Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №704/1565/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/815/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №704/1565/25 Категорія: 304090000 Дьяченко Д.О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Василенко Л. І., Карпенко О. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Тригуб О. М. на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.01.2026 (повний текст складено 29.01.2026, суддя в суді першої інстанції Дьяченко Д. О.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 7455887 від 28.06.2023 у сумі 33767,10 грн, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до боржників за укладеними договорами факторингу, у тому числі, і щодо відповідача ОСОБА_1 на суму боргу, заявлену до стягнення.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.01.2026 позов задоволено з посиланням на обґрунтованість доводів позивача про невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати обумовлених договором відсотків та комісії.

Представник відповідача подала 19.02.2026 засобами поштового зв`язку на вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відхилити позовні вимоги про стягнення відсотків та комісії, стягнувши лише тіло кредиту.

Вказує, що відповідач не отримував судових повісток та ухвали про відкриття провадження. Оскільки відповідач є військовослужбовцем, нарахування відсотків по кредиту та комісії є протиправним згідно ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заперечив проти обґрунтованості доводів скаржника та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже за таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ураховуючи межі апеляційного оскарження за скаргою представника відповідача, предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків по кредиту та комісії.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 28.06.2023 між відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, та ТОВ «Мілоан», як кредитодавцем, було укладено кредитний договір № 7455887, строком на 104 дні.

28.11.2023 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28112023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно умов вищезазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) заборгованості за цим Договором, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ «Мілоан» у кредитних договорах, що входять до заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Мілоан» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 28.11.2023 до договору факторингу № 28112023 від 28.11.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі: 33767,10 грн, з них: 7956 грн за тілом кредиту; 24791,10 грн за відсотками; 1020,00 грн за комісією.

Вимоги про стягнення вказаної суми кредитного боргу є предметом розгляду у даній справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення суми кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором, не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки та комісію, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу, що при апеляційному перегляді справи скаржником під сумнів не ставиться.

Водночас скаржник зауважує, що в силу вимог ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він, як військовослужбовець, звільнений від обов`язку по сплаті комісій та відсотків за кредитом на час військового стану, оскільки згідно даних військового квитка (а.с.66) відповідача ОСОБА_1 він перебуває на військовій службі за контрактом з 01.11.2019 та є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.67).

Надаючи оцінку цим аргументам, апеляційний суд враховує таке.

Частиною 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що пільги щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій за договорами кредиту мають такі категорії військовослужбовців:

- які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову;

- інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у відсічі збройної агресії рф проти України.

За обставин цієї справи відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом та під час дії особливого періоду брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Відтак приписи ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків по кредиту поширюються і на відповідача, що свідчить про обґрунтованість відповідних аргументів скаржника.

Водночас правових підстав для відхилення позовних вимог в частині нарахованої за вимогами договору (п.1.5.1 кредитного договору) комісії норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містять.

Апеляційний суд не погоджується з аргументами скаржника про те, що суд першої інстанції повідомив його про розгляд справи неналежним чином, адже надсилання кореспонденції по справі здійснювалося за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , повідомлену суду на запит виконавчим комітетом Тальнівської міської ради (а.с.43) та на а.с.48 наявне поштове повідомлення про вручення відповідачу повідомлення про розгляд справи.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.01.2026 у даній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотками у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права (ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») та прийняти постанову про відхилення відповідних позовних вимог, а також в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Отже остаточно до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 8976 грн кредитної заборгованості по тілу кредиту та комісії.

На підставі ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частки позовних вимог – 26,58%, з відповідача на користь позивача слід стягнути 804,84 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, з позивача на користь відповідача пропорційно до відхиленої частки позовних вимог – 73,42%, слід стягнути 3334,73 грн судового збору за апеляційний перегляд справи. Після взаємозаліку стягнутих сум на підставі приписів ч.10 ст.141 ЦПК України остаточно з позивача на користь відповідача має бути стягнуто 2529,89 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.01.2026 у даній цивільній справі – скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитом та в частині розподілу судових витрат.

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитом – відхилити.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 2529,89 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

У решті рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.01.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 07.04. 2026.

Суддя-доповідач

Судді