Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №761/5542/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5542/26

Провадження № 2-а/761/370/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, закриття провадження у справі, в якому просив скасувати постанову № П-1836 від 09.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 09.02.2026 р. було винесено постанову № П-1836 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за те, що він, «як непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» до 05.06.2025 р. не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Позивач вважає вказану постанову незаконною, яка підлягає скасуванню, оскільки:

-Повісток на проходження ВЛК, направлення на проходження огляду він не отримував;

-Під час розгляду справи не було враховано, що він самостійно 30.01.2026 р. пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби;

-Тримісячний строк, передбачений ст. 38 КУпАП, на притягнення до адміністративної відповідальності закінчився, вважає строк розпочався 05.06.2025 р.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, та свого представника не направив, хоча був повідомлений про дату і час розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 19.02.206 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом враховано, що постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року).

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що 09.02.2026 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 складено протокол №П-1826 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

09.02.2026 р. т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 винесена постанова №П- 1826 про адміністративне правопорушення відносно Позивача, якою його визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 06.02.2026 р. ОСОБА_1 було доставлено до ТЦК як порушника правил військового обліку. Під час з`ясування обставин встановлено, що ОСОБА_1 як «як непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» до 05.06.2025 р. не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), визначено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за №36/41381 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 є громадянином України, військовозобов`язаний, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На запит суду ІНФОРМАЦІЯ_1 надав витяг з книги протоколів ВЛК (протокол №10 від 30.03.2004 р.), за яким ОСОБА_1 , 1977 р.н., солдат, ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд військово-лікарською комісією, визнаний непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатним у воєнний час.

Вказану інформацію стороною позивача не спростовано.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 року було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби (п.3.8 глави 3розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 року №402 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800.

Законом України від 21.03.2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» чітко визначено, що необхідність проходження повторного медичного огляду стосується усіх громадяни України віком від 25 до 60 років (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом.

Отже, позивач у строк до 05.06.2025 був зобов`язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, оскільки є громадянином України віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом.

Позивач не заперечує факту того, що він дійсно не пройшов ВЛК у строк, визначений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.04.2024 за № 3621-IX.

Невиконання цих дій у встановлений строк є підставою для адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Строк до 05.06.2025 встановлений для добровільного виконання вимоги закону, проте завершення цього строку не відміняє необхідність її виконання. Відповідно, весь час після 05.06.2025 особа, яка не виконала вимогу закону знаходиться у стані триваючого правопорушення.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 та від 11.12.2018 у справі № 242/924/17.

При триваючому правопорушенні слід встановити коли воно було виявлено відповідачем, оскільки адміністративне стягнення може бути накладено лише протягом трьох місяців з дня його виявлення.

Щодо доводів позивача про сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 ст.38 КУпАП передбачено, що за загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Разом із цим, ч. 1 ст. 38 КУпАП вказує, на виключення із загального правила: крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині 7 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Так ч.7 ст.38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Датою виявлення відповідачем порушення є 06.02.2026, тобто дата, коли позивача було доставлено до ТЦК як порушника правил військового обліку, з якої має відраховуватися строк для притягнення до відповідальності.

Після виявлення правопорушення 06.02.2026 р. спірна постанова була винесена 09.02.2026.

Частина 7 ст.38 КУпАП встановлює граничний термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП - не пізніше одного року з дня його вчинення. На момент складання постанови (09.02.26) термін в один рік з моменту граничної дати проходження ВЛК, визначеної Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX (з 06.06.2025 почався відлік строку) не сплив.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Ст. 9 ч.2 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було неуточнено свої облікові дані, у передбачений законодавством строк, чим вчинено правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 7, 210-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 276, 279-1, 283, 284 КУПАП, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, закриття провадження у справі,-залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .

Суддя: А.А.Осаулов