Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №642/4152/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 642/4152/24

провадження № 61-7926св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), Державного агентства лісових ресурсів України,

відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року у складі судді Балабая С. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2025 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), Державного агентства лісових ресурсів України звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» (далі - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»), Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду шляхом визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки.

Позовну заяву мотивував тим, що рішенням 26 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 285/08 (додаток № 1 пункт 130) ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1 000,0 кв. м, для будівництва таобслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Також рішенням 26 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 285/08 (додаток № 1 пункт 130) ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1 200,0 кв. м, для ведення садівництва. Надалі, під час виконання Державним підприємством «Східгеоінформ» (далі - ДП «Східгеоінформ») комплексу робіт з визначення та встановлення меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 , згідно з технічним завданням, начальник відділу державного земельного кадастру Управління земельних ресурсів у м. Харків, всупереч інтересам ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», без попереднього погодження меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 з ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», без виконання спеціальних зйомок і обстежень земель, 07 листопада 2008 року підписав два акти встановлення та погодження меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 , як довірена особа суб`єкта права власності (користування) суміжних земельних ділянок, визначивши їх як землі, що не надані у власність або користування, та землі загального користування. Фактично частина запроектованих земельних ділянок на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137200:13:001:0175, площею 0,0368 га та, кадастровий номер 6310137200:13:001:0176, площею 0,0219 га вкриті лісовими насадженнями та знаходяться на території кварталу № 339 ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». При цьому вилучення земельних лісових ділянок з постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», розроблення проекту відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, його погодження та затвердження не проводилось. Підписаний 07 листопада 2008 року ОСОБА_3 акт встановлення та погодження меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, який долучений до розробленого ДП «Східгеоінформ» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на замовлення ОСОБА_1 , кадастровий номер 6310137200:13:001:0175, та становить його невід?ємну частину, став підставою для позитивного погодження розробленого проекту землеустрою в подальшому. Після цього рішенням 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 24 грудня 2008 року № 359/08 (додаток № 1 пункти 253, 253.1) без фактичного вилучення земельних лісових ділянок у постійного землекористувача у порядку, передбаченому статтями 149, 151 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), розроблений ДП «Східгеоінформ» проект землеустрою затверджено тапередано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1 га (з якої площа 0,0368 га вкрита лісовими насадженнями) з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 . Надалі виготовлений державний акт серії ЯИ № 760852 на ім?я ОСОБА_1 14 січня 2010 року зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Управління Держкомзему у м. Харкові за № 511070800004, що відповідно до статті 125 ЗК України є часом виникнення права власності на земельну ділянку. Крім того, підписаний 07 листопада 2008 року ОСОБА_3 акт встановлення та погодження меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,12 га, який долучений до розробленого ДП «Східгеоінформ» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на замовлення ОСОБА_1 , кадастровий номер 6310137200:13:001:0176, та становить його невід`ємну частину, став підставою для позитивного погодження розробленого проекту землеустрою в подальшому. Рішенням 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 24 грудня 2008 року № 359/08 (Додаток № 1 пункти 253, 253.1) без фактичного вилучення земельних лісових ділянок у постійного землекористувача у порядку, передбаченому статями 149, 151 ЗК України, розроблений ДП «Східгеоінформ» проект землеустрою затверджено, та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,12 га (з якої площа 0,0219 га вкрита лісовими насадженнями) з цільовим призначенням - для ведення садівництва на АДРЕСА_1 . Надалі виготовлений державний акт серії ЯИ № 760853 на ім?я ОСОБА_1 14 січня 2010 року зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю управління Держкомзему у м. Харкові за № 511070800005, що відповідно до статті 125 ЗК України є часом виникнення права власності на земельну ділянку. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 червня 2024 року № 382185013 договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Е. В. тa зареєстрованим у реєстрі за № 1495, ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 (на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Лебединського районного нотаріального округу Сумської області Жураховським Д. В. 18 квітня 2014 року за реєстровим № 498) передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:13:001:0175. Крім цього, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 червня 2024 року № 382208063 договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1208, ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 (на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Лебединського районного нотаріального округу Сумської області Жураховським Д. В. 18 квітня 2014 року за реєстровим № 498) передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:13:001:0176. Надалі на підставі зазначених вище договорів купівлі-продажу земельних ділянок приватними нотаріусами як державними реєстраторами прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексні номери № 13205871 від 21 травня 2014 року та № 13213452 від 21 травня 2014 року) та здійснено записи про право власності щодо реєстрації речового права на земельні ділянки, з кадастровими номерами: 6310137200:13:001:0175, 6310137200:13:001:0176 (реєстраційні номери об?єкта нерухомого майна 365186663101 та 365302863101 відповідно), за ОСОБА_2 . Згідно з технічним завданням на виконання робіт зі складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого з управлінням земельних ресурсів 06 листопада 2008 року та затвердженого замовником 07 листопада 2008 року, основним етапом роботи визначено, серед іншого, обстеження земельної ділянки на місцевості, визначення цільового використання земельної ділянки, визначення умов та терміну землекористування (підпункт 5.1), вирахування збитків тa втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (підпункт 5.2). Водночас, згідно з актами встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки від 07 листопада 2008 року № 1 та від 07 листопада 2008 року № 2 межі земельних ділянок, які підлягали відведенню ОСОБА_1 , з ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не погоджувались. Також у землевпорядній документації відсутня інформація у довідці за формою 6-зем щодо належності спірних земельної ділянок до земель лісогосподарського призначення, що свідчить про недослідження категорії земель, за рахунок яких вони відводяться, що призвело до неправильного визначення їх цільового використання. Таким чином, прокурор вважав, що розробку землевпорядної документації здійснено з порушеннями законодавства.

Переконував, що з огляду на те, що спірні землі вибули з власності держави без відповідної правової підстави, без згоди їх користувача, вони повинні бути повернуті за вимогою власника (користувача), а документи, на підставі яких їх було передано, визнано незаконними, скасовано, а також визнано недійсними.

Зазначив, що зайняття ОСОБА_2 земель лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та Лісового кодексу України (далі - ЛК України) треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник (користувач) земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. Обраний спосіб захисту в такому випадку спрямований на поновлення порушених прав держави. Таким чином, враховуючи, що законні підстави передачі у власність вищезазначеним особам земельних ділянок, кадастрові номери 6310137200:13:001:0175 та 6310137200:13:001:0176, відсутні, рішення Харківської міської ради підлягають визнанню в судовому порядку незаконними та скасуванню, правовстановлюючі документи на земельні ділянки (державні акти на право власності на земельні ділянки, договори купівлі-продажу земельних ділянок) - визнанню недійсними, реєстрація земельної ділянки - скасуванню, а земельна ділянка - поверненню.

Наголошував, що про зазначені вище порушення та намір представництва інтересів держави органами прокуратури у суді в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова повідомила листами Харківську обласну державну адміністрацію та Державне агентство лісових ресурсів України від 08 травня 2024 року. Однак, не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту відчуження зазначених земельних ділянок, Харківською обласною державною адміністрацією та Державним агентством лісових ресурсів України заходів, спрямованих на її повернення у власність держави, не вжито, своїм правом на звернення до суду з відповідним позовом зазначені особи не скористались, що свідчить про їх бездіяльність та наявність у керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, підстав передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом самостійно.

Крім того, зазначив, що підставою представництва прокурором інтересів держави в суді у цьому випадку є порушення прав та інтересів Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), яка є розпорядником спірних земель, а також Державного агентства лісових ресурсів України, до сфери управління якого входить ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», в постійному користуванні якого перебуває земельна ділянка.

Наголошував на тому, що пред`являючи цю позовну заяву, він виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної земельної ділянки, що перебуває у володінні ОСОБА_2 , у відання держави. Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що Харківською міською радою незаконно передано у власність ОСОБА_1 спірні земельні ділянки: кадастровий номер 6310137200:13:001:0175, площею 0,1 га (з якої площа 0,0368 га вкрита лісовими насадженнями), з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на АДРЕСА_1 , та кадастровий номер 6310137200:13:001:0176, площею 0,12 га (з якої площа 0,0219 га вкрита лісовими насадженнями), з цільовим призначенням - для ведення садівництва, на АДРЕСА_1 , а остання надалі відчужила їх ОСОБА_2 . Зазначав, що його звернення до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельних ділянок, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. Факт протиправного вилучення земель лісового фонду державної власності порушує інтереси держави як власника, щодо реалізації передбаченого частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно розпоряджатися нею через уповноважений орган виконавчої влади, а також позбавляє позивачів права використовувати їх за цільовим призначенням, що є підставою для втручання органів прокуратури.

З урахуванням викладеного, керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), Державного агентства лісових ресурсів України просив суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення 26 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 285/08 «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» в частині (додаток № 1 пункт 130), якою ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки загальною площею, орієнтовно, 2 111,0 кв. м, з яких 1 000,0 кв. м - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 1111,0 кв. м - для ведення садівництва на АДРЕСА_1 ;

- визнання незаконним та скасування рішення 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 24 грудня 2008 року № 359/08 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» в частині (додаток № 1 пункти 253, 253.1), якою змінено цільове призначення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 1 000,00 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1 200,0 кв. м - для ведення садівництва на АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:13:001:0175, площею 1000,0 кв. м, серії ЯИ № 760852, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 511070800004;

- визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:13:001:0176 площею 1200,0 кв. м серії ЯИ № 760853, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 511070800005;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловим Е. В. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1495), згідно з яким ОСОБА_1 відчужено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137200:13:001:0175 (номер запису про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 5731959);

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С. А. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1208), згідно з яким ОСОБА_1 відчужено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га, для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137200:13:001:0176 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 5734099);

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:13:001:0175 (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 5731959);

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:13:001:0176 (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 5734099);

- скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 6310137200:13:001:0175, в Державному земельному кадастрі, шляхом скасування кадастрового номера з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи;

- скасування державної реєстраційної земельної ділянки, кадастровий номер 6310137200:13:001:0176, в Державному земельному кадастрі, шляхом скасування кадастрового номера з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи;

- зобов`язання ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:13:001:0175, загальною площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:13:001:0176, загальною площею 0,1200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року в задоволені позовних вимог керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), Державного агентства лісових ресурсів України відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2024 року у справі № 642/4152/24 та знято арешт із земельної ділянки, кадастровий номер 6310137200:13:001:0175, загальною площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 365186663101), що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2014 року, серія та номер 1495, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Е. В., та із земельної ділянки, кадастровий номер 6310137200:13:001:0176, загальною площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 365302863101 у Державному реєстрі речових прав), що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2014 року, серія та номер 1208, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки лісового фонду вибули з володіння держави, право власності на них зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , однак заявлений прокурором негаторний позов про повернення цих земельних ділянок, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки лісового фонду.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 травня 2025 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), Державного агентства лісових ресурсів України задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року змінено, доповнено його мотивувальну частину висновками, викладеними у цій постанові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про те, що оскільки спірні земельні ділянки лісового фонду вибули з володіння держави, право власності на такі зареєстроване за ОСОБА_2 , то заявлений прокурором негаторний позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними та скасування рішення Харківської міської ради, скасування державної реєстрації, повернення спірних земельних ділянок не спрямований у контексті зазначених обставин справи на ефективне відновлення права держави на такі земельні ділянки лісового фонду, які частково накладається на землі лісогосподарського призначення та які перебувають у постійному користуванні ДП «Харківська наукова-дослідна станція». Натомість належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що прокурор Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах Харківської обласної державної адміністрації та Державного агентства лісових ресурсів України, має довести, які саме земельні ділянки знаходиться в межах кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова наукова-дослідна станція», після чого вони можуть бути витребувані від особи, яка незаконно заволоділа такими земельними ділянками.

Також апеляційний суд зазначив про те, що спірні земельні ділянки, які знаходиться в межах кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова наукова-дослідна станція», мають бути ідентифіковані, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що відповідачка ОСОБА_2 буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку в межах кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова наукова-дослідна станція», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність ОСОБА_2 якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

20 червня 2025 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури через підсистему «Електронний Суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення у цій справі про задоволення позову керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), Державного агентства лісових ресурсів України

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неврахування судами попередніх інстанції правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справах № 487/10128/14-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц і № 633/408/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 363/2877/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права щодо дослідження наявних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не надали належної оцінки тому, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави без відповідної правової підстави та без згоди їх користувача;

- не звернули увагу на те, що зайняття земельних ділянок лісового фонду, зокрема шляхом часткового накладення земельних ділянок, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками, а тому ефективним способом захисту права власника у такому випадку є усунення перешкод у користуванні належним йому майном;

- не врахували, що пред`явлення позовної заяви шляхом витребування частини земельних ділянок площею 0,0205 га та 0,0348 га (в межах накладення на землі лісогосподарського фонду) є абсолютно неефективним, таким, що порушить принцип процесуальної економії та не призведе до реального виконання;

- не звернули увагу на необхідність надати позовним вимогам належну інтерпретацію та застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм,

- не надали належну оцінку всім доводам і аргументам заявника, тощо.

Також у касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури виклав клопотання про розгляд цієї справи за участі представника Офісу Генерального прокурора.

У серпні 2025 року Харківська міська рада через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, в якому зазначила про необґрунтованість та безпідставність доводів такої касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Також у серпні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, у якому просили залишити таку касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2025 року у справі № 642/4152/24 - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 червня 2025 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2025 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, а саме запропоновано подати докази доплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Холодногірського районного суду міста Харкова матеріали справи № 642/4152/24; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У серпні 2025 року матеріали справи № 642/4152/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника керівника Харківської обласної прокуратури про розгляд справи з викликом сторін; справу № 642/4152/24 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням 26 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 23 жовтня 2008 року за № 285/08 «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» (додаток № 1 пункт130) ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок площею, орієнтовно, 2 111,0 кв. м, з яких 1 000,0 кв. м - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1111,0 кв. м для ведення садівництва на АДРЕСА_1 .

Відповідно до зазначеного рішення, Державним підприємством «Східгеоінформ» було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Згаданим земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери 6310137200:13:001:0175 та 6310137200:13:001:0176.

Згідно з технічним завданням на виконання робіт зі складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого з управлінням Держкомзему у м. Харкові 06 листопада 2008 року та затвердженого замовником 07 листопада 2008 року, основним етапом роботи визначено, серед іншого, забезпечити обстеження земельної ділянки на місцевості (пункт 5), визначення цільового використання земельної ділянки, визначення умов та терміну землекористування (підпункт 5.1), вирахування збитків та втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (підпункт 5.2), особливою умовою відведення земельної ділянки (пункт 13) є переведення частини земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, врахувати межу зелених насаджень.

Згідно з актом встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки від 07 листопада 2008 року № 1 та актом встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки від 07 листопада 2008 року № 2 межі земельних ділянок, яка підлягала відведенню ОСОБА_1 , з Данилівським дослідним держлісгоспом не погоджувались.

Відповідно до листа від 23 травня 2024 року № 114/01 ДП «Харківська лісова наукова-дослідна станція» не надавало жодних погоджень щодо вилучення та відведення земельних ділянок, кадастрові номери 6310137200:13:001:0175 та 6310137200:13:001:0176, у власність (користування).

Рішенням 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 24 грудня 2008 року № 359/08 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва та передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1 000,0 кв. м - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 1 200,0 кв. м - для ведення садівництва, 1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також передано зазначену земельну ділянку в приватну власність останньої.

14 січня 2010 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Управлінням Держкомзему у м. Харкові були зареєстровані державні акти на землю серії ЯИ № 760852 та серії ЯИ № 760853, видані на ім`я ОСОБА_1 , за номерами 511070800004, 511070800005 відповідно.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Е. В. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1495), ОСОБА_1 передала у власність покупцю ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:13:001:0175. Пунктом п`ятим цього договору оціночна вартість земельної ділянки згідно з звітом в стислій формі № EW140417-008 про оцінку майна, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «САБО консалтинг» (далі - ТОВ «САБО консалтинг»), дата оцінки - 17 квітня 2014 року, дата завершення складання звіту - 29 квітня 2014 року, становить 250 528,00 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1208), ОСОБА_1 передала у власність покупцю ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:13:001:0176. Пунктом п`ятим цього договору визначена оціночна вартість земельної ділянки згідно зв звітом в стислій формі № EW140417-006 про оцінку майна, виданого ТОВ «САБО консалтинг», дата оцінки - 17 квітня 2014 року, дата завершення складання звіту - 28 квітня 2014 року, становить 263 907,00 грн.

На підставі укладених договорів та державного акта на право власності на земельну ділянку приватними нотаріусами Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Е. В. та Гавриловою С. А., як державними реєстраторами, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номера: 21942348 та 21950483 від 21 травня 2014 року, здійснено запис про право власності щодо реєстрації речового права на земельні ділянки, кадастрові номери 6310137200:13:001:0175 та 6310137200:13:001:0176 за ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 23 січня 1967 року № 41 «Про виділення лісопаркової частини з лісів зелених зон Харківської області», виділено зі складу лісів зелених зон навколо міст області лісопаркову частину Данилівському дослідному лісгоспу 1077,00 га.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів від 03 липня 1972 року за № 292 затверджено межі лісових земель на території Ленінського району м. Харкова, загальною площею 1 166,00 га, які перебували в постійному користуванні Жовтневого Держлісгоспу.

Зміст листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 19 червня 2024 року свідчить про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 6310137200:13:001:0176, за матеріалами лісовпорядкування станом на 2008 рік, відповідно до наданих координат, частково знаходиться в межах кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», орієнтовна площа перетину з межами кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» становить 0,0205 га із загальної площі ділянки 0,1200 га, та земельна ділянка, кадастровий номер 6310137200:13:001:0175, частково знаходиться в межах кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», площа перетину меж земельної ділянки, кадастровий номер 6310137200:13:001:0175, з межами кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» становить 0,0348 га із загальної площі ділянки 0,1000 га.

Також у вказаному листі зазначено, що станом на 2013 рік, згідно чинними координатами, земельна ділянка, кадастровий номер 6310137200:13:001:0176, частково знаходиться в межах кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», орієнтовна площа перетину з межами кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» становить 0,0205 га із загальної площі ділянки 0,1200 га, та земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175 частково знаходиться в межах кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», площа перетину меж земельної ділянки, кадастровий номер 6310137200:13:001:0175, з межами кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» становить 0,0348 га із загальної площі ділянки 0,1000 га.

До матеріалів справи позивачем долучено планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», зокрема планшет № 21 та копії планшетів з матеріалів лісовпорядкування 2003 року, які свідчать про те, що на момент відведення у приватну власність межі земельних ділянок, кадастрові номери 6310137200:13:001:0176 та 6310137200:13:001:0175, перетиналися з межами кварталу № 339, що належить ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Данилівського дослідного держлісгоспу на території Ленінського району м. Харкова знаходяться земельні лісові ділянки кварталів 310-341 Дергачівського лісництва - землі лісогосподарського призначення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їй правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.

Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також нормами статей 56, 57 ЗК України.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області посилався на те, що спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, їх передача у приватну власність ОСОБА_1 частково здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні майном визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки лісогосподарського призначення, що відповідає негаторному позову.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа ним, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункти 65-67)).

Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема, фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункти 70-71)).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише у разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов, не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного і негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі положень яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18 (пункт 95) і № 488/6211/14-ц, провадження № 14-235цс18 (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18 (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, провадження № 14-31цс20, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, провадження № 12-25гс21 (пункт 37).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновок, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21).

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі

№ 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірних земельних ділянок, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України).

Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог про витребування на її користь спірних земельних ділянок та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, суд першої інстанції, з яким у незміненій частині його рішення погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки лісового фонду.

Також суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння останнього набувача.

Водночас, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що прокурор має довести, які саме земельні ділянки знаходяться в межах кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова наукова-дослідна станція», після чого вони можуть бути витребувані від особи, яка незаконно заволоділа такими земельними ділянками.

Крім того, апеляційний суд правильно зазначив про те, що спірні земельні ділянки, які знаходиться в межах кварталу № 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова наукова-дослідна станція», мають бути ідентифіковані, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України).

Посилання у касаційні скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на необхідність надати позовним вимогам належну інтерпретацію та застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, є необґрунтованими.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд наголошує на тому, що застосування судом принципу jura novit curia («суд знає закони») безпосередньо залежить як від предмета пред`явленого позову, так і від конкретних фактичних обставин, встановлених судом у кожній справі окремо.

У цій справі прокурор обрав негаторний позов як спосіб захисту порушеного прав держави на спірні земельні ділянки та наполягав на тому, що підставою у цих спірних правовідносинах є приписи статей 391 ЦК України, 152 ЗК України, та просив захистити порушені права держави шляхом задоволення негаторного позову (про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду шляхом визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки), тому суд першої інстанції, з яким у незміненій частині його рішення погодився й апеляційний суд, розглянувши позов у межах предмета і підстав заявленого позову, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у зв`язку з обранням ним неефективного способу захисту інтересів держави на землі лісогосподарського призначення.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 902/1592/15, від 18 березня 2019 року у справі № 908/1165/17, від 05 червня 2019 року у справі № 909/452/18.

За наведених вище обставин Верховний Суд вважає, що скаржник належним чином не обґрунтував необхідності застосування судами принципу jura novit curia («суд знає закони») та інтерпретацію позовних вимог при вирішенні цього спору.

Аргументи касаційної скарги про те, що належним способом захисту прав держави на спірні землі лісогосподарського призначення є негаторний позов, Верховний Суд також відхиляє, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений виключно володільцем майна (виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння), яким держава в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), Державного агентства лісових ресурсів України, в інтересах якої прокурором був пред`явлений цей позов, наразі не є.

Натомість, як свідчать матеріали справи, що переглядається, дійсними володільцем спірних земельних ділянок є саме відповідачка ОСОБА_2 . Тому прокурор, який діє в інтересах держави як власника спірного майна, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати таке майно від особи, яка є останнім його набувачем, та в такому випадку має бути заявлена вимога саме про витребування майна з чужого незаконного володіння, інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц та № 633/408/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 363/2877/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19 та інших є необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суд першої інстанції, з висновками якого у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині погодився й апеляційний суд, виходив з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави без відповідної правової підстави та без згоди їх користувача, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права держави на спірні земельні ділянки, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Доводи касаційної скарги про те, що пред`явлення позовної заяви шляхом витребування частини земельних ділянок площею 0,0205 га та 0,0348 га (в межах накладення на землі лісогосподарського фонду) є абсолютно неефективним, таким, що порушить принцип процесуальної економії та не призведе до реального виконання, Верховний Суд також відхиляє, оскільки вони зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником чинного законодавства України.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права.

Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених частиною першою статті 410 ЦПК України.

Щодо розподілу інших судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк