код ЄДРПОУ 44025794, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с-ще Солоницівка, вул. Сумський шлях, буд. 11; Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55.

Суддя І. М. Нечипоренко