Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №695/113/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 695/113/26

Провадження № 22-ц/821/852/26

Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

заявник (боржник): ОСОБА_1 ,

стягувач: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»,

представник ТОВ «ФК «Позика»: Федоров Дмитро Андрійович,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - Федорова Дмитра Андрійовича на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2026 року (постановлену під головуванням судді Апанасенко К.І. в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «Фінансова компанія «Позика», Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

09 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 2-15-2012 від 29.08.2012.

В обгрунтування заяви зазначив, що згідно із заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27.02.2014 у справі № 695/4569/13-ц та ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.06.2025 ПАТ «ОТП Банк» ще 24.12.2010 відступило право вимоги до нього за кредитом на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», тому на момент видачі виконавчого листа стягувач вже не мав права на стягнення боргу, оскільки стягнення коштів на користь особи, яка не є кредитором, суперечить принципу справедливості та практиці Верховного Суду ( справа № 910/5953/17).

Вказує, що ухвалами Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2025 у справі №6/695/81/25 та від 10.06.2025 у справі №695/4569/13-ц встановлено, що кредитори проявили бездіяльність протягом понад 6 років , строк пред`явлення виконавчих документів за даними зобов`язаннями остаточно сплив 29.09.2019 і виконавче провадження №42619764 не стосується основної судової справи №695/4569/13-ц.

На підставі викладеного, заявник просить визнати виконавчий лист № 2-15-2012, виданий 29.08.2012 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 712 845,51 грн та судових витрат в сумі 1 730,00 грн таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 (стягувач - ПАТ «ОТП Банк», заінтересовані особи: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «Фінансова компанія «Позика», орган виконання - Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа - задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий 29.08.2012 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області у справі № 2-15/2012 (№2306/15/2012) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором на суму 712 845,51 грн, а також судових витрат в сумі 1 730,00 грн.

Ухвала суду мотивована, зокрема, встановленням судом обставин, що свідчать про припинення обов`язку боржника ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк», які виникли після прийняття судового рішення, на підставі якого видано спірний виконавчий лист. Такі обставини є матеріально-правовою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Щодо питання про необхідність суду в даному процесі врахувати право стягувача на повне виконання рішення суду та право боржника на захист від подвійного стягнення, суд підкреслює таку обставину.

Втрата ПАТ «ОТП Банк» права стягувати з ОСОБА_1 борг у сумі 712 845,51 грн фактично підтверджена рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 1 липня 2015 року. Як зазначалося вище, апеляційний суд дійшов висновку, що до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за кредитним договором № ML-F00/250/2007 від 12.10.2007 і за договором іпотеки №PCL-F00/250/2007 від 12.10.2007 та усіма додатками до них.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про визнання таким, що не підлягає виконанню, спірного виконавчого листа.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 02 березня 2026 року через систему «Електронний суд», представник ТОВ «ФК «Позика» – Федоров Д.А., вважаючи ухвалу суду першої інстанції необгрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – залишити без задоволення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив факту повного виконання рішення, факту припинення зобов`язання відповідно до ст. 598-609 ЦК України чи факту помилковості видачі виконавчого листа.

Суд першої інстанції фактично підмінив процедуру виконання рішення оцінкою обставин, які мали досліджуватися в межах іншого процесуального механізму.

Також суд першої інстанції не врахував, що звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя врегульовано спеціальною ст. 33 Закону України «Про іпотеку», а не загальними нормами ЦК України, які регулюють відносини, пов`язані з основним зобов`язанням. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та непоновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Вказує, що відступлення прав вимоги не припиняє зобов`язання, а лише змінює кредитора, що прямо передбачено ст. 512, 514 ЦК України.

Суд помилково послався на ризик подвійного стягнення, оскільки рішення від 2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором і рішення 2014/2015 років про звернення стягнення на предмет іпотеки – не є повторним чи подвійним стягненням, а є різними способами забезпечення виконання.

Вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк для оскарження, що є порушенням вимог процесуального законодавства та створює правові підстави для відмови у задоволенні його вимог.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 23 березня 2026 року, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Позика» залишити без задоволення, як безпідставну, подану з метою зловживання процесуальними правами, а ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2026 року залишити без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України – і за її межами.

Тобто, за загальним правилом діє презумпція обов`язкового виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Втім, чинним законодавством передбачено випадки, в яких виконання остаточного судового рішення може відтерміновуватися (відстрочення чи розстрочення судового рішення) або взагалі не відбутися, наприклад у зв`язку з його скасуванням за нововиявленими обставинами або визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відносяться ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; виконавчий лист виданий на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; виконавчий лист видано помилково, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22), 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Серед підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, окреслених законодавцем в частині другій статті 432 ЦПК України, звертає на себе увагу вжите словосполучення «з інших причин».

Наведене свідчить, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, а не лише ті, які прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку, саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов`язане із питанням набрання судовим рішення законної сили, одним із проявів якого є реалізованість й виконуваність судового рішення.

