Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №758/20874/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/20874/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді- Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у якому просить стягнути з відповідачів 197 047,90 грн відшкодування матеріальної шкоди, 20 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що 21.05.2025 о 15 год 30 хв у м. Києві, по вул. Некрасова, 1, водій ОСОБА_4 керував автомобілем марки «Тойота», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху в залежності від дорожньої обстановки, не впорався з керуванням внаслідок чого, скоїв наїзд на нерухомий припаркований автомобіль марки «Фольксваген», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 , який належить позивачу. Внаслідок ДТП автомобілі марки «Тойота», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 та автомобіль марки «Фольксваген», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_3 отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій ОСОБА_4 порушив п. 2.3б та 12.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Як стверджується у позові, відповідач ОСОБА_4 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишив, чим порушив п. 2.10а ПРР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. Вказані обставини встановлені постановою Подільського районного суду м. Києва від 19.09.2025 по справі № 758/13702/25.

У позові зазначається, що цивільна відповідальність винуватця ДТП застрахована в ТДВ СГ «Оберіг», відповідно до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.10.2024, № CA-0433511.

Зауважується, що відповідно до розрахунку страхового відшкодування матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу марки «Тойота», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_4 , внаслідок пошкодження при ДТП, становить 217 426,46 грн. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 00/10.06.25 від 21.06.2025, вартість матеріального збитку становить 217 426,46 грн.

Позивач звертає увагу на те, що Страховим актом № 56297/1 від 01.10.2025, складеного в рамках страхової справи № 56297, було здійснено виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 100 085,00 грн. Одночасно до суми відшкодування додаються витрати на експертні послуги, які склали 5 000,00 грн. До суми відшкодування додаються витрати на послуги евакуатора, згідно квитанції № 298519 від 21.05.2025 у сумі 3 500,00 грн. Послуги з утилізації Т3 складають - 43 006,44 грн. Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України у розмірі 25 000,00 грн.

Загальна сума відшкодування, за твердженням позивача складає 197 047,90 грн.

Крім того, у позові наголошується, що на тривалий час після ДТП позивачці та її близьким довелося користуватися громадським транспортом, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, позивачці довелося відкласти, а від деяких з них вона взагалі змушена була відмовитись, що спричинило проблеми з роботою. Позивачка через втрату автомобіля, не могла виконувати деякі доручення керівництва, що були пов`язані з переїздом, та спричинило зменшення заробітної плати. Розмір душевних страждань позивачки і страждань її родини оцінюється позивачкою в 20 000,00 грн. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести позивачці, зокрема: на момент вчинення ДТП вона перебувала у стані вагітності, змушена була звертатися до медичних установ, відбулося порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов?язаних з дорожньо-транспортною пригодою, зміни у повсякденному житті та трудових стосунках позивачки, що настали після заподіяння їй матеріальної шкоди, враховуючи час та зусилля, що були витрачені нею, з метою отримання страхового відшкодування від страхової компанії та відсутність добровільної згоди відповідача на відшкодування завданої шкоди.

03.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_4 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві зазначається, що відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, утилізаційна вартість КТЗ визначається як грошова сума, яку передбачається одержати від продажу непридатного для експлуатації за прямим функціональним призначення КТЗ для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складових.

За твердженням відповідача, 43 006,44 грн, це не «послуги з утилізації», а вартість частин автомобіля, які вцілили і залишились у власності позивача. Таким чином, дану суму необхідно відняти від загальної суми збитку.

Відповідач заперечує, щодо додавання суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, як частину збитку до розміру матеріальної шкоди.

Крім того, на думку відповідача, сторона позивача не навела у позовній заяві переконливих доказів, щодо суми моральної шкоди.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судому засіданні 23.03.2026 представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені у письмових заявах, поданих до суду. Відповідач ОСОБА_6 до суду не з`явилась, повідомлялась належним чином.

Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

В матеріалах справи міститься копія постанови Подільського районного суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 758/13702/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130374553), в описовій частині якої вказано, зокрема, наступне: «21 травня 2025 року о 15 годині 30 хвилин у м. Києві, по вул. Некрасова, 1, водій ОСОБА_4 керував автомобілем марки «Тойота», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_5 , не вибрав безпечної швидкості руху в залежності від дорожньої обстановки , не впорався з керуванням внаслідок чого, скоїв наїзд на нерухомий припаркований автомобіль марки «Фольксваген», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 .

Внаслідок ДТП автомобілі марки «Тойота», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_5 та автомобіль марки «Фольксваген», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3б та 12.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім цього, 21 травня 2025 року о 15 годині 30 хвилин у м. Києві, по вул. Некрасова, 1, водій ОСОБА_4 керував автомобілем марки «Тойота», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_5 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишив, чим порушив п. 2.10а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

У судовому засіданні захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 - ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_4 провину в учиненому визнає та щиро розкаюється.».

Вказаною постановою суду від 19.09.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 КУпАП, ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні сторонами було зазначено, що власником транспортного засобу «Тойота», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_5 є відповідач ОСОБА_5 .

З матеріалів справи вбачається, цивільно-правова відповідальність водія транспортного «Тойота», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_5 , на момент пригоди була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг» згідно договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № СА-0433511 від 14.10.2024.

До матеріалів справи позивачем долучено копію звіту № 00/10.06.25 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Touran», р.н. НОМЕР_2 з додатками, дата оцінки - 21.05.2025; замовник - ОСОБА_3 ; виконавець - ФОП ОСОБА_7 ; вид вартості - прямі збитки, утилізаційна вартість, з якого вбачається, що ринкова вартість КТЗ до пошкодження становить 217 426,46 грн, вартість матеріального збитку становить 217 426,46 грн, утилізаційна вартість складає 43 006,44 грн.

У додатках звіту № 00/10.06.25 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Touran», р.н. НОМЕР_2 , зокрема, міститься акт огляду транспортного засобу № 0010, ремонтна калькуляція № 5397 від 27.04.2025, фото транспортного засобу.

Відповідно до Страхового акту № 56297/1 від 01.10.2025, складеного в рамках страхової справи № 56297, ТДВ «СГ «Оберіг» позивачу було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 100085,00 грн.

Стороною позивача також долучено копії: Договору № 00/10.26.25 про проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу; квитанцію до прибуткового касового ордера № 00/10.06.25 на суму 5 000,00 грн, прийнято від ОСОБА_3 , підстава - Послуги експерта. За складання звіту № 00/10.06.25 про оцінку КТЗ марки Volkswagen Touran д.н. НОМЕР_2 ; квитанції № 298519 від 21.05.2025 на суму 3 500,00 грн, щодо надання транспортних послуг; медичних довідок.

Згідно ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

01.01.2025 року набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 21.05.2024 року. На підставі цього, втратив чинність попередній Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Відповідно до ч. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи зазначене та те, що страховий випадок настав за договором, який набрав чинності до введення в дію цього Закону, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 147/66/17; постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 754/18047/21, провадження № 61-5156св23).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (ст. 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Звертаючись до суду з позовом сторона позивача посилалася на Звіт № 00/10.06.25 про оцінку вартості матеріального збитку, яким визначено вартість матеріального збитку у розмірі 217 426,46 грн.

Позивач вказала, що Страховим актом № 56297/1 від 01.10.2025, складеного в рамках страхової справи № 56297, їй було здійснено виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 100 085,00 грн.

Позивач просила стягнути 197 047,90 грн матеріальної шкоди, відповідно до наступного розрахунку: 217426,26 (ринкова вартість КТЗ до пошкодження) - 100085,00 (страхове відшкодування) + 5000 (витрати на експерта) + 3500 (евакуатор) + 43006,44 (утилізаційна вартість) + 25000 (витрати на професійну правничу допомогу).

Разом з тим, у судовому засіданні 23.03.2026 з`ясовано, та учасниками справи не заперечувалося, що сума 43006,44 грн у розмір матеріального збитку не враховується, оскільки є вартістю частин автомобіля які вціліли та залишилися у власності позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджені належними і допустимими доказами, витрати позивача на проведення незалежної оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується договором та квитанцією до прибуткового касового ордера, а також витрати на послуги евакуатора у розмірі 3 500,00 грн, що підтверджується квитанцією № 298519 від 21.05.2025.

Зазначені витрати були понесені позивачем безпосередньо у зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, є необхідними для фіксації наслідків пошкодження транспортного засобу та його транспортування, а тому підлягають врахуванню при визначенні розміру майнової шкоди.

Водночас суд не приймає доводи сторони позивача щодо включення до складу матеріальної шкоди витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, оскільки такі витрати за своєю правовою природою не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а належать до судових витрат, порядок розподілу яких визначається нормами цивільного процесуального законодавства, зокрема статтями 133, 137, 141 ЦПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню становить 82 834,82 грн.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода зокрема полягає: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20, провадження № 61-1132св22; постанову Верховного Суду у від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, провадження № 61-21130сво21).

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. За відсутності хоча б однієї складової стягнення шкоди неможливе (див. постанову Верховного Суду від 24.06.2024 у справі № 442/5177/21, провадження № 61-3736св23).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22, провадження № 61-1382сво23).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Крім того, що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

В даному випадку, суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, яка полягає у певних душевних стражданнях, які вона зазнала будучи вагітною внаслідок пошкодження з вини відповідача, який покинув місце ДТП, належного їй майна.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Отже, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, моральну шкоду, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд визначає в розмірі 4 000,00 грн, що, на думку суду, є достатнім та співмірним із характером завданої шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду.

Постановою суду від 19.09.2025 у справі № 758/13702/25 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 КУпАП, ст. 124 КУпАП.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 395/853/19, провадження № 61-8483св21).

Сам по собі факт належності транспортного засобу марки «Тойота», номерний знак НОМЕР_5 , на праві власності ОСОБА_5 не є безумовною підставою для покладення на неї обов`язку з відшкодування шкоди у цій справі, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів убачається, що безпосередньо джерелом підвищеної небезпеки на момент дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_4 , вину якого у порушенні правил дорожнього руху встановлено постановою суду у справі про адміністративне правопорушення.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_5 як власник транспортного засобу повинна нести цивільно-правову відповідальність перед позивачем у межах заявлених позовних вимог, матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги до ОСОБА_5 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, оскільки належним відповідачем у даній справі є саме ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та стягнення з належного відповідача ОСОБА_4 на користь позивача 82 834,82 грн матеріальної шкоди та 4 000,00 грн моральної шкоди.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Разом з тим, зазначав, що це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2 170,48 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.12.2025.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 868,19 грн (2 170,48 / 100 х 40), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково в частині належного відповідача ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 82 834 (вісімдесят дві тисячі вісімсот тридцять чотири) гривні 82 копійки матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 4 000 (чотири тисячі) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 868 (вісімсот шістдесят вісім) гривень 19 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомо.

Повний текст судового рішення, з урахуванням перебування судді у відпустці, складено 06 квітня 2026 року.

Суддя О. І. Якимець