Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №591/3564/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року

м. Київ

справа № 591/3564/23

провадження № 61-3717св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - Сумська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Комунальна установа «Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «БЕРЕГИНЯ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на постанову Сумського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у складі колегії суддів Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року Сумська міська рада звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Комунальна установа «Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «БЕРЕГИНЯ», про визнання спадщини відумерлою.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого залишилася спадщина - квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказував, що ОСОБА_4 отримував соціальну допомогу по догляду вдома як одинока людина, рідних чи близьких у нього не було, утриманців також не було.

У квартирі, крім ОСОБА_4 , інших зареєстрованих осіб не було. Спадкова справа після його смерті не заводилася, заповіт від його імені не складався. У квартирі померлого без будь-яких правових підстав проживають відповідачі, які повідомили, що доглядали за померлим та вважають себе спадкоємцями.

Зазначав, що протягом визначених статтею 1270 ЦК України строків спадщина не була прийнята. Проживання у квартирі осіб, ступінь спорідненості яких із померлим немає змоги встановити, не дає підстав вважати їх спадкоємцями.

На підставі викладеного Сумська міська рада просила суд визнати відумерлою спадщину - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми, та передати спірну квартиру у власність Сумській міській територіальній громаді в особі Сумської міської ради.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Зарічний районний суд м. Суми заочним рішенням від 28 липня 2023 року позов Сумської міської ради задовольнив.

Визнав відумерлою спадщину - квартиру, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми, та передав її у власність Сумській міській територіальній громаді в особі Сумської міської ради.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що спадкоємців після смерті ОСОБА_4 не встановлено, до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини спадкоємці не зверталися і спадкова справа не заведена, після його смерті минуло більше року, тому суд дійшов до переконання про обґрунтованість позову про визнання спадщини відумерлою. Особи, які за повідомленням позивача фактично мешкають у квартирі, не надали суду обґрунтованих заперечень та доказів, які б підтверджували, що вони є спадкоємцями ОСОБА_4 .

Сумський апеляційний суд постановою від 08 лютого 2024 року заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов Сумської міської ради задовольнив.

Визнав відумерлою спадщину - квартиру АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

в м. Суми, та передав її у власність Сумській міській територіальній громаді

в особі Сумської міської ради.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що суд першої інстанції встановив зареєстроване місце проживання відповідачів, а тому законних підстав для здійснення їх виклику до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України у порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України не мав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що у цій справі як на день ухвалення заочного судового рішення, так і на момент апеляційного перегляду справи наявність спадкоємців ОСОБА_4 не встановлено. Апеляційний суд врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15 (провадження № 14-190цс20), про те, що інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11 березня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою

на постанову Сумського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у цій справі,

у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , посилається

на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 1277 ЦК України

у подібних правовідносинах щодо спору про відумерлість спадщини між органом місцевого самоврядування та спадкоємцем за законом четвертої черги, який поновлює строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

На переконання заявника, суд апеляційної інстанції помилково застосував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15 та постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 202/5154/21, оскільки правовідносини у справі, яка переглядається, не є подібними з правовідносинами, що врегульовані у вказаних судових рішеннях.

Заявник зазначає, що станом на дату ухвалення судового рішення 13 червня 2023 року приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 16/2023 на підставі заяви ОСОБА_1 , якому роз`яснено щодо встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Звертає увагу, що в провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває позов ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та додаткового строку для прийняття спадщини (справа № 591/6109/23). ОСОБА_1 звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 591/6109/23, однак апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні такого клопотання.

Аргументи інших учасників справи

Сумська міська рада у відзиві на касаційну скаргу вказує на обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 липня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7). За життя ОСОБА_4 був одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 , за цією ж адресою він був єдиним зареєстрованим на день смерті (а. с. 11, 16, 17).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, заповіт він не складав (а. с. 18-20).

За життя ОСОБА_4 не перебував на обліку опікунів/піклувальників, прийомних батьків - вихователів, у його сім`ю малолітні чи неповнолітні діти не

влаштовувалися (а. с. 21).

ОСОБА_4 перебував на обліку як отримувач субсидії до своєї смерті та перебував на обліку як пенсіонер за віком, дитина війни. В реєстрі повнолітніх недієздатних (обмежено дієздатних) осіб не обліковувався (а. с. 22).

За період з 11 лютого 2016 року до 21 жовтня 2021 року ОСОБА_4 отримував соціальну послугу по догляду вдома (а. с. 15, 23-25, 143-166).

Листом від 29 грудня 2022 року Комунальне підприємство «Сумитеплоенергоцентраль» повідомило Центр надання адміністративних послуг,

що мешканець квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_5 заявив про заселення квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 безпритульних людей, які безоплатно користуються комунальними послугами, створюють антисанітарні умови. 27 грудня 2022 року підприємством опечатано квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 14).

Свідок ОСОБА_6 місцевому суду пояснила, що є працівником Комунальної установи «Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «БЕРЕГИНЯ» та доглядала за ОСОБА_4 з 2016 року до його смерті. Приходила до нього двічі на тиждень, виконувала роботи по дому, які він потребував. У квартирі, крім ОСОБА_4 , ніхто не проживав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частина перша статті 400 ЦПК України визначає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям оскаржуване судове рішення відповідає з огляду на таке.

Відповідно до глави 86 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Одночасно ЦК України запобігає таким ситуаціям, коли відсутність спадкоємців має наслідками відсутність власників спадкового майна та його занепад, а тому передбачає у такому випадку перехід прав на це майно до територіальної громади за місцем знаходження цього майна (стаття 1277 ЦК України).

Згідно із статтею 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 ЦПК України справи про визнання спадщини відумерлою суд розглядає в порядку окремого провадження.

Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини (стаття

334 ЦПК України).

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (стаття 338 ЦПК України).

Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури (постанови Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 712/14171/21, від 25 липня 2023 року у справі № 204/3252/21, від 22 квітня 2024 року у справі № 205/5655/21, від 17 липня 2024 року у справі № 522/1364/20, від 10 липня 2024 року у справі № 521/15714/22, від 02 жовтня 2024 року у справі справа № 522/2960/20).

Встановивши, що інших спадкоємців ОСОБА_4 за заповітом і за законом немає, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для визнання спадщини, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми, відумерлою.

Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади

в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким

зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі.

Захист інтересу територіальної громади щодо відумерлої спадщини може здійснюватися з використанням механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, якщо є підстави для визнання спадщини відумерлою та майно не було відчужено іншій (третій) особі.

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не розглянув клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 591/6109/23, не впливає на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду.

Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 05 березня 2025 року, яке в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 05 квітня 2025 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Вольвач А. В., про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовив.

Інші доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування правильних по суті судових рішень, оскільки ґрунтуються на необхідності переоцінки доказів і обставин, яким суди першої та апеляційної інстанцій надали належу оцінку. Водночас відповідно до вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та вірно застосував статтю 1177 ЦК України, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого судом апеляційної інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

У справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості та є достатньо мотивованим.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара