Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №712/380/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/935/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/380/26 Категорія: 304090000 Пономар В. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Новіков О. М., Сіренко Ю. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 23.02.2026 (повний текст складено 23.02.2026, суддя в суді першої інстанції Пономар В. О.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

у січні 2026 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальній сумі 12 879,77 грн, з яких: 7 000,00 грн за тілом кредиту, 5 879,77 грн за відсотками, та судові витрати - судовий збір у розмірі 2 422,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконала належним чином свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у неї перед позивачем, який за договорами факторингу набув відповідні права вимоги, виникла зазначена заборгованість.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 23.02.2026 позов у справі задоволено. Суд першої інстанції вказав на обґрунтованість доводів позивача про невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, передбачених договором.

Відповідач подала на вказане рішення суду 16.03.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням позовні вимоги відхилити.

В обґрунтування вказано на те, що до правовідносин сторін слід застосовувати положення ЗУ «Про споживче кредитування», щодо істотних умов кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту, наданий позивачем, не може розглядатися як складова договору і не є доказом досягнення згоди з істотних умов договору. За відсутності в анкеті-заяві, підписаній позивальником, усіх умов кредитного договору, відповідний правочин між сторонами є неукладеним та підстав для стягнення заборгованості за таких обставин не має. Право вимагати повернення фактично отриманих на рахунок коштів належить банку, а не фактору-позивачу, отже відповідні вимоги також задоволені бути не можуть.

У відзиві на вказану апеляційну скаргу ТОВ «Брайт Інвестмент» просила апеляційну скаргу відповідача відхилити як безпідставну, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтовану.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже за таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було підписано 30.03.2020 з АТ «ОТП Банк» заяву-анкету про надання банківських послуг, на підставі якої банк відкрив поточний (картковий рахунок) та надав електронний платіжний засіб, зокрема надано електронну картку МС Gold PayPass, валюта UAH.

Відповідно до умов заяви-анкети, ОСОБА_1 перед оформленням електронної платіжної картки підтвердила та погодилася із всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, які є невід`ємною частиною даної заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» та розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП банк».

На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5 % в місяць. Розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних.

Шляхом підписання заяви-анкети ОСОБА_1 підтвердила, що: з договором, правилами, тарифами банку/тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлена і згодна, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; 2) отримала свій примірник заяви-анкети та іншу документацію, на розсуд банку, яка необхідна для користування банківськими послугами.

На підставі заяви-анкети, банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб із встановленим розміром кредитного ліміту.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, станом на 24.03.2023 ОСОБА_1 всього використано коштів: 8 827,07 грн, нараховано процентів 9 329,85 грн, надійшло коштів 5 277,15 грн. З огляду на це заборгованість становить 12 879,77 грн із яких: 7 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5 879,77 грн – заборгованість за відсотками.

Надані до суду паспорт споживчого кредиту містить підписи відповідача та представника банку, особисті дані відповідача та істотні умови договору, в тому числі, і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.

З наявної у матеріалах справи виписки із рахунку приватного клієнта вбачається, що після укладення кредитного договору ОСОБА_1 активно користувалась карткою та, зокрема систематично розраховувалась у торгівельних мережах.

Виписка за картковим рахунком відповідачки, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом для визначення заборгованості, що відповідає п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18-ц.

Крім того, 24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та позивачем ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу № 24/03/23, за умовами якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників (додаток № 1 до договору), зокрема за договором від 30.03.2020, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Зазначені обставини стали підставами для звернення до суду з позовом у цій справі про стягнення кредитної заборгованості, враховуючи невиконання поз читальником взятих на себе договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та нарахованих за договором відсотків.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи кредитний договір, за якими відповідач отримала кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримала кредитні кошти за договором та не повернула їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками, отже має непогашену заборгованість, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи.

З такими висновками суду першої інстанції в цій справі апеляційний суд погоджується повністю, адже вони підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та правому регулюванні правовідносин сторін, що виникли на підставі кредитного договору.

Так апеляційним судом відхиляються аргументи скаржника про те, що кредитний договір між сторонами не укладався, а підписана позичальником анкета-заява не містить усіх істотних умов кредитування та не відповідає приписам вимог ЗУ «Про споживче кредитування» щодо істотних умов кредитного договору, адже зі змісту анкети-заяви вбачається, зокрема факт досягнення у письмовій формі згоди про надання позичальнику коштів у кредит з визначенням відсоткової ставки (5 % в місяць та впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних).

Таким чином саме у письмовій формі зафіксовано волевиявлення сторін на надання банківських послуг у вигляді кредитування із визначенням обов`язку сплати позичальником відсотків за кредитом у погодженому розмірі, нарахованих на суму коштів, отриману в кредит, що спростовує посилання скаржника на те, що такі умови договору зафіксовані у паспорті споживчого кредиту, а не в тексті договору.

Отже за обставин справи умови кредитного договору зафіксовано у письмовій формі, що відповідає приписам ч.1 ст.1055 ЦК України щодо обов`язкової письмової форми кредитного договору.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 23.02.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати у зв`язку з відхиленням вимог скарги.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 23.02.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Судові витрати відповідача в апеляційному суді не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 07.04. 2026.

Суддя-доповідач

Судді