Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №335/10095/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/10095/25 Головуючий в 1 інст. Алєксєєнко А.Б.

Провадження №33/807/292/26 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.

Категорія ст.122-4 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , її захисника-адвоката Фельського С.Л., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останньої – адвоката Фельського С.Л. на постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 12 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн 00 коп. у дохід держави.,

стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. на користь держави.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 , 25 вересня 2025 року о 23-00 годині в м.Запоріжжя, вул.Яценка, буд.16А, керуючи автомобілем Audi Allroad, державний номерний знак НОМЕР_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснила наїзд на автомобіль Ford Focus, держаний номерний знак НОМЕР_2 , що стояв, після чого місце пригоди залишила.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.10 а Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Фельський С.Л. просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Вказує, що не погоджується з висновками суду про наявність в діях його підзахисної порушень вимог п.2.10А ПДР України, та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

Зазначає, що ОСОБА_1 не заперечувала того факту, що вона залишила записку на пошкодженому автомобілі та поїхала з місця ДТП, тобто формально вона порушила п. 2.10А ПДР України.

Апелянт посилається на положення п.1.10 ПДР України, який містить наступне визначення – під залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди слід розуміти дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Таким чином, захисник вважає, що з суб`єктивної сторони, правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, характеризується наявністю виключно прямого умислу на приховання факту пригоди або обставин її скоєння. Такі дії учасника ДТП мають призвести до його розшуку співробітниками поліції.

На думку апелянта, у разі відсутності умислу водія на приховування обставин ДТП чи переховування від поліції, за доведеності факту порушення п. 2.10А ПДР України, його дії слід кваліфікувати за ст.125 КУпАП, як інші порушення Правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, ч.1 та ч.2 ст.129, ст.ст.139, 140 КУпАП.

Захисник вказує, що після настання ДТП, водій ОСОБА_1 , близько 30 хвилин чекала власника Ford Focus, державний номер НОМЕР_2 , але зважаючи на пізній час та наближення комендантської години, встановленої у м. Запоріжжя, розуміючи, що не має можливості зв`язатися з власником, залишила свій номер телефону під склоочисником автомобіля.

ОСОБА_2 наступного дня зателефонував та сторони спілкувались з приводу складання Європротоколу. ОСОБА_2 повідомив, що його не цікавить складання Європротоколу та йому потрібні 500 дол США. При цьому аргументів щодо зависокої оцінки він не сприймав. Хотів саме 500 дол США.

ОСОБА_1 просила скласти Європротокол та отримати страхову виплату, коли зрозуміла, що це марно, пропонувала 400 доларів США, але ОСОБА_2 категорично відмовився.

У зв`язку з недосягненням згоди, ОСОБА_1 приїхала на місце ДТП та викликала поліцію для складання на неї протоколу за ст.124 КУпАП.

Заслухавши аргументи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Фельського С.Л., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не перевірив належним чином наявні в справі докази.

Так, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №465933 від 26 вересня 2025 року, згідно з яким, 25 вересня 2025 року о 23-00 годині в м.Запоріжжя, вул.Яценка, буд.16А, водій автомобіля Audi Allroad, д.н.з. НОМЕР_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснила наїзд на автомобіль Ford Focus, держаний номерний знак НОМЕР_2 , що стояв, після чого місце пригоди залишила, чим порушила п.2.10 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст.122-4 КУпАП.

До вказаного протоколу додано: картку обліку адміністративного правопорушення, схему місця ДТП від 25 вересня 2025 року; пояснення ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_1 , копію фототаблиці.

Як зазначено в постанові суду, у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнала та зазначила про таке. Дійсно 25 вересня 2025 року приблизно о 23 год. 00 хв. Вона, керуючи автомобілем Audi Allroad, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м.Запоріжжя, вул.Яценка, біля буд.16А, рухаючись заднім ходом здійснила наїзд на припаркований автомобіль Ford Focus, держаний номерний знак НОМЕР_2 , що стояв. Оскільки вже була пізня пора та на місці нікого не було, вона залишила свій номер телефону на аркуші паперу, який залишила під двірником на лобовому склі. Зранку їй зателефонував власник автомобіля Ford Focus, який вона пошкодила, та вони намагалися мирним шляхом вирішити питання щодо відшкодування заподіяної нею шкоди. Але протягом дня їм це не вдалося, оскільки вони не змогли дійти згоди щодо суми відшкодування. Після чого вона приїхала на місце, де відбулося ДТП, де в той час вже був власник автомобіля Ford Focus, та викликала поліцію.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Фельський С.Л. у судовому засіданні просив суд закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не вчиняла дій, спрямованих на приховування ДТП, залишила свій номер телефону на місці ДТП, а після того, як не вдалося мирним шляхом вирішити питання відшкодування шкоди, заподіяної власнику автомобіля Ford Focus, самостійно, на наступний день, повернулася на місце ДТП та сама викликала поліцію. Працівникам поліції не прийшлося вживати жодних заходів щодо встановлення її місцезнаходження або розшуку її транспортного засобу.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 , захисник-адвокат Фельський С.Л. підтримали апеляційну скаргу та навели доводи, які є аналогічними тим, що містяться в цій скарзі.

Перевіряючи доводи сторони захисту, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак, означає відсутність складу в цілому.

Відповідно до положень п.1.10 Правил дорожнього руху, під залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди слід розуміти дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Відповідно до п.2.10 "а" ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Тобто, з суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, характеризується наявністю виключно прямого умислу.

Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені правила дорожнього руху і прагне до цього.

Як убачається з письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , умисел у ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, був відсутній.

Так, дослідженими доказами підтверджується версія сторони захисту про те, що ОСОБА_1 25 вересня 2025 року приблизно о 23-00 годині після ДТП, до якої вона була причетна, залишила записку на лобовому склі транспортного засобу ОСОБА_2 зі своїми контактними даними, постійно виходила з ним на зв`язок, намагалася вирішити всі питання в позасудовому порядку, те що залишила місце події через те, що наближалася комендантська година.

Вищезазначене підтверджується і письмовими поясненнями ОСОБА_2 , який зазначив, що дійти згоди вони з ОСОБА_1 з приводу відшкодування шкоди в позасудовому порядку не змогли, ОСОБА_1 повернулася на місце ДТП, прибули працівники поліції, які склади щодо останньої протокол про адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що працівниками поліції вживалися заходи щодо встановлення (розшуку) ОСОБА_1 та (або) розшуку транспортного засобу, яким вона керувала.

Наявними в справі доказами підтверджуються доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 прибула на місце ДТП та була присутня при оформленні працівником поліції схеми місця ДТП, слідів ДТП не приховувала, сприяла фіксації події. При цьому, з пояснень ОСОБА_2 убачається, що працівники поліції прибули на місце ДТП після того, як на це місце прибула ОСОБА_1 . Згідно доповідною запискою, яка надійшла до суду першої інстанції з Управління патрульної поліції в Запорізькій області, щодо результатів перевірки фактів, викладених у зверненнях ОСОБА_1 , остання повідомила про ДТП 26 вересня 2025 року о 17:11. Службовими особами, якими складено доповідну записку, за наслідками проведеної перевірки зроблено висновок про відсутність в цьому випадку ключових кваліфікуючих елементів об`єктивної і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд вважає, що умисел ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, як обов`язковий елемент складу цього правопорушення, матеріалами справи не підтверджений.

З огляду на викладене, протокол та інші докази, що містяться в матеріалах справи, не можуть слугувати достатніми доказами для доведення винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому їй правопорушенні.

В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.

На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

Проте, суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував всіх обставин справи та не перевірив їх доказами, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вищевказаному правопорушенні є передчасними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника - адвоката Фельського С.Л. задовольнити.

Постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 12 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу та події правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 335/10095/25