Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №758/4787/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4787/26

3/758/2465/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду міста Києва Казмиренко Л.В., розглянувши справу, яка надійшла з Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

встановила :

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення).

Відповідно до наказу Фонду соціального страхування від 18.09.2018 № 64-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в порядку переведення з 01.11.2018.

Відповідно до наказу Фонду соціального страхування від 13.04.2023 №112-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України 18.04.2023.

Таким чином, відповідно до пп. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону.

Тому, згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 45 Закону, приміткою до ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом адміністративного правопорушення.

Згідно з приміткою до ст. 56 Закону посада керівників, заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, належать до посад, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Відповідно до Закону України від 08.07.2022 № 2381-IX «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», який набрав чинності 03.08.2022, суб`єкт декларування зобов`язаний подати декларацію, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», протягом дев`яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Законом України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, відновлено декларування у порядку та строки, що визначені ст. 45 Закону.

Абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому ч. 1 ст. 45 Закону порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня.

Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язаний був подати декларацію за 2023 рік (після звільнення) до 00 годин 00 хвилин 01.04.2024, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно з відомостями з Реєстру, декларацію за 2023 рік ОСОБА_1 подав 26.11.2025 о 10:25 (унікальний ідентифікатор декларації - 5043508е-2337-494d-bсеf-са1а283с77сb) (протерміновано на 605 календарних днів).

Згідно з послідовністю дій користувача Реєстру, які вчинив ОСОБА_1 , дії по заповненню декларації за 2023 рік останній розпочав лише 25.11.2025.

Відповідно до наданих письмових пояснень ОСОБА_1 , останній несвоєчасно подав декларацію за 2023 рік у зв`язку з тим, що вважає, що обов`язок подавати декларацію за 2023 рік (після звільнення) його не стосується, а стосується лише окремої категорії осіб, передбачених в підпунктах «а», «в» - «г» пункту 2 статті 3 Закону до якої він не відноситься.

Уважно вивчивши пояснення ОСОБА_1 , дані обставини не можуть бути враховані, з огляду на наступне.

Абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому ч. 1 ст. 45 Закону порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Встановлений ст. 45 Закону обов`язок подання суб`єктами декларування декларацій є імперативним і не ставиться Законом в залежність від будь-яких обставин (в тому числі, технічної, фізичної можливості суб`єкта декларування його реалізувати, внаслідок бездіяльності самого суб`єкта декларування, незнання закону тощо).

До того ж, згідно з інформацією про послідовність дій користувача Реєстру, ОСОБА_1 здійснював вхід до Реєстру 01.01.2024 та 02.01.2024 і вчиняв дії щодо подання декларацій за 2021-2022 роки та за період, не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2023 по 18.04.2023 (декларація при звільненні). Також ОСОБА_1 здійснював вхід до Реєстру 19.01.2024, 16.02.2024 та 14.03.2024. Вказане свідчить про технічну та фізичну можливість виконати вимоги Закону щодо своєчасного подання декларації за 2023 рік (після звільнення).

Крім того, в додатках до листа Пенсійного фонду України від 06.02.2026 № 2800-1101-5/9414 міститься інформація про направлення на поштову та електронну адресу ОСОБА_1 листа з зазначенням змін у правилах декларування.

Для кваліфікації несвоєчасного подання декларації як адміністративного правопорушення необхідна наявність двох обставин, а саме: сам факт несвоєчасного подання та відсутність у суб`єкта декларування поважних причин порушення термінів подання декларації.

Тому лише сукупність факту несвоєчасного подання декларації та відсутність при цьому поважних причин у суб`єкта декларування утворює склад адміністративного правопорушення, без наявності якого провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю (ст. 247 КУпАП).

Згідно зі службовою запискою Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства від 22.01.2026 № 70-05/805-26 технічних несправностей та перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларації у визначений Законом період, не зафіксовано.

Поважних причин, які б перешкодили вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 , в ході збору матеріалів по даному факту не встановлено.

Оскільки ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, у зв`язку із перебуванням на посаді начальника юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, то місцем вчинення правопорушення слід вважати місцезнаходження місця роботи: вул. Боричів Тік, 28, м. Київ, 04070.

Часом вчинення адміністративного правопорушення: є дата фактичного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 26.11.2025 о 10:25.

Враховуючи, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням, яке полягає в несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, факт подання її поза встановлений Законом строк утворює в діях ОСОБА_1 об`єктивну сторону правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 , в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону, несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію за 2023 рік (після звільнення), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав. Зазначив, що з`ясовуючи для себе питання, які декларації він має подавати у зв`язку із звільненням з Фонду соціального страхування України, ознайомився із відповідними нормами ЗУ «Про запобігання корупції». Перший абзац частини другої статті 45 Закону встановлює обов`язок подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями протягом 30 календарних днів з дня звільнення для осіб, зазначених у п. 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої ст. 3 Закону, тому для нього було очевидним, що цей обов`язок стосується його. Тому він своєчасно 02.01.2024, після подання 01.01.2024 щорічних декларацій за 2021 та 2022 роки, подав декларацію при звільненні за період з 01.01.2023 по 18.04.2023. Щодо обов`язку подання декларації до 01 квітня наступного року після року звільнення вказав, що був переконаний у тому, що дане положення його не стосується, оскільки передбачений лише для осіб, які припинили діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, а посаду, яку він обіймав відносила його до іншої категорії, оскільки зазначена у підпункті «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону.

Прокурор Сказко Р.І. вказав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доведена і просив застосувати стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , прокурора, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП встановлена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими матеріалами справи, зокрема даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення №47-01/60/26 від 11.03.2026 року; послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 ; даними Наказу № 112-к від 13.04.2023, згідно якого ОСОБА_1 18.04.2023 року було звільнено з посади начальника юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників; даними наказу №64-к від 18.09.2018 року, яким ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 01 листопада 2018 року; посадовою інструкцією начальника юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України; копією службової записки Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації щодо стану функціонування інформаційно-комунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не мав обов`язку подавати декларцію за 2023 після звільнення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються вимогами ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" та дослідженими матеріалами справи у їх сукупності.

Враховуючи наведені докази в їх сукупності, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд накладає стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковані його дії, у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" до стягнення з ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

На підставі ч. 1 ст. 172-6, керуючись ст. 33, 283, 284 КУпАП, суд,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп. (вісімсот п`ятдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.) на користь держави.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Суддя Л. В. Казмиренко