Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №761/51675/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/51675/25

Провадження № 2/761/6697/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» про визнання трудових відносин припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року до суду електронними засобами зв`язку через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» про визнання припиненими трудових відносин, у якій представник позивача просить визнати припиненими трудові відносини між ТОВ «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» та ОСОБА_1 з 28.08.2025 у зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі положень ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Позовна заява обґрунтована наступним. Наказом ТОВ «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» від 18.02.2025 року № 16 ОСОБА_1 з 19.02.2025 року прийнятий на роботу на невизначений строк на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти по предмету «правознавство». Однак відповідач заробітну плату сплатив на користь позивача лише за лютий-червень 2025 року. В подальшому відповідач не забезпечив позивача робочим місцем, а також перестав виплачувати заробітну плату. Дані обставини підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу (позивача) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати позивач прийняв рішення про розірвання трудового договору з відповідачем за власною ініціативою з 28.08.2025 року відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України. Заява про звільнення з роботи була направлена позивачем на адресу відповідача за місцем реєстрації останнього рекомендованим поштовим відправленням. Лист позивача із заявою про звільнення з роботи отриманий відповідачем 18.08.2025 року. Однак, наказ про звільнення позивача з роботи роботодавцем виданий не був. За місцем знаходження відповідача віднайти не вдалось. При перевірці діяльності відповідача на відкритих електронних ресурсах з`ясувалось, що діяльність ТОВ «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» не припинена, місцезнаходження зазначеного товариства не змінювалось. Фактично позивач не перебуває з відповідачем у трудових відносинах. Однак, формально трудові відносини з ТОВ «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» не припинені та перешкоджають працевлаштуванню позивачу. Рішення суду про припинення трудових відносин, необхідно для реалізації позивачем свого права на працю, загальнообов`язкового державного соціального страхування та пенсійного забезпечення у майбутньому. Тому, позивач звертається до суду з цим позовом і просить визнати трудові відносини між ним та ТОВ «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» припиненими з 28.08.2025 року.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєвої Ю.О від 18 грудня 2025 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача адвокат Криштоф Р.С. в судове засідання не з`явився, матеріли справи містять заяву про розгляд справи в його відсутність, підтримує позовні вимоги, просить позов задовольнити.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді за місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також шляхом розміщення судової повістки на сайті суду, між тим в судові засідання не з`являвся, відзиву не подав, заяв про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає за можливим заслухати справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

19.02.2025 позивача було прийнято на роботу до ТОВ «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» на невизначений строк на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти по предмету «правознавство», з посадовим окладом 9 939,00 грн, що підтверджується копією наказу (розпорядження) № 16 від 18.02.2025 року.

Відповідно до Довідки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування сформовано засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 25.10.2025 року вбачається, що за лютий-червень 2025 року позивачеві була нарахована та виплачена заробітна плата у розмірі 9 939,00 грн. щомісячно, а за решту місяців у позивача відсутні відомості про виплату йому заробітної плати.

14.08.2025 позивач засобами поштового зв`язку рекомендованим листом за адресою місцезнаходження ТОВ «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» направив відповідачу заяву із проханням звільнити його із посади у зв`язку із невиплатою йому заробітної плати.

Лист позивача із заявою про звільнення з роботи отриманий відповідачем 18.08.2025 року, що підтверджується даними АТ «Укрпошта». Однак, наказ про звільнення позивача з роботи роботодавцем виданий не був.

Частинами 2, 3 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установах, організаціях або з фізичною особою.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до абз. 4 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути, зокрема, безстроковим, що укладається на невизначений строк.

За приписами п. 4 ч. 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець, зокрема, не виконує законодавство про працю, умови трудового договору.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Отже, укладення трудового договору та виплата позивачеві заробітної плати за червень 2025 року засвідчує виникнення трудових відносин між відповідачем та позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.08.2025 позивач засобами поштового зв`язку рекомендованим листом за адресою місцезнаходження відповідача направив останньому заяву про звільнення з 29.08.2025 та видати копію наказу (розпорядження) про звільнення. У зв`язку із закінченням терміну зберігання зазначений лист було повернуто позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України позивач має право розірвати Договір у визначений ним строк за власним бажанням, оскільки відповідач не виконував законодавство про працю та умови трудового договору.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 681/1629/18 розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю або умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі № 279/402/20 вказано, що умовою розірвання трудового договору з ініціативи працівника згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України є власне бажання працівника, зумовлене неможливістю продовжувати роботу з підстав особистих його обставин. Згідно з частиною третьою цієї статті - це винні дії власника або уповноваженого ним органу через невиконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 587/1641/21 у правовідносинах із роботодавцем працівник є менш захищеною і більш економічно слабкою стороною, тому поведінка власника або уповноваженого ним органу у таких правовідносинах повинна бути послідовною.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним».

Отже, відповідач був належно повідомлений про бажання позивача звільнитися із 28.08.2025.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що трудовий договір між сторонами розірвано з 29.08.2025 відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 14, 81,82, 89, 130, 259, 263 265, 273, 280 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» та ОСОБА_1 з 28.08.2025 у зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Відомості про сторін :

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (відповідно до позову): АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «БАЗИС», код ЄДРПОУ 2892808731, місце знаходження 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд.12.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

08 квітня 2026 року