Як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник посилається на те, що заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27.02.2014 у справі №695/4596/13-ц та ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.06.2025 ПАТ «ОТП Банк» ще 24.12.2010 відступило право вимоги до нього за кредитом на користь ТОВ «Факторинг Україна», тому на момент видачі виконавчого листа, стягувач вже не мав права на стягнення боргу.

Задовольняючи заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що встановлені судом обставини свідчать про припинення обов`язку боржника ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк», які виникли після прийняття судового рішення, на підставі якого видано спірний виконавчий лист і вказані обставини є матеріально–правовою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Проте, колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки припинення обов`язку боржника ОСОБА_1 можливе лише у разі виконання зобов`язання, прощення боргу, зарахування або інших підстав, передбачених законом, але не у зв`язку із зміною стягувача.

Заміна кредитора (сторони) у кредитному зобов`язанні (відступлення права вимоги) є законною підставою для процесуального правонаступництва у виконавчому провадженні, проте, не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Зміна стягувача не припиняє борг боржника.

Встановлені судом першої інстанції обставини даної справи доводять той факт, що дійсно рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27.02.2014 у справі № 695/4569/13-ц, зміненим рішенням апеляційного суду Черкаської області від 01.07.2015, встановлено що 24.12.2010 між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю без номеру, та цього ж дня укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором № ML-F00/250/2007 від 12.10.2007 та договором іпотеки PCL-F00/250/2007 від 12.10.2007.

Із наведеного слідує, що ТОВ «ОТП Факторинг України» набуло право вимоги за кредитним договором № ML-F00/250/2007 від 12.10.2007 та договором іпотеки PCL-F00/250/2007 від 12.10.2007 , проте, зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із зміною кредитора в зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Крім того, перевіривши доводи заявника в частині того, що ПАТ «ОТП Банк» на момент видачі виконавчого листа не мало права на стягнення боргу, колегія суддів встановила, що оскільки рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2012 року у справі № 2306/15/2012 набрало законної сили, тому є обов`язковим до виконання відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України і виконавчий лист № 2-15/2012 був виданий на 29 серпня 2012 року на виконання цього судового рішення, в якому стягувачем вказано саме ПАТ «ОТП Банк», тому банк мав повне право на отримання виконавчого листа та звернення до органів виконання із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження, проте, заміна сторони виконавчого провадження проводиться лише за ухвалою суду.

Згідно з практикою Верховного Суду, правонаступник набуває права стягувача з моменту, коли у нього виникли такі права, зокрема, підписання договору відступлення права вимоги, але процесуально стати стороною виконавчого провадження він може лише після того, як суд замінить стягувача у виконавчому документі.

Матеріали справи не містять доказів виконання повністю або частково рішення суду про стягнення заборгованості або припинення обов`язку боржника перед стягувачем.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.

За загальним правилом ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється саме у зв`язку з належним його виконанням.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Проте, положення ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку самостійну підставу припинення зобов`язання як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя.

Частиною третьою-четвертою ст. 36 Закону України «Про іпотеку» ( на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання, є недійсними.

Ця правова норма є спеціальною і поширюється на зобов`язання, забезпечені іпотекою. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання. Це правило поширюється на всі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя щодо основного зобов`язання у повному обсязі, включаючи як основний обов`язок боржника, так і додаткові обов`язки, що існують в межах того ж самого зобов`язального правовідношення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2022 року у справі №761/36873/18, зазначила, що якщо кредитний договір забезпечений лише одним видом забезпечення – іпотекою, то кредитор і боржник повинні та мали право розраховувати, що заборгованість у випадку неповернення її боржником повинна та могла бути погашена в досудовому порядку саме за рахунок іпотечного майна. Тому кредитор повинен був діяти таким чином, щоб заборгованість була погашена за рахунок іпотечного майна в повному обсязі.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим самим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на переданий боржником предмет іпотеки, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 569/13956/17 (провадження № 61-39654св18) та від 17 лютого 2021 року у справі № 520/472/17 (провадження № 61-7371св19), від 27 квітня 2023 року у справі № 209/4577/21 (провадження № 61-11324св22).

Водночас, Закон України «Про іпотеку» визначає припинення зобов`язання не лише шляхом позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора – іпотекодержателя , а й судового ( на підставі рішення суду).

Припинення кредитних зобов`язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається через реалізацію майна (прилюдні торги) або перехід права власності до кредитора.

Звернення стягнення на іпотечне майно за рішенням суду через невиконання попереднього рішення про стягнення заборгованості не припиняє кредитні зобов`язання. Зобов`язання за кредитним договором залишаються чинними до повного погашення заборгованості, а іпотека забезпечує їх виконання до моменту реалізації майна.

Матеріали справи не містять належних доказів переходу права власності до кредитора або реалізації іпотечного майна.

Суд першої інстанції в достатній ступені не врахував вищевикладеного та дійшов помилкового висновку про припинення обов`язку боржника ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк», оскільки у даній справі не відбулося припинення зобов`язання за кредитним договором, забезпеченим іпотечним майном.

Отже, визначені статтею 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із положеннями статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - Федорова Дмитра Андрійовича - задовольнити.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2026 року скасувати та постановити нову.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «Фінансова компанія «Позика», Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Т.Л. Фетісова