Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №711/12207/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/716/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/12207/25 Категорія: на ухвалу Петренко О. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіКарпенко О. В., Новіков О. М.

секретар Любченко Т.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.12.2025(повний текст складено 31.12.2025, суддя в суді першої інстанції Петренко О. В.) про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування, комунального некомерційного підприємства «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», Черкаської обласної лікарні, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Управління Держпраці у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: прокуратура Черкаської області, Головне управління Національної поліції в Черкаській області та Черкаський слідчий ізолятор, про визнання права на встановлення групи інвалідності з визначенням розміру втрати працездатності у відсотках по наслідках нещасного випадку (трудового каліцтва) на роботі,

в с т а н о в и в :

у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив суд визнати право позивача на встановлення йому групи інвалідності з визначенням втрати працездатності у відсотках по наслідках нещасного випадку (трудового каліцтва) на роботі у відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно», що мав місце о 05 год 45 хв 15.04.1991 згідно акту №4 про нещасний випадок на виробництві, що підтвердив факт падіння позивача з висоти. Внаслідок нещасного випадку позивач травмувався, що призвело до стійкого порушення здоров`я.

Також просив суд у відповідності до п.5 ч.2 ст.16 ЦК України примусово зобов`язати виконати обов`язкове повне медичне обстеження по визначенню наявності у позивача інвалідності, направивши його на медичну комісію з питань, які передбачені компетентністю експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи Черкаської обласної лікарні.

Позов обґрунтований тим, що існують організаційні перешкоди для досудового вирішення питання. Як стверджує позивач, звернення з позовом до суду спровокував відповідач ПрАТ «Черкаське хімволокно», оскільки відмовився визнавати досудову претензію від 22.12.2025 про встановлення права позивача на відшкодування моральної та матеріальної шкоди згідно з гарантіями, передбаченими ч.4 ст.43 Конституції України.

Позивач вказує, що 15.04.1991 стався нещасний випадок, який згідно акту №4 від 22.04.1991 підтверджує факт падіння позивача з висоти, що призвело до отримання тілесних ушкоджень, які у наслідку стали причиною трудового каліцтва.

Водночас, як стверджує позивач, він не зміг оформити групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом з незалежних та непереборних причин, а саме: при зверненні на початку 1998 року до нині ліквідованої у м. Черкасах МСЕК з`ясувалися неподоланні перешкоди, які пов`язані з тим, що усі медичні документи як з медичної частини ВАТ «Хімволокно», так і з Черкаської поліклініки та стаціонару Черкаської міської лікарні №3 – відсутні. Водночас, вжитими заходами, встановити їх місцезнаходження не вдалося, оскільки останні були вилучені колишнім слідчим Соснівського РВВМ м. Черкаси Фіртичем Ю.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.12.2025 відмовлено у відкритті провадження у даній справі, з посиланням на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть розглядатися судами, а підлягають вирішенню зокрема в порядку, передбаченому Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 у взаємозв`язку з Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024. Судовому оскарженню підлягає лише рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, Брунь В.І. 03.02.2026 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що ухвала є незаконною просить її скасувати та направити справу до районного суду для продовження розгляду по суті.

Доводи апеляційної скарги повністю аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною1 ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV передбачено, що особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Згідно з ч. 1 ст.7 цього Закону залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №1338 від 15.11.2024 установлено, що з 1.01.2025 експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Згідно з пунктом 3 вказаної Постанови з моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; перевірка обґрунтованості рішень та розгляд скарг на рішення медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості та/або оскарження рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України “Про військовий обов`язок та військову службу” та “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Пунктом 1 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 передбачено, що це Положення визначає основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Підпунктами 6,7 пункту 9 Положення передбачено, що експерті команди встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; встановлюють ступінь втрати професійної працездатності.

Пунктом 1 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 обумовлено, що Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі- оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Пунктом 4 Порядку передбачено, що оцінювання осіб з числа потерпілих від нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві проводиться з метою визначення відсотка втрати працездатності та/або встановлення інвалідності, визначення причини смерті.

Пунктом 17 Порядку встановлено, що оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”.

Підпунктом 1 п.22 Порядку передбачено, що з метою підтвердження причини настання інвалідності до електронного направлення можуть додаватися такі документи, зокрема, у разі настання інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві - акти розслідування за формами, що встановлені додатками 11, 11-1 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.04. 2019 № 337, або рішення суду про встановлення факту отримання травми на виробництві.

Абзацом 1 п.23 Порядку встановлено, що на підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності: 1) загальне захворювання; 2) інвалідність з дитинства; 3) нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); 4) професійне захворювання; 5) травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання.

Пунктом 40 Порядку передбачено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено.

Пунктом 57 Порядку передбачено, що рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.

Отже, право на встановлення групи інвалідності - це офіційне підтвердження експертною командою або медико-соціальною експертною комісією тієї обставини, що особа має стійкі порушення функцій організму, які призводять до обмеження життєдіяльності та потреби у соціальному захисті, що виражається у встановленні такій особі однієї з трьох груп інвалідності (I, II, III) залежно від тяжкості обмежень і відсотка втрати працездатності.

Чинне законодавство передбачає саме позасудову процедуру встановлення групи інвалідності, та визначає орган, який уповноважений приймати таке рішення, встановлює перелік документів, необхідних для встановлення факту інвалідності та визначає алгоритм процедури необхідних дій.

Перекладання на суд функцій такого органу суперечить вимогам закону, створює умови для уникнення встановленої законодавством процедури отримання статусу інваліда.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні вирішуватися у позасудовому порядку, відповідно до встановленої законодавством процедури.

З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.12.2025про відмову у відкритті провадження у цій справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 07.04.2026.

Суддя-доповідач

Судді