Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №287/2409/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №287/2409/25 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.

Номер провадження №33/4805/183/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника – адвоката Єгорова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Єгорова Сергія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 17 жовтня 2025 року об 11-22 год у м. Олевську, по вул. Свято-Миколаївській, Коростенського району, Житомирської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом скутером марки YAMAHA JOG, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810 та у медичному закладі КНП «Олевська ЦЛ» водій відмовився. Водія відсторонено від права керування згідно ч. 1 ст. 266 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Єгоров С.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суд не забезпечив належним чином участь захисника у судовому засіданні 10 грудня 2025 року. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинка його працівники поліції не здійснювалась, тому усі їх подальші дії вважає незаконними. Разом з тим, ОСОБА_1 не озвучили ознаки алкогольного сп`яніння, як підставу для вимоги про проходження огляду. Вважає складений щодо ОСОБА_1 протокол за ст. 124 КУпАП від 17 жовтня 2025 року неналежним доказом. Також, суд першої інстанції під час винесення постанови не врахував, що ОСОБА_1 брав участь у захисті Батьківщини, перебував у полоні, що порушило його стан здоров`я. На думку захисника, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.

Одночасно, адвокат Єгоров С.О. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що оскаржувану постанову не отримував, зміст останньої дізнався з ЄДРСР 15 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу подав до районного суду із пропуском встановленого законом строку 22 грудня 2025 року. На підставі викладеного вважає, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, у зв`язку з тим, що доводи адвоката щодо поважності причини пропуску строку узгоджуються із матеріалами справи, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні захисник – адвокат Єгоров С.О. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №485785 від 17 жовтня 2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів із зазначенням ознак сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, водій від огляду відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до Олевської ЦЛ від 17 жовтня 2025 року, від огляду відмовився; розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом; електронним рапортом про повідомлення на службу 102 про ДТП за участю мотоцикла, за кермом якого був чоловік у військовій формі, який здійснив зіткнення зі стовпом; копією протоколу серії ЕПР1 №485800 від 17 жовтня 2025 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП; відеозаписами з портативного відеореєстратора поліцейського.

На думку апеляційного суду вказані докази узгоджуються з відеозаписами з портативного реєстратора працівників поліції, долученими до матеріалів справи, на яких зафіксовано як працівники поліції прибули на виклик 102 щодо дорожньо-транспортної пригоди, на місці була карета Швидкої допомоги, встановили обставини ДТП, особу винуватця - ОСОБА_1 , у зв`язку із виявленими у водія ознаками алкогольного сп`яніння запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 категорично відмовився. Працівники поліції роз`яснили наслідки відмови від проходження такого огляду у вигляді складення адміністративних матеріалів за порушення водієм п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність у ст. 130 КУпАП. Водію роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після складення адміністративних матеріалів працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 із складеними щодо нього протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, протоколом за ст. 124 КУпАП та іншими адміністративними матеріалами, які він підписав, від надання письмових пояснень відмовився. Від керування транспортним засобом водія відсторонили.

Разом з тим, на запитання поліцейського, водій підтвердив факт керування скутером, вчинення ним ДТП, зазначив, що все знає, бо сам колишній працівник поліції, їхав додому.

Тому, на переконання апеляційного суду, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за встановленими судом обставинами є доведеними, а наявність або відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним ДТП не є предметом розгляду у даному судовому засіданні.

Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026, оскільки хоча він і фрагментований, проте є послідовним, за допомогою останнього можна відтворити обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, згідно яких ОСОБА_1 керував скутером Yamaha з ознаками алкогольного сп`яніння, зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, у відповідності до встановленого законом порядку запропоновано йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі. Сам факт відмови його від проходження огляду був причиною складення протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зміст якого водій погодив своїм підписом без зауважень та заперечень, як і інші адміністративні матеріали.

Під час дослідження матеріалів справи, в т.ч. при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено.

Щодо аргументів скаржника про неврахування судом першої інстанції характеризуючих даних ОСОБА_1 як військовослужбовця, учасника бойових дій, перебування в полоні агресора, що вплинуло на стан його здоров`я, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Із аналізу частини першої ст. 130 КУпАП вбачається, що санкція вказаної норми не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення ПДР України, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки.

У даному випадку, з огляду на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, також вважаю за потрібне звернути увагу на наступне рішення.

Так, по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд наголошує, що статус учасника бойових дій у даному випадку не звільняє ОСОБА_1 від дотримання правил дорожнього руху як водія транспортного засобу.

Суд з повагою ставиться до факту проходження ОСОБА_1 військової служби, однак це не надає йому імунітету від відповідальності за настільки суспільно небезпечне адміністративне правопорушення, яке передбачене ст. 130 КУпАП.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП України, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення та є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що суд незаконно розглянув справу у його відсутності не забезпечивши належним чином його участь у справі за допомогою відеоконференцзв`язку, чим порушив його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Так, ст. 268 КУпАП визначає права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У частині 1 вказаної статті встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 268 КУпАП правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП не відноситься до категорії справ, у яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

За змістом постанови від 10 грудня 2025 року адвокат Єгоров С.О. не вийшов на зв`язок для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, що підтверджується довідкою, складеною за підписом секретаря судового засідання. Вказані обставини захисник заперечував.

Апеляційним переглядом підтверджено, що захисник був повідомлений про розгляду справи на 10 грудня 2025 року у районному суді, напередодні ознайомлювався з матеріалами адміністративної справи №287/2409/25, а також подав клопотання про закриття адміністративного провадження.

Одночасно, апеляційний суд зауважує, що постановою від 05 грудня 2025 року, суд задовольняючи заяву адвоката Єгорова С.О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, попередив заявника, що ризики технічної неможливості участі у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку, несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції використав усі доступні йому процесуальні інструменти для забезпечення участі ОСОБА_1 та його захисника Єгорова С.О. у судових засідань у даній справі.

Відтак, аргументи скаржника про порушення судом першої інстанції ст. 268 КУпАП права особи, що притягується до відповідальності, на захист апеляційний суд вважає надуманими.

Отже, суд першої інстанції дотримуючись вимоги ст. 268 КУпАП, обґрунтовано розглянув матеріали вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у відсутності особи, стосовно якої складено протокол та його захисника.

Вказана справа розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно, і доводами апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовано.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Олевського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу адвоката Єгорова Сергія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Й. Григорусь