Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №750/6509/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року

м. Київ

справа № 750/6509/24

провадження № 61-7745св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2025 року у складі судді Бойко А. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2025 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення.

2. Позов обґрунтовано тим, що вона була 25 років офіційною, а потім до його загибелі цивільною дружиною загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_5 .

3. Вказувала, що хоча вони розірвали шлюб 24 грудня 2021 року, проте продовжували разом проживати як чоловік та жінка, вели спільне господарство (готували на кухні, оплачували комунальні послуги, продовжували робити ремонт, ходили разом у гості та ін.)

4. З 03 березня 2022 року ОСОБА_5 було мобілізовано до Збройних Сил України.

5. З початку проходження військової служби ОСОБА_5 постійно підтримував зв`язок з нею.

6. 13 березня 2022 року вона разом із сином виїхали з м. Чернігова через небезпечну ситуацію, а 14 березня 2022 року була остання розмова з чоловіком.

7. Згодом вона дізналася, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 загинув.

8. Вона подала заяву про отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця разом з документами, проте їх повернули на доопрацювання, оскільки не надано документів, які підтверджують, що вона є членом сім`ї загиблого військовослужбовця, а саме судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення.

9. Враховуючи викладене просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , у період з часу офіційного розлучення подружжя до дня смерті ОСОБА_5 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

10. Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт того, що вона дійсно проживала разом із ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з 24 грудня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

15. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16, від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17, від 07 грудня 2020 року в справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року в справі № 127/28507/15, від 31 жовтня 2024 року в справі № 522/11976/21, від 23 квітня 2025 року в справі № 157/404/24, від 30 квітня 2025 року в справі № 357/7533/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

недослідження зібраних в справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної уваги доказам спільних витрат чоловіка та жінки, квитанції про поповнення позивачкою мобільного рахунку ОСОБА_5 , сплату комунальних послуг.

17. Зазначає, що суди не проаналізували покази свідків, які узгоджуються з іншими письмовими доказами.

18. Отже, судами неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки судів не відповідають наявним в матеріалам справи доказам, наданим позивачкою.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. ОСОБА_1 і ОСОБА_5 з 10 вересня 1996 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 грудня 2021 року.

20. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21. Згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 27 лютого 2023 року станом на 14 березня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

22. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 березня 2022 року № 51 відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022 року № 32/321/501/13Т зараховано, зокрема, ОСОБА_5 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення з 03 березня 2022 року і визнано таким, що вибув для безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, захисту населення та інтересів держави на території Чернігівської області.

23. З лікарського свідоцтва про смерть № 469 від 15 березня 2022 року вбачається, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, внаслідок яких помер. Поранення та причина смерті визнані такими, що пов`язані із захистом Батьківщини.

24. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 червня 2022 року № 153 сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 15 березня 2022 року та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю.

25. 28 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ІНФОРМАЦІЯ_2 батька її сина сержанта ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

26. Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14 лютого 2023 року на адвокатський запит із заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 сержанта ОСОБА_5 звернулись: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_3 , колишня дружина - ОСОБА_1 на сина ОСОБА_6 .

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18 серпня 2022 року № 170 призначено одноразову грошову допомогу батьку та матері в розмірі 2/4 частини 15 000 000 грн, в сумі 7 500 000 грн у рівних частках кожному, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31 серпня 2022 року № 675 було виплачено одноразову грошову допомогу батьку та матері. Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22 грудня 2022 року № 322 призначено одноразову грошову допомогу сину загиблого в розмірі 1/4 частини 15 000 000 грн, в сумі 3 750 000 грн.

27. 05 квітня 2023 року заяву про призначення і виплату одноразової грошової допомоги разом з документами до ІНФОРМАЦІЯ_4 подала ОСОБА_1 . Проте, документи повернуті їй на доопрацювання без реалізації, оскільки не надано документи, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що вона була членом сім`ї загиблого старшого сержанта ОСОБА_5 , а саме судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення.

28. Відповідно до довідки, засвідченої Головою вуличного комітету № 36, фактично мешкали однією сім`єю та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 14 березня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Організацією поховання загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 займався ОСОБА_7 , так як дружина ОСОБА_1 з дитиною перебували за кордоном.

29. Згідно з Актом про встановлення фактів від 03 квітня 2023 року, складеним сусідами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у присутності голови вуличного комітету № 36, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в період з 24 грудня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне домашнє та присадибне господарство, робили ремонт, мали спільне майно та виховували разом сина ОСОБА_12 , 2013 року народження.

30. Відповідно до заяви класного керівника ОСОБА_13 від 04 квітня 2023 року за період навчання та до 24 лютого 2022 року вихованням сина займалися спільно батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_1 . Батько та мати дитини спільно цікавилися успішністю сина, разом відвідували батьківські збори, спільно брали участь в житті та навчанні дитини, а також разом завжди супроводжували дитину зі школи. Дитина росла та виховувалася в здоровій атмосфері та повноцінній сім`ї, яка складалась із батька та матері, які проживали разом.

Позиція Верховного Суду

31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

32. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

37. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

38. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

39. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5- рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

40. Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

41. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

42. Факти спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

43. ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту проживання однією сім`єю позивачки та ОСОБА_5 з моменту їх розлучення, а саме з 24 грудня 2021 року до 14 березня 2022 року, дати загибелі ОСОБА_5 .

44. Вказувала, що встановлення зазначеного факту необхідно їй для отримання вирішення питання щодо здійснення виплат їй як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

45. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

46. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

47. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 80 ЦПК України).

48. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

49. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці (постанови Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18), від 21 жовтня 2024 у справі № 522/11976/21 (провадження № 61-7693св24).

50. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт того, що вона дійсно проживала разом із ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з 24 грудня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

51. Колегія суддів відхиляє посилання заявниці на те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної уваги доказам спільних витрат чоловіка та жінки, квитанції про поповнення позивачкою мобільного рахунку ОСОБА_5 , сплату комунальних послуг, оскільки наведені заявницею доводи не підтверджують наявність між нею та ОСОБА_5 взаємних прав та обов`язків як подружжя.

52. При цьому слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

53. Крім того, судами правомірно враховано, що ОСОБА_1 зверталася із позовною заявою про розірвання шлюбу ще у червні 2021 року, проте ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 серпня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду за заявою позивачки (а. с.142-144, т. 1).

54. Звертаючись із повторним позовом про розірвання шлюбу у жовтні 2021 року, ОСОБА_1 вказувала, що спільне подружнє життя не склалось та шлюбні відносини припинені. У мотивувальній частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 грудня 2021 року зазначено, що сторони припинили шлюбні відносини та ведуть окреме господарство, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків (а. с. 95, т. 1).

55. Також у червні 2021 року ОСОБА_1 зверталася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів і Деснянським районним судом м. Чернігова від 07 червня 2021 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 травня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 258, т. 1).

56. Постановою старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові від 25 червня 2021 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_5 (а. с. 263-264, т. 1).

57. 30 червня 2021 року державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_5 в ГУНП в Чернігівській області (а. с.265-266, т. 1).

58. Судами встановлено, що під час розгляду справи позивачка не заперечувала, що виконавче провадження залишається відкритим.

59. Таким чином, обставини, встановленні у судовому рішення від 24 грудня 2021 року, та звернення позивачки до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів є свідченням неналежного виконання батьком свого обов`язку утримувати дитину й, відповідно, відсутні підстави стверджувати про наявність взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

60. Крім того, ОСОБА_1 після примирення з ОСОБА_5 і до дня його смерті не зверталася із заявою про повернення виконавчого документа.

61. Доводи заявниці щодо неврахування судами попередніх інстанцій показань свідків, відхиляються колегією суддів, оскільки показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

62. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

63. Посилання заявниці на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16, від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17, від 07 грудня 2020 року в справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року в справі № 127/28507/15, від 31 жовтня 2024 року в справі № 522/11976/21, від 23 квітня 2025 року в справі № 157/404/24, від 30 квітня 2025 року в справі № 357/7533/22, відхиляються колегією суддів, оскільки оскаржувані судові рішення, з урахуванням встановлених судами обставин, не суперечать висновкам, які містяться у наведених заявницею постановах.

64. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

65. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

66. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